Постанова

від 19.04.2024 по справі 903/1151/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року Справа № 903/1151/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

без виклику учасників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (вх. №959/24 від 29.02.2024) на ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.02.2024 у справі №903/1151/23 (постановлену суддею Якушевою І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зерно Агро

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДС ОІЛ

про стягнення 13 080 458,07 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.02.2024 у справі №903/1151/23 позовну заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення 10 грн у якості відшкодування узгоджених витрат повіреного повернуто заявнику.

Вказана ухвала мотивована тим, що заявлена третьою особою позовна заява з самостійними вимогами безпосередньо не спрямована на предмет спору, який виник між позивачем і відповідачем. Заявлений ПОСП ім. Івана Франка позов не є взаємопов`язаний з первісним позовом, оскільки вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, а тому це унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом. Позови за первісним позовом та третьої особи є різними за своєю правовою природою, виникли з різних правовідносин, заявлені вимоги не є однорідними, що зумовлює самостійний предмет їх доказування. Місцевий господарський суд повважав, що позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не може бути прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом, оскільки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 180 ГПК України.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Приватно-орендне сільськогосподарського підприємство ім. Івана Франка звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалити судове рішення у формі постанови, якою повністю скасувати ухвалу господарського суду від 26.02.2024 у справі №903/1151/23 про повернення зустрічної позовної заяви ПОСП ім. Івана Франка, а також передати справу №903/1151/23 на розгляд господарського суду Волинської області для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- задоволення зустрічного позову могло б мати наслідком безумовне виключення задоволення первісного позову в частині 10,00 грн, оскільки ПОСП ім. Івана Франка діяло від імені ТОВ "ДС ОІЛ" за відповідним договором доручення, а згідно змінених умов договору поставки виконання грошового зобов`язання могло бути здійснене зокрема ПОСП ім. Івана Франка;

- якщо припустити, що предмет позову ПОСП ім. Івана Франка не стосується предмету спору, то майбутнє рішення все одно стосується прав і обов`язків останнього, а отже ПОСП ім. Івана Франка має бути безумовно залучене у даній справі третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (є самостійною підставою для зміни ухвали у вказаній частині).

11.03.2024 матеріали оскарження ухвали у справі №903/1151/23 надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

18.03.2024 матеріали справи №903/1151/23 надійшли до суду апеляційної інстанції з Господарського суду Волинської області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.02.2024 у справі №903/1151/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати 2422,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

26.03.2024 на адресу суду через систему "Електронний суд", на виконання вимог ухвали, надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучена квитанція №ПН15003 від 25.03.2024 про сплату судового збору у сумі 2422,40 грн.

29.03.2023 на адресу суду засобами поштового зв`язку, на виконання вимог ухвали, надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучена квитанція №ПН15003 від 25.03.2024 про сплату судового збору у сумі 2422,40 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (вх. №959/24 від 29.02.2024) на ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.02.2024 у справі №903/1151/23. Роз`яснено, що розгляд апеляційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.02.2024 у справі №903/1151/23 буде здійснюватися без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано учасникам у справі подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України до 17.04.2024.

17.04.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Зерно Агро надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

Як передбачено ч. 5 ст. 49 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення ст. 180 цього Кодексу Пред`явлення зустрічного позову.

За приписами ч.2 ст. 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

На відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємно пов`язаний з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору за первісним позовом. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №916/542/18, від 13.08.2019 у справі № 916/3245/17 та від 19.06.2018 у справі № 904/9129/17.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

За змістом ч. 1 ст. 49 ГПК України для того, щоб набути статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору повинно бути дотримано декілька критеріїв:

1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору);

2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам);

3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).

Зважаючи на це, саме дотримання цих критеріїв підлягає оцінці при прийнятті рішення щодо вступу у справу третьої особи із самостійними вимогами.

При цьому поняття предмету спору і предмету позову не є тотожними, зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 13.03.2019 року №916/3245/17 та від 12.06.2019 №916/542/18.

Таким чином, за результатом вирішення позову третьої особи, остання повинна отримати на свою користь той об`єкт, який вже є предметом спору між сторонами у справі, що розглядається судом.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові №916/3245/17 від 13.03.2019, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України обов`язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Надаючи тлумачення поняттю самостійність вимог третьої особи, суд зазначає, що вказана самостійність полягає в тому, що третя особа вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Дана особа заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу, а її вимоги до відповідача є конкуруючими із вимогами позивача (аналогічної позиції притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах №911/107/16 від 20.02.2018, №905/121/15 від 02.04.2018 та ухвалі №904/4626/18 від 23.10.2019).

Таким чином, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору має на меті довести дві обставини, - як повну або часткову відсутність у позивача матеріальних правовідносин із відповідачем, а відтак відсутність його суб`єктивного права на предмет спору, так і наявність відповідних правовідносин та прав у третьої особи до відповідача.

При цьому, якщо вимоги за позовом між сторонами і за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору виникли з різних правових підстав, з інших правовідносин, позов третьої особи не може вважатись позовом, спрямованим та той самий предмет спору.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Волинської області перебуває справа №903/1151/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зерно Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю ДС ОІЛ про стягнення 13 080 458,07 грн.

Ухвалою суду від 27.11.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; тощо.

В подальшому, 21.02.2024 через систему Електронний суд надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка (далі ПОСП ім.Івана Франка) , в якій підприємство просить:

- відстрочити сплату судового збору за подання цієї позовної заяви до 30.04.2024 включно (або до іншої ймовірної дати /на розсуд суду/ коли припинеться блокування пунктів пропуску габаритного автомобільного та залізничного транспорту на західній частині кордону держави Україна польськими мітингарями), оскільки ПОСП ім. Івана Франка не може експортувати вирощене зерно (інформація щодо основного виду діяльності ПОСП ім. І. Франка є загальнодоступною);

- розгляд позову здійснювати у межах справи № 903/1151/23;

- постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору 10,00 грн. у якості відшкодування узгоджених витрат повіреного;

- оскільки у ПОСП ім. Івана Франка відсутня інформація, яка містилась у поданих сторонами заявах по суті, на підставі ч. 4 ст. 49 ГПК України, просить справу № 903/1151/23 розглядати спочатку.

Мотивуючи вказану позовну заяву, заявник зазначає, що 13.11.2023 між ПОСП ім. Івана Франка та ТзОВ ДС ОІЛ було укладено договір доручення № 13/11/23-1, згідно з умовами якого повірений зобов`язується, відповідно до доручення довірителя, від його імені та за його рахунок здійснювати, зокрема, перерахування платежів на користь будь-яких отримувачів, здійснення яких зумовлене господарською діяльністю довірителя.

На виконання договору доручення № 13/11/23-1 від 13.11.2023 ПОСП ім. Івана Франка перерахувало кошти у сумі 10,00 грн на користь ТОВ ЗЕРНО АГРО як оплату за договором поставки №1104/1 від 11.04.2022, а також у зв`язку із можливістю визначеною п. 1 додаткової угоди № 2 від 10.11.2023 до договору поставки №1104/1 від 11.04.2022.

Підтвердженням оплати від ПОСП ім. Івана Франка у розмірі 10,00 грн є копія платіжної інструкції №638 від 20.02.2024.

Відповідно до п. 3.3. договору доручення №13/11/23-1 від 13.11.2023 довіритель зобов`язаний відшкодувати узгоджені з ним та здійснені на його користь витрати повіреного, які виникли у останнього при виконанні цього договору. Підтвердженням витрат повіреного є будь-які документи, надані повіреним/третіми особами, що були залучені до виконання договору. Відшкодування довірителем документально підтверджених додаткових витрат повіреного здійснюється невідкладно на підставі відповідних підтверджуючих документів.

Як зазначає третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, станом на другу половину дня 20.02.2024, відповідач не відшкодував ПОСП ім. Івана Франка здійснених останнім на виконання умов договору доручення №1104/1 від 11.04.2022 узгоджених витрат у розмірі 10,00 грн, які були оплачені як оплата боргу за договором поставки №1104/1 від 11.04.2022.

Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що спір між сторонами у справі за первісним позовом виник із зобов`язальних відносин щодо заборгованості відповідача перед позивачем на підставі договору поставки №1104/1 від 11.04.2022.

Водночас, спір між третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору ПОСП ім. Івана Франка і ТзОВ ДС ОІЛ виник у зв`язку з невиконанням останнім умов договору доручення №13/11/23-1 від 13.11.2023.

Отже, первісний позов щодо виконання договірних зобов`язань не стосується прав і обов`язків ПОСП ім. Івана Франка, оскільки воно не є стороною договору поставки

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлена третьою особою позовна заява з самостійними вимогами безпосередньо не спрямована на предмет спору, який виник між позивачем і відповідачем.

Отже, заявлений ПОСП ім. Івана Франка позов не є взаємопов`язаний з первісним позовом, оскільки вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, а тому це унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом.

Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Отже, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з предмету за первісним позовом (стягнення заборгованості за договором поставки №1104/1 від 11.04.2022) та предмету за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору (стягнення за договором доручення №13/11/23-1 від 13.11.2023), ці позови є різними за своєю правовою природою, виникли з різних правовідносин, заявлені вимоги не є однорідними, що зумовлює самостійний предмет їх доказування.

Беручи до уваги вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не може бути прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом, оскільки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 180 ГПК України.

Відповідно до ч.6 ст.180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

При цьому, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка не позбавлене можливості захистити право, яке воно вважає порушеним, шляхом подачі окремого позову в загальному порядку.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.02.2024 у справі №903/1151/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (вх. №959/24 від 29.02.2024) на ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.02.2024 у справі №903/1151/23 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.02.2024 у справі №903/1151/23 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "19" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.