Постанова

від 19.04.2024 по справі 906/171/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року Справа № 906/171/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.02.2024 у справі № 906/171/24 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез"

про стягнення 9 994 277, 40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.02.2024 у справі № 906/171/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" про стягнення 9 994 277, 40 грн повернуто позивачу.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.02.2024 у справі №906/171/24 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що позовну заяву було підписано представником позивача без належних повноважень, не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що дата 01.01.2024, зазначена на першому аркуші позовної заяви, є технічною опискою та має тлумачитись як "01.02.2024".

Просить суд звернути увагу, що долучені докази до позовної заяви свідчать про те, що позовна заява була складена, підписана представником позивача та подана до суду через поштове відділення саме 01.02.2024 року.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №906/171/24/1297/24 від 26.02.2024 витребувано матеріали справи №906/171/24 з Господарського суду Житомирської області. 05.03.2024 матеріали справи №906/171/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.02.2024 у справі № 906/171/24.

Запропоновано відповідачу у строк до 29.03.2024 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

26.03.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.02.2024 у справі № 906/171/24, в якому останній вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

28.03.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додатків до відзиву від 26.03.2024.

29.03.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" надійшли додаткові пояснення.

Згідно з ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новофарм-Біосинтез" 9 994 277, 40 грн заборгованості, яка виникла на підставі Агентського договору №01/04/2022 від 01.04.2022, з яких: 8 740 692, 63 грн основного боргу, 172 861, 78грн інфляційних нарахувань, 87 258, 79 грн 3% річних та 993 464, 20 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині оплати вартості наданих послуг, які виникли на підставі Агентського договору №01/04/2022 від 01.04.2022.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.02.2024 у справі № 906/171/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" про стягнення 9 994 277, 40 грн повернуто позивачу.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовну заяву ТОВ "АС Интернейшнл Групп" підписано при відсутності належних повноважень адвоката Гамей В.В., оскільки позовна заява підписана раніше (01.01.2024), аніж видано ордер про надання правової допомоги (01.02.2024).

Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.02.2024 у справі № 906/171/24 та мотивами суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку винесеній ухвалі в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи, віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (п.п. 6, 10, 15 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу).

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином за змістом наведених норм до суду може звернутись особа, яка діє через керівника, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи) або адвокат.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, якими можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Частиною 1 та 2 ст. 61 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами ст. 60 Господарського процесуального кодексу України допустимим доказом повноважень адвоката, як особи, що підписала, зокрема, позовну заяву, є виключно довіреність або ордер.

Згідно з ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За змістом п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" підлягає поверненню, оскільки у адвоката Гамей В.В. станом на дату подання такої позовної заяви були відсутні повноваження на її підписання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Суд першої інстанції зазначив, що позовна заява датована 01.01.2024 та підписана представником позивача Гамей В.В, разом з тим до матеріалів позовної заяви додано ордер серії АВ №1114880 на надання адвокатом Гамей В.В. правової допомоги ТОВ "АС Интернейшнл Групп"; вказаний ордер датований 01.02.2024, тобто пізніше ніж підписана позовна заява.

Також суд зазначав, що позовна заява скеровувалась до суду після видачі ордеру, натомість сама позовна заява від 01.01.2024 підписана не уповноваженою особою, незалежно від дати її направлення, а отже, в розумінні наведених приписів законодавства поданий ордер серії АВ № 1114880 від 01.02.2024 не підтверджує повноваження адвоката на підписання позовної заяви до Господарського суду Житомирської області від 01.01.2024.

Колегія суддів, в свою чергу звертає увагу, що як вбачається зі штампу вхідної кореспонденції Господарського суду Житомирської області, позовна заява надійшла до суду через відділ канцелярії та документообігу 12.02.2024.

Також, як вбачається з матеріалів справи, додатки, долучені до позовної заяви, завірені адвокатом В. Гамей 01.02.2024 року; судовий збір за позовну заяву було сплачено двома платежами, другий платіж 01.02.2024 року; копію позовної заяви надіслано позивачем відповідачу 01.02.2024 року; позовну заяву з додатками надіслано до суду 01.02.2024 року.

Окрім того, колегією суддів враховується, що розрахунки заборгованості щодо нарахування пені, інфляційних втрат, а також 3% річних за невиконанні договірні зобов`язання зі сторони відповідача були проведені позивачем до 01.02.2024 включно.

Також зі змісту позовної заяви вбачається, що за актом виконаних робіт №5/23 від 18.12.2023р. відповідач був зобов`язаний оплатити послуги позивача, вказані у цьому акті, згідно рахунку, долученого до вказаного акту, не пізніше 10.01.2024р.

Окремо колегією суддів враховується, що докази, які були додані до позовної заяви, датовані січнем 2024 року (після 01.01.2024р.). Так, зокрема:

- лист щодо підтвердження організації позивачем співпраці підповідача з ТОВ "VITAMER" датований 15.01.2024р.,

- лист, від відповідача позивачу, щодо неможливості виконання зобов`язань датований 23.01.2024р.

Відтак, викладені вище доводи в сукупності дають суду розуміння, що дата "01.01.2024", вказана на титульній сторінці позовної заяви, є технічною опискою та має трактуватись, як доводить позивач, саме як "01.02.2024".

Колегія суддів звертає увагу, що чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить такої вимоги до змісту позовної заяви, як зазначення дати її складення. Юридичне значення має дата подання позовної заяви до суду.

Верховний Суд в ухвалі від 12.06.2023р. у справі № 991/4164/23 дійшов висновку, що: "Днем подання заяви до суду є не дата, вказана у позовній заяві, а день її реєстрації в канцелярії суду або день відправлення заяви на адресу суду поштою".

Колегія суддів вважає, що вказана позивачем дата (01.01.2024) не має будь-якого юридичного (процесуального) значення, оскільки таке значення має виключно дата подання позовної заяви до суду (в даному випадку дата відправлення позовної заяви поштою, а саме 01.02.2024р.).

Наведені докази в сукупності підтверджують, що позовна заява була складена, підписана представником позивача та подана до суду через поштове відділення саме 01.02.2024 року.

У справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому Конвенція покликана гарантувати не теоретичні й ілюзорні, а практичні й ефективні права (див., mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі "Метьюз проти Сполученого Королівства" ("Matthews v. the United Kingdom") [GC], заява № 24833/94, п. 34); право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" ("Bellet v. France"), заява № 23805/94, п. 36).

Відповідно до римської доктрини рlacuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem, у всіх юридичних справах правосуддя та справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права. ЄСПЛ у справі "ТОВ "Фріда" проти України" (заява №24003/07, рішення від 08.12.2016р., пункт 33) вказав, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

У контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що ч. 3 ст. 162 ГПК України визначено обов`язкові вимоги до позовної заяви. При чому перелік таких вимог є вичерпним. У зазначеній нормі у жодному пункті не передбачено такого поняття як "дата підписання позовної заяви".

Відтак, законодавчо не встановлено ні самої необхідності зазначення дати підписання позовної заяви, ні наявності відмежування дати підписання позовної заяви від дати подання позовної заяви до суду.

Отже, колегія суддів вважає, що неможливо встановити, коли насправді було підписано позовну заяву, виходячи лише із наявності дати "01.01.2024" на першому аркуші позовної заяви, адже наявність цієї дати не вказує саме на дату її підписання.

При цьому колегією суддів враховується, що біля підпису адвоката на позовній заяві будь-якої дати не зазначено взагалі.

Колегія суддів виснує, що дата підписання позовної заяви не має процесуального значення, тоді як таке значення з відповідними процесуальними наслідками має дата подання позову до суду.

Таким чином Господарський суд Житомирської області в порушення вимог процесуального права, не з`ясувавши всіх обставин справи, прийшов передчасного висновку про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" про стягнення 9 994 277, 40 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" є такою, що підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Житомирської області від 16.02.2024 у справі № 906/171/24 - скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права. Справа підлягає передачі до Господарського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи №906/171/24 для її подальшого розгляду, розподіл суми судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатом розгляду позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" по суті згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.02.2024 у справі № 906/171/24 задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.02.2024 у справі № 906/171/24 скасувати.

3. Справу №906/171/24 направити для продовження розгляду до Господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.