Постанова

від 04.04.2024 по справі 924/113/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2024 року м.Дніпро

Справа № 924/113/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання: Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 (прийняту суддею Черкаським В.І., повне судове рішення складено 29.11.2023) у справі № 924/113/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ"

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог.

15.05.2023 на адресу суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшла заява з додатковими грошовими вимогами до боржника, в якій банк просить суд визнати грошові вимоги банку у сумі 202 705 895, 72 грн, у т.ч. 90 354 798, 46 грн боргу з відсоткової винагороди, 11 734 397, 26 грн пені за Договором фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016, укладеного між кредитором та боржником, 616 700, 00 грн судового збору сплаченого за подання позову у справі № 924/1172/18.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 у цій справі, зокрема, визнано вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до боржника у розмірі 90 971 498, 46 грн основного боргу, 110 203 789 грн 08 пені; зобов`язано розпорядника майна включити вимоги кредитора 1 до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; в іншій частині заяви відмовлено.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 у справі № 924/113/23, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині визнання додаткових грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" з пені в сумі 110 203 789, 08 грн; ухвалити нове рішення в частині визнання додаткових грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" з пені, за яким визнати додаткові грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" з пені в сумі 65 511 068, 65 грн.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржника зазначає, що не погоджується з оскаржуваною ухвалою в частині визнання пені на загальну суму 110 203 789, 08 грн, оскільки проаналізувавши новий Розрахунок заборгованості АТ КБ "ПриватБанк" за базисом 365 днів, встановлено, що АТ КБ "ПриватБанк" нараховано: 65 511 068,65 грн пені на прострочену заборгованість з винагороди, яка заявлялася кредитором в банкрутстві у якості основних вимог кредитора; 63 016 896, 46 грн пені на прострочені лізингові платежі, які не заявлялися кредитором в банкрутстві у якості основних вимог кредитора, та, як наслідок, судом не встановлювався розмір заборгованості з прострочених лізингових платежів.

За доводами скаржника, пеня є акцесорним зобов`язанням (похідним, додатковим зобов`язанням), яке не може виникнути і існувати самостійно без основного зобов`язання. Це акцесорне зобов`язання має юридичну силу тільки тоді, коли має юридичну силу основне зобов`язання.

Апелянт вказує, що розмір частини лізингових платежів та розмір пені, (що нарахований однієї сумою) як на цю частину лізингових платежів так і на винагороду, вже визначені попереднім рішенням суду, а саме Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 по справі № 924/1172/18. Сума пені, у тому числі, що нарахована і на цю частину лізингових платежів становить 18 130 325,14 грн і ця пеня повністю визнається боржником.

Натомість, щодо іншої частини лізингових платежів (що самостійно визначена АТ КБ "ПриватБанк"), на яку нарахована пеня, що включена до складу додаткових вимог АТ КБ "ПриватБанк") у сумі 63 016 896,46 грн, відповідного окремого судового рішення (рішення на стягнення цієї частини лізингових платежів) немає, апелянт вважає, що визнання цієї іншої частини лізингових платежів також не входило до переліку додаткових вимог кредитора АТ КБ "ПриватБанк".

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Учасники провадження своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, про відкриття апеляційного провадження повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 у справі № 924/113/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 29.02.2024 о 16:15 год.

В судовому засіданні 29.02.2024 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в судове засідання на 04.04.2024 о 16:30 год.

У судовому засіданні 04.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7.Встановлені судом обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ"; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича.

На сайті Верховного Суду опубліковано повідомлення за № 70482 від 25.04.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ".

15.05.2023 на адресу суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява (вх. № 10437/08-08/23 від 15.05.2023) з додатковими грошовими вимогами до боржника, в якій банк просить суд визнати грошові вимоги банку у сумі 202 705 895, 72 грн, у т.ч. 90 354 798, 46 грн боргу з відсоткової винагороди, 11 734 397, 26 грн пені за Договором фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та боржником, 616 700, 00 грн судового збору сплаченого за подання позову у справі № 924/1172/18.

01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4К16040ЛИ (надалі за текстом - "договір"), відповідно до якого банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку № 1 договору (майно); банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння і користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (п. 1.1 договору). На дату укладання цього договору вартість майна становить 469 807 651, 00 грн. (п. 1.2 договору). У п. 1.3 договору вказано, що строк лізингу зазначено сторонами у п. 9.1 цього договору. Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2 (п. 2.1 договору). Згідно з п. 2.3.2 договору лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього договору, зокрема, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у додатку № 2. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24 % річних від суми залишку неоплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку № 2 (п. 2.3.3 договору). За умовами п. 2.3.4 договору лізингоодержувач сплачує банку на відповідний рахунок, зазначений у п. 1.4 договору, винагороду за користування майном отриманим в лізинг у розмірі, що визначається за поданою у договорі формулою. Розрахунок винагороди здійснюється 25 числа кожного поточного місяця, починаючи з дати прийому-передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений в додатку 2, або дату остаточного погашення заборгованості за цим договором у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку несплати винагороди за користування майном, отриманим в лізинг, у зазначений термін, винагорода вважається простроченою.

Пунктом 2.5 договору передбачено право банку списувати кошти зі всіх поточних/депозитних рахунків лізингоодержувача та перераховувати на рахунки, зазначені у п. 1.4 договору, у будь-якій валюті при наявності на них необхідної суми коштів в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Зобов`язання за цим договором виконуються в обумовлений ним термін/строк та на його умовах. Сума, що списана за договірним списанням або отримана на виконання зобов`язань за договором, самостійно банк розподіляє за рахунками обліку заборгованості лізингоодержувача (п. 2.6 договору). За змістом п. 3.1 договору передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна - зазначеним у додатку № 3, що є невід`ємною частиною цього договору. Акт прийому-передачі майна сторони укладають та підписують у дату укладання цього договору. З дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна лізингоодержувач приймає його від банку в платне володіння та користування (п. 3.3 договору). Пунктами 4.1, 4.3 договору протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка; умови переходу права власності на майно: майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за цим договором.

Відповідно до п. 5.2.1 договору банк зобов`язується передати майно в платне користування лізингоодержувачу на умовах та строки, що обумовлені цим договором. Після сплати всієї суми лізингових платежів та інших платежів, що передбачені цим договором, передати майно у власність лізингоодержувача та документ, що підтверджує повну сплату платежів за цим договором.

Лізингоодержувач зобов`язується, зокрема не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору (п. 6.2.8 договору); сплачувати банку, з-поміж іншого лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна), відсоткову винагороду за користування майном (п. 6.2.11 договору). У пункті 7.1 договору сторони узгодили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, лізингоодержувач сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років (п. 7.9 договору). Пунктом 7.10 договору визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане лізингоодержувачем.

Згідно з п. 9.1 договору строк його дії з дати підписання цього договору по 25.06.2036. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору. Також у п. 9.2 договору зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу. Цей договір втрачає свою силу після виконання сторонами усіх зобов`язань по ньому. Додаток 1 (предмет фінансового лізингу - нерухоме майно), додаток № 2 (графік лізингових платежів), додаток № 3 (акт прийому-передачі майна) є невід`ємними частинами цього договору (п. 10.3 договору). У п. 10.4 договору зазначено, зокрема, що цей договір та додатки складено у 2 примірниках, які мають однакову юридичну силу або у необхідній кількості примірників з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 20.10.2015, укладеного сторонами. Всі зміни та доповнення до цього договору оформляються договором про внесення змін, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 10.6 договору).

До договору сторонами складено та підписано додаток № 1, в якому зазначено, що банк є власником нерухомого майна (предмет фінансового лізингу) за адресами: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с/рада Гуменецька, Хмельницьке шосе, буд. 1, загальна площа 6 741, 6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33214068104 вартістю (незалежна оцінка) 161 131 416, 00 грн.); Хмельницька область, Волочиський район, смт. Війтівці, вул. Леніна, буд. 10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 883822368209 вартістю (незалежна оцінка) 9 901 781, 00 грн.); Хмельницька область, м. Хмельницький, провулок Зенітний, буд. 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 883430568101 вартістю (незалежна оцінка) 298 774 454, 00 грн.), всього вартістю 469 807 651, 00 грн.

Також до договору складено додаток № 2 - графік сплати лізингових платежів (у якому визначено терміни платежів, лізингові платежі у рахунок викупу майна та залишки заборгованості лізингових платежів) та додаток № 3 - акт №1 прийому-передачі майна (за яким відповідно до договору фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 банк на праві власності передав, а лізингоодержувач прийняв в платне володіння користування нерухоме майно, визначене у додатку № 1 до договору, на суму 469 807 651, 00 грн із зазначенням, що сторони не мають заперечень/застережень щодо передачі та отримання майна).

Додатковою угодою від 05.08.2016 сторони внесли зміни до п. 9.1 договору, виклавши його в редакції: "Строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.06.2026. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору". Також сторони змінили додаток № 2 до договору - графік лізингових платежів, виклавши його у новій редакції, якою передбачено, зокрема, сплату лізингових платежів у рахунок викупу майна в сумі по 4 310 161, 94 грн 25.09.2017 (залишок заборгованості лізингового платежу 452 567 003, 70 грн), 25.10.2017 (залишок заборгованості 448 256 841, 76 грн), 25.11.2017 (залишок заборгованості 443 946 679, 82 грн), 25.12.2017 (залишок заборгованості 439 636 517, 88 грн), 25.01.2018 (залишок заборгованості 435 326 355, 94 грн), 25.02.2018 (залишок заборгованості 431 016 194, 00 грн), 25.03.2018 (залишок заборгованості 426 706 032, 06 грн), 25.04.2018 (залишок заборгованості 422 395 870, 12 грн), 25.05.2018 (залишок заборгованості 418 085 708, 18 грн), 25.06.2018 (залишок заборгованості 413 775 546, 24 грн), 25.07.2018 (залишок заборгованості 409 465 384, 30 грн), 25.08.2018 (залишок заборгованості 405 155 222, 36 грн), 25.09.2018 (залишок заборгованості 400 845 060, 42 грн).

Додатковою угодою від 03.11.2016 сторони внесли зміни з 07.11.2016 до п. п. 2.3.2 договору, виклавши його в редакції: "2.3.2 Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у додатку № 2"; з 07.11.2016 змінили п. п. 2.3.3 договору, виклавши його в редакції: "2.3.3. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21 % річних від суми залишку неоплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку № 2".

Позивач звернувся до відповідача з листами від 06.10.2017, від 08.11.2017, від 05.07.2018, в яких вимагав терміново сплатити суму простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 відповідно в сумі 8 042 455, 02 грн. станом на 05.10.2017 (лізинговий платіж 4 000 161, 48 грн, відсоткова винагорода 4 042 293, 54 грн), станом на 07.11.2017 в сумі 16 331 130, 59 грн (лізинговий платіж 8 018 623, 42 грн, відсоткова винагорода 80 311 915, 09 грн, пеня 281 312, 08 грн), станом на 05.07.2018 в сумі 92 555 188, 61 грн (лізинговий платіж 40 696 418, 94 грн, відсоткова винагорода 41 340 046, 06 грн, пеня 10 518 723, 61 грн). Зазначені листи вручені відповідачу, що підтверджується повідомленнями-розписками про вручення відправлення спецзв`язку. Позивачем у матеріали справи надано розрахунки заборгованості за договором, банківські виписки з рахунків. Відповідачем у матеріали справи надано копії платіжних доручень: про сплату лізингових платежів згідно з договором № 4К16040 від 01.07.2016: від 25.07.2015 № 40 - в сумі 391 506, 38 грн, 23.08.2016 № 19 - в сумі 3 918 655, 56 грн, 25.07.2017 № 133 - в сумі 4 310 161, 94 грн, 23.08.2017 № 142 - в сумі 4 310 161, 94 грн, 28.09.2017 № 145 - в сумі 310 000, 00 грн, 31.10.2017 № 149 - в сумі 291 700, 00 грн, 30.11.2017 № 152 - в сумі 295 000, 00 грн, 31.01.2018 № 177 - в сумі 115 000, 00 грн, 16.01.2018 № 166 - в сумі 202 500, 00 грн, 28.02.2018 №182 - в сумі 250 000, 00 грн, 30.03.2018 № 191 - в сумі 275 000, 00 грн, 31.05.2018 № 211 - в сумі 260 000, 00 грн, 27.04.2018 № 198 - в сумі 300 000, 00 грн, 04.07.2018 №219 - в сумі 106 000, 00 грн, 31.07.2018 № 226 - в сумі 103 200, 00 грн, 28.09.2018 № 243 - в сумі 132 000, 00 грн, 31.08.2018 № 237 - в сумі 108 000, 00 грн, 31.10.2018 № 248 - в сумі 84 000, 00 грн, 28.12.2018 № 263 - в сумі 108 480, 00 грн, 30.11.2018 № 254 - в сумі 125 280, 00 грн, а також про сплату відсоткової винагороди згідно з договором № 4К16040 від 01.07.2016: від 29.07.2016 № 45 - в сумі 500, 00 грн, 28.07.2016 № 41 - в сумі 3 758 461, 21 грн, 29.09.2016 № 39 - в сумі 4 521 128, 28 грн, 29.08.2016 № 21 - в сумі 4 850 633, 49 грн, 21.10.2016 № 55 - в сумі 4 654 974, 89 грн, 16.09.2016 №35 - в сумі 286 400, 00 грн, від 14.11.2016 № 80 - в сумі 3 140 000, 00 грн, від 11.11.2016 № 73 - в сумі 1 321 017, 61 грн, від 28.12.2016 № 123 - в сумі 4 073 103, 02 грн, від 28.02.2017 № 43 - в сумі 4 208 873, 12 грн, від 30.01.2017 № 17 - в сумі 4 208 873, 15 грн, від 27.04.2017 № 100 - в сумі 4 208 873, 13 грн, від 30.03.2017 № 80 - в сумі 3 801 562, 83 грн, від 31.05.2017 № 110 - в сумі 4 073 103, 03 грн, від 30.06.2017 № 118 - в сумі 4 208 873, 13 грн, від 27.07.2017 № 134 - в сумі 4 073 103, 02 грн, від 30.08.2017 № 143 - в сумі 4 168 644, 96 грн, від 28.09.2017 № 146 - в сумі 110 000, 00 грн, від 31.10.2017 № 150 - в сумі 78 300, 00 грн, від 30.11.2017 № 153 - в сумі 105 000, 00 грн, від 16.01.2018 № 167 - в сумі 87 500, 00 грн, від 30.03.2018 № 190 - в сумі 125 000, 00 грн, від 28.02.2018 № 181 - в сумі 100 000, 00 грн, від 31.01.2018 № 176 - в сумі 58 500, 00 грн, від 31.05.2018 № 212 - в сумі 90 000, 00 грн, від 27.04.2018 № 199 - в сумі 115 000, 00 грн, від 04.07.2018 № 220 - в сумі 42 000, 00 грн, від 31.07.2018 № 225 - в сумі 43 000, 00 грн, від 31.08.2018 № 238 - в сумі 45 000, 00 грн, від 31.10.2018 № 249 - в сумі 35 000, 00 грн, від 28.09.2018 № 244 - в сумі 55 000, 00 грн, від 30.11.2018 № 253 - в сумі 52 200, 00 грн, від 28.12.2018 № 262 - в сумі 45 200, 00 грн.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку зі своєчасної сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 № 4К16040ЛИ, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 122155928,98 грн., з яких 53 283 704, 76 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 50 741 899, 08 грн. простроченої заборгованості з винагороди за користування майном, 18 130 325, 14 грн. пені за порушення грошового зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18 задоволено позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" про стягнення 122 155 928, 98 грн, з яких 53 283 704, 76 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 50 741 899, 08 грн заборгованості з винагороди за користування майном, 18 130 325, 14 грн пені, 616 700, 00 грн витрат зі сплати судового збору.

13.06.2019 на виконання рішення видано відповідний наказ.

27.06.2019 до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ГТУЮ України Банком подано заяву про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого документу від 13.06.2019 р. по справі № 924/1172/18.

Постановою від 16.08.2019 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром Вячеславовичем відкрито виконавче провадження № 59819604.

21.07.2020 до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ГТУЮ України Банком подано заяву про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого документу від 13.06.2019 по справі № 924/1172/18. Постановою від 29.07.2020 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною відкрито виконавче провадження № 62683876. Постановою від 23.11.2021 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром Вячеславовичем відкрито виконавче провадження № 59819604 (ідентифікатор доступу до АСВП 5905Б4Г7382В). В результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що у ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, як наслідок - 23.11.2021 виконавчий документ було повернуто стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37.

На підставі додаткових пояснень АТ КБ "Приватбанк" (вх. № 24626-08/23 від 16.11.2023) стосовно періоду нарахування боргу за договором, судом установлено, що до Господарського суду Хмельницької області Банком подано позов про стягнення заборгованості за договором лізингу з ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" в розмірі 122 155 928, 98 грн, з яких: 53 283 704, 76 грн простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна за період з 25.07.2016 по 28.09.2018; 50 741 899, 08 грн простроченої заборгованості з винагороди за користування майном за період з 25.07.2016 по 28.09.2018; 18 130 325, 14 грн пені з 25.07.2016 по 28.09.2018.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18 було задоволено позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" повністю.

До Господарського суду Запорізької області Банком подано заяву про відкриття провадження у справі № 924/113/23 про банкрутство ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" яку, з урахуванням уточнень до неї та зменшення грошових вимог, задоволено, відкрито процедуру банкрутства та задоволено грошові вимоги ініціюючого кредитора, стягнуті вищенаведеним рішенням суду, в розмірі: 87 940 718 грн 02 коп основного боргу; за період з 25.07.2016 по 28.09.2018; 18 130 325 грн 14 коп пені за період з 25.07.2016 по 28.09.2018.

Сума грошових вимог, під час розгляду заяви про відкриття провадження, зменшувалася, у зв`язку з чим, Банк надавав додаткові пояснення щодо розрахунку та структури заявлених грошових вимог відповідно до заяви про зменшення грошових вимог ініціюючого кредитора від 01.03.2023.

З урахуванням заяви про зменшення грошових вимог банку, грошові вимоги банку, зазначені в Заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство складали: 106 071 043, 16 грн. (122 155 928, 98 грн (сума вимог визнана рішенням суду по справі № 924/1172/18) - 16 084 885, 82 грн (сума, зазначена в листі-вимозі ТОВ "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" від 04.02.2023), яка складається з 37 198 818, 94 грн - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 50 741 899, 08 грн - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 18 130 325, 14 грн - пеня за порушення грошового зобов`язання.

Загальний розмір заборгованості перед банком (розмір кредиторських вимог на дату, що передувала відкриттю провадження у справі про банкрутство) складає 308 160 238, 88 грн, з яких: 178 295 516, 48 грн - загальний залишок заборгованості за процентами винагороди за користування майном (основна сума боргу), з яких 87 940 718, 02 грн (37 198 818, 94 грн - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна та 50 741 899, 08 грн - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном) вже визнані судом.

Постановою від 31.08.2023 у справі № 924/1172/18 установлено, що у п. 8.2.3 договору зазначено, що цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банка шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за три дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше, ніж 30 днів, порушення строків сплати винагород за договором. Відповідно до п. 8.3 договору, у випадку розірвання цього договору майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем у термін розірвання по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу. У повідомленні про розірвання сторони зазначають причину дострокового розірвання цього договору. При цьому, для розірвання цього договору договорів про внесення змін сторони не укладають (п.8.4 договору).

07.10.2020 Кредитором було направлено боржнику повідомлення про розірвання договору лізингу, в якому з огляду на наявність станом на 07.10.2020 простроченої понад 30 днів заборгованості за договором № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 в сумі 330 198 002, 41 грн та керуючись пп. 8.2.3 п. 8.2, п. 8.4 розділу 8 договору, повідомлено про розірвання договору з 26.10.2020. Також кредитор вимагав у встановлений термін (26.10.2020) сплатити заборгованість та повернути майно за актом прийому-передачі. Згідно актів прийому-передачі від 16.11.2020 та від 17.11.2020 до договору № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 лізингоодержувач/боржник передав, а банк/кредитор 1 прийняв на праві власності відповідне нерухоме майно. Акти містять відмітки про передання майна у повному обсязі, скріплені підписами представників сторін та відтисками печаток.

Кредитором додатково заявлена сума 90 354 798, 46 грн простроченої заборгованості з винагороди за користування майном (основна сума боргу), нарахована за період з 29.09.2018 по 26.10.2020 (дату розірвання договору за ініціативою Банку у зв`язку з невиконанням його умов лізингоотримувачем/боржником), сума пені 111 734 397, 26 грн за порушення грошового зобов`язання, нарахована за період з 29.09.2018 по 26.10.2020 (дату розірвання договору за ініціативою Банку у зв`язку з невиконанням його умов Лізингоотримувачем/боржником), 616 700, 00 грн - судовий збір за подачу позову про стягнення заборгованості у справі № 924/1172/18, всього 202 705 895, 72 грн.

8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об`єктом апеляційного перегляду є судове рішення в частині визнання кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк", а саме пені в розмірі 110 203 789, 08 грн.

Так, частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Згідно приписів п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Частиною 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Згідно ч. 1 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Як передбачено ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2021 у справі № 814/803/17 зазначила, що визначальним принципом господарського судочинства є змагальність сторін.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).

З огляду на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в постановах від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15 та від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18, наведено правовий висновок, що на стадії звернення кредитора з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21 зауважив, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Зазначена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Наведені висновки кореспондуються із правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 27.03.2018 у справі № 909/453/16, а також у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 27.07.2020 у справі №904/2104/19 (п. 21) про те, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.

Аналізуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.

При цьому, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21).

Як зазначено вище, правовідносини між кредитором та боржником виникли внаслідок укладення договору фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 відповідно до якого банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку № 1 договору (майно); банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння і користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (п. 1.1 договору).

Кредитором окрім визнаних грошових вимог при відкритті провадження у справі про банкрутство, додатково заявлена сума простроченої заборгованості з винагороди за користування майном (основна сума боргу) у розмірі 90 354 798, 46 грн, нарахована за період з 29.09.2018 по 26.10.2020 (дату розірвання договору за ініціативою Банку у зв`язку з невиконанням його умов лізингоотримувачем/боржником), сума пені у розмірі 111 734 397, 26 грн за порушення грошового зобов`язання, нарахована за період з 29.09.2018 по 26.10.2020 (дату розірвання договору за ініціативою Банку у зв`язку з невиконанням його умов Лізингоотримувачем/боржником), 616 700, 00 грн - судового збору за подачу позову про стягнення заборгованості у справі № 924/1172/18, всього 202 705 895, 72 грн.

Заявлена сума простроченої заборгованості з винагороди за користування майном у розмірі 90 354 798, 46 грн не заперечуються боржником.

Натомість, боржник не погоджується із сумою заявленої кредитором пені у розмірі 110 203 789, 08 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у випадку порушення Лізингоодержувачем/боржником зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони узгодили, що розмір пені, зазначений в цьому пункті, може бути на розсуд Банку зменшений. В разі такого зменшення розміру пені, Банк шляхом, обраним ним на свій розсуд (повідомлення через систему ПЗ "Приват24", клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, SМS - повідомлення або іншим шляхом), повідомляє Лізингоодержувача протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. При цьому, додаткові узгодження Сторін не потрібні.

Отже, за прострочення відповідачем сплати лізингових платежів та винагороди за отримане у лізинг майно, передбачена відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період, за який сплачується пеня.

Кредитор надав письмові пояснення та зазначив, що відповідно до п. 164, 165 Інструкції з бухгалтерського обліку саме банк визначає метод визначення умовної кількості днів, період розрахунку, а також неустойки в разі порушення боржником зобов`язання. Банк застосовує метод "факт/360", тобто умовно в році 360 днів.

Грошовим зобов`язанням, у розумінні п. 6.2.12. договору лізингу, є лізингові платежі та винагорода за користування майном. У пункті 7.1 договору зазначено про те, що сторони узгодили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів та по сплаті винагород, лізингоодержувач сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи, що договором не передбачено нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за методом "факт/360", тобто умовно в році 360 днів, судом першої інстанції була перерахована заявлена сума пені за методом "факт/365", у зв`язку з чим сума пені склала 110 203 789 грн. 08 коп.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18 стягнуто з боржника на користь кредитора пеню у розмірі 18 130 325, 14 грн. Вказане судове рішення яке набрало законної сили, не змінено, не скасовано.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2019 у справі № 924/1172/18 стягнуто на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" 18 130 325, 14 грн пені. рішення набрало законної сили та не було скасовано.

Таким чином, вказана сума пені є безспірною, не може переглядатись судом повторно, а отже підлягає визнанню.

Заявлена сума пені у розмірі 111 734 397, 26 грн (у тому числі 18 130 325, 14 грн, які стягнуто за рішенням суду) нарахована кредитором на підставі погодженого сторонами Договору фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016, на підтвердження чого кредитором було надано розрахунок вказаної заборгованості.

Судом першої інстанції була перерахована заявлена сума пені за методом "факт/365", у зв`язку з чим сума пені склала 110 203 789 грн. 08 коп.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що через розірвання договору лізингу пеня, яка нарахована у відповідності до умов цього договору, не підлягає визнанню. При цьому суд керується ч.4 ст. 631 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 186 Господарського кодексу України, якими визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 у справі № 924/113/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.11.2023 у справі № 924/113/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 17.04.2024.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко