Рішення

від 16.04.2024 по справі 904/540/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024м. ДніпроСправа № 904/540/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Лихолат І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" (м. Київ)

про ухвалення додаткового рішення

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" (м. Київ)

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (м.Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю № 23065 від 28.02.2023 у загальному розмірі 5 851 725 грн. 38 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - відповідач) заборгованість за договором про закупівлю №23065 від 28.02.2023 у загальному розмірі 5 851 725 грн. 38 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" - 5 564 348 грн. 20 коп. - основного боргу, 80 683 грн. 05 коп. - пені, 140 399 грн. 28 коп. - інфляційних втрат та 86 781 грн. 46 коп. - частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 17489/24 від 08.04.2024), в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 500 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.04.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат було прийнято до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 18720/24 від 15.04.2024), в яких він просить суд заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення у повному обсязі, посилаючись на таке:

- витрати на професійну правничу допомогу не були включені позивачем до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, що пов`язані з розглядом справи. Крім того, позивач не заявляв при цьому понесення ним або намір понести витрати на професійну правничу допомогу для цілей їх врахування для наступного ймовірного відшкодування. Отже, можна дійти висновку про те, що позивачем під час звернення із позовною заявою до суду, не заявлялись витрати на професійну правничу допомогу для цілей їх врахування та наступного ймовірного відшкодування;

- позивачем не доведено та не обґрунтовано належним чином неможливість передбачити витрати на професійну правничу допомогу під час подання позовної заяви, ціна якої складає 5 851 725 грн. 38 коп., що в свою чергу перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800 грн. 00 коп.) більше ніж в 19 разів. Таким чином, слід зазначити, що позивач мав можливість дійти висновку, що справа № 904/540/24 не підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, передбачити необхідність звернутися за правничою допомогою та зазначити в попередньому (орієнтовному) розрахунку такі витрати;

- на думку відповідача, перерахунок позивачем судових витрат у даній справі, шляхом включення до них за відсутністю поважних причин витрат на професійну правничу допомогу, які не були заявлені позивачем ані у позовній заяві, ані у відповіді на відзив (що подавалися до суду до подання клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 11.03.2024), суперечить попередній поведінці позивача у цій справі, а також вимогам частин 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України та принципу правової визначеності, як елементу верховенства права, передбаченого статтею 11 Господарського процесуального кодексу України, з точки зору можливості, в даному випадку, відповідача передбачити певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія, а саме передбачити розмір витрат на професійну правничу допомогу для цілей їх врахування та наступного відшкодування за рахунок відповідача у разі вирішення спору не на його користь. Висновки про право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі, коли учасник справи під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 927/201/20, від 21.06.2022 у справі №908/574/20. За таких обставин, позивачем не доведено неможливості передбачити під час звернення із позовною заявою до суду витрати на професійну правничу допомогу;

- заявлений до стягнення з відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 500 грн. 00 коп. є надмірним, неспівмірним до обсягу наданих представником позивача послуг, а також є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору, з урахуванням складності виконаної представником позивача роботи, її обсягом та часом, що міг бути витраченим ним на виконання робіт, а також складності справи в цілому. Водночас, акти приймання-передачі наданої правничої допомоги не містять деталізації витраченого адвокатом часу на надання таких послуг. Наведене унеможливлює встановити дійсний обсяг виконаних робіт, витрати часу адвоката та їх співмірність заявленій до стягнення суми. Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічна правова позиція також міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17. Відповідач зазначає, що зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа є типовою та не відноситься до складних категорій справ, внаслідок чого вартість наданих послуг за договором є завищеною та нерозумною. Крім того, була невелика кількість судових засідань, що відбулися у даній справі та їх незначній тривалості. Оскільки кожне судове засідання у даній справі тривало значно менше 30 хвилин, відповідач вважає, що 2 000 грн. 00 коп. гонорару за участь в одному судовому засіданні є завищеною та нерозумною вартістю роботи адвоката в даній справі. Також, відповідач наголошує, що представник позивача приймав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, тобто не витрачав час на те, щоб дістатися до судової установи тощо;

- враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог у даній справі, не зазначення в попередньому (орієнтовному) розрахунку розміру витрат на професійну правничу допомогу та час, витрачений адвокатом на супровід даної справи (в тому числі участь в нетривалих судових засіданнях в режимі відеоконференції), відповідач вважає заявлену позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн. 00 коп., неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаних представником позивача робіт, визначена у договорі фіксована вартість робіт є завищеною та нерозумною. Внаслідок чого, вимога про стягнення з відповідача 5 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню в повному обсязі. Водночас, ймовірний час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, та їх обсяг, фіксований розмір гонорару та докази надані представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони.

У судове засідання 16.04.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з`явився, при цьому, судом враховане клопотання останнього про розгляд заяви без участі його представника, яке було задоволено судом.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, а також доводи, викладені у запереченнях відповідача щодо заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, заслухавши пояснення представника відповідача,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - відповідач) заборгованість за договором про закупівлю №23065 від 28.02.2023 у загальному розмірі 5 851 725 грн. 38 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" - 5 564 348 грн. 20 коп. - основного боргу, 80 683 грн. 05 коп. - пені, 140 399 грн. 28 коп. - інфляційних втрат та 86 781 грн. 46 коп. - частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вказаних положень, позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 500 грн. 00 коп.

З приводу заяви суд зазначає таке.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2024 між Адвокатським об`єднанням "СВК Партнерс" (далі - адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 17 (далі - договір, а.с. 167-169), за умовами пункту 1.1. якого сторони домовилися, що адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання на умовах та у порядку, визначеному договором, здійснити захист, представництво інтересів клієнта та/або надати інші види правової допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання адвокатським об`єднанням умов договору.

У пункті 6.1. договору сторони визначили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками (у разі їх наявності) сторін, та діє протягом строку, зазначеного у пункті 6.3. договору, однак, в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо вартості та оплати правової (правничої) допомоги, а саме:

- за надання правової (правничої) допомоги за договором клієнт зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню витрати та гонорар згідно з тарифами, визначеними у додатку № 1 до договору (пункт 4.1. договору);

- оплата, передбачена за договором, здійснюється клієнтом протягом 3-х календарних днів з моменту отримання рахунку (пункт 4.2. договору);

- акт про приймання-передачу правової (правничої) допомоги складається адвокатським об`єднанням та направляється клієнту на електронну адресу (вказану в реквізитах) або передається нарочно. У випадку не отримання адвокатським об`єднанням підписаного клієнтом примірника акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги або мотивованої відмови від підписання, вважається, що клієнт послуги прийняв у повному обсязі та претензій до адвокатського об`єднання не має, цей акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги має силу акту, підписаного двома сторонами (пункт 4.3. акту);

- сплачений адвокатському об`єднанню гонорар та грошові кошти, оплачені як витрати за надання правової (правничої) допомоги не повертаються адвокатським об`єднанням клієнту (пункт 4.4. договору).

Також, сторонами був підписаний додаток № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 17 від 22.02.2024 (а.с. 169 (на звороті)-170), в якому сторонами були узгоджені види та вартість правової (правничої) допомоги.

У подальшому, 29.03.2024 між Адвокатським об`єднанням "СВК Партнерс" (далі - адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" (далі - клієнт), був складений та підписаний акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги № 1 (далі - акт наданих послуг № 1, а.с. 171), за умовами пункту 1 якого на виконання умов договору за період з 22.02.2024 по 29.03.2024 у справі № 904/540/24 адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом фактично прийнято наступну правову допомогу:

1) ознайомлення з матеріалами справи № 904/540/24, що включає: правовий аналіз наявних матеріалів, аналіз доказів у даній справі, узгодження правових позиції з клієнтом, аналіз судової практики в аналогічних спорах, надання юридичних консультацій щодо предмету спору - вартістю 1 500 грн. 00 коп.;

2) представництво інтересів клієнта у Господарському суді Дніпропетровської області у справі № 904/540/24 (підготовче засідання 12.03.2024 о 15:00 год.) - вартістю 2 000 грн. 00 коп.

Загальна вартість вказаної правової (правничої) допомоги, наданої за договором, складає 3 500 грн. 00 коп. (пункт 2 акту наданих послуг).

Також, 04.04.2024 між Адвокатським об`єднанням "СВК Партнерс" (далі - адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" (далі - клієнт), був складений та підписаний акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги №2 (далі - акт наданих послуг № 2, а.с. 172), за умовами пункту 1 якого на виконання умов договору за період з 01.04.2024 по 04.04.2024 у справі № 904/540/24 адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом фактично прийнято наступну правову допомогу:

1) представництво інтересів клієнта у Господарському суді Дніпропетровської області у справі № 904/540/24 (підготовче засідання 04.04.2024 о 10:20 год.) - вартістю 2 000 грн. 00 коп.

Загальна вартість вказаної правової (правничої) допомоги, наданої за договором, складає 2 000 грн. 00 коп. (пункт 2 акту наданих послуг).

Крім того, на підтвердження оплати наданих послуг професійної правничої допомоги позивачем до матеріалів заяви про ухвалення додаткового рішення додано рахунок на оплату № 17 від 05.03.2024 на суму 3 500 грн. 00 коп. (а.с. 173) та рахунок на оплату № 17-1 від 02.04.2024 на суму 2 000 грн. 00 коп. (а.с. 174), а також, платіжну інструкцію № 1357 від 12.03.2024 на суму 3 500 грн. 00 коп. із призначенням платежу "сплата за послуги з надання правової (правничої) допомоги згідно з договором №17 від 22.02.2024, рахунок № 17 від 05.03.2024, без ПДВ" (а.с. 175) та платіжну інструкцію № 1374 від 03.04.2024 на суму 2 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "сплата за послуги з надання правової (правничої) допомоги згідно з договором № 17 від 22.02.2024, рахунок № 17-1 від 02.04.2024, без ПДВ" (а.с. 176).

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, здійснює належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, заперечуючи проти заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідачем були подані заперечення проти вказаної заяви, в яких він просить суд подану позивачем заяву залишити без задоволення у повному обсязі, посилаючись, зокрема, на те, що витрати на професійну правничу допомогу не були включені позивачем до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, що пов`язані з розглядом справи. Крім того, відповідач вказує, що заявлений до стягнення з відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 500 грн. 00 коп. є надмірним, неспівмірним до обсягу наданих представником позивача послуг, а також є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору, з урахуванням складності виконаної представником позивача роботи, її обсягом та часом, що міг бути витраченим ним на виконання робіт, а також складності справи в цілому.

Разом з тим, за аналізом поданих відповідачем заперечень на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, суд оцінює їх критично з огляду на таке.

Згідно з вимогами частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, окрім судового збору, також з витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини другої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Абзацом 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Поряд з цим, згідно з вимогами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Зазначений правовий висновок викладений у додатковій постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20).

Згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини 2 статті 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З приводу вказаних обставин, суд зазначає, що незазначення позивачем у позовній заяві попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат в частині надання правничої допомоги, не призвело до неможливості відповідачем підготуватись та спростувати заявлені позивачем витрати (у даній справі відповідачем подані відповідні заперечення, в яких він у повному обсязі висловив свою правову позицію щодо заявлених позивачем до відшкодування витрат). Більше того, судом також приймається до уваги той факт, що станом на момент звернення із позовом до суду (16.01.2024), договір про надання правової допомоги ще не було укладено (вказаний договір був укладений лише 22.02.2024).

З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21.

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 Господарського процесуального кодексу України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які позивач поніс у суді першої інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.

Відповідний правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, а також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.06.2022 у справі № 908/574/20.

Судом також відзначено, що під час розгляду справи, а саме 11.03.2024, до закриття підготовчого провадження (ухвала суду від 12.03.2024), позивачем за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх. суду № 11962/24 від 11.03.2024), в якому він просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу, вказуючи про таке:

- під час подання позовної заяви позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи у розмірі - 87 775 грн. 88 коп. (судовий збір). При цьому, у зв`язку із тим, що розгляд справи буде здійснюватись за правилами загального позовного провадження, у позивача виникла необхідність звернутись за професійною правовою допомогою у даній справі до адвоката;

- 22.02.2024 позивачем було укладено відповідний договір про надання правової (правничої) допомоги № 17. У зв`язку з вказаним, судові витрати позивача складаються не лише з витрат на судовий збір, а й витрат на професійну правничу допомогу;

- на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надає: договір про надання правової (правничої) допомоги № 17 від 22.02.2024 та додаток № 1 до нього; попередній розрахунок суми судових витрат (станом на 11.03.2024); рахунок на оплату № 17 від 05.03.2024;

- згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші докази, на підтвердження розміру судових витрат, які позивач сплатить у зв`язку з розглядом справи, будуть додатково подані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Вказане клопотання містить попередній розрахунок суми судових витрат, загальна вартість якого складає 5 500 грн. 00 коп. (а.с. 120), а також, докази надсилання клопотання з додаткам до Електронного кабінету відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів клопотання долучена квитанція № 711290 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС - 11.03.2024 (а.с. 130).

Враховуючи вказане, вбачається, що відповідач був завчасно ознайомлений з вимогами позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Також суд критично оцінює доводи відповідача, які викладені у запереченнях проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, з огляду на таке.

Під час розгляду справи судом, позивачем (в особі адвоката, який здійснює представництво інтересів позивача): були подані всі заяви по суті справи; була забезпечена явка представника у судові засідання (2 судових засідання, які вказані ним у розрахунку судових витрат); розмір задоволених позовних вимог складає 5 785 430 грн. 53 коп.; заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу складає менше 1% від вказаного розміру задоволених вимог.

Враховуючи, що у даній справі відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн. 00 коп., яка заявлена до стягнення позивачем.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 5 437 грн. 69 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (вулиця Академіка Белелюбського, будинок 7, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" (вулиця Михайла Котельникова, будинок 45-В, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код 43192128) 5 437 грн. 69 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення підписаний - 22.04.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко