Постанова

від 07.08.2024 по справі 904/540/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024 року м.Дніпро Справа № 904/540/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Барабаш В.В. - адвокат, ордер АІ№1595385 від 22.04.2024р.

від відповідача: Лихолат І.С. - посвідчення адвоката №6309 від 29.03.2023р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 р.

( суддя Фещенко Ю.В., м. Дніпро, повний текст рішення підписано 04.04.2024 р. )

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Локодеталь"

( м. Київ )

до

Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

( м. Дніпро )

про стягнення заборгованості

за договором про закупівлю № 23065 від 28.02.2023 р.,

у загальному розмірі 5 851 725 грн. 38 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заборгованість за договором про закупівлю № 23065 від 28.02.2023 р. у загальному розмірі 5 851 725 грн. 38 коп. Ціна позову складається з наступних сум: 5 564 348 грн. 20 коп. - основний борг; 80 683 грн. 05 коп. - пеня; 140 399 грн. 28 коп. - інфляційні втрати; 66 294 грн. 85 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю № 23065 від 28.02.2023 р. в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений Позивачем 02.08.2023 р. товар, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість в сумі 5 564 348 грн. 20 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.5. договору, Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача пеню за період прострочення з 25.08.2023 р. по 16.01.2024р. ( 145 днів) в сумі 80 683 грн. 05 коп. На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати за період з вересня по грудень 2023 року в сумі 140 399 грн. 28 коп., а також 3% річних за період прострочення з 25.08.2023 р. по 16.01.2024 р. у сумі 66 294 грн. 85 коп.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рахунок на оплату № 29 від 02.08.2023 р., видаткова накладна № 22 від 02.08.2023 р., товарно-транспортна накладна № 0208 від 02.08.2023 р. не містять коду товару згідно з УКТ ЗЕД, а отже є неналежно оформленими та в силу узгоджених сторонами умов договору не є підставою для здійснення оплати товару. Крім того, пунктом 6.2.5. договору передбачено, що замовник має право залишити рахунок постачальника без здійснення оплати в разі ненадання або неналежного оформлення товаросупровідних документів, поставки неякісного, некомплектного товару. За вказаних обставин, ПрАТ "ДТРЗ" вважає, що підприємство не допустило порушень взятого на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, а отже у Позивача відсутні підстави для стягнення з Відповідача суми основної заборгованості, а нарахування та стягнення з відповідача пені за порушення зобов`язання з оплати є передчасним. Крім того, у пункті 11.1 договору, сторони погодилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені договором, повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та 3% річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до 0%. Таким чином, сторони спірного договору реалізували принцип свободи договору та право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши розмір інфляції та 3% річних, що дорівнюють нулю, а тому вимога Позивача про стягнення з ПрАТ "ДТРЗ" інфляційних витрат у сумі 140 399 грн. 28 коп. та 66 294 грн. 85 коп. - 3% річних є неправомірною, необґрунтованою та такою, що суперечить умовам укладеного договору.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю № 23065 від 28.02.2023 р. у загальному розмірі 5 851 725 грн. 38 коп. - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" - 5 564 348 грн. 20 коп. - основного боргу, 80 683 грн. 05 коп. - пені, 140 399 грн. 28 коп. - інфляційних втрат та 86 781 грн. 46 коп. - частину витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 р. у справі № 904/540/24 в частині задоволення позовних вимог ТОВ Локодеталь про стягнення з ПрАТ ДТРЗ 5 564 348, 20 грн. основного боргу, 80 683, 05 грн. - пені, 140 399, 28 грн. - інфляційних втрат та 86 781, 46 грн. - частини витрат по сплаті судового збору. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ Локодеталь в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції не з`ясував всіх обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

При цьому, Скаржник зазначає, що станом на момент звернення до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою у даній справі, ТОВ «Локодеталь» не мало зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». За таких обставин, на думку ПрАТ «ДТРЗ», позовна заява ТОВ «Локодеталь», щонайменше, мала бути залишена судом першої інстанції без руху з метою усунення недоліків. Водночас, задоволення судом першої інстанції клопотання про залишення позовної заяви без руху, ймовірно, могло не призвести до ухвалення вочевидь незаконного та необґрунтованого рішення, що оскаржується.

Водночас, на думку Скаржника, умовами договору, сторонами узгоджений додатковий та обов`язковий (в межах виконання спірного договору) реквізит рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та податкової накладної, а саме код товару згідно УКТ ЗЕД. Таким чином, не зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕД в рахунку-фактурі, видатковій накладній та товарно-транспортній накладній є порушенням умов договору, що безпосередньо пов`язується з моментом настання у відповідача обов`язку з оплати товару. Таким чином, виконання зобов`язання Відповідачем може бути відстрочене на час прострочення Позивача, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку Відповідач не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення Позивачем передбачених договором необхідних дій. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.03.2024 р. по справі № 911/2567/22.

Скаржник наголошує на тому, що у зв`язку з тим, що Позивач надав Відповідачу рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, які не містять коду товару згідно УКТ ЗЕД, ПрАТ «ДТРЗ», встановивши невідповідність документів умовам спірного договору, реалізувало своє право, передбачене п. 6.2.5. Договору, а також ч. 3 ст. 538 ГПК України, та залишило рахунок Позивача без здійснення оплати. Такі дії ПрАТ «ДТРЗ» не суперечать чинному законодавству України та умовам укладеного договору, внаслідок чого відповідачем не було порушено взятого на себе зобов`язання з оплати поставленого товару.

Скаржник вважає, що у Позивача відсутні підстави для стягнення з Відповідача суми основної заборгованості, а нарахування та стягнення з Відповідача пені за порушення зобов`язання з оплати є передчасним. Позивач не має правових підстав для стягнення інфляційних втрат з Відповідача на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки неможливість цього прямо передбачена п. 11.1 Договору.

На переконання Скаржника Позивачем не було доведено факту дотримання ним обов`язку, передбаченого умовами договору, що полягає у передачі ПрАТ «ДТРЗ» належним чином оформленої товаросупровідної документації, на підставі чого у останнього виникає обов`язок сплатити грошові кошти. Оскільки, Відповідач не допустив порушення умов спірного договору в частині здійснення оплати, а також не допустив прострочення виконання грошового зобов`язання - у Позивача відсутні підстави для нарахування пені, а також інфляційних втрат в силу приписів п. 11.1 Договору. З урахуванням наведеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 р. по справі № 904/540/24 в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Локодеталь» про стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» 5 564 348,20 грн. - основного боргу, 80 683,05 грн. - пені, 140 399,28 грн. - інфляційних втрат та 86 781,46 грн. - частини витрат по сплаті судового збору підлягає скасуванню.

Крім того, Скаржник зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції складається з суми судового збору - 104 137,75 грн.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, Скаржник вважаємо його необґрунтованим та таким, що не заслуговує на увагу суду. Так, Скаржник вважає за необхідне вкотре наголосити та звернути увагу апеляційного суду на допущені порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що в свою чергу, є самостійною підставою для скасування судового рішення. При цьому, сторони реалізували надане їм право та в п. 4.2. договору визначили додатковий та обов`язковий реквізит рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, а саме - код товару згідно УКТ ЗЕД. Отже, п. 4.2. договору є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно й є обов`язковим зазначення в рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній коду товару згідно УКТ ЗЕД.

Також, Скаржник вважає, що обов`язок доведення факту передання ПрАТ «ДТРЗ» документів щодо якості на товар покладається на ТОВ «Локодеталь». Втім, виконання наведеного обов`язку не було описано Позивачем ані в позовній заяві, ані в інших процесуальних документах по суті. Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні також не було надано жодної правової оцінки наведеному.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що видаткова накладна підписана ПрАТ «ДТРЗ» без зауважень, відсутні листи Скаржника на адресу Позивача з проханням надати інший пакет товаросупроводжувальної документації. Тобто ПрАТ «ДТРЗ» не повідомляв ТОВ «ЛОКОДЕТАЛЬ» про неналежне оформлення документів ні після їх отримання, ні після отримання претензії. У податкових накладних Позивач визначав код товару згідно з УКТ ЗЕД. Договір про закупівлю не містить жодного пункту, який прямо вказував би на те, що не зазначення у видатковій накладній та товарно-транспортній накладній, рахунку фактурі є підставою вважати, що такі товаросупровідні документи - неналежним чином оформлені. Отже, Позивачем повністю дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на оплату поставленого товару, оскільки достатньо первинних документів для підтвердження операцій. Разом з цим, відповідно до податкової накладної № 2 від 02.08.2023 р., код товару згідно УКТ ЗЕД визначений Позивачем.

Додатково, Позивач звертає увагу суду, що ПрАТ «ДТРЗ» 31.08.2023 р. частково оплатив дану партію товару, здійснивши платіж у розмірі 1 666 851 грн. 80 коп., а отже він приймав надані йому документи, як такі що відповідають умовам Договору. Тобто, не лише мовчазною згодою, подальшим схаленням господарської операції, відсутністю звернень / листів / претензій /зауважень, а й активними діями ( внутрішньою процедурою на підприємстві щодо прийняття товару комісією вхідного контролю, частковою оплатою товару, погодження реєстрації податкової накладної ) підтвердив, що поставка товару по Договору про закупівлю № 23065 від 28.02.2023 р., згідно видаткової накладної № 22 від 02.08.2023 р. була здійснена належним чином.

Товариство також вказує на те, що формулювання п. 11 Договору про те, що інфляція прирівнюються до нуля відсотків - суперечить чинному законодавству України. Тобто, чинним законодавством України не передбачено можливості зменшення розміру встановленого індексу інфляції, в тому числі й договором, а також не передбачено можливості звільнення боржника від сплатити інфляційних втрат на суму боргу. Ст. 625 ЦК України не надає сторонам права встановлювати умови застосування інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання або змінювати їх розмір.

У запереченнях на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, Позивач вважає її необґрунтованою та необґрунтованою, а натомість рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства України. Адже при винесенні рішення судом було правильно застосовано як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, які надавались суду, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Позивач звертає увагу, що видаткова накладна № 22 від 02.08.2023 р. містить всі обов`язкові реквізити, які визначені такими за змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані з боку Скаржника ( Замовника ) представником, що діяв на підставі довіреності № 17/2023 від 01.06.2023 р., які додано до матеріалів справи. При цьому, ПрАТ «ДТРЗ» не заперечує факт отримання товару від ТОВ «ЛОКОДЕТАЛЬ», не повідомляв про відмову від Договору чи про повернення товару. Більше того, повернення товару не є можливим, оскільки вірогідніше всього товар вже був використаний ПрАТ «ДТРЗ» в своїй господарській діяльності. Таким чином, враховуючи викладене, а також визначений у пункті 4.2 договору порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття ПрАТ «ДТРЗ» за вищезазначеною видатковою накладною та дату реєстрації податкової накладної, строк оплати є таким, що настав 24.08.2023 р., а прострочення - з 25.08.2023 р..

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/540/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 р. у справі № 904/540/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

26.04.2024 р. справа № 904/540/24 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 07.08.2024 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 р., судове засідання у справі № 904/540/24, призначене на 07.08.2024 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Локодеталь", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

У судовому засіданні 07.08.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

28.02.2023 р. між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" ( Замовник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" ( Постачальник ) укладено договір про закупівлю № 23065 ( далі - договір, а.с.14-23), відповідно до умов пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити ( передати ) у власність Замовника товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі.

У пункті 14.1. договору визначені додатки до договору, якими є: специфікація ( додаток № 1) (пункт 14.1.1. договору); технічний опис (додаток № 2) (пункт 14.1.2. договору).

У відповідності до вказаних умов договору між Замовником та Постачальником була підписана Специфікація № 1 до договору, в якій сторони узгодили поставку товару на загальну суму 7 231 200 грн. 00 коп. ( а. с. 24 ).

У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до розділу 1 договору предмет договору включає, зокрема, наступне: найменування (асортимент) товару: вали колінчасті до тепловозу 2 ТЕ116. Виробник товару: Maschinenfabric Alfing Kessler GmbH, Німеччина (пункт 1.2. договору); кількість товару: згідно із специфікацією (пункт 1.3. договору); ціна товару, що поставляється за договором, вказана у специфікації (пункт 1.4. договору).

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від Постачальника до Замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору ( пункт 1.5. договору ).

Згідно з пунктом 3.1. договору загальна сума (ціна) договору складає: 7 231 200 грн. 00 коп., у тому числі 20% ПДВ - 1 205 200 грн. 00 коп.

За умовами пункту 5.1. договору поставка товару здійснюється партіями, не пізніше 10 робочих днів з дати отримання Постачальником письмової заявки Замовника ( за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою або шляхом передачі по e-mail пошту постачальника, яка зазначена у розділі 15 договору ). Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці замовника.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що передача товару Замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 екземпляр товарно-транспортної накладної, документи, визначені пунктом 2.2. договору, та за необхідності, документи, визначені пунктом 6.3.6. договору.

У пункті 5.5. договору сторони визначили умови поставки: DDP, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010", транспортом та за рахунок постачальника. Місце поставки (передачі) товару: Україна, 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, 7 ( склад Замовника ).

На виконання умов договору, Постачальником 02.08.2023 р. був поставлений Замовнику товар на загальну суму 7 231 200 грн. 00 коп. відповідно до видаткової накладної № 22 від 02.08.2023 р. на суму 7 231 200 грн. 00 коп. ( а. с. 30 ). Товар отриманий представником Замовником на підставі довіреності № 17/2023 від 01.06.2023 р. ( а. с. 31 ).

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо порядку здійснення оплати, а саме: розрахунки провадяться у безготівковій формі на рахунок постачальника, вказаний у договорі, в національній валюті України - гривні ( пункт 4.1. договору ); Замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 5 робочих днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку - фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД ( пункт 4.2. договору ).

Позивач посилається на те, що Відповідачем зобов`язання за договором про закупівлю № 23065 від 28.02.2023 р. в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 02.08.2023 р. товар, були порушені - товар у визначені в договорі строки оплачений Замовником у повному обсязі не був, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість в сумі 5 564 348 грн. 20 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.5. договору, Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача пеню за період прострочення з 25.08.2023 р. по 16.01.2024 р. ( 145 днів ) в сумі 80 683 грн. 05 коп. На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати за період з вересня по грудень 2023 року в сумі 140 399 грн. 28 коп., а також 3% річних за період прострочення з 25.08.2023 р. по 16.01.2024 р. у сумі 66 294 грн. 85 коп. Вказане і є причиною спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є вимоги Позивача до Відповідача про оплату поставленого товару на нарахування штрафних санкцій за порушення умов Договору про закупівлю № 23065 від, 28.02.2023 р. укладеного між сторонами.

Беручи до уваги правову природу укладеного між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" ( Замовник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Локодеталь" ( Постачальник ) Договору про закупівлю № 23065 від 28.02.2023 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за отриманий товар та за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати поставленого товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору, Постачальником 02.08.2023 р. був поставлений Замовнику товар на загальну суму 7 231 200 грн. 00 коп. відповідно до видаткової накладної № 22 від 02.08.2023 р. на суму 7 231 200 грн. 00 коп.. Товар отриманий представником Замовником на підставі довіреності № 17/2023 від 01.06.2023 р.. При цьому, Відповідач факт отримання товару не заперечив.

При отриманні товару Відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, пунктом 4.2. договору передбачено, що Замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 5 робочих днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку - фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Як зазначив Позивач у позовній заяві, поставлений 02.08.2023 р. товар був оплачений Відповідачем лише частково 31.08.2023 р. на суму 1 666 851 грн. 80 коп..

Судом встановлено, що податкова накладна на суму 7 231 200 грн. 00 коп. ( а. с. 27 28 ) складена Позивачем та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2023 р., що вбачається з Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних ( а. с. 29 ).

При цьому, судом не досліджувалося питання фактичного отримання Відповідачем рахунку на оплату № 29 від 02.08.2023 р. на суму 7 231 200 грн. 00 коп. поставленого 02.08.2023 товару, оскільки: за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі про закупівлю № 23065 від 28.02.2023 р. та видатковій накладній № 22 від 02.08.2023 р.; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє Боржника від обов`язку з оплати наданих товарів (послуг). Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі № 918/537/18 від 02.07.2019 р., у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018 р., у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018 р., у справі № 910/22589/17 від 05.09.2018 р., у справі № 905/915/17 від 13.07.2018 р..

Враховуючи викладене, а також визначений у пункті 4.2. договору порядок та строк оплати товару, враховуючи встановлену судом дату реєстрації податкової накладної ( 23.08.2023 р. ), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк оплати поставленого позивачем 02.08.2023 р. товару є таким, що настав 24.08.2023 р..

Згідно з умовами пункту 6.2. договору Замовник, зокрема, має право залишити рахунок Постачальника без здійснення оплати у разі не надання або неналежного оформлення товаросупровідних документів, поставки неякісного, некомплектного товару ( пункт 6.2.5. договору ). У пункті 6.3.3. договору визначено, що Постачальник зобов`язаний надавати Замовнику відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару.

Доводам Скаржника щодо ненастання строку оплати, з огляду на невідповідність складених у спірний період видаткової накладної, рахунку-фактури та товарно-транспортної накладної вимогам, зазначеним у пункті 4.2. договору ( щодо відсутності у них даних про код товару згідно з УКТ ЗЕД ), судом першої інстанції була надана належна оцінка.

Так, відхиляючи вказані доводи Відповідача, господарський суд обгрунтовано зазначив, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на можливість оплати поставленого товару. Більше того, вказане твердження суду підтверджено діями самого Відповідачем, який частково оплатив поставлений 02.08.2023 р. товар на суму 1 666 851 грн. 80 коп..

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що надані первинні документи, що складені між сторонами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню позивачем відповідачу товару.

Відповідач факт здійснення поставки товару, який підтверджено належним чином оформленими первинними документами (видатковою накладною) не спростував, строк відтермінування оплати товару сплив, а відтак, обов`язок відповідача щодо оплати товару настав.

Згідно зі ст. 1, частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства. Метою складання первинних документів є відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.

Як слушно зауважив місцевий господарський суд - доказів звернення Відповідача до Позивача із вимогою/претензією стосовно не зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД у видатковій накладній, рахунку-фактурі та товарно-транспортній накладній матеріали справи не містять. До моменту звернення Позивача із позовом до суду Відповідач не заявив про існування будь-яких перешкод в оплаті поставленого товару, з огляду на відсутність даних про код товарів згідно з УКТ ЗЕД, що, на думку суду, свідчить про намагання Відповідача уникнути виконання своїх зобов`язань за договором перед Позивачем.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними висновки місцевого господарського суду, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача - 5 564 348 грн. 20 коп. основного боргу.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 ст. 549 ЦК України, частиною 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.5. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.5. договору, Позивач нарахував та Відповідачу пеню за період прострочення з 25.08.2023 р. по 16.01.2024 р. ( 145 днів ) в сумі 80 683 грн. 05 коп.

Розрахунок пені, здійснений Позивачем, визнаний судом обґрунтованими та такими, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи. Таким чином, вимоги Позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 80 683 грн. 05 коп..

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦК України, Позивач також нарахував та просив суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати за період з вересня по грудень 2023 року в сумі 140 399 грн. 28 коп., а також 3% річних за період прострочення з 25.08.2023 р. по 16.01.2024 р. у сумі 66 294 грн. 85 коп..

Поставшись на положення статей 627, 628 ЦК України, приймаючи до уваги, що сторони визначили інший розмір процентів річних, ніж передбачено частиною 2 ст. 625 ЦК України, а саме: 0% річних, суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог про стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 66 294 грн. 85 коп., стягнувши з Відповідача на користь Позивача інфляційні втрати в сумі 140 399 грн. 28 коп.

При цьому, Скаржник не оскаржує відмову господарського суду у стягненні 3% річних, зазначаючи на безпідставність стягнення інфляційних втрат, посилаючись на те, що у пункті 11.1. договору сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3% річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до 0%.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що ст. 625 ЦК України не надає сторонами права та можливості встановлювати розмір інфляційних втрат, навпроти, вказана норма імперативним чином встановлює, що на вимогу Кредитора Боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України, законодавець також визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Враховуючи викладене, умови договорів ( п. 11.1 Договорів ) порушують права Позивача та не забезпечують дотримання справедливогового балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін договору. Обов`язок з виконання грошових зобов`язань за цим договором лежить лише на Відповідачеві, який зобов`язувався оплатити поставлений товар за договором. Завдяки наведеним умовам договору Відповідач, всупереч вимогам закону ( ч. 2 ст. 625 ЦК України ), звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, в той час, як частиною 3 ст. 164 ЦК України передбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 р. у справі № 914/479/19.

Таким чином, Позивач обґрунтовано та правомірно заявив у складі позову вимогу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а господарський суд правомірно стягнув інфляційні втрати в сумі 140 399 грн. 28 коп..

Доводи Скаржника про порушення судом першої інстанції процесуального права спростовується матерілами справи. Так, суд першої інстанції було розглянуто клопотання Відповідача про залишення позовної заяви без руху, яке обґрунтоване тим, що станом на момент звернення до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою у даній справі, ТОВ "Локодеталь" не мало зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд".

За результатом розгляду вказаного клопотання господарський суд не знайшов підстав для його задоволення з огляду на те, що: при прийнятті до розгляду позовної заяви судом було здійснено запити про наявність зареєстрованих Електронних кабінетів ЄСІТС як Позивача, так і у Відповідача, про наявність яких отримані та залучені до матеріалів справи відповіді № 489457, 489502 ( а. с. 65 66 ); в аспекті зазначеного господарський суд вважав за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007 р.; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016 р.). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 р. у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 р. у справі № 911/1974/18.

Разом з тим, станом на момент відкриття провадження у справі Відповідач вже мав зареєстрований Електронний кабінет.

Посилання Скаржника в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 26.03.2024 р. по справі № 911/2567/22 відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки правові позиції Верховного Суду, викладені у названій постанові, не є релевантними до обставин цієї справи та відповідне судове рішення приймалося за іншої фактично-доказової бази.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 р. у справі № 904/540/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.08.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О.Дармін