Справа № 943/1117/22 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б.М.
Провадження № 22-ц/811/1845/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2024 року м.Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.,
з участю: позивача ОСОБА_1 , представника
відповідача ОСОБА_2 , третьої особи
ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 25 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, третя особа директор Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області Максимів Антін Степанович, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та оплату за вимушений прогул,
в с т а н о в и в:
13.09.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області (далі Задвір`янський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів), третьої особи директора Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів ОСОБА_3 про поновлення на роботі та оплату за вимушений прогул, в якому просила: визнати незаконними і скасувати наказ №5а-К від 19.01.2022 року про накладення дисциплінарного стягнення та наказ №57-К від 29.08.2022 року про звільнення з посади вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) з 31.08.2022 року, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 50000 грн., яка завдана незаконним звільненням її з роботи.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликалась на те, що, починаючи з серпня 1995 року, працювала на посаді вчителя української мови та літератури з повним педагогічним навантаженням по безстроковому трудовому договору у школі села Полоничі, яка з 2019 року стала філією Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, а 01.01.2020 року була призначена завідувачем Полоницької філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів.
Згідно з наказом №79-К від 01.10.2021 року, її було звільнено з посади завідувача Полоницької філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів та залишено на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин).
Своє звільнення з посади завідувача вона оскаржила до суду, проте, справа тривалий час перебувала в провадженні суду, тому через перенесений стрес вона звернулася за медичною допомогою і їй видали лист непрацездатності з 30.08.2022 року по 12.09.2022 року, а 31.08.2022 року вона попередила директора про перебування на лікарняному.
Однак, 07.09.2022 року вона дізналася, що наказом директора №57-К від 29.08.2022 року, який отримала рекомендованим листом 10.09.2022 року, її звільнено ще й з посади вчителя української мови та літератури з 31.08.2022 року, у зв`язку із закінченням строку трудового договору, згідно з п.2 ст.36 КЗпП України
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки з 1995 року вона працювала на посаді вчителя української мови та літератури по безстроковому трудовому договору і ніколи не укладала строкового трудового договору.
Згідно з наказом №5а-К від 19.01.2022 року, який вона отримала лише 07.09.2022 року і також вважає незаконним, було визначено строк перебування її на посаді вчителя української мови та літератури з 01.10.2021 року по 31.08.2022 року, однак, жодного строкового договору вона не укладала і про істотну зміну умов договору її ніхто не попереджав.
Зазначає, що наказом №5а-К від 19.01.2022 року були внесені зміни до наказу №5-К від 19.01.2022 року, проте, наказу №5а-К вона не отримувала і не підписувала, оскільки 16.02.2022 року отримала лише копію наказу №4-К від 04.01.2022 року та №5-К від 19.01.2022 року.
Вважає, що нумерація наказів свідчить про їх фальсифікацію, а сам директор школи ОСОБА_3 вчиняє щодо неї мобінг, чим завдає їй моральних страждань.
Просить врахувати, що у 2021 році її було залишено на посаді вчителя з неповним навантаженням незаконно, оскільки вона була прийнята на посаду вчителя з повним педагогічним навантаженням, до виконання своїх трудових обов`язків завжди відносилася добросовісно та не мала дисциплінарних стягнень.
Також зауважує, що перед видачею наказу №5а-К у неї не відбиралися письмові пояснення, що є порушенням статті 149 КЗпП України, крім того, з нею не було проведено жодного розрахунку та не було вручено трудової книжки, що є порушенням вимог статті 47 КЗпП України.
Зазначає, що винними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, оскільки вона перенесла стрес від незаконного звільнення, було порушено її звичний життєвий уклад.
Вважає, що строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, на звернення до суду з даним позовом, вона не пропустила, оскільки оспорювані накази вона отримала лише 07.09.2022 року.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 25 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що її незаконно було звільнено спочатку з посади завідувача, на якій вона працювала з січня 2021 року і звільнення з якої оскаржує в іншій справі №943/2142/21, а в подальшому, звільнено і з посади вчителя української мови та літератури, без витребовування від неї жодних пояснень та під час перебування її на листку непрацездатності, залишивши в такий спосіб її без роботи та без жодних засобів існування, у зв`язку з чим вона перенесла сильний стрес.
Вважає, що суд безпідставно не врахував ті обставини, що її було ознайомлено лише з наказом №5-К від 19.01.2022 року, в якому нічого не було зазначено про строк щодо її залишення на посаді вчителя української мови та літератури, а оспорюваний наказ №5а-К, яким внесено зміни до наказу №5-К, фактично сфальсифіковано, оскільки жодних вимог чи приписів директору для внесення таких змін не скеровувалось, обидва накази прийняті директором в один день, при цьому, про існування оспорюваного наказу їй нічого не було відомо і такий їй не вручався.
Також позивачка зазначає, що звертала увагу суду на те, що вона була прийнята на роботу ще в 1995 році на посаду вчителя на невизначений строк і строкового трудового договору з відповідачем ніколи не укладала.
Зазначає, що суд не дав належної правової оцінки доказам, які є в матеріалах справи, а також безпідставно не врахував постанову суду про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства, окрім того, прийняв від відповідача докази, подані з порушенням вимог процесуального закону, з якими її не було ознайомлено.
Вважає, що висновок суду про недоведеність позовних вимог суперечить обставинам справи.
Додає, що після її звільнення з нею не було проведено розрахунку та не видано трудову книжку, що свідчить про порушення директором ОСОБА_3 норм трудового законодавства.
Заслухавши пояснення позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року №14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року №8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року №2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядав як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
З матеріалів справи, в тому числі, й з оглянутої в судовому засіданні апеляційного суду трудової книжки позивача, оригінал якої надала суду сторона відповідача, встановлено, що наказом відділу освіти Буської райдержадміністрації №45 від 15.08.1995 року ОСОБА_1 призначена вчителем української мови та літератури Полоницької НСШ з 15.08.1995 року по 15.08.1996 р. за контрактом (а.с.79 т.1).
Наказом відділу освіти, молоді та спорту Буської РДА №01.06-278 від 02.08.2013 року Полоницьку ЗОШ І-ІІ ступенів перейменовано на НВК «Полоницька ЗОШ І-ІІ ступенів ДНЗ».
З 11.04.2019 року на базі навчально-виховного комплексу «Полоницька загально-освітня школа І-ІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» утворено Задвір`янський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів Буської районної ради (рішення Буської районної ради №498 від 11.04.2019 року).
Згідно з рішенням сесії Красненської селищної ради №66 від 15.01.2021 року, Задвір`янський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів Буської районної ради змінено на Задвір`янський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області.
До опорного закладу увійшли шляхом приєднання: Полоницька філія І-ІІ ступенів Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів та Полтвівська філія І-ІІ ступенів Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів.
Отже, Задвір`янський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів є правонаступником НВК «Задвір`янська ЗОШ І-ІІІ ступенів», НВК «Полоницька ЗОШ І-ІІ ступенів ДНЗ», НВК «Полтвівська ЗОШ І-ІІ ступенів ДНЗ» Буської районної ради Львівської області.
З дня заснування Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів, директором Полоницької філія І-ІІ ступенів Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів є ОСОБА_3 , який, відповідно до п.4.2, п.4.3 статуту Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів, здійснює безпосереднє керівництво даним навчальним закладом та наділений повноваженнями прийняття та звільнення працівників опорного закладу.
Згідно наказу Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів Буської районної ради №147-К від 27.12.2019 року (а.с.81 т.1), ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача Полоницької філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів з 15.01.2020 року і дозволено читати уроки української мови та літератури (9 годин), тобто з неповним педагогічним навантаженням.
Вказаний наказ прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 від 27.12.2019 року (а.с.80 т.1).
У цій заяві позивач ОСОБА_1 просила призначити її на посаду завідувача Полоницької філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів з 01.01.2020 року і дозволити читати уроки української мови та літератури (9 годин).
До видання цього наказу, позивач ОСОБА_1 увесь час обіймала посаду вчителя української мови та літератури.
Будь-які записи в трудовій книжці щодо її звільнення, переведення чи переміщення з посади вчителя української мови та літератури в даному закладі освіти, як до, так і після реорганізації, відсутні.
Наказом Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів №79-К від 01.10.2021 року (а.с.82 т.1) ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача Полоницької філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів, залишивши на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) з 01.10.2021 року.
Підставою для винесення цього наказу слугував наказ від 29.09.2021 №78-К про оголошення позивачці догани за порушення трудової дисципліни; порушення посадової інструкції завідувача філії п.2.15, п.2.26, п.2,31, п.7.1, п.7.2; невиконання постанови головного санітарного лікаря №10 від 06.09.2021 року, пунктів 3, 4, 5, 8, 10 (а.с.82 т.1).
Наказ №79-К від 01.10.2021 року про звільнення позивачки з посади завідувача був предметом спору в іншій цивільній справі №943/2142/21, судові рішення в якій оскаржені позивачкою до Верховного Суду.
На виконання припису №ЛВ/12600/397/АВ/П Головного управління Держпраці у Львівській області, у зв`язку з відсутністю в наказі №79-К посилання на відповідну статтю, пункт закону, як підставу для звільнення, наказом Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів №5-К від 19.01.2022 року «Про внесення змін до наказу 79-К від 01.10.2021 року» (а.с.11 т.1), наказ №79-К викладено в такій редакції, а саме: «Звільнити ОСОБА_1 з посади завідувача Полоницької філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилам внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ст. 40 КЗпП України, залишивши на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) з 01.10.2021 року».
За допущені порушення трудового законодавства, директора Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Буського районного суду Львівської області від 03 березня 2022 року (а.с.14-15 т.1).
Наказом №5а-К від 19.01.2022 року «Про внесення змін до наказу №5-К від 19.01.2022 року», який є предметом спору в даній справі (а.с.8 т.1), наказ №79-К викладено в такій редакції, а саме: «Звільнити ОСОБА_1 з посади завідувача Полоницької філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилам внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ст. 40 КЗпП України, залишивши на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) з 01.10.2021 до 31.08.2022 року.
Отже, зміни, внесені цим наказом, стосуються визначення строку перебування позивачки на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин).
Разом з тим, серед підстав для видачі такого наказу відсутня заява позивачки.
Окрім того, в наказі зазначено, що такий прийнято на виконання припису №ЛВ/12600/397/АВ/П Головного управління Держпраці у Львівській області, та на вимогу Державної служби якості освіти у Львівській області.
Однак, на звернення позивачки ОСОБА_1 , Управління Державної служби якості освіти у Львівській області у своєму листі №К-15/01-10 від 23.12.2022 року (а.с.99 т.1) повідомило, що назване Управління не скеровувало жодної вимоги директору Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів ОСОБА_3 .
Також необхідно зазначити, що стороною відповідача не надано належних доказів, в тому числі і приписів Головного управління Держпраці у Львівській області, які б містили вимогу для директора щодо внесення змін у наказ №5-К в частині визначення строку перебування позивачки на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин).
Оспорюваним наказом директора Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів від 29.08.2022 року №57-К «Про звільнення ОСОБА_1 » (а.с.9 т.1), позивачку ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів з 31.08.2022 у зв`язку із закінченням строку трудового договору, згідно п.2 ст.36 КЗпП України.
Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі статтею 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк (стаття 39-1 КЗпП України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи розподіл обов`язків доказування у трудових спорах, роботодавець має довести законність звільнення працівника з роботи.
З огляду на вказані вище норми матеріального права, підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Строк,на якийпрацівник наймаєтьсяна роботу,обов`язково маєбути вказанийу наказіпро прийняттяна роботу,інакше будевважатися,що працівникприйнятий нароботу забезстроковим трудовимдоговором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.
У статті 36 КЗпП України передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк: коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк.
Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив у заяві про прийняття на роботу за строковим трудовим договором та шляхом підписання самого строкового трудового договору.
Закінчення строку дії трудового договору і видання у зв`язку з цим наказу про звільнення не є ініціативою щодо розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи та наміру роботодавця переукласти або продовжити трудовий договір, трудові відносини.
Отже, у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певної події, такий договір вважається укладеним на певний строк, тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2021 року (справа №266/3163/16-ц, провадження №61-15154св19), від 13 листопада 2019 року (справа № 522/7888/16-ц, провадження №61-12883св18).
Строковий трудовий договір може укладатися як під час прийняття на роботу, так і згодом, якщо є підстави для укладання (переукладання) строкового трудового договору, а саме: якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви працівника.
Звільнити працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки частиною третьої статті 40 КЗпП України встановлено заборону щодо звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених у статтях 40, 41 КЗпП України.
До такого висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 26грудня 2018року усправі №640/498/17-ц(провадження№61-5428св18).
Аналізуючи вказані норми матеріального права, можна дійти висновку про відсутність в законодавстві заборони щодо укладення строкового трудового договору, якщо на те є воля сторін.
Разом з тим, позивачка заяви про прийняття її на роботу на посаду вчителя української мови та літератури за строковим трудовим договором, в тому числі й після проведеної реорганізації названого закладу освіти і при призначенні її на посаду завідувача Полоницької філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів, не писала і наказу про прийняття її на роботу на посаду вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) за строковим трудовим договором у відповідача немає.
Таким чином, підстав для висновку про те, що до звільнення позивачка обіймала вказану посаду вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) на умовах строкового трудового договору, немає, тому наказ №5а-К від 19.01.2022 року про внесення змін в наказ №5-К від 19.01.2022 року в частині визначення строку перебування позивачки на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) з 01.10.2021 року по 31.08.2022 року, є незаконний і підлягає скасуванню у вказаній частині.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивачки про те, що вона була прийнята на роботу з повним навантаженням, оскільки у своїй заяві від 27.12.2019 року позивач ОСОБА_1 сама просила призначити її на посаду завідувача Полоницької філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів і дозволити читати уроки української мови та літератури (9 годин).
Отже, з наведеного слідує, що до призначення позивачки ОСОБА_1 завідувачем Полоницької філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів, основним місцем праці ОСОБА_1 була посада вчителя української мови та літератури на умовах безстрокового трудового договору, яку вона продовжувала обіймати на умовах неповного педагогічного навантаження (9 годин) з 15.01.2020 року, без визначення строку трудового договору, що підтверджується й самим наказом №79-К від 01.10.2021 року про її звільнення з посади завідувача названого закладу освіти, а також штатними розписами Полоницької філії Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів та педагогічним навантаженням педагогічних працівників названого закладу освіти за період 2019-2022 років, які відповідач надав на вимогу апеляційного суду.
Покликання сторони відповідача на те, що усі вчителі після реорганізації були переведені на відповідні посади вже реорганізованої філії і у зв`язку з цим, з ними були укладені нові контракти, не підтверджені належними доказами, а тому є безпідставними.
Матеріали справи не містять жодного контракту, який би був підписаний позивачем ОСОБА_1 та Полоницькою філією Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів.
Доводи сторони відповідача та третьої особи про те, що після звільнення з посади завідувача ОСОБА_1 відмовилась писати заяву про призначення її на посаду вчителя, тобто укладення нового трудового договору, тому наказом №5а-К від 19.01.2022 року їй було визначено час перебування на посаді вчителя (строк трудового договору), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі не відповідають встановленим обставинам справи і не узгоджуються з вимогами трудового законодавства, зокрема, щодо своєчасного повідомлення працівника про зміну істотних умов праці.
Отже, внесення в односторонньому порядку змін до наказів відповідача призвело до незаконного звільнення позивачки з посади вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) наказом №57-К від 29.08.2022 року.
Згідно з ч.1, 2статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Ураховуючи незаконність звільнення позивачки з посади вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин), вона підлягає поновленню на займаній посаді з 31.08.2022 року із виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, оскільки заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року не з вини позивачки, що в повній мірі відповідає вимогам статті 235 КЗпП України.
За загальним правилом пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року із змінами (далі Порядку), середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
З наданої суду довідки про заробітну плату (а.с.100 т.1) встановлено, що за останні два місяці перед звільненням позивачки з роботи, їй було нараховано 11758 грн. 58 коп., а тому середньоденна заробітна плата позивачки, з розрахунку на кількість робочих днів за ці два місяці (43 р.д.), становить 273 грн. 46 коп.
Отже, з урахуванням тривалості вимушеного прогулу з дня звільнення позивачки з роботи до ухвалення рішення про поновлення 421 робочих днів, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу становить 115126 грн. 66 коп. (273,46 грн. * 421 р.д. = 115126,66 грн.).
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.
З урахуванням викладеного, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача у користь позивача, визначений судом без утримання встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Ураховуючи ту обставину, що позивачці про оспорювані накази стало відомо лише 07.09.2022 року (відповідачем не надано належних доказів про вручення позивачці копії оспорюваних наказів одразу після їх прийняття або раніше від вказаної вище дати), колегія суддів доходить висновку про не пропущення позивачкою встановлених законом строків для звернення до суду із даним позовом, а тому її порушене право підлягає захисту.
Щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.
Так, статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З урахуванням наведених вище вимог закону та встановлених обставин справи, тривалості порушення прав позивачки та наслідків такого порушення, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Таким чином, суд першої інстанції в повній мірі не врахував норм матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та не дав належної правової оцінки доказам, які сторони подали суду на підтвердження своїх вимог та заперечень, що призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення даного спору, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з наведених вище мотивів та підстав.
Відповідно до статті 141 ЦПК України та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог позивачки, судовий збір, від сплати якого вона звільнена відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, а саме: 2084 грн. 04 коп. за подання позовної заяви та 3126 грн. 06 коп. за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 25 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області №5а-К від 19.01.2022 року в частині встановлення строку залишення ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) з 01.10.2021 року до 31.08.2022 року.
Визнати незаконним та скасувати наказ Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області №57-К від 29.08.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури з неповним навантаженням (9 годин) з 31.08.2022 року.
Стягнути з Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 115126 гривень 66 копійок, з вирахуванням з цієї суми обов`язкових платежів та зборів.
Стягнути з Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2084 гривень 04 копійок і за подання апеляційної скарги в розмірі 3126 гривень 06 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 19 квітня 2024 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.04.2024 |
Оприлюднено | 24.04.2024 |
Номер документу | 118517699 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Бойко С. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні