Рішення

від 15.03.2024 по справі 910/294/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2024Справа № 910/294/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі - Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старліт Груп»

про стягнення 234.805,60 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

08.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі - Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старліт Груп» про стягнення 234.805,60 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 3122020 від 03.12.2020 та заявок від 18.01.2022, від 29.01.2022 позивач здійснив організацію перевезення вантажу відповідачу, що підтверджується накладними (CMR) від 15.01.2022, від 16.01.2022, від 10.01.2022 та № 807167. Позивачем були виставлені рахунки № 271 від 03.02.2022 на суму 43.648,70 грн, № 339 від 10.02.2022 на суму 87.989,00 грн, № 250 від 04.02.2022 на суму 26.606,72 грн. Позивачем надіслано відповідачу пакет документів за вказаними перевезеннями 08.02.2022 та 22.02.2022. За умовами п. 3.4. договору оплата за виконані послуги здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту отримання копій транспортних документів, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт. Відповідач отримавши документи за послуги у визначений строк не сплатив. 23.12.2022 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 231222/1, на яку відповідачем надано відповідь від 14.02.2023 про не визнання заявлених вимог. У зв`язку з тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 234.805,60 грн, з яких 158.244,42 грн основного боргу, 26.056,85 грн пені, 44.135,33 грн інфляційних втрат, 6.369,00 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/294/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.01.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 16.01.2024 о 21:44 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, відповідач мав подати відзив на позов у строк до 02.02.2024 включно.

31.01.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що згідно з п. 3.2 договору сума фрахту узгоджується сторонами в заявці, проте зі змісту долучених до позову заявок вбачається, що сторонами не було погоджено ціну послуг, так графа 13 заявок «сума фрахту» не заповнена, вартість послуг не вписана. З приводу посилання позивача на те, що ціну узгоджено в електронному листуванні зазначає, що хоча умовами п. 2.1 та п. 8.4 договору передбачено здійснення зв`язку за допомогою електронної пошти, однак не зазначено адреси, з яких воно може відбуватись. Зазначає, що з поданого позивачем листування ціну начебто узгоджено в іноземній валюті - євро, при цьому не наведено обґрунтувань, яким чином (у відповідності до якого курсу НБУ на яку дату) він визначив суму основного боргу в гривнях. Вважає, що позивачем не надано належних доказів направлення та отримання відповідачем рахунків та актів за спірний період. З огляду на те, що до 08.11.2022 засновником та кінцевим бенефіціарним власником позивача були громадяни російської федерації у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» у відповідача були відсутні підстави для сплати будь-яких коштів на рахунок позивача, у зв`язку із дією мораторію. Зазначає, що приватним нотаріусом Чигрін А.О. в порушення вказаного мораторію було вчинені реєстраційні дії щодо зміни складу засновників та кінцевого бенефіціара. Стосовно витрат позивача на правову допомогу в розмірі 190.600,00 грн зазначає, що позивачем не подано доказів їх понесення та після їх надання відповідач планує подати клопотання про їх зменшення.

31.01.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення розміру заявлено до стягнення пені на 99%.

16.02.2024 від позивача до суду надійшла відповідь (заперечення) на відзив, в якій позивач зазначає, що листування між посадовими особами сторін з приводу ціни послуг є в наявності відповідача, що останнім не заперечується. Заявки надаються клієнтом (відповідачем) і саме на ньому лежить обов`язок вказати необхідні дані в заявці. Заявки були надані відповідачем електронною поштою, погодження ж ціни відбулось в листування між менеджерами сторін. Оскільки з боку відповідача жодних заперечень чи пропозицій на момент здійснення господарської операції та після неї (до моменту виставлення позивачем претензії) не надходило, то це свідчить що ціна була узгоджена між сторонами і відповідача вона влаштовувала. Стосовно не отримання відповідачем рахунків та актів зазначає, що спочатку ці документи було надіслано електронною поштою, а потім на поштову адресу відповідача. Відзначає, що відповідач отримав вказані документи також разом з претензією від 23.12.2022, на яку відповідач надав відповідь позивачу. Стосовно наявності встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 мораторію зазначає, що зобов`язання зі сплати рахунків виникли у відповідача до початку повномасштабного вторгнення рф та набрання чинності цієї постанови. Щодо вчинення реєстраційних дій приватним нотаріусом Чигрін А.О. про зміну власників-бенефіціарів позивача зазначає, що якби у нотаріуса виникли питання щодо законності проведення таких дій то ним би було відмовлено у вчинення таких дій.

19.02.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд поновити строк на подання клопотання про витребування доказів та витребувати у приватного нотаріуса Чигріна Андрія Олеговича, у Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі - Україна» належним чином засвідчені документи, що стали підставою для проведення приватним нотаріусом Чигрін А.О. реєстраційних дій ТОВ «ЕС ЕФ Маккензі - Україна» від 04.11.2023 № 1000741070019011588 та від 07.11.2023 № 1000741070020011588 щодо зміни складу засновників, зміни кінцевого бенефіціарного власника, а саме виведення із складу юридичної особи громадян російської федерації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/294/24 від 22.02.2024 в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено повністю.

05.03.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення по справі, в яких зазначає, що сторонами договору було встановлено порядок визначення ціни послуг, шляхом фіксації у заявках, які є невід`ємними частинами договору. Відповідач не надавав Федорову О. повноважень на укладення від імені юридичної особи договорів, додаткових угод до нього та інших договірних документів. Доводи позивача, про те, що заявка укладається виключно позивачем не відповідає положення договірного права та фактичним обставинам справи, з огляду на те, що істотні умови договору, зокрема його ціна погоджується двома сторонами, шляхом проставлення печаток і підписів посадових осіб позивача та відповідача на відповідних заявках. У позовній заяві строки нарахування штрафних санкцій позивач відраховує від дати начебто отримання відповідачем первинних документів. Позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення та отримання відповідачем рахунків та актів за спірний період. Вважає необґрунтованими доводи позивача про незастосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації», з огляду на те, що пунктом 3 постанови визначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування, яке відбулося в Урядовому кур`єрі № 47 від 04.03.2022. Правила постанови не обмежують дію мораторіям строком виникнення зобов`язань, оскільки мораторій на виконання грошових зобов`язань діє з 04.03.2022 до набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, але не більше одного місяця з дня припинення чи скасування воєнного стану.

05.03.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про постановлення окремої ухвали щодо порушення приватним нотаріусом Чигріним Андрієм Олеговичем вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» та положень постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

Суд розглянувши дану заяву відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

З огляду на те, що встановлення неправомірності дій приватного нотаріуса не входить в предмет доказування у даній справі відповідно судом не вчинялись дії щодо такого встановлення.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі - Україна» (експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старліт Груп» (клієнт, відповідач) було укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 3122020 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору експедитор від свого імені та за рахунок клієнта зобов`язується надати транспортно-експедиторські послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнта автомобільним, морським, та/або авіа транспортом на території України та/або за її межами, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги, та інші платежі, передбачені даним договором, а також обґрунтовані затрати експедитора, які підлягають сплаті експедитором третім особам.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено вартість наданих послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 158.244,42 грн та за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано 26.056,85 грн пені, 44.135,33 грн інфляційних втрат, 6.369,00 грн 3% річних.

Відповідач не заперечує факт надання позивачем послуг за спірними заявками, а лише не погоджується із розміром вартості наданих послуг та строком виконання зобов`язання по сплаті цих послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення містить ст. 316 Господарського кодексу України.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 8.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє протягом співпраці сторін.

Згідно з п. 1.2 договору умови надання конкретних послуг, а також перелік конкретних послуг та операцій, що необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявці. Заявка є невід`ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетними є умови, зазначені в заявці.

Відповідно до п. 1.3 договору заявка повинна включати наступні відомості: кількість і тип необхідних транспортних засобів; точні адреси місць завантаження і розвантаження вантажу; дата й час подачі транспортного засобу під завантаження; вид, вага й обсяг вантажу, спосіб навантаження; адреси проведення митного оформлення при навантаженні й розвантаженні вантажу; строк доставки вантажу вантажоодержувачеві; сума фрахту; маршрут перевезення; інші особливості перевезення вантажу; інша необхідна інформація з урахуванням специфіки перевезення конкретним видом транспорту.

Відповідно до п. 2.1.2 договору клієнт зобов`язаний завчасно (не менш ніж за 4 робочих дні до моменту завантаження) направляти експедитору факсимільним зв`язком або електронною поштою заявку на надання транспортно-експедиторських послуг, підписану уповноваженою особою, яка обов`язково має містити відомості зазначені у п. 1.3. договору та інші об`єктивно необхідні відомості для належного виконання сторонами своїх обов`язків.

В свою чергу експедитор зобов`язаний завчасно (не менш, ніж за добу до завантаження) письмово акцептувати заявку клієнта на умовах визначених в ній або на інших обґрунтованих умовах, чи відхилити її. З моменту письмового акцепту заявка вважається прийнятою до виконання, і відмова від її виконання однією зі сторін є підставою для пред`явлення штрафних санкцій (п. 2.2.1 договору).

За умовами п. 8.4 договору переданий по факсу або електронною поштою підписаний екземпляр договору, погоджений обома сторонами, заявки, інших додатків є офіційними документами і мають юридичну силу (породжують права та обов`язки сторін) не залежно від передання оригіналів у майбутньому.

Слід зазначити, що умовами договору не визначено адреси електронної пошти експедитора та клієнта з яких має відбуватися листування та передача документів.

В матеріалах справи наявні наступні укладені між сторонами заявки без номеру та дати до договору про надання наступних транспортно-експедиторських послуг

1) дата і час подання т/з на місце завантаження - 18.01.2022; адреса завантаження, найменування підприємства відправника - Erchonia Lasers Lіmіted, Windrush Innovation Centre West, Howbery Busines Park, Wallingford (Великобританія); адреса розвантаження, найменування підприємства одержувача - м. Київ, вул. Княжий Затон, 21, ТОВ «Старліт Груп»; термін доставки - терміново; вантаж - косметологічне обладнання;

2) дата і час подання т/з на місце завантаження - 28.01.2022; адреса завантаження, найменування підприємства відправника - Pangaea Laboratories LTD, Unit G+H Ventura Park Colney Street, AL2 2DB, St. Albans (Великобританія); адреса розвантаження, найменування підприємства одержувача - Київська обл., Бориспільський р-н, с. Петропавлівське, вул. Садова, 1; термін доставки - не вказано; вантаж - косметика;

3) дата і час подання т/з на місце завантаження - 28.01.2022; адреса завантаження, найменування підприємства відправника - Unit E, 222 Maylands Avenue Hemel Hempstead HP2 7ЕЕ (Великобританія); адреса розвантаження, найменування підприємства одержувача - м. Київ, вул. Княжий Затон, 21, ТОВ «Сталіт Груп»; термін доставки - терміново; вантаж - косметологічне обладнання;

4) дата і час подання т/з на місце завантаження - 28.01.2022; адреса завантаження, найменування підприємства відправника - Fiеge Healthcare / Dr. Suwelack, Gate 17 Hеssenweg 6 48157 Muenster (Німеччина); адреса розвантаження, найменування підприємства одержувача - м. Київ, вул. Княжий Затон, 21, ТОВ «Сталіт Груп»; термін доставки - терміново; вантаж - косметика.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторське обслуговування» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути зокрема міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Позивачем в підтвердження виконання заявок надано наступні міжнародні накладні (CMR)

від 10.01.2022 в якій зазначено відправника Erchonia, Howbery Busines Park Wallingford (Великобританія); одержувач - ТОВ «Старліт Груп»; м. Київ, вул. Анни Ахматової, 13Д; вантаж одержано - 03.02.2022;

від 15.01.2022 в якій зазначено відправника Pangaea Laboratories LTD, Unit G+H Ventura Park Colney Street, AL2 2DB, ST. Albans (Великобританія); одержувач: ТОВ «Старліт Груп»; м. Київ, вул. Анни Ахматової, 13Д; вантаж одержано - 10.02.2022;

від 16.01.2022 в якій зазначено відправника International Institute Anti-Ageing, 222 Maylands Avenue Hemel Hempstead HP2 7TT (Великобританія); одержувач - ТОВ «Старліт Груп»; м. Київ, вул. Княжий Затон, 21; вантаж одержано - 10.02.2022;

від 01.02.2022 в якій зазначено відправника Feige Healthcare Logistics GmbH Hеssenweg 6 48157 Muenster (Німеччина); одержувач: ТОВ «Старліт Груп»; м. Київ, вул. Анни Ахматової, 13Д; вантаж одержано - 04.02.2022.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлює, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторське обслуговування» істотною умовою договору транспортного експедирування є розмір плати експедитору.

За приписами частин 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до п. 3.1 договору сума договору зазначається в заявках.

Згідно з п. 3.2 договору порядок розрахунків, форма, терміни і сума фрахту узгоджуються між сторонами в заявці (замовленні), що є невід`ємною частиною даного договору. Сума фрахту включає в себе винагороду експедитора та суму, що підлягає сплаті третім особам, залученим для виконання замовлення. Сума фрахту не включає в себе додаткові витрати.

Згідно з п. 3.3 договору за рахунок коштів (сума фрахту), отриманих від клієнта, експедитор проводить розрахунки з третіми особами, залученими для виконання замовлення клієнта, а кошти, що залишились в розпорядженні експедитора після всіх розрахунків складають винагороду експедитора. Розмір винагороди експедитора зазначається в акті виконаних робіт.

Проте, пункт 13 всіх наведених чотирьох заявок, що мав визначати суму фрахту, яка включає в себе винагороду експедитора та суму, що підлягає сплаті третім особам, залученим до виконання - не заповнений. Тобто сторонами не узгоджено ціну послуг за спірними заявками.

Відповідно до п. 3.4 договору оплата за виконані послуги і додаткові витрати в процесі виконання послуг здійснюється без урахування взаємних претензій протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання клієнтом копій транспортних документів, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Пунктом 3.5 договору визначено, що якщо відправлений експедитором акт наданих послуг не підписаний і письмово не заперечений клієнтом протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання, він вважається прийнятим ним без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

Позивачем подано наступні складені ним рахунки на оплату

№ 250 від 04.02.2022 на суму 26.606,72 грн (позивач у позовній заяві зазначає, що рахунок виставлений по четвертій заявці);

№ 271 від 03.02.2022 на суму 43.648,70 грн (позивач у позовній заяві зазначає, що рахунок виставлений по першій заявці);

№ 339 від 10.02.2022 на суму 87.989,00 грн (позивач у позовній заяві зазначає, що рахунок виставлений за другою та третьою заявками).

Також позивачем подано наступні складені ним (підписані та скріплені печаткою) акти надання послуг

№ 250 від 04.02.2022 на суму 26.606,72 грн;

№ 271 від 03.02.2022 на суму 43.648,70 грн;

№ 339 від 10.02.2022 на суму 87.989,000 грн.

Позивач у позовній заяві зазначив, що

рахунок та акт за № 250 від 04.02.2022 були надіслані відповідачу 08.02.2022 та отримані останнім 09.02.2022;

рахунок та акт за № 271 від 03.02.2022 були надіслані відповідачу 08.02.2022 та отримані останнім 09.02.2022;

рахунок та акт за № 250 від 04.02.2022 були надіслані відповідачу 22.02.2022 та отримані останнім 23.02.2022.

В якості доказів надіслання цих документів відповідачу позивачем подано реєстр листів відправлених ТОВ «Старліт Груп» за період 01.01.2022 - 13.12.2022 та роздруківки відстеження відправлень кур`єрської доставки DIMEX за накладними № 45371224, № 45371148.

Так, у поданому реєстрі вказано, що ТОВ «Старліт Груп» надіслано рахунки та акти за № 250 та № 271 згідно кур`єрської накладної Даймекс за № 45371224, а рахунок та акт за № 339 згідно кур`єрської накладної Даймекс за № 45371148.

З поданих роздруківок відстеження кур`єрської доставки DIMEX вбачається, що відправлення № 45371224 отримано 14.02.2022, а відправлення № 45371148 - 23.02.2022.

Судом встановлено, що подані позивачем документи не є належними доказами відправлення відповідачу наведених рахунків та актів, оскільки реєстр, який містить номери рахунків та актів, складений позивачем та не містить відмітки кур`єрської служби DIMEX, а отже не підтверджує зміст прийнятих до відправлення кур`єрською службою документів.

Позивач також зазначає, що рахунки та акти було надіслано відповідачу разом з претензією № 231/222/1 від 25.12.2022 і оскільки відповідачем надано відповідь на вказану претензію відповідно були отримані і рахунки з актами.

Так, в матеріалах справи наявна претензія позивача № 231/222/1 від 25.12.2022 адресована відповідачу з вимогою сплати заборгованість за надані послуги в розмірі 158.244,42 грн серед додатку в якій зазначено рахунки № 250 від 04.02.2022, № 271 від 03.02.2022 та № 339 від 10.02.2022 та акти наданих послуг № 250 від 04.02.2022, № 271 від 03.02.2022 та № 339 від 10.02.2022.

Дійсно з матеріалів справи вбачається, що відповідач листом № 14/02/23-1 від 14.02.2023 надав відповідь на вказану претензію, в якій відсутні заперечення щодо отримання доданих до претензії документів, а отже є підстави вважати, що вони є отриманими відповідачем.

Разом з цим, у відповіді № 14/02/23-1 від 14.02.2023 відповідач зазначив, що сторони не досягли згоди щодо ціни послуг, а тому у нього відсутні підстави для сплати нарахованих позивачем коштів, тобто відповідач заперечив вартість наданих послуг, що в свою чергу у відповідності до умов п. 5.5 договору виключає обов`язок у відповідача для сплати цих послуг.

Позивачем в якості доказів узгодження між сторонами ціни вартості наданих послуг за спірним заявками подано електронне листування між представником позивача Віталієм Радчук з адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 та представником відповідача Олегом Федоровим з адреси ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач не заперечує наявність даного листування, а лише зазначає, що його представник Федоров Олег не був уповноважений на вчинення дій щодо узгодження з позивачем ціни вартості послуг.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 Господарського процесуального кодексу України, у подібних правовідносинах.

Дана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Судом не приймається до розгляду подане позивачем електронне листування, оскільки сторонами не підтверджено, що автори цього листування мали повноваження щодо ведення перемовин з приводу узгодження ціни послуг; з його змісту не вбачається досягнення згоди щодо ціни послуг саме за спірними заявками.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Доказів укладення між сторонами додаткової угоди або додатків, якими було б визначено ціну послуг за спірними заявками суду не подано.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Так, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, встановлені вимоги щодо оформлення первинних документів, згідно яких первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абз.1 п. 2.5 Положення).

Самого факту наявності первинних документів для підтвердження факту надання послуг не достатньо. Отримання послуг повинно бути підтверджене належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які б свідчили про реальну зміну майнового стану суб`єкта господарювання (використання результату отриманої послуги у господарській діяльності).

Однак, як встановлено судом акти надання послуг № 250 від 04.02.2022, № 271 від 03.02.2022, № 339 від 10.02.2022 підписані лише позивачем та в подальшому не погодженні відповідачем, а отже не є належними доказами в підтвердження досягнення згоди щодо вартості наданих послуг.

Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Таким чином, акти надання послуг, які підписані лише позивачем, не є відповідним первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та, відповідно, не можуть бути підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, оспорені або не визнані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених, оспорених або не визнаних прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже цих прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Однак, позивачем належними засобами доказування не доведено порушення прав позивача з боку відповідача щодо несплати наданих послуг у розмірі 158.244,42 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 158.244,42 грн боргу.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача 26.056,85 грн пені, 44.135,33 грн інфляційних втрат, 6.369,00 грн 3% річних є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, в позові в цій частині також слід відмовити.

З приводу наведених відповідачем заперечень з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» слід зазначити наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.03.2022 вбачається, що

1) засновниками (учасниками) юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі - Україна» є:

ОСОБА_2 , місцезнаходження: російська федерація, АДРЕСА_1 , розмір частки 3.535,00 грн.

Компанія з обмеженою відповідальністю «Еф. Ес.Маккеензі Інтернешнл лімітед», президенство: Сполучене Королівство, місцезнаходження: Сполучене Корлівство, Лондон, Йорк Гейт, 12, розмір частки 31.815,00 грн.

2) кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи є:

ОСОБА_2 , місцезнаходження: російська федерація, АДРЕСА_1 ; тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 10;

ОСОБА_4, громадянство: АДРЕСА_2 ; тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 45;

ОСОБА_3 , громадянство: російська федерація, російська федерація, АДРЕСА_3 ; тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 45.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.11.2022 вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського округу Чигрін А.О. 04.11.2022 та 07.11.2022 вчинено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ «ЕФ ЕС Маккензі - Україна» щодо складу засновників (учасників) та кінцевого бенефіціарного власника, згідно з якими

1) засновником (учасником) та бенефіціарним власником юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі - Україна» став ОСОБА_4, громадянство: Німечиина, місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; розмір частки засновника 35.350,00 грн; відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100.

Постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» (в редакції чинній на момент звернення з позовом до суду) установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Отже, станом на день звернення позивача з позовом до суду (08.01.2024) в його складі учасників та кінцевих бенефіціарних власників відсутні особи пов`язані із державою агресором - російською федерацією, а тому при вирішенні даного спору відсутні підстави для застосовання постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації».

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі - Україна» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова