Рішення

від 04.04.2024 по справі 910/1777/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2024Справа № 910/1777/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

справу № 910/1777/24

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД"

про визнання недійсним договору поруки

Представники:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача-1: не з`явилися;

від відповідача-2: Ющенко Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг" (надалі - відповідача-1); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним договору поруки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в оспорюваному Договорі поруки б/н від 08.07.2021 не визначено зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст, розмір, строк виконання, тощо, а також його неможливо визначити зі змісту Договору будівельного підряду № 8410 від 08.07.2021, оскільки зміст, розмір та строк виконання основного зобов`язання, узгоджені між Генпідрядником (ТОВ "КАНБУД") та Боржником (ТОВ "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг") в Угодах №№ 841001 та №841002 від 08.07.2021, відомості про які відсутні в оспорюваному Договорі поруки і за виконання яких позивач не поручався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Судове засідання призначено на 14.03.2024.

28.02.2024 на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.

13.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 14.03.2024 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Привалова А.І. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 повідомлено учасників справи про призначення судового засідання у справі на 04.04.2024.

02.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

03.04.2024 від позивача надійшла заява про відвід судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Привалову А.І. від розгляду справи № 910/1777/24.

Представники позивача та відповідача-1 у судове засідання не з`явилися.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки, по-перше, явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а, по-друге, до клопотання про відкладення розгляду справи не додано доказів, що адвокат Дикий Ю.А. є представником будь-якої із сторін у справі № 926/716/24.

Представник відповідача-1 судове засідання не з`явився, відзив на позов суду не надав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.02.2024 та ухвала суду від 18.03.2024 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Ореста Васкула (Феодори Пушиної), 8А, офіс 618, м. Київ, 03115.

Втім, вся поштова кореспонденція суду була повернута відділенням поштового зв`язку без вручення відповідачу-1 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У той же час судом ,згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг", зазначеній на конвертах, що повернулися.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача-1, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача-2 згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач-1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі №910/1777/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 15.02.2024, відповідач-1 мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач-1 не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача-1 на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем-1 не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 04.04.2024, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

08.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" (за договором - генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Фінансовий будівельний холдинг" (за договором - підрядник) уклали Договір будівельного підряду № 8410 (далі - Договір підряду), відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати генпідряднику відповідно до умов Договору та Проєктної документації комплекс основних робіт по будівництву Об`єкта «Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами торгово-розважальної, ринкової, соціальної інфраструктури та паркінгами на вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва» (далі - Об`єкт будівництва або Об`єкт, Роботи) та Супутні загальнобудівельні роботи, безпосередньо пов`язані з основними Роботами, та роботи з поліпшення Об`єкту після вводу в експлуатацію в межах ліцензії підрядника, а генпідрядник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, забезпечити підрядника Проєктною документацією, здійснити приймання та сплатити вартість виконаних підрядником та прийнятих генпідрядником Робіт та використаних ним при цьому матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, за винятком наданих генпідрядником, відповідно до умов Договору.

Склад, вартість, обсяги, строки (терміни) та режим виконання Робіт, робіт з поліпшення Об`єкту після вводу в експлуатацію, та їх етапів, вартість та кількість матеріалів, необхідних для виконання Робіт, їх якісні та інші характеристики, інші додаткові умови визначаються у Угодах до Договору. Строки (терміни) виконання Робіт за Угодами визначаються Угодами та/або Календарними графіками виконання робіт до відповідних Угод до Договору (п. 2.2 Договору підряду).

У п. 3.1. Договору підряду сторони встановили, що ціна Договору та відповідно загальна вартість Робіт являє собою суму вартостей Робіт згідно з підписаними сторонами Угодами до Договору. Ціна кожної окремої Угоди визначається на підставі Договірної ціни з підтверджуючими її кошторисними розрахунками.

Остаточна вартість Робіт, яку має сплатити генпідрядник на користь підрядника, визначається на підставі Актів, підписаних сторонами на виконання Договору (п. 3.2 Договору підряду).

Відповідно до п. 3.7. Договору підряду, розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування безготівкових сум грошових коштів на поточні рахунки сторін в наступній послідовності (якщо інше не передбачено Угодою та Календарними графіками виконання робіт), зокрема:

3.7.1. Авансування Робіт здійснюється генпідрядником на підставі письмових заявок на авансування, які складаються підрядником за формою, визначеною Додатком №1 до даного Договору (надалі - Заявка). Сплата авансу здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів від дати отримання генпідрядником належно оформленої Заявки, та за умови відсутності зауважень щодо такої заявки. У випадку надання Заявки, яка не відповідає встановленій Додатком №1 до Договору формі, генпідрядник має право не проводити оплату такої Заявки. При цьому терміни виконання Робіт не переносяться.

3.7.3. При цьому підрядник не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дня перерахування йому грошових коштів, зобов`язаний надати генпідряднику Звіт про цільове використання отриманих коштів у формі та порядку, визначених пунктом 7.2.44 Договору. Оплату виконаних та прийнятих в поточному місяці Робіт генпідрядник здійснює згідно підписаних сторонами щомісячних Актів, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Актів сторонами. Генпідрядник сплачує вартість лише фактично виконаних підрядником і прийнятих Робіт та використаних при виконанні Робіт матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання відповідно до затвердженої Проєктної документації.

Строки виконання Робіт та/або етапів Робіт визначаються сторонами у Календарному графіку виконання Робіт та/або Угодах до Договору (п. 5.1. Договору підряду).

Відповідно до п. 5.2. Договру підряду строки виконання Робіт можуть переглядатися сторонами тільки за їх взаємною згодою шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідних Додаткових угод до Договору/Угод до Договору.

У випадку, якщо підрядник використав перераховані йому генпідрядником грошові кошти не за цільовим призначенням, вказаним у відповідній Заявці, або підрядник не надав генпідряднику документи щодо підтвердження цільового використання коштів як це зазначено вище, підрядник зобов`язаний за вимогою генпідрядника протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня направлення генпідрядником підряднику письмової вимоги про це: повернути генпідряднику всю суму коштів або її частину, перерахованих підряднику на підставі відповідної Заявки та/або сплатити генпідряднику штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти) % від перерахованої згідно відповідної Заявки суми та/або генпідрядник набуває право на розірвання в односторонньому порядку Договору (п. 7.2. Договору підряду).

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє впродовж 10 років з дати набрання чинності, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання (п. 13.1 Договору підряду).

Крім того, на виконання умов Договору підряду сторони уклали угоди від 08.07.2021 №841001 на суму 3 121 446,64 грн та від 08.07.2021 №841002на суму 3 573 327,50.

Договір і Угоди підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договору підряду № 8410 від 08.07.2021 та додаткові угоди до нього жодним з учасників правовідноси не оспорений та не визнаний недійсним.

З метою виконання сторонами умов Договору підряду, а саме для виконання відповідачем-1 робіт на Об`єкті за Угодами, ТОВ «КАНБУД» здійснило авансування Робіт на загальну суму 3 365 623,95 грн з ПДВ.

У свою чергу, відповідачем-1 було виконало та передано відповідачу-2 роботи на загальну суму 869 367,02 грн, у тому числі ПДВ.

На забезпечення виконання зобов`язань підрядника - ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" був укладений тристоронній Договір поруки від 08.07.2021 між ТОВ "КАНБУД" (генпідрядник, відповідач-2), громадянином України ОСОБА_1. (поручитель, позивач) та ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" (боржник, відповідач-1) (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого:

- поручитель добровільно бере на себе зобов`язання нести відповідальність перед генпідрядником за невиконання або неналежне виконання боржником взятих на себе зобов`язань, що випливають із укладених між генпідрядником та боржником: Договору будівельного підряду №8410 від 08.07.2021 на виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті будівництва: "Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами торгово-розважальної, ринкової, соціальної інфраструктури та паркінгами на вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва" (далі - Об`єкт) та усіх додатків до нього;

- Угод, Додаткових угод, змін, доповнень та додатків до Договору будівельного підряду №8410 від 08.07.2021, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому та є або будуть його невід`ємними частинами, які в подальшому у тексті разом іменовані "Договір будівельного підряду" (пункт 1.1);

- сторони встановлюють, що зобов`язання поручителя перед генпідрядником є безумовними і дотримання будь-яких умов, крім тих, що передбачені цим Договором та Договором будівельного підряду не потребують (пункт 1.2);

- поручитель відповідає перед генпідрядником за виконання зобов`язання боржником за Договором будівельного підряду в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи відшкодування генпідряднику витрат та/або збитків, завданих порушенням боржником зобов`язань за Договором будівельного підряду, сплату неустойки (пені, штрафу), повернення генпідряднику не використаного або використаного не за призначенням авансу. Розмір відповідальності визначається Договором будівельного підряду (пункт 1.4);

- у разі порушення боржником зобов`язань за Договором будівельного підряду, поручитель і боржник відповідають перед генпідрядником як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право генпідрядника вимагати, виконання зобов`язань згідно цього Договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного з них окремо (пункт 1.5);

- поручитель несе відповідальність як у випадку порушення боржником будь-якої частини зобов`язання, передбаченого Договором будівельного підряду, так і при невиконанні його в цілому (пункт 1.6);

- поручитель відповідає перед генпідрядником за порушення боржником зобов`язань, передбачених Договором будівельного підряду, у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами і не залежно від того чи перебуває він з боржником у трудових відносинах та/або є учасником (власником) боржника (пункт 1.7);

- поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, взяті на себе по цьому Договору, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від генпідрядника. У вимозі повинно бути визначено невиконані боржником зобов`язання, а також вказаний перелік (в т.ч. розрахований розмір збитків, штрафів, пені, неустойки, що належать до сплати) зобов`язань, що належить виконати поручителю (пункт 2.1);

- сторони визначають, що цей Договір підписаний на добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов`язань (пункт 5.1);

- підписанням цього Договору поручитель підтверджує, що ознайомлений з текстом Договору будівельного підряду, обсягом зобов`язань (відповідальності) боржника за Договором будівельного підряду та надає свою згоду на внесення змін до Договору будівельного підряду, в т.ч. прийняття боржником додаткових зобов`язань (відповідальності) за Договором будівельного підряду без додаткового повідомлення поручителя, та поширення на них дії цього Договору в частині забезпечення їх виконання порукою. Підписанням цього Договору Боржник підтверджує, що ознайомлений з обсягом зобов`язань поручителя за цим Договором та надає свою згоду на прийняття поручителем додаткових зобов`язань за Договором і погоджується з цим (пункт 5.2).

Оскільки підрядник (відповідач-1) використав не за цільовим призначенням авансові кошти в розмірі 2 496 256,93 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю «КАНБУД» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фінансовий будівельний холдинг» про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 2 496 256,93 грн і штрафу 2 587 083,30 грн за Договором будівельного підряду від 08.07.2021 №8410 та Договором поруки від 08.07.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 (повний текст складений та підписаний: 26.07.2023) у справі № 910/14178/22, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНБУД» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фінансовий будівельний холдинг» задоволені повністю.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору поруки від 08.07.2021, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в оспорюваному Договорі поруки б/н від 08.07.2021 не визначено зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст, розмір, строк виконання, тощо, а також його неможливо визначити зі змісту Договору будівельного підряду № 8410 від 08.07.2021, оскільки зміст, розмір та строк виконання основного зобов`язання, узгоджені між Генпідрядником (ТОВ "КАНБУД") та Боржником (ТОВ "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг") в Угодах №841001 та №841002 від 08.07.2021, відомості про які відсутні в оспорюваному Договорі поруки і за виконання яких позивач не поручався і зі змістом яких не був ознайомлений.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 зазначає, що Договір будівельного підряду від 08.07.2021 №8410 містить усі істотні умови (предмет, ціна, строк виконання зобов`язання), які передбачені для даного виду договорів. При цьому, позивач був повністю обізнаний про умови укладених до Договору підряду від 08.07.2021 №8410 Угод №841001 та №841002 від 08.07.2021, які підписувалися в один день з основними договором і це також вбачається з відзиву на позовну заяву, який був поданий представником ОСОБА_1 під час розгляду справи № 910/14178/22. Крім того, на дату укладання Договору підряду №8410 від 08.07.2021, Угод №841001 та №841002 від 08.07.2021 та оспорюваного договору поруки ОСОБА_1 був засновником ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" і безпосередньо зацікавленою особою в отриманні коштів від ТОВ "КАНБУД".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна правова позиція викладена постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.4

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, 08.07.2021 між ТОВ "КАНБУД" (генпідрядник, відповідач-2), громадянином України ОСОБА_1 (поручитель, позивач) та ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" (боржник, відповідач-1) було укладено Договір поруки, яким забезпечено виконання Договору будівельного підряду №8410 від 08.07.2021, укладеного між відповідачами.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Статтею 558 ЦК України передбачено, що поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Згідно зі ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем .

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

У зв`язку із порушенням зобов`язань ТОВ "Фінансовий будівельний холдинг" за Договором будівельного підряду №8410 від 08.07.2021, ТОВ «КАНБУД» звернувся за захистом порушеного права до суду, пред`явивши позов, зокрема, і до поручителя - ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 (повний текст складений та підписаний: 26.07.2023) у справі № 910/14178/22, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНБУД» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фінансовий будівельний холдинг» задоволені повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фінансовий будівельний холдинг» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КАНБУД» 2 496 256 грн 93 коп. заборгованості; 2 587 083 грн 30 коп. штрафу та 76 250 грн 10 коп. судового збору.

При цьому, як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/14178/22, представник ОСОБА_1 приймав участь у розгляді справи та подавав свої заперечення відносно вимог кредитора, які судом були розглянуті, проте відхилені з огляду на їх необґрунтованість.

Отже, під час розгляду справи № 910/14178/22 судом була надана оцінка умовам укладеного між сторонами Договору поруки від 08.07.2021 та встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог, у тому числі за рахунок поручителя - ОСОБА_1 .

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Отже, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/14178/22, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Приймаючи у сукупності встановлені вище обставини, судом дійшов висновку, що зміст оспорюваного Договору поруки не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення сторін Договору поруки було вільним і відповідало їх внутрішній волі, цей правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відтак, відсутні підстави для визнання спірного Договору поруки від 08.07.2021 недійсним.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Інші доводи і твердження учасників справи судом відхилено як такі, що не спростовують установлених судом обставин та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.04.2024.

Суддя А.І. Привалов