Рішення

від 08.04.2024 по справі 914/3548/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024 Справа № 914/3548/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «ОСКАР ФУДЗ», село Чайки, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В», місто Львів

про розірвання договору; визнання припиненим зобов`язання за договором; визнання відсутності права вимоги.

За участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «ОСКАР ФУДЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» про 1) розірвання договору позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021 укладеного між ТзОВ «АГРО-ЮГ В» та ПП «ОСКАР ФУДЗ»; 2) визнання припиненим зобов`язання за договором позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021; 3) визнання відсутності права вимоги (визнання права на стягнення припиненим) ТзОВ «АГРО-ЮГ В» за договором позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Ухвалою від 11.03.2024 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.04.2024 о 12:00 год.

Слід зазначити, що у позовній заяві представник позивача зазначив організаційно-правову форму «ОСКАР-ФУДЗ» як товариство з обмеженою відповідальністю, водночас як вбачається з матеріалів справи організаційно-правовою формою «ОСКАР-ФУДЗ» є приватне підприємство.

Відтак суд в рішенні зазначає правильну організаційно-правову форму «ОСКАР-ФУДЗ» - приватне підприємство.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 08.04.2024 для розгляду справи по суті не забезпечив. Заяви, клопотання від позивача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили.

Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 11.03.2024 була доставлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 11.03.2024.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 08.04.2024 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили.

Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 11.03.2024 була доставлена ТзОВ «АГРО-ЮГ В» (відповідачу) до його електронного кабінетув підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 11.03.2024.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 11.03.2024 явка представників позивача та відповідача в судове засідання 08.04.2024 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви. Слід врахувати, що відповідач має демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, беручи до уваги те, що явка представників в засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представників сторін у судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 08.04.2024 ухвалено рішення у справі. Вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.12.2021 між сторонами було укладено договір позики №ФД-ОФ-021221(поворотної фінансової допомоги), відповідно до п.1.1 якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п.2.1 цього договору (далі - позика або поворотна фінансова допомога), без нарахування відсотків, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк.Розмір позики становить 9 000 000,00 (дев`ять мільйонів) гривень 00 копійок (п. 2.1 договору).

Позивач стверджує, що станом на дату звернення із вказаним позовом між позикодавцем та позичальником зобов`язання за оскаржуваним договором не розірвані, а тому позивач вбачає існування істотних обставин задля можливості розірвання договору позики № ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021.

Так, за твердженням позивача, в період з 24.02.2022 робота на території позивача була частково припинена, оскількиприсутність на території підприємства працівників несла безпосередню загрозу їх життю та здоров`ю.

03.03.2022 в ході військової агресії з боку російської федерації на території України, відбулосьпотрапляння бойових снарядів та ракет за адресоюпозивача.

Позивач стверджує, що ПП «ОСКАР ФУДЗ» фактично позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору внаслідок військової агресії з боку російської федерації на території України та починаючи з 24.02.2022 безпосереднього перебування території с. Чайки, Києво-Святошинського району Київської області під масовими обстрілами, що свідчить про обставини, які істотно змінилися з моменту укладення договору позики.

З огляду на зазначене позивач подав позов до Господарського суду Львівської області, відповідно до якого просить:1) розірвати договір позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021 укладений між ТзОВ «АГРО-ЮГ В» та ПП «ОСКАР ФУДЗ»; 2) визнати припиненими зобов`язання за договором позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021; 3) визнати відсутність права вимоги (визнання права на стягнення припиненим) ТзОВ «АГРО-ЮГ В» за договором позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

02.12.2021 між Приватним підприємством «ОСКАР ФУДЗ»(надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В»(надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - позикодавець) було укладено договір позики №ФД-ОФ-021221(поворотної фінансової допомоги), відповідно до п.1.1 якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п.2.1 цього договору (далі - позика або поворотна фінансова допомога), без нарахування відсотків, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Розмір позики становить 9 000 000,00 (дев`ять мільйонів) гривень 00 копійок (п. 2.1 договору).

Позикодавець передає позику позичальникові повністю до 08 грудня 2021 року (п. 3.1 договору).

Позика передається в безготівковій формі позикодавцем позичальнику шляхом перерахування на його поточний рахунок (п. 3.2 договору).

Строк позики розпочинається з моменту отримання грошових коштів на поточний рахунок позичальника і триває до 10 червня 2022 року (п.4.1 договору).

Строк, визначений у п.4.1 цього договору, може бути продовжений за домовленістю сторін (п.4.2 договору).

Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику частково або повністю в будь-який термін, але не пізніше строку, визначеного в п.4.1 цього договору (п.5.1 договору).

Позика повертається в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позикодавця (п. 5.2 договору).

У п. 5.3. договору передбачено, що у випадку порушення позичальником строків - повернення позики згідно з п.4.1. даного договору позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла на момент прострочення позичальника, за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до п. 5.4 договору визначено, що у випадку порушення позичальником строків повернення позики згідно з п. 4.1 даного договору більше 3-х банківських днів, позичальник додатково, крім штрафних санкцій визначених в п.5.3 договору, зобов`язаний сплатити позикодавцю штраф у розмірі 10% від суми неповерненої позики.

Даний договір припиняє свою дію в день повернення повної суми позики (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.4. договору якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п. 7.2. договору сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому договорі реквізитів та зобов`язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов`язаних із цим несприятливих наслідків.

Як зазначено в позові між позикодавцем та позичальником зобов`язання за оскаржуваним договором не розірвані, а тому позивач вбачає існування істотних обставин задля можливості розірвання договору позики.

Позивач зазначає, що фактично позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору внаслідок військової агресії з боку російської федерації на території України, та починаючи з 24.02.2022 року безпосереднього перебування території села Чайки, Києво-Святошинського району Київської області під масовими обстрілами зі сторони російської федерації, що свідчить про обставини, які істотно змінилися з моменту укладення договору позики.

Покликаючись на положення статей 631, 651, 834 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України просить суд розірвати договір позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021 укладений між ТзОВ «АГРО-ЮГ В» та ПП «ОСКАР ФУДЗ»; визнати припиненими зобов`язання за договором позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021; визнати відсутність права вимоги (визнання права на стягнення припиненим) ТзОВ «АГРО-ЮГ В» за договором позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір позики №ФД-ОФ-021221 (поворотньої фінансової допомоги) від 02.12.2021.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1047 Цивільного кодексу України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частинами 2-4 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Принцип свободи договору викладений у статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для

договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до вимог статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Розірвання договору позики врегульовано статтею 834 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 834 Цивільного кодексу України, користувач має право повернути річ, передану йому у користування, в будь-який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов`язаний повідомити позичкодавця про відмову від договору (позички) не пізніш як за сім днів до повернення речі.

Позикодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо:

1) у зв`язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;

2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;

3) річ самочинно передана у користування іншій особі;

4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а згідно з частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якшо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Сторони у п. 6.4. договору позики погодили, що якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Позивач не надав доказів звернення до відповідача з пропозицією про розірвання договору позики.

Відносно посилань на статтю 651 Цивільного кодексу України слід зазначити, що відповідно до положень вказаної статті зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В свою чергу, відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У позовній заяві позивач, як на підставу розірвання спірного договору, покликається саме на введення воєнного стану на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та, як наслідок, потрапляння бойових снарядів, ракет за адресою позивача та припинення на цій території роботи, оскільки присутність на підприємстві працівників несла безпосередню загрозу їх життю та здоров`ю, що є обґрунтованими підставами істотної зміни обставин для розірвання договорів в розумінні норм Цивільного кодексу України та укладеним між сторонами договору.

Позивач вважає, що його права та законні інтереси порушені внаслідок того, що при укладанні та виконанні зобов`язань за договором, відсутні докази, які б вказували на врахування ПП «ОСКАР ФУДЗ» можливості повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну та потрапляння бойових снарядів та ракет за адресою позивача. Відтак, на думку позивача, підставою для розірвання спірного договору за статтею 652 Цивільного кодексу України є наявність істотної зміни обставин.

На підтвердження позовних вимог про правовідносини між сторонами позивач долучив до позову лише копію договору позики № ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021. Однак, позивач не надав доказів отримання коштів за договором.

Позивач не довів суду, що введення воєнного стану в Україні об`єктивно та повністю унеможливило здійснювати господарську діяльність. Позивач не надав жодних доказів та в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про потрапляння бойових снарядів та ракет за адресою позивача.

Для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України умов одночасно.

Наявності усіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору, у зв`язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, позивачем не доведено.

Таким чином, зазначені позивачем обставини не можуть слугувати підставою для розірвання спірного договору. Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені у позовній заяві, позивачем не надано.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не доведено наявності усіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору, у зв`язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, позовні вимоги про розірвання договору позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач не надав доказів дотримання ним порядку розірвання договору визначеного статтею 188 Господарського кодексу України та відмову відповідача у розірванні договору.

Враховуючи те, що договір позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021 не підлягає розірванню, у задоволенні похідних позовних вимог про визнання припиненим зобов`язання за договором позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021 та визнання відсутності права вимоги (визнання права на стягнення припиненим) ТзОВ «АГРО-ЮГ В» за договором позики №ФД-ОФ-021221 від 02.12.2021, слід відмовити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого позов до задоволення не підлягає.

Розподіл судових витрат.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу слід покласти на нього.

Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.04.2024

СуддяСухович Ю.О.