Рішення

від 22.04.2024 по справі 916/397/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р. Справа № 916/397/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676),

до: Широкобалківського ліцею Станіславської сільської ради Херсонської області (75052, Херсонська обл., Херсонський р-н, с. Широка Балка, вул. Херсонське Шосе, буд. 42; код ЄДРПОУ 22757028),

про стягнення 86525,11 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Широкобалківського ліцею Станіславської сільської ради Херсонської області, в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 167758,53 грн, яка складається з суми основного боргу у розмірі 59610,94 грн, суми пені у розмірі 12591,79 грн, 3% річних у розмірі 2910,33 грн та суми інфляційних витрат у розмірі 11412,05 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 справу № 916/397/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою від 05.02.2024 суд відкрив провадження у справі № 916/397/24. Прийняв справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановив здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

26 лютого 2024 року до суду від Широкобалківського ліцею Станіславської сільської ради Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вказаного відзиву відповідач зазначає, що основна сума заборгованості, яку прагне стягнути позивач нарахована за лютий 2022 року, у місяць, коли почалась війна. Відповідач провадить свою діяльність на території Херсонської області, яка тривалий час перебувала в окупації в тому числі і територія на якій здійснює свою діяльність відповідач. У серпні 2022 Широкобалківський ліцей Станіславської сільської ради Херсонської області був знищений. Відповідач вважає, що несвоєчасна оплата відбулась не з вини відповідача, а через обставини непереборної сили, тому нарахування боргу є незаконним.

Також, відповідач просить звернути увагу, що з 01.04.2022 він перебував на простої.

Позивач не надав відповідачу розрахунковий рахунок для оплати заборгованості. Скріншоти листування надані позивачем не є достатніми доказами, що підтверджує необізнаність відповідача про те, на який розрахунковий рахунок оплачувати заборгованість. Надана позивачем роздруківка електронної переписки не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення. Окрім того, у договорі, укладеному між сторонами, не наведено умов щодо можливості електронного листування під час його виконання

Нарахування пені за порушення строків оплати газопостачання відповідач вважає необґрунтованим та суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Крім того, відповідач вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Вказаний відзив на позовну заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

01 березня 2024 року до суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вказаної відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач заперечуючи проти позову, жодним чином не спростовує обставин та правової позиції позивача, викладених за змістом позовної заяви, і доведених позивачем належними та допустимими доказами. Відзив на позовну заяву не містить належних заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, а також мотивів їх визнання або відхилення.

Позивачем направлялись відповідачу примірники актів приймання-передачі за лютий 2022 року, підписані уповноваженим представником позивача, докази направлення наявні в матеріалах справи, що спростовують доводи відповідача у відзиві на позовну заяву.

Доводи відповідача про те, що позивач не надав рахунок на оплату, не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки умовами спірного Договору не передбачено надсилання рахунку. Також позивач звертає увагу, що відповідачем за зобов`язанням листопада грудня 2021 року, було сплачено за поставлений природний газ на підставі Актів приймання-передачі природного газу, що спростовують твердження відповідача про надання/надсилання рахунку на оплату.

Щодо постанови Кабінету міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», як на підставу звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання. Відповідно до п. 1 Постанови, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. В той же час, Широкобалківський ліцей Станіславської сільської ради Херсонської області не є населенням, а є юридичною особою у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ». Таким чином, норми Постанови не підлягають застосуванню у даних правовідносинах.

Водночас, посилання відповідача про існування форс-мажорних обставин, як на доказ, жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором. За таких обставин, можна дійти висновку щодо доказової необґрунтованості посилань відповідача на наявність підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення строків оплати природного газу. Крім того, сторони зобов`язанні негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (п. 10.3 Договору). З огляду на викладене, твердження відповідача не відповідають нормам чинного законодавства України, є необґрунтованими та безпідставними, а обставини, на які посилається відповідача, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

01 квітня 2024 року до суду від Широкобалківського ліцею Станіславської сільської ради Херсонської області надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить застосувати загальний строк давності щодо стягнення пені, відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій у повному обсязі та поновити строк подання заперечення у зв`язку із неможливістю подачі заперечень через проведення і постійні обстріли.

В обґрунтування вказаних заперечень відповідач зазначає, що знаходження села Широка Балка в окупації у березні-жовтні 2022 року, тобто значного періоду нарахування позивачем пені, інфляційних та відсотків річних, також те, що з 1 квітня 2022 року відповідач був у простої та не здійснював своєї господарської діяльності, відповідно до розпорядження Станіславської сільської ради «Про встановлення початку простою для деяких працівників закладів освіти (ліцеїв) Станіславської сільської ради.

Відповідач зазначає, що розрахунок пені здійснений з 02.06.2022 по 31.11.2023, проте відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України пеня нараховується за період, який не повинен перевищувати шести місяців, від дня коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. В подальшому, позивач збільшив період нарахування пені більше чим на 1 рік. Відповідно до ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, позивач пропустив строк можливості стягнення пені.

Вказані заперечення відповідача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Щодо поновлення строку для подання заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зміст вищенаведених норм ГПК України свідчить про те, що права сторони на вчинення процесуальних дій (в даному випадку подання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи) обумовлені наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Разом з тим, в аспекті зазначеного суд вважає за доцільне звернутись до практики ЄСПЛ, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі Walchli v. France, заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; ТОВ Фріда проти України, заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на викладене, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.

Наведена норма процесуального права пов`язує можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо поновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності з поданням доказів цього.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Пропуск процесуального строку це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Суд зауважує, що за змістом процесуального закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому, відповідно до приписів ГПК України, учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належних їм процесуальних прав, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання відповідних заяв.

Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, слід наголосити на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу положень статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів, є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Рівні можливості щодо здійснення своїх процесуальних прав і обов`язків є ключовим елементом змагальності сторін як одного із принципів господарського судочинства.

За таких обставин, наведені відповідачем аргументи в обґрунтування причин пропуску строку на подання заперечень у даній справі є поважними та об`єктивними. Відтак, суд приходить до висновку про необхідність поновлення Широкобалківському ліцею Станіславської сільської ради Херсонської області строку на подання заперечень у даній справі.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 11 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі постачальник або позивач) і Широкобалківським закладом повної загальної середньої освіти, правонаступником якого є Широкобалківський ліцей Станіславської сільської ради Херсонської області (надалі споживач або відповідач) був укладений договір постачання природного газу № 20-1099/21-БО-Т (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 01.11.2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 74 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (п. 2.1. Договору).

Відповідно до умов п. 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно умов пунктів 3.5.2, 3.5.3 п. 3.5. Договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірника акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4, п. 3.5. Договору).

Відповідно до умов п. 4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природній газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

- Ціна природного газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ 13658,42 грн;

- Крім того податок на додану вартість за ставкою 20%;

- Крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м.;

- Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.

Умовами п. 5.1 Договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до умов п. 7.2 Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до умов п. 13.1 Договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

14 березня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і Широкобалківським закладом повної загальної середньої освіти була укладена Додаткова угода « 2 до Договору постачання природного газу № 20-1099/21-БО-Т від 11.11.2021, якою по тексту Договору, слова «Широкобалківський заклад повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області» замінили словами на «Широкобалківський ліцей Станіславської сільської ради Херсонської області».

30 листопада 2021 року ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у листопаді 2021 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 2,62386 тис. куб. метрів, вартість якого становить 43435,37 грн.

31 грудня 2021 року ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у грудні 2021 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 5,88400 тис. куб. метрів, вартість якого становить 97403, 70 грн.

28 лютого 2022 року ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у лютому 2022 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 3,60100 тис. куб. метрів, вартість якого становить 59610,94 грн.

Вказані вище Акти приймання-передачі природного газу були направлені позивачем на електронну адресу відповідача зазначену у Договорі постачання природного газу №20-1099/21-БО-Т від 11.11.2021.

При цьому, відповідач за спожитий природний газ розрахувався лише частково, на загальну суму 140839,07 грн, в результаті чого за відповідачем утворилась прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 59610,94 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому окрім стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 59610,94 грн, просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 12591,79 грн, суму 3 % річних у розмірі 2910,33 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 11412,05 грн.

Станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, відповідач обов`язок по сплаті заборгованості не виконав.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі по тексту ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України Про ринок природного газу № 329-VIII від 09.04.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що на підтвердження факту виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором № 20-1099/21-БО-Т від 11.11.2021 ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг було надано суду акти приймання-передачі природного газу за листопад-грудень 2021 року та лютий 2022 року, які з боку відповідача підписані не були, а також роздруківки з інформаційної платформи, зокрема, щодо остаточної алокації відборів природного газу відповідачем за період з 15.11.2021 по 28.02.2022.

При цьому, судом враховано, що акти приймання-передачі природного газу за листопад грудень 2021 року та лютий 2022 року були направлені позивачем на електронну адресу відповідача, зазначену у Договорі. Враховуючи відсутність в матеріалах справи мотивованої відмови відповідача від підписання актів приймання-передачі, у зв`язку з чим направлені позивачем акти вважаються прийнятими відповідачем згідно з п. 3.5. Договору.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу I Кодексу газосховищ алокація - підтвердження фактичного обсягу (об`єму) природного газу за певний розрахунковий період, поданого замовником послуг зберігання до газосховищ в точці виходу з газотранспортної системи або відібраного з газосховищ в точці входу до газотранспортної системи.

З викладених обставин, суд доходить висновку про доведеність ТОВ „ГК „Нафтогаз Трейдинг факту постачання відповідачу природного газу у спірний період на загальну суму 200450,01 грн. Разом з тим, вартість спожитого природного газу була оплачена відповідачем лише частково, на загальну суму 140839,07 грн.

Суд зазначає, що з урахуванням умов п. 5.1. Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок з позивачем за придбаний природний газ в лютому 2022 року в строк до 15 квітня 2022 року, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Договору та Закону.

Отже, заборгованість Широкобалківського ліцею Станіславської сільської ради Херсонської області за отриманий в лютому 2022 року природний газ склала 59610,94 грн (200450,01 грн - 140839,07 грн = 59610,94 грн) та залишилась несплаченою.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем спожитого природного газу в матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за отриманий у лютому 2022 року природний газ в розмірі 59610,94 грн, підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу 3% річних на загальну суму 2910,33 грн та інфляційні втрати на загальну суму 11412,05 грн.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, вважає їх вірними, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 12591,79 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до умов п. 7.2 Договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушено умови розділу 5 Договору щодо своєчасних розрахунків за поставлений товар.

На підставі зазначеного, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 12591,79 грн пені.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам Договору.

Разом з тим, як було вищевстановлено судом, відповідач порушив умови Договору в частині своєчасної оплати поставленого йому газу.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, частин 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору.

Крім того, суд враховує, що з 11 березня по 11 листопада 2022 року Станіславська сільська територіальна громада в яку входить село Широка Балка знаходилось в окупації та не здійснювало своєї господарської діяльності, що є загально відомим фактом відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309. Також заклад є неприбутковою організацією, здійснює свою діяльність в сільській місцевості на некомерційних засадах, без мети отримання прибутку.

Основним видом діяльності Широкобалківського ліцею Станіславської сільської ради Херсонської області є загальна середня освіта.

Крім того, Широкобалківській ліцей Станіславської сільської ради створено для надання освіти, що стає фундаментом для навчання та розвитку людини протягом усього її життя та надає їй можливість у подальшому продовжувати освіту. Подібні заклади надають програми з більшою предметною орієнтацією, зі спеціалізацією викладачів, і найчастіше лише декілька викладачів проводять заняття зі своїх спеціальних предметів. Предметна спеціалізація на цьому ступені часто впливає на досвід, що здобувається в процесі навчання, навіть для тих, хто додержується загальної програми. Такі програми розраховані на те, щоб підготувати учнів або до одержування технічної освіти або до вступу до вищого навчального закладу без необхідності вибору певної спеціалізації.

Таким чином, метою ліцею є надання базової загальної середньої освіти, яка тою чи іншою мірою відповідає періоду обов`язкового шкільного навчання та надання повної загальної середньої освіти більш високого ступеня, яка в подальшому надає можливість підготуватися до вступу до вищого навчального закладу.

Суд зазначає, що стягнення штрафних санкцій не є основним доходом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і не може впливати на його господарську діяльність.

Також, суд зазначає, що в межах розгляду даної справи позивачем вже було застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, що в певній мірі компенсує збитки позивача.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Вимагаючи суд відмовити у задоволені штрафних санкцій, відповідач таким чином хоче звільнити себе від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 218 Господарського кодексу України), тоді як зі змісту статті 233 Господарського кодексу України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності.

Відмовляючи у штрафних санкціях, суд фактично нівелює мету їх існування як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 918/116/19.

Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на те, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми пені на 80 % від суми пені, яка була заявлена до стягнення. При цьому, суд вважає, що ним дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 2518,36 грн (12591,79 х 20% = 2518,36).

При цьому, суд зазначає, що присуджені до стягнення штрафні санкції є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим доходить висновку, що зменшення розміру пені у цій справі не призвело до нівелювання самого значення пені, як відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за поставлений газ.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд вказує, що стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми пені в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, що враховано судом при винесенні даного рішення.

Водночас, суд зазначає про відсутність можливості відмовити у штрафних санкціях з наведених вище підстав.

Щодо заяви відповідача про застосування строку давності до вимоги про стягнення пені, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до умов п. 11.3. Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п?ять років.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до суду з позовом 01.02.2024, а пеня нарахована за період з 16.04.2022 по 30.11.2023.

Таким чином, за висновком суду позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені в межах позовної давності.

За таких підстав, суд відмовляє відповідачу у застосуванні наслідків пропуску позовної давності.

Щодо доводів відповідача, стосовного того, що позивач нарахував пеню з порушенням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до умов п. 7.2 Договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд звертає увагу відповідача на те, що умова Договору про нарахування пені здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання розцінюється судом як установлення цим Договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на зазначене, суд вважає, що правомірним є нарахування пені за період з 16.04.2022 по 30.11.2023.

Інші доводи відповідача, викладені ним у заявах по суті справи в частині невизнання задоволених судом позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Широкобалківського ліцею Станіславської сільської ради Херсонської області (75052, Херсонська обл., Херсонський р-н., с. Широка Балка, вул. Херсонське Шосе, буд. 42; код ЄДРПОУ 22757028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) суму основного богу у розмірі 59610,94 грн, суму пені у розмірі 2518,36 грн, суму 3% річних у розмірі 2910,33 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 11412,05 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 22 квітня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.