Рішення

від 09.04.2024 по справі 916/50/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/50/24

За позовом: керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області (74300, Херсонська обл., м. Берислав, вул.1 Травня, буд.223, код ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150, м. Київ, вул. Велика Василівська, буд.69, код ЄДРПОУ 39766281)

До відповідача: Фізичної особи підприємця Скубій Володимира Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про визнання недійсним договору и додаткових угод та повернення безпідставно отриманих коштів

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від прокуратури: Коваленко Т.О.- згідно посвідчення;

Від позивача: Новіков М.М. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Керівник Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця Скубій Володимира Петровича (далі - ФОП Скубій В.П.), в якій просить суд:

-визнати недійсним договір про співпрацю з ФОП Скубій В.П. з організації виробничого навчання, виробничої практики з обробітку землі та вирощування с/г продукції від 17.01.2022, укладений між Архангельським професійним аграрним ліцеєм та ФОП Скубій В.П.;

-зобов`язати ФОП Скубій В.П. звільнити частину земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 6521855200:03:001:0221 площею 25 га, розташованої на території Високопільської селищної ради Бериславського (Високопільського) району Херсонської області (за межами населеного пункту) та повернути її Архангельському професійному аграрному ліцею.

Ухвалою суду від 22.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/50/24, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.02.2024р.

14 лютого 2024р. від керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у звязку із відсутністю предмету спору.

Ухвалою суду від 15.02.2024р. відкладено підготовче засідання на 05.03.2024р.

Ухвалою суду від 05.03.2024р. закрито провадження у справі №916/50/24 у частині позовних вимог щодо зобов`язання ФОП Скубій В.П. звільнити частину земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 6521855200:03:001:0221 площею 25 га, розташованої на території Високопільської селищної ради Бериславського (Високопільського) району Херсонської області (за межами населеного пункту) та повернути її Архангельському професійному аграрному ліцею.

Протокольною ухвалою суду від 05.03.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/50/24 та призначено розгляд справи по суті на 26.03.2024р. Ухвалою суду від 26.03.2024р. відкладено розгляд справи по суті на 09.11.2024р.

Представник прокуратури у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, згідно пояснень, що надійшли до суду 06.02.2024р. , позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі.

Відповідач - ФОП Скубій В.П., згідно заяви, що надійшла до суду 04.03.2024р. позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суд розглянути справу за його відсутності. Крім того, відповідач повідомив, що 05.02.2024р. між ним та Архангельським професійним аграрним ліцеєм укладено угоду про припинення дії Договору від 17.01.2022р. та земельну ділянку площею 25 га повернуто Архангельському професійному аграрному ліцею за актом приймання - передачі від 05.02.2024р.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи все викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Керівник Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в обгрунтування позову зазначив зазначив, що 17.01.2022р. між Архангельським професійним аграрним ліцеєм та ФОП Скубій В.П. було укладено Договір №1 про співпрацю з приватним підприємцем з організації виробничого навчання, виробничої практики з обробітку землі та вирощування с/г продукції, згідно п. 2 якого предмет Договору полягає у вирощувані с/г продукції із застосуванням інтенсивних технологій, високопродуктивної техніки, реалізації продукції, раціональне і ефективне використання Архангельським професійним аграрним ліцеєм та ФОП Скубій В.П. земель, які перебувають у постійному користуванні Архангельського професійного аграрного ліцею.

У пункті 2.1 Договору закріплено, що Архангельський професійний аграрний ліцей повинен забезпечити наявність площ для вирощування с/г культур в кількості 25 га.

Згідно п. 2.2 Договору ФОП Скубій В.П. зобов`язується придбати необхідний посівний матеріал, придбати необхідну кількість дизпалива для посіву та збирання визначеної договором кількості землі, провести посів та збирання с/г культур, реалізувати вирощену продукцію, провести обробку с/г земель, виділеною для спільною діяльності технікою, відповідно до агротехнічних вимог та сівозмін, виконати роботу по доведенню вирощеної с/г продукції до норм стандартизації, забезпечити охорону і зберігання с/г продукції на складах, вчасно здійснювати оплату відповідно до даного договору.

У подальшому, 20.11.2023 р. між Архангельським професійним аграрним ліцеєм та ФОП Скубій В.П. укладено Додаткову угоду до Договору №1 від 17 січня 2022 р., відповідно до п. 2 якої термін дії Договору встановлюється з моменту підписання до 15 квітня 2024 р.

Прокурор зазначив, що згідно ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Таким чином, прокурор дійшов висновку про те, що основним зобов`язанням Архангельського професійного аграрного ліцею по Договору є забезпечення земельної ділянки площею 25 га для вирощування с/г культур ФОП Скубій В.П.

Витрати на залучення працівників для виконання Договору, згідно вимог п. 2.2 Договору, покладаються на ФОП Скубій В.П.

Крім того, пунктом 3.2 передбачено, що весь прибуток, отриманий від спільної діяльності, розподіляється відповідно до матеріальних витрат сторін. Виплачуються встановлені законодавством України, податки, а кошти, що залишились після сплати податків, розподіляються пропорційно витратам сторін, але Архангельський професійний аграрний ліцей отримує не менше 2500 грн. за один гектар на рік. Оплата проводиться рівними частинами щоквартально до 05.04.2022р., 05.07.2022р., 05.10.2022р., 05.01.2023р., 05.04.2023р., 05.07.2023р. та 20.09.2023р..

Аналізуючи умови Договору , прокурор дійшов висновку про те, що незалежно від розміру отриманого прибутку визначено сталу суму фактично за користування земельною ділянкою навчального закладу, що за своєю природою є орендною платою. При цьому , виконання Договору ФОП Скубій В.П. можливе лише за умови володіння та використання ним земельної ділянки навчального закладу площею 25 га.

Також, прокурор встановив, що умови вказаного Договору не містять жодного посилання на зобов`язання сторін, спрямовані на досягнення спільної мети цієї діяльності. Також умовами Договору не підтверджується наявність спільної мети сторін на спільний обробіток земельної ділянки, об`єднання зусиль та певних внесків сторін для досягнення певних господарських цілей, наведених в предметі договору, кінцевої мети та діяльності сторін в досягненні результату спільної діяльності. ФОП Скубій В.П. фактично самостійно користується та володіє, експлуатує земельну ділянку площею 25 га, що перебуває у постійному користування Архангельського професійного аграрного ліцею, за рахунок власної техніки, інвентаря, робочої сили та сплачує за її експлуатацію та користування школі. Вказана земельна ділянка використовується ФОП Скубій В.П. для комерційної діяльності на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин оренди землі.

Крім того, як зазначає прокурор, відповідно до п.1 Договору предметом договору є створення місць для проведення виробничого навчання, виробничої практики.

Постановою Кабінету Міністрів України №992 від 0 7.06.1999р. «Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики» затверджено Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики (далі - Порядок) встановлено, що такий Порядок є обов`язковим для всіх професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування.

Згідно з абз.2 п.3 Порядку виробнича практика проводиться з метою вдосконалення набутих знань, практичних навичок для досягнення встановленого рівня кваліфікації з відповідних професій, спеціальностей та спеціалізацій, а також забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації в трудових колективах.

Абзацом 5 пункту 2 Порядку встановлено, що виробниче навчання та виробнича практика учнів , слухачів можуть проводитися, як виняток, з дозволу Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у навчально-виробничих майстернях, на дільницях, полігонах, будівельних об`єктах, полях, фермах, навчальних господарствах, ділянках та інших підрозділах професійно-технічних навчальних закладів (в тому числі у формі стажування на виробництві, у сфері послуг) за умови забезпечення ними виконання у повному обсязі робочих навчальних планів і програм.

Згідно інформації Архангельського професійного аграрного ліцею (листи №19 від 28.09.2023р.) дозволи Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій щодо проходження учнями виробничої практики та виробничого навчання протягом 2022 - 2023 років не отримувались.

Таким чином , прокурор дійшов висновку про те, що положення п. 1 Договору щодо створення місць для проведення виробничого навчання, виробничої практики не спрямоване на настання правових наслідків, оскільки навчальний заклад не отримав необхідний дозвіл від Міністерства освіти і науки України для організації виробничої практики на полях Архангельського професійного аграрного ліцею.

Отже, в порушення вимог ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України положення п. 1 Договору не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним через невиконання сторонами його умов, а укладення вказаного Договору за відсутності відповідного дозволу, в свою чергу, суперечить ст.29 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» та абз.5 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №992 від 07.06.1999р..

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, виходячи з положень спірного договору про співпрацю, що регулюють в тому числі предмет договору, права та обов`язки сторін, прокурор дійшов висновку, що вказаний Договір є договором оренди землі, укладення якого регулюється Законом України «Про оренду землі» та Земельним кодексом України.

Прокурор зазначає, що відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Таким чином, Архангельський професійний аграрний ліцей не є власником цієї земельної ділянки, а є лише постійним землекористувачем та його права визначені ст.95 Земельного кодексу України, серед яких відсутнє право розпоряджатися земельною ділянкою. При цьому, земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності.

Крім того, прокурор зазначив, що формулювання законодавця щодо «права самостійно господарювати» підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи що таке господарювання має відбуватися самостійно.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Законом України «Про оренду землі» не віднесено до орендодавців землі землекористувачів, яким земельні ділянки надані в постійне користування. Закон не надає права землекористувачу, якому земельна ділянка надана в постійне користування, ні передавати земельну ділянку в користування (оренду тощо), ні стягувати плату за її використання, якщо вона не надавалася в оренду у порядку, визначеному законом.

Прокурор зауважив, що зі змісту Договору №1 від 17.01.2022р Архангельський професійний аграрний ліцей фактично передав в оренду земельну ділянку державної форми власності, якою не мав права розпоряджатись.

Водночас, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-УІ від 06.09.2012р., який набрав чинності з 01.01.2013р., землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності чи на яких розташовані об`єкти нерухомого майна комунальної власності, є землями державної власності.

Вищевказаним Законом внесено зміни до ст. 122 Земельного кодексу України та визначено, що розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності являється центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Таким органом в Херсонській області є Головне управління Держгеокадастру України у Херсонській області. При цьому, районні підрозділи повноваженнями щодо розпорядження землями вказаної категорії не наділено.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка належить до державної форми власності, прокурор вважає, що станом на момент укладення Договору №1 від 17.01.2022р. у разі припинення права постійного користування земельною ділянкою Архангельського професійного аграрного ліцею , право розпоряджатися нею мало б Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Прокурор зазначає, що основною ознакою оспорюваного Договору про співпрацю з приватним підприємцем з організації виробничого навчання, виробничої практики з обробітку землі та вирощування с/г продукції земельної ділянки від 17.01.2022р. є передача за плату земельної ділянки у володіння і користування на певний строк ФОП Скубій В.П., у зв`язку із чим, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» та ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України, цей договір є договором оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Прокурор зазначив, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Враховуючи все зазначене, прокурор дійшов висновку , що сторонами укладено Договір про співпрацю з метою приховування договору оренди землі, який вони насправді вчинили.

Разом із тим, даний Договір суперечить вимогам законодавства, встановленим ст.ст. 31, 92, 93, 96, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 8, 13 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з вимогами п.п. 1, 4, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, прокурор вважає, що наявні підстави для визнання недійсним Договору №1 про співпрацю з приватним підприємцем з організації виробничого навчання, виробничої практики з обробітку землі та вирощування с/г продукції від 17.01.2022р.

Щодо представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області прокурор зазначив, що відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави у конкретних спірних відносинах, які підлягають розгляду та вирішенню в судовому порядку.

Згідно із ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Прокурор зазначив, що незаконна передача у користування спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Вказана позовна заява, вжита як захід прокурорського реагування та направлена, насамперед, на захист економічних інтересів держави, яким спричинено шкоду, внаслідок користування земельною ділянкою, яка згідно норм Конституції України є національним багатством, в порушення вимог чинного законодавства України.

Крім того, зазначені порушення законодавства в сфері оренди землі підривають основні принципи його існування, може призвести до незаконного відчуження майна держави, чим спричиняється суттєва шкода державним інтересам та підриваються основи фінансового - економічної діяльності держави.

За таких обставин, прокурор зазначив, що звернувся до суду для задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства, адже ФОП Скубій В.П. незаконно набув право на користування земельною ділянкою навчального закладу. Крім того, державне майно (земля) використовується не за цільовим призначенням, у зв`язку із чим даний позов заявлено в інтересах держави з метою відновлення порушених прав користування ліцеєм земельною ділянкою.

Прокурор звернув увагу, що Договором №1 про співпрацю від 17.01.2022р. заклад освіти як постійного користувача позбавлено можливості використовувати земельну ділянку у навчально-виховному процесі, оскільки внаслідок укладення Договору №1 про співпрацю земельна ділянка фактично вибула з користування закладу освіти, а керівництво ліцею не вживає заходів на поновлення порушеного права.

Таким чином, як зазначає прокурор, інтерес держави полягає у додержанні громадянами, юридичними особами незалежно від форм власності, державними органами та органами місцевого самоврядування встановленого нею порядку використання землі та вимог земельного законодавства.

Оскільки спірна ділянка відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення, то органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження ними на території області, на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Відповідно до ч.2 ст.90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.ч.1,2 п.п. "а,б,в" ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

Враховуючи зазначене, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у зв`язку із тим, яке з початку 2013 року є розпорядником земель сільськогосподарського призначення на території Херсонської області.

Відповідно до п.5.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015р. із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України № 482 від 22.07.2016р. та № 917 від 23.11.2016р. «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, який одночасно реалізує, відповідно до законодавства, право державної власності на землю, однак жодних дій, спрямованих на захист держави не вжив, тому прокурор пред`являє позов в інтересах держави.

Невжиття Головним управлінням Держгеокадастру в Херсонській області протягом тривалого часу заходів до усунення порушень, а саме щодо визнання недійсним Договору, свідчить про невиконання обов`язку щодо захисту інтересів держави.

Вказані обставини обумовлюють необхідність звернення Бериславською окружною прокуратурою з даним позовом на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області, позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі, та зазначає, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все , крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції , але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Позивач зазначив, що зважаючи на постанову Кабінету Міністрів України від 13.03.2022р. №303, на період воєнного стану у Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області відсутні правові підстави для проведення перевірок , у тому числі щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки площею 25 га, яка є частиною земельної ділянки площею 225,1812 га з кадастровим номером 6521855200:03:001:0221.

За таких обставин, Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області не має можливості з`ясувати фактичні обставини додержання вимог земельного законодавства у процесі укладання та фактичного виконання Договору №1 про співпрацю від 17.01.2022р.

Крім того, позивач зауважив, що однозначно не може стверджувати, що Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області уповноважене перевіряти вказаний Договір на предмет додержання вимог земельного законодавства, оскільки за змістом цей Договір не відноситься до цивільно-правових угод передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

В судовому засіданні представник позивача вимоги прокурора підтримав у повному обсязі.

Відповідач - ФОП Скубій В.П., позовні вимоги у частині визнання недійсним Договору №1 про співпрацю з приватним підприємцем з організації виробничого навчання, виробничої практики з обробітку землі та вирощування с/г продукції від 17.01.2022р. визнає.

Розглянув матеріали справи, керуючись чинним законодавством України та заслухав пояснення учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 17.01.2022р. між Архангельським професійним аграрним ліцеєм та ФОП Скубій В.П. було укладено Договір №1 про співпрацю з приватним підприємцем з організації виробничого навчання, виробничої практики з обробітку землі та вирощування с/г продукції, згідно п. п.1,2 якого предмет Договору полягає у створенні робочих місць для проведення виробничого навчання та виробничої практики; вирощуванні с/г продукції із застосуванням інтенсивних технологій, високопродуктивної техніки; ознайомленні учнів ліцею з інтенсивними технологіями вирощування та збирання с/г культур; залученні учнів для роботи на новій техніці с\г призначення; реалізації продукції, раціональному і ефективному використанні Архангельським професійним аграрним ліцеєм та ФОП Скубій В.П. земель; стажуванні майстрів в/н і викладачів спецдисциплін.

Згідно п.п.7.1, 7 2 договору його укладено терміном на два роки, з дати підписання до 31.12.2023р.

Договір може бути пролонгований (продовжений) сторонами за взаємною згодою на визначений або не визначений строк (п.7.3 Договору).

Додатковою угодою від 20.11.2023р. сторони домовилися викласти п.7.2 Договору у наступній редакції: «Термін дії Договору встановлюється з моменту підписання і діє до 15.04.2024р.».

В ході розгляду справи відповідач надав до суду Угоду про припинення дії Договору №1 від 17.01.2022р., укладену 05.02.2024р. Архангельським професійним аграрним ліцеєм та ФОП Скубій В.П.

При цьому, факт припинення Договору жодним чином не впливає на можливість визнання такого договору недійсним.

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Якщо предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

З огляду на зазначене у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 12-112гс18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 (провадження № 3-1143гс15), оскільки розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.01.2020р. у справі №394/301/19.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, керівник Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ФОП Скубій В.П. про визнання недійсним Договору про співпрацю з організації виробничого навчання, виробничої практики з обробітку землі та вирощування с/г продукції, укладеного 17.01.2022р. між Архангельським професійним аграрним ліцеєм та ФОП Скубій В.П.; зобов`язання ФОП Скубій В.П. звільнити частину земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 6521855200:03:001:0221 площею 25 га, розташованої на території Високопільської селищної ради Бериславського (Високопільського) району Херсонської області (за межами населеного пункту) та повернути її Архангельському професійному аграрному ліцею.

Ухвалою суду від 05.03.2024р. закрито провадження у справі №916/50/24 у частині позовних вимог щодо зобов`язання ФОП Скубій В.П. звільнити частину земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 6521855200:03:001:0221 площею 25 га, розташованої на території Високопільської селищної ради Бериславського (Високопільського) району Херсонської області (за межами населеного пункту) та повернути її Архангельському професійному аграрному ліцею.

Отже, судом розглядається вимога щодо визнання недійсним Договору про співпрацю з організації виробничого навчання, виробничої практики з обробітку землі та вирощування с/г продукції, укладеного 17.01.2022р. між Архангельським професійним аграрним ліцеєм та ФОП Скубій В.П.

Згідно положень ч. 6 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Отже, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визнається, оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад у судовому процесі. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб`єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2022р. у справі №917/2041/20 зазначив, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідачів, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.

При цьому, Верховний Суд окремо відзначив, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у господарському (судовому) процесі": сторонами в господарському (судовому) процесі є такі її учасники: позивач і відповідач, особи, які вказані у ст.4 ГПК України (частина 1 ст.45 ГПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018р. у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019р. у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 р. у справі № 712/8916/17).

Визначення відповідачів як одного із видів суб`єктів господарського процесу є правом позивача. Проте саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому, відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі № 910/17792/17).

Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звідси, належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Згідно положень ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст.215 цього ж Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.202 Цивільного кодексу України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України ).

Згідно ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (що і має місце у даній справі), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Як неодноразово вказував Верховний Суд (зокрема, постанови від 30.07.2020р. у справі № 670/23/18, від 18.11.2020р. у справі №318/1345/17, від 14.04.2021р. у справі № 552/3469/18) у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі № 523/9076/16-ц вказано, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо відповідача належного.

Керівником Бериславської окружної прокуратури Херсонської області у позовній заяві, що подана в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо визнання недійсним Договору про співпрацю з організації виробничого навчання, виробничої практики з обробітку землі та вирощування с/г продукції, укладеного 17.01.2022р. між Архангельським професійним аграрним ліцеєм та ФОП Скубій В.П., було визначено в якості відповідача лише одну із сторін оспорюваного правочину.

Повноважень самостійно залучити іншу сторону правочину в якості іншого відповідача суд не має , а прокурором /позивачем клопотання про залучення Архангельського професійного аграрного ліцею як іншого відповідача у справі подано не було.

За таких обставин, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області щодо визнання недійсним Договору про співпрацю з організації виробничого навчання, виробничої практики з обробітку землі та вирощування с/г продукції, укладеного 17.01.2022р. між Архангельським професійним аграрним ліцеєм та ФОП Скубій В.П., через неналежний склад відповідачів у цьому спорі.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання недійсним Договору про співпрацю з організації виробничого навчання, виробничої практики з обробітку землі та вирощування с/г продукції, укладеного 17.01.2022р. між Архангельським професійним аграрним ліцеєм та Фізичною особою підприємцем Скубій Володимиром Петровичем відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено 19 квітня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога