Рішення

від 16.04.2024 по справі 918/175/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/175/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м`ясопереробна компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна"

про стягнення заборгованості в сумі 6 860 грн 05 коп.

Сторони не забезпечили явку уповноважених представників

Описова частина:

16 лютого 2024 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м`ясопереробна компанія" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення заборгованості в сумі 6 860 грн 05 коп.

Ухвалою суду від 19 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/175/24 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м`ясопереробна компанія" про стягнення заборгованості в сумі 6 860 грн 05 коп., визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26 березня 2024 року.

Ухвалою суду від 26 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі № 918/175/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 квітня 2024 року.

В судове засідання 16 квітня 2024 року позивач, відповідач та третя особа не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про дату, місце та час судового засідання належним чином повідомлені.

Ухвалу від 19 лютого 2024 року направлено на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м`ясопереробна компанія" (35331, Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вулиця Промислова, будинок 21, офіс 1, ЄДРПОУ 40841356).

Із вказаної адреси відповідача повернувся конверт із ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 лютого 20024 року за трек номером 0690225765592 із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", "повертається" (а.с. 52).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).

Зважаючи на викладене, оскільки судом встановлено, що причиною невручення конверту з ухвалою від 19 лютого 2024 року для відповідача є відсутність вказаної особи за адресою місця знаходження, відтак суд дійшов висновку, що в розумінні вимог ГПК України вказана ухвала вважається врученою відповідачу 01 березня 2024 року належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач також не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Мотивувальна частина:

29.12.2021 року між ПрАТ "СК "УНІКА" та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 370014/4605/0000263, предметом якого є страхування належного ОСОБА_1 транспортного засобу марки "PEUGEOT 301", державний реєстраційний знак НОМЕР_1 (а.с. 15-16).

Зазначена угода підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печаткою Компанії.

Згідно пункту 13 договору строк його дії встановлений з 29 грудня 2021 року по 28 грудня 2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що 26 січня 2022 року в місті Києві сталося ДТП за участю автомобіля Вольво (д.р.н. НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Пежо (д.р.н. НОМЕР_1 ).

Згідно постанови Соломянського районного суду від 06 травня 2022 року (справа № 760/3097/22), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 ПДР України. (відповідно до п. 24 Порядку ведення ЄДРСР затвердженого постановою КМУ від 25 травня 2006 року № 700 Дозвіл на повний доступ до судових рішень надається суддям, членам та уповноваженим працівникам секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, працівникам апарату судів, ДСА та її територіальних управлінь, Національного антикорупційного бюро, адміністратора Реєстру з урахуванням службових обоє 'язків зазначених осіб шляхом автентифікації користувача.).

Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується зі статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Статтею 9 Закону визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також передбачено, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Слід також зазначити, що за змістом даної норми франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відтак, розмір страхового відшкодування при настанні страхового випадку становить різницю між сумою завданих страхувальнику збитків та розміром франшизи, що передбачений у відповідному договорі страхування.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому страхувальник звернувся до Позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу. На підставі заяви потерпілої особи, Договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України "Про страхування", ПрАТ "СК "УНІКА" складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 17 972, 06грн. (ПД № 011154 від 21 лютого 2022 року, бух. Довідка № 023091 від 20 лютого 2022 року, а.с. 10-12). Розрахунок страхового відшкодування: 20 972, 06грн. (вартість відновлювального ремонту) - 3 000,00грн. (франшиза) = 17 972, 06грн.

15 липня 2021 року АТ "Євроінс Україна", на підставі заяви ПрАТ "СК "УНІКА", було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі -11 112, 01грн.

За таких обставин сума збитків, які не відшкодовані на дату подання позову становить 6 860,05 грн. Розрахунок не відшкодованої частини збитку: 17 972,06грн. (сума страхового відшкодування ПрАТ "СК «Уніка") - 11 112,01грн. (сума страхового відшкодування АТ "Євроінс Україна") = 6 860,05 грн.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно відповіді від НПУ, власником транспортного засобу Вольво (д.р.н. НОМЕР_2 ) є ТОВ "ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА М`ЯСОПЕРЕРОБНА КОМПАНІЯ".

Таким чином, зважаючи на викладене вище до ПрАТ "СК "УНІКА" (Позивач по справі) перейшло право вимоги на отримання від відповідальної особи (ТОВ "ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА М`ЯСОПЕРЕРОБНА КОМПАНІЯ") компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу Пежо (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26 січня 2022 року в м. Київ.

Відповідно до вимог статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоду зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За змістом пункту 22.1 статті 22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 12.1 статті 12 даного Закону унормовано, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно пункту 36.6 статті 36 наведеного Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Положеннями статті 1194 ЦК України унормовано, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Разом з тим, суд зазначає, оскільки страхове відшкодування це виплата, яка здійснюється страховиком в межах страхової суми, а страхова сума це максимально можливий розмір виплати по страхуванню (стаття 9 Закону), страхового відшкодування може бути недостатньо для покриття всіх збитків потерпілої особи. В такому випадку потерпілий вправі звернутися безпосередньо до страхувальника (завдавача шкоди, відповідальної особи) з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Згідно статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини 2 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлено статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону, згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, й строк такої вимоги починає спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Отже, фактично у такому випадку відбувається суброгація, тобто лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання.

Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 3-303гс15 та Вищий господарський суд України у постанові від 29 травня 2015 року у справі № 910/22731/14.

Водночас нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, тобто, страховик виступає замість страхувальника.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 ГПК України).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на вимоги статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і статті 1194 ЦК України, суд дійшов висновку, що суму збитків в розмірі 6 860 грн. 05 коп. необхідно стягнути на користь позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м`ясопереробна компанія".

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, відтак судовий збір сплачений позивачем при зверненні до господарського суду покладається на відповідача у розмірі 3 028 грн, 00 коп.

Поряд з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесено витрати за надану професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Частинами 1 та 2 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з цим, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, у підтвердження розміру судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, подано наступні документи:

- Договір про надання правової допомоги від 02 листопада 2023 року, укладений між Адвокатським бюро "Білий" та ОСОБА_3 , що діє на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 15 жовтня 2023 року, номер запису 2010350000000427186;

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ХС № 000229 від 14 серпня 2019 року, видане на ім`я Білого Віталія Сергійовича;

- довіреність на надання правничої допомоги № 783/4 від 20 грудня 2023 року на представництво інтересів у Господарському суді Рівненської області;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Михалевським Ю.Р. від 13.05.2022;

- акт виконаних робіт від 11 лютого 2024 року.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим адвокатом на виконання робіт.

Матеріали справи не містять заяв чи клопотань про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, оскільки позивач заявив про розмір витрат на професійну правничу допомогу до прийняття рішення у даній справі, а відповідач не спростував їх неспівмірність, дослідивши подані докази, суд зазначає, що розмір витрат заявлений позивачем на оплату послуг адвоката співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також ціною позову.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА М`ЯСОПЕРЕРОБНА КОМПАНІЯ" (35331, Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вулиця Промислова, будинок 21, офіс 1, ЄДРПОУ 40841356) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, місто Київ, вулиця О.Теліги, 6-В, корпус 4, код ЄДРПОУ 20033533) - 6 860, 05 грн. (шість тисяч вісімсот шістдесят гривень 05коп.) відшкодування матеріальної шкоди, 3 028, 00 (три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору та 5 000, 00 грн. (п`ять тисяч) витрати на професійну правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 18 квітня 2024 року.

Суддя Вадим Торчинюк