Ухвала

від 17.04.2024 по справі 921/7/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17 квітня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/7/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Коляски І. І.

розглянув сформовану 05.04.2024 в системі "Електронний суд" заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" б/н від 05.04.2024 (вх. №2749 від 08.04.2024) про розстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури, бульв. Шевченка, буд. 7, м. Тернопіль, в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, вул. Костюшка, 8, м. Львів, 79007; Тернопільської обласної ради, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради, вул. Клінічна, 1, м. Тернопіль, 46002

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", просп. Злуки, буд. 2В, м. Тернопіль, 46016

про визнання недійсними додаткових угод, укладених до договору про постачання електричної енергії, та стягнення коштів в сумі 1 027 271, 68 грн

за участі представників

прокурора: Вигонної І. В.

позивачів: не прибули

третьої особи: Боднар М. Й.

відповідача (заявника): Пелеха Л. Ю.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу vkz.court.gov.ua.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Встановив:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.02.2024 у справі №921/7/24 (суддя Охотницька Н. В.) позов керівника Тернопільської окружної прокуратури задоволено. Визнано недійсними укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" та Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради додаткові угоди №2 від 26.03.2021, №3 від 25.08.2021, №4 від 31.08.2021, №5 від 29.09.2021, №6 від 28.10.2021, №7 від 29.10.2021, №9 від 18.11.2021 та №11 від 30.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №66/64 від 10.02.2021; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" на користь обласного бюджету в особі Тернопільської обласної ради грошові кошти в сумі 1 027 271 грн 68 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" на користь Тернопільської обласної прокуратури судовий збір в сумі 18 440 грн 54 коп.

29.03.2024 Господарським судом Тернопільської області на примусове виконання судового рішення від 29.02.2024 у справі № 921/7/24 видано відповідні накази.

05.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою б/н від 05.04.2024 (вх. №2749 від 08.04.2024) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.02.2024 у справі № 921/7/24 до 22 лютого 2025 року, шляхом сплати платежів наступним чином:

- до 22 квітня 2024 року - 97 271, 68 грн та 18 440, 54 грн витрат по оплаті судового збору;

- до 22 травня 2024 року - 93 000, 00 грн;

- до 22 червня 2024 року - 93 000, 00 грн;

- до 22 липня 2024 року - 93 000, 00 грн;

- до 22 серпня 2024 року - 93 000, 00 грн;

- до 22 вересня 2024 року - 93 000, 00 грн;

- до 22 жовтня 2024 року - 93 000, 00 грн;

- до 22 листопада 2024 року - 93 000, 00 грн;

- до 22 грудня 2024 року - 93 000, 00 грн;

- до 22 січня 2025 року - 93 000, 00 грн;

- до 22 лютого 2025 року - 93 000, 00 грн.

Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду головуючим суддею для розгляду даної заяви визначено суддю Охотницьку Н. В.

Поряд із цим, розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2024, зважаючи на те, що суддя Охотницька Н. В. з 15.04.2024 перебуватиме у відпустці, для розгляду вказаної вище заяви про розстрочення виконання судового рішення було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №921/7/24, за результатами проведення якого визначено суддю Гирилу І. М. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 - у матеріалах справи).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" б/н від 05.04.2024 (вх. №2749 від 08.04.2024) про розстрочення виконання рішення суду у справі № 921/7/24 прийнято до розгляду; для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" б/н від 05.04.2024 (вх. №2749 від 08.04.2024) про розстрочення виконання рішення суду призначено у справі № 921/7/24 судове засідання на 10:00 год. 17.04.2024; запропоновано прокурору/позивачам/третій особі подати/надіслати суду письмово викладену позицію щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" б/н від 05.04.2024 (вх. №2749 від 08.04.2024) про розстрочення виконання рішення суду у справі № 921/7/24.

16.01.2024 на адресу суду від Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради (третя особа) надійшли пояснення № 01-3/841 від 16.04.2024, відповідно до яких третя особа не ставить під сумнів наявність у відповідача обставин, які ускладнюють виконання рішення суду. Поряд із цим, посилаючись на норми ст. 331 ГПК України та правову позицію Касаційного господарського суду, зазначає, що питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів усіх сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересами кредитора. Зауважує, що своєчасність фінансування установ комунальної власності з обласного бюджету є завжди важливою обставиною при здійсненні ними розрахунків за комунальні послуги та енергоносії. Стверджує, що починаючи з 01.01.2024 КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" ТОР відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1070 від 04.12.2019 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", для забезпечення виконання договірних зобов`язань перед ВАТ "Тернопільобленерго", зобов`язана здійснювати попередню оплату вартості послуг з розподілу на наступний розрахунковий період. Своєчасність внесення авансових платежів є запорукою належного виконання договірних зобов`язань обома сторонами, а також недопущення відключення закладу охорони здоров`я від електропостачання та забезпечення своєчасності надання ним медичних послуг пацієнтам. Просить врахувати те, що довгострокове розстрочення виконання рішення суду може негативно вплинути на здійснення асигнування із загального фонду обласного бюджету на утримання установ охорони здоров`я.

17.04.2024 від Тернопільської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення за №50-89-3307ВИХ-24 від 16.04.2024 (вх. № 3071), відповідно до яких остання вважає, що відповідачем не наведено обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, як і не надано доказів на підтвердження таких обставин, а долучені до заяви відповідачем документи свідчать про фінансову спроможність підприємства. Стверджує, що посилання відповідача на погіршення матеріального стану юридичної особи не є підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення в порядку ч. 4 ст. 331 ГПК України.

В судове засідання 17.04.2024 прокурор прибув. Підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях за №50-89-3307ВИХ-24 від 16.04.2024. Поряд з цим, просить врахувати, що наповнення бюджетів є одним із пріоритетів держави. Вважає, що у випадку якщо суд дійде до переконання про наявність підстав для розстрочки виконання рішення, термін розстрочки не може перевищувати 6 місяців.

Повноважний представник заявника (відповідача у справі/боржника за виконавчим документом) в судове засідання 17.04.2024 прибув. Заяву б/н від 05.04.2024 (вх. №2749 від 08.04.2024) підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у ній. Зокрема, зазначає, що ТОВ "Тернопільелектропостач" є організацією, яка створена для задоволення потреб споживачів (першочергово населення Тернопільської області) в постачанні електричної енергії. Товариство є ліцензійним постачальником електричної енергії (згідно НКРЕКП №429 від 14.06.2018); постачальником універсальної послуги на території Тернопільської області (згідно постанови НКРЕКП №1268 від 16.10.2018); учасником ринку електричної енергії (пп. 96 п. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії). З метою виконання спецобов`язку надавати універсальні послуги Товариством укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0261-02024 від 01.01.2019 із НЕК "Укренерго"; Договори про розподіл електричної енергії із операторами системи розподілу; Договори про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги; Договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг. Зазначені договори є примірними та забезпечують можливість споживачам електричної енергії (побутовим - населенню всієї Тернопільської області та малим непобутовим споживачам) споживати електричну енергію за регульованою НКРЕКП ціною. При цьому основними складовими ціни на електричну енергію для побутових споживачів є її ринкова ціна; послуга постачальника, послуга ОСР; послуга ОСП; компенсація через механізм покладення спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (ПСО). Просить врахувати, що саме від фінансового стану Товариства залежить спроможність належним чином виконувати покладені на нього обов`язки. Поряд із цим, за умовами укладеного із НЕК "Укренерго" договору передачі Товариство, як постачальник електроенергії, зобов`язане здійснювати оплату ОСП 5-ма плановими платежами у місяці надання послуг з передачі; за Договором розподілу (передачі) електричної енергії, Товариство зобов`язане здійснювати 100% передоплату ОСР за надані послуги. Натомість споживачі універсальної послуги здійснюють розрахунки з постачальником після 15 числа місяця наступного за місяцем надання послуг з передачі та розподілу. Такі нерівні договірні умови спричиняють великі касові розриви та зумовлюють складнощі у виконанні рішення.

Окрім того зазначає, що основними джерелами надходження коштів для оплати послуг, що надаються на ринку електричної енергії, зокрема, послуг з передачі та розподілу електричної енергії, для Товариства є: надходження коштів за електроенергію від споживачів (населення, малих непобутових споживачів) та надходження коштів від ДП "Гарантований покупець" у вигляді послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів відповідно до моделі ПСО, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії". Однак, з березня 2020 року по січень 2024 року, внаслідок заборони припинення електропостачання населенню, ряд побутових споживачів, за період дії карантину, жодного разу не провели оплату за спожиту електроенергію. З початком дії воєнного стану ситуація значно ускладнилась, внаслідок чого Товариство недоотримало значну частину коштів за електроенергію. Також від початку дії воєнного стану тривала затримка коштів спостерігається і від ДП "Гарантований покупець". Станом на 25.10.2023 заборгованість останнього становила більше 528 млн грн; станом на 25.03.2024 - 580 302 046, 46 грн. Зауважує, що накопичення споживачами боргів унеможливлює закупівлю Товариством необхідних обсягів електроенергії та здійснення своєчасної оплати по договорах. Зазначає, що в підтвердження наявної дебіторської заборгованості по юридичних та побутових споживачах ТОВ "Тернопільелектропостач" до заяви долучено копії звітів Форми 1-16-енерго, які згідно з п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України №126-р від 16.03.2020 Товариство подає в Міністерство енергетики України.

Враховуючи наведене, стверджує, що одномоментне стягнення сум, зазначених у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 29.02.2024 у справі № 921/7/24, на сьогоднішній день стане непосильним тягарем для Товариства, порушить його стабільне функціонування та може призвести до негативних наслідків, першочергово, для всього населення Тернопільської області.

Третя особа в судове засідання 18.04.2024 прибула. Звертає увагу суду на те, що під час розстрочення виконання рішення суду повинен враховуватися баланс інтересів усіх сторін. Зауважує, що Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради фінансується з державного бюджету, а своєчасність фінансування установ комунальної власності є важливою обставиною при здійснені ними розрахунків за комунальні послуги. Додатково просить суд, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, не вдаватися до довготривалих термінів та ухвалити збалансоване рішення.

Розглянувши заяву б/н від 05.04.2024 (вх. №2749 від 08.04.2024) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.02.2024, заслухавши доводи та пояснення повноважних учасників справи, дослідивши норми чинного законодавства, суд відзначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Отже, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі № 905/30/16.

За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду, випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об`єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

В силу наведених приписів процесуального законодавства та усталеної практики Верховного Суду України, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто, розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання. Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання судового рішення.

Господарський суд повинен враховувати матеріальний та фінансовий стан сторін, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, інші надзвичайні події тощо. Для надання розстрочки виконання судового рішення суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Правовий аналіз ст. 239, 331 ГПК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість розстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

Необхідно відмітити, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Разом із цим, ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

П. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Щодо системності виконання, Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки, без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ч. 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

З матеріалів справи вбачається, що провадження у даній справі відкрито судом 04.01.2024. В ході підготовчого провадження (28.02.2024) відповідачем подано заяву про визнання позову, за наслідками розгляду якої і постановлено судове рішення. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.02.2024 набрало законної сили 26.03.2024. 08.04.2024 ТОВ "Тернопільелектропостач" звернулось до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення. Зі змісту заяви, підтриманої повноважним представником заявника у судовому засіданні 17.04.2024, вбачається, що термін розстрочки, про яку клопоче товариство, не перевищує встановленого процесуальним законом максимального строку (11 місяців). Перший платіж відповідач планує здійснити вже 22.04.2024.

Наведене, на переконання суду, свідчить про те, що відповідач не має на меті звільнення від обов`язку зі сплати боргових зобов`язань. Дії останнього навпаки спрямовані на пошук шляхів належного виконання судового рішення.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач є постачальником універсальної послуги на території Тернопільської області, зокрема, для такої незахищеної категорії як населення. Безперебійне постачання електричної енергії, особливо у період дії воєнного стану, є одним із пріоритетних завдань відповідача. Задоволення потреб споживачів у постачанні електричної енергії, виконання покладених на нього обов`язків напряму залежить від своєчасного проведення ним розрахунків за послуги з передачі та розподілу електричної енергії, оплату за які відповідач повинен здійснювати на умовах передоплати або поетапної сплати протягом місяця поставки, у той час коли споживачі постачальника розрахунки за послуги електроенергії здійснюють після 15 числа місяця, наступного за місяцем споживання послуги.

За даних обставин, проаналізувавши наведені у заяві про розстрочення виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.02.2024 у справі № 921/7/24 мотиви, надавши оцінку аргументам відповідача, беручи до уваги його стратегічне значення, суд прийшов до висновку, що негайне виконання рішення суду може поставити під загрозу можливість подальшого належного функціонування відповідача. Натомість розстрочення виконання судового рішення надасть можливість заявнику продовжувати здійснювати господарську діяльність в умовах воєнного стану та забезпечувати населення наданням послуг електропостачання; забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні ст. 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.

Поряд із цим, приймаючи до уваги воєнний стан, беручи до уваги позицію учасників справи щодо дотримання балансу інтересів як стягувача, так і боржника, суд вважає за можливе заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" про розстрочення виконання рішення суду від 29.02.2024 у справі № 921/7/24 задовольнити частково та розстрочити виконання вказаного рішення суду на шість місяців.

В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" б/н від 05.04.2024 (вх. №2749 від 08.04.2024) про розстрочення виконання рішення суду у справі № 921/7/24 суд відмовляє.

На підставі наведеного, керуючись ст. 232-235, 331 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" б/н від 05.04.2024 (вх. №2749 від 08.04.2024) про розстрочення виконання рішення суду у справі № 921/7/24 задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.02.2024 у справі № 921/7/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" грошових коштів в сумі 1 027 271 (один мільйон двадцять сім тисяч двісті сімдесят одну) грн 68 коп. на користь обласного бюджету в особі Тернопільської обласної ради (р/р UA 268999980314000535000019001, код бюджетної класифікації 21080500 "інші надходження", отримувач - Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, ЄДРПОУ 37977599) та судового збору в сумі 18 440 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок) грн 54 коп. на користь Тернопільської обласної прокуратури до 22.09.2024 включно, шляхом сплати платежів наступним чином:

- до 22 квітня 2024 року 171 211 грн 95 коп. та 18 440 грн 54 коп. витрат по сплаті судового збору;

- до 22 травня 2024 року - 171 211 грн 95 коп.;

- до 22 червня 2024 року - 171 211 грн 95 коп.;

- до 22 липня 2024 року - 171 211 грн 95 коп.;

- до 22 серпня 2024 року - 171 211 грн 95 коп.;

- до 22 вересня 2024 року - 171 211 грн 93 коп.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" б/н від 05.04.2024 (вх. №2749 від 08.04.2024) про розстрочення виконання рішення суду у справі № 921/7/24 в іншій частині відмовити.

4. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення (17.04.2024) та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 255-257 ГПК України.

5. Ухвалу направити Тернопільській окружній прокуратурі, Західному офісу Держаудитслужби, Тернопільській обласній раді, Комунальному некомерційному підприємству "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради та Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" до їх електронних кабінетів в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України, Положенням про ЄСІТС.

Повний текст ухвали складено 22.04.2024

СуддяІ.М. Гирила