Рішення

від 11.04.2024 по справі 925/445/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Черкаси справа № 925/445/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від прокуратури: Лєнкова Н.Д.

від позивача: не з`явився;

від першого відповідача: не з`явився;

від другого відповідача: не з`явився;

від третіх осіб: Центрально-Західне МУ лісового та мисливського господарства і філія "Корсунь -Шевченківське лісове господарство" ДП "Ліси України" - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Керівника Смілянської окружної прокуратури (м. Сміла, Черкаська область) в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації ( м. Черкаси) до Бобрицької сільської ради Черкаського району (с. Бобриця, Черкаський район, Черкаська область) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Урожай" (с. Корнилівка, Черкаський район, Черкаська область) про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у здійснені права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди, повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурором в інтересах держави заявлено позов з вимогами про:

- витребування у власність держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації з незаконного володіння Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області частини земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0501 площею 1,8493 га, яка за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року накладається на землі лісового фонду квартал 43 виділ 5 Бучацького лісництва та перебуває в постійному користуванні філії "Корсунь-Шевченківське лісове господарство "ДП "Ліси України", право власності на яку згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Бобрицькою сільською радою Черкаського району Черкаської області, номер запису про право власності 52209911 від 13.05.2020;

- усунути перешкоди у здійсненні Черкаською обласною державною адміністрацією ( код ЄДРПОУ 00022668, 18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185) права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 1,8493 га, кадастровий номер 7122089200:01:001:0501, шляхом скасування державної реєстрації права оренди за товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Урожай" (код ЄДРПОУ 31860551, 19421, Черкаський район, Черкаська область, с. Корнилівка, вул. Шкільна,4);

- усунути перешкоди у здійсненні Черкаською обласною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 00022668, 18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185) права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 1,8493 га, кадастровий номер 7122089200:01:001:0501, шляхом її повернення на користь Черкаської обласної державної адміністрації.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В засідання учасники справи у повному складі не з`явилися, явка обов`язковою не визнавалася.

Всі документи та докази, які сторонами подавалися на всіх стадіях вирішення спору, суд приєднав до справи керуючись ст. 2 ГПК України для забезпечення її об`єктивного розгляду та правильного вирішення спору.

В ході розгляду справи учасники на стороні позивача свої вимоги підтримували і просили їх задовольнити повністю.

Відповідачі проти позову заперечували і вважали приналежність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду не доведеною належними доказами.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про утворення військових адміністрацій» № 68/2022 від 24 лютого 2022 року, утворено, зокрема, Черкаську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Статтею 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» передбачено, що військово-цивільні адміністрації району, області це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом. Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Суд погоджується із доводами сторони відповідача, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 45).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 38-39)).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 40)).Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 43)).

На звернення Смілянської окружної прокуратури про виявлені порушення із землями лісогосподарського призначення і пропозицію вжити заходи щодо захисту інтересів держави (№ 52/2-5409вих22 від 05.12.2022 а.с. 118 том 1) Департаментом агропромислового розвитку Черкаської ОДА 19.12.2022 (а.с. 120 том 1) було надано відповідь прокурору про всебічне підтримання ініціативи прокуратури щодо звернення до суду з даним позовом. Департамент просить врахувати обмежене фінансування ОДА в умовах воєнного стану.

Суд вважає, що такі обставини є достатніми підставами для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави і протилежні доводи відповідачів з цього приводу суд відхиляє.

Визначений прокурором позивач в особі Черкаської обласної військової адміністрації (Черкаська ОДА), як розпорядник спірними землями, є належним органом для представництва інтересів держави у виниклому спорі, виходячи з наступного:

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 Лісового Кодексу України). До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац перший пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (пункт 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними (пункти 4, 5 частини першої статті 31 ЛК України).

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частини перша та друга статті 149 ЗК України).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті (частина шоста статті 149 ЗК України). Обмеження по площі ділянки тут не встановлені (суд).

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (частина дев`ята статті 149 ЗК України).

З огляду на наведені приписи законодавства стосовно компетентної особи щодо вилучення для нелісогосподарських потреб і передання у власність земельної ділянки державної власності, яка віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні підрозділу підприємства лісового господарства за межами населеного пункту, це питання відноситься до відання обласної державної адміністрації.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи і заперечення учасників справи стосовно їх позицій у спорі та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Чинним законодавством визначається, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

Стаття 3 ЗК України визначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них Кодексами та іншими нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України). Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

Предметом спору у справі є, зокрема, правильне віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського чи лісогосподарського призначення та вирішення з урахуванням цього питання правомірності розпорядження цією земельною ділянкою з боку Бобрицької сільської ради.

За доводами прокурора, при здійсненні моніторингу Публічної кадастрової карти України було встановлено безпідставне включення спірної земельної ділянки лісового фонду до земель сільськогосподарського призначення.

Учасниками справи не заперечується, що Бобрицька сільська рада в результаті проведеної реформи територіальних громад об`єднала навколо себе територіальні громади ряду сіл Пшеничницької сільської ради; Григорівської сільської ради, Чернишівської сільської ради та Гришенецької сільської ради з центром громади в с. Бобриця. Правонаступником майна всіх об`єднаних громад згідно п. 4 Рішення Бобрицької сільської ради від 08.08.2016 № 25-2/УІІ стала Бобрицька сільська рада.

З метою реалізації власної компетенції у сфері земельних відносин Бобрицька сільська рада в особі її виконавчого комітету замовила виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації всіх земельних ділянок колективної власності за межами населеного пункту території ОТГ Бобрицької сільської ради на підставі рішення від 24.05.2019 № 5-9 (а.с. 63 том 1).

Згідно вказаного рішення інвентаризації підлягали не витребувані земельні частки (паї); нерозподілені земельні ділянки, землі під полезахисними лісовими смугами, землі під будівлями та спорудами, під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, та інші землі несільськогосподарського призначення.

За результатом проведеної роботи була сформована технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації вказаних категорій земельних ділянок за межами населених пунктів на території Бобрицької ОТГ Черкаської області (а.с. 60 том 1). За результатами виготовлення техдокументації було визначено місце розташування земельних ділянок, їх межі та розміри.

Технічна документація також була сформована щодо спірної земельної ділянки площею 1,8493 га (її вказано у розділі Проектне рішення а.с. 61 оборот т. 1) з кадастровим номером 7122089200:01:001:0501, яку Бобрицька сільська рада 07.05.2020 року зареєструвала за собою на праві комунальної власності (а.с. 43 том 1).

21.08.2020 вказана земельна ділянка була передана в оренду Бобрицькою сільською радою другому відповідачу ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай" строком на 25 років, за яким 03.10.2020 зареєстровано речове право оренди в ДР речових прав та їх обтяжень (а.с. 44 том 1).

За доводами представника Бобрицької сільської ради, 11.01.2020 ГУ Держгокадастру у Черкаській області надало виконкому Бобрицької сільської ради Довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (а.с. 64 том 1) з якої вбачається, що спірна земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення (рілля).

Голова Бобрицької сільської ради просить звернути увагу, що при внесенні до ДЗК відомостей про всі проінвентаризовані ділянки ОТГ, на які було виготовлено технічну документацію, в т.ч. і на спірну земельну ділянку, ніяких накладок на інші земельні ділянки, в т.ч. на землі лісогосподарського призначення, не виникало.

В ході розгляду справи було з`ясовано, що на підставі дозволу Черкаської обласної державної адміністрації № 429 від 13.06.2018 для ДП "Канівське лісове господарство" у 2019 році було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення ) меж (а.с. 229 том 1) на земельні ділянки площею 6644,3892 га в адмінмежах Пшеничницької, Григорівської, Потапцівської, Грищинецької, Чернишівської сільських рад Канівського району Черкаської області за межами населеного пункту з метою подальшого оформлення цих ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства і пов`язаних із цим послуг.

За доводами представників сторони відповідача, що не було спростовано належними і допустимими доказами стороною позивача, на підставі цієї технічної документації в ДЗК не було внесено жодної земельної ділянки як приналежної до земель лісогосподарського призначення та не було зареєстровано ці земельні ділянки за ДП Канівське чи Корсунь-Шевченківське лісове господарство.

Згідно положень ЗУ "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) передбачених Законом України Про Державний земельний кадастр відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

ДЗК представляє собою єдину державну геоінформаційну систему відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється, зокрема, за заявою:

- особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

- органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється унікальний кадастровий номер з 19 цифр. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

З Технічної документації, виготовленої для ДП "Канівське лісове господарство" вбачається, що документацію виготовлено для земельних ділянок окремими масивами в адмінмежах кожної сільської ради, конкретні земельні ділянки певних площ в адмінмежах кожної сільської ради внутрі цих масивів вказані із зазначенням її номера на плані.

Сторона позивача доводить, що спірна земельна ділянка площею 1,8493 га з кадастровим номером 7122089200:01:001:0501 за даними Публічної кадастрової карти межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 7122089200:0:001:0450 площею 6,527 га що є державною власністю в особі Черкаської обласної державної адміністрації, відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство.

Відповідно до листів ДП "Корсунь -Шевченківське лісове господарство" № 1447/09 від 27.10.2022 та № 1676/04 від 13.12.2022 Корсунь-Шевченківський лісгосп був організований згідно Наказу Міністерства лісового господарства України від 10.07.1967 № 214 на базі колишнього Канівського лісгоспзагу та Селищанського лісництва Звенигородського Лісгоспозагу.

Третя особа, філія "Корсунь -Шевченківське лісове господарство" ДП "Ліси України" стверджує, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7122089200:01:001:0501 знаходиться у кварталі 43 Бучацького лісництва в межах Бобрицької сільської ради та є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яку сільська рада набула без відома та погодження про її вилучення з ДП "Корсунь -Шевченківське лісове господарство" (лист від 27.10.2022 а.с. 78 том 1).

На підтвердження віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення третьою особою подано планово-картографічні

матеріали та матеріали лісовпорядкування, зокрема, з проектом організації та розвитку лісового господарства (а.с. 78-112 том 1).

Відповідно до статті 48 Лісового Кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

У відповідності до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 7 лютого 2023 р. № 112 Порядку здійснення лісовпорядкування, цей Порядок визначає єдину систему та умови організації і здійснення лісовпорядкування.

Система та умови організації і здійснення лісовпорядкування це комплекс заходів, які визначають умови і механізм здійснення лісовпорядкування та організації взаємовідносин з учасниками процесу лісовпорядкування (далі - система лісовпорядкування).

Згідно пунктів 30-32 Порядку, під час здійснення базового лісовпорядкування складається проект організації і розвитку лісового господарства, який передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства та розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування, і включає в себе, зокрема, такі матеріали лісовпорядкування:

пояснювальну записку до проекту організації і розвитку лісового господарства (далі - пояснювальна записка);

таксаційні описи;

відомість визначення розрахункової лісосіки на проектний період у випадку, якщо матеріалами лісовпорядкування проектується проведення рубок головного користування;

планово-картографічні матеріали на паперових і електронних носіях, виготовлені на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори тематичних геопросторових даних;

форми державного лісового кадастру;

матеріали поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок;

висновки про належність конкретної лісової ділянки або її частин до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів та бланки ідентифікації пралісів, квазіпралісів та природних лісів;

протоколи лісовпорядних нарад;

Матеріали лісовпорядкування, які містять атрибутивну та картографічну інформацію про кількісні та якісні характеристики лісових ділянок, розробляються, зберігаються та оприлюднюються в електронній формі.

У таксаційному описі зазначаються характеристики лісових ділянок та нелісових земель відповідно до технічної документації із здійснення лісовпорядкування, а також показники, визначені у Правилах утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 650.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Таким чином, та обставина, що спірна земельна ділянка є невкритою лісовою рослинність та використовується за договором оренди між відповідачами саме як земельна ділянка сільськогосподарського призначення як рілля ( п. 1,2 Договору оренди а.с. 73 том 1) не є вирішальним критерієм для об`єктивної неможливості віднесення цієї ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Сторона позивача наголошує, що відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового Кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції містить питання процедури їх виготовлення.

Отже, вирішуючи питання щодо фактичного перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (такий же висновок викладено в пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею та в межах власної компетенції.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті (про компетенцію КМУ).

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи у встановленому законом порядку можуть набувати у власність для лісорозведення земельні ділянки, а також можуть мати у власності ліси, створені шляхом лісорозведення на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках, а також самозалісені ділянки на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В справу не подано докази, що ті картографічні матеріали лісовпорядкування, які на доказ приналежності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення подала у справу сторона позивача, були визнані недійсними і тому не можуть враховуватися судом при вирішенні спору як належні та допустимі докази.

На запит третьої особи Філії "Корсунь-Шевченківське лісове господарство" (АЕС. 5 том 3) Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання "Укрдержліспроект" (далі ВО "Укрдержліспроект") надало відповідь (а.с. 3 том 3), що в межі кварталу 43 Бучацького лісництва і в межі його таксаційних виділів ДП "Канівський лісгосп" відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року та в межах земельних ділянок, що нанесені згідно з наданим каталогом координат спірної ділянки (див. додаток до листа) входить спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7122089200:01:001:0501 під № 1 на схемі додатку (а.с. 3 том 3 оборот та кольоровий а.с. 4 том 3).

Для визначення місця розташування спірної ділянки ВО "Укрдержліспроект" було використано координати поворотних точок спірної ділянки (а.с. 3 оборот та 6 том 1), які отримані при виготовленні на неї техдокументації з кадастровим номером.

Достовірність даних по координатах поворотних точок спірної ділянки із технічної документації Бобрицької сільської ради суду не заперечено.

На запит суду ВО "Укрдержліспроект" надало пояснення (а.с. 41 том 3), що витяг про межі кварталу 43 Бучацького лісництва з картографічної бази даних матеріалів лісовпорядкування сформовано інженером-таксатором Пашко Т.Є. Каталог координат спірної земельної ділянки надано третьою особою. Межі ДП "Канівський лісгосп" є складовою частиною планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2013 року які виготовлені та з іншими матеріалами лісовпорядкування передані лісокористувачу ДП "Канівський лісгосп" для їх подальшого затвердження згідно ст. 48 Лісового Кодексу України. Співставлення спірної ділянки та меж кварталу 43 Бучацького лісництва проведено з використанням програмного забезпечення Delta/Digitals. Інформація щодо меж лісогосподарських підприємств, їх геодезичної основи при складанні планово-картографічних матеріалів об`єктів лісовпорядкування в 2013 році по Черкаській області, в т.ч по ДП "Канівський лісгосп", зазначена в протоколі першої лісовпорядної наради від 19.04.2013, що регламентує проведення лісовпорядних робіт і передбачає особливості їх виконання (текст протоколу наради а.с. 102 том 1).

У відповідності до наданого суду в копії Статуту ВО "Укрдержліспроект" (а.с. 42 том 1) дане об`єднання створено з метою проведення лісовпорядкування на всій території України, яке включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони і захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної інформації про лісовий фонд України.

До основних напрямків діяльності об`єднання віднесено, зокрема,:

- виконання робіт щодо створення, ведення та експлуатації і впровадження в лісове господарство таксаційного (тематичного) і картографічного банків даних по лісовому фонду, а також по здійсненню безперервної лісоінвентаризації;

- забезпечення при лісовпорядкуванні лісового фонду виконання робіт з визначення меж території лісового фонду, встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень (населених пунктів);

- виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів ;

- інвентаризація лісового фонду ;

- обґрунтування поділу лісів на категорії;

- встановлення (відновлення) меж на місцевості землеволодінь (земле користувань);

- складення проектів відведення земельних ділянок у власність або у користування;

- створення та оновлення кадастрових карт і планів;

- одержання документації державного лісового кадастру для впорядкованих об`єктів, а також зведеної документації для адміністративно-територіальних одиниць.

У відповідності до положень ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом чинного ГПК України якщо сторона не згодна із якоюсь обставиною, вона повинна заперечити про це із наданням належних та допустимих доказів. При незгоді сторона повинна довести свої заперечення в т.ч. шляхом ініціювання призначення у справі експертизи чи надання власного експертного висновку для оцінки його судом.

У відповідності до п. 4) ч. 5 ст. 13 ГПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В ході розгляду справи судом неодноразово ставилося на обговорення питання про призначення у справі експертизи для доведення з урахуванням всіх зібраних у справі доказів питання, чи дійсно утворена спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7122089200:01:001:0501 площею 1,8493 га накладається на землі лісогосподарського призначення Бучацького лісництва.

Учасниками справи відповідні клопотання про призначення у справі експертизи суду не були подані, експертиза не призначалася.

Наслідки вчинення чи невчинення процесуальних дій несе сторона (ч. 4 ст. 13 ГПК).

Згідно ч. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового Кодексу України в нині чинній редакції визначено, що до моменту здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

За своїм змістом Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аеро-знімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, Інструкцією про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженою Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Тобто, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIIІ «Прикінцеві положення» ЛК України, як вже вказував суд.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеним у постановах від 24 грудня 2014 року №6-212цс14, від 25 січня 2015 року №6-224цс14, від 23 грудня 2015 року №6-377цс15.

Отже у виниклому спорі стороною позивача у вигляді планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів подано належні та допустимі докази того, я Бобрицька сільська рада розпорядилася спірною земельною ділянкою, як ділянкою лісогосподарського призначення (рілля). Ця ділянка і в даний час в ДР речових прав визначена як ділянка сільскогосподарського призначення без зміни в установленому порядку її цільового призначення та без її вилучення із Державного лісового фонду України у встановленому порядку.

Бобрицька сільська рада не доказала належними і допустимими доказами, зокрема, експертизою, що спірна ділянка в дійсності є ділянкою сільськогосподарського призначення і не відноситься до ділянок лісового фонду.

Як вже посилався суд, у відповідності до ст. 55 ЗК України землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які поширюється особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі їх у власність.

Ліси України підлягають особливій охороні з боку держави і відсутність у спеціалізованих лісогосподарських підприємств з тих чи інших причин державних актів, невнесення цих земельних ділянок до Державних реєстрів та Публічної кадастрової карти, не може бути підставою для фактичного вилучення земель лісогосподарського призначення для інших потреб без дотримання відповідного порядку та поза волею уповноважених органів держави.

Постановою від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункт 107), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 117), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/ 14-ц (пункт 124), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 190)).

Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначення є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї категорії, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тваринного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідної територіальної громади, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної ситуації.

Отже, витребування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів держави у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом відповідної земельної ділянки.

Клопотанням від 08.11.2023 прокурор уточнив, що ним помилково у п. 3 прохальної частини позову вказано про витребування у власність держави лише частини спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0501 площею 1,8493 га, в той час як дійсним предметом спору є вся ця земельна ділянка.

Дані уточнення суд прийняв до розгляду.

Заявлений позов в цій частині вимог є належним способом захисту порушеного права держави, виходячи з наступного:

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту порушеного права визначається законом або договором (ст. 16 ЦК України).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (це, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68)).

Серед способів захисту майнових прав, визначених законом, цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387 - 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Витребування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння Бобрицької сільської ради треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387-388 ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку («книжкове володіння») (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 56)).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах - за державою) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем Бобрицькою сільською радою (аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 68), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Одночасне заявлення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння у власність держави та про усунення перешкод у здійсненні Черкаською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь Черкаської обласної державної адміністрації (п. 3 та 5 прохальної частини позову) є неможливим для одночасного застосування як віндикаційного та негаторного позовів при захисті порушеного права та для задоволення судом.

При цьому суд виходить з того, що віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника і про усунення таким чином перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння).

Отже, віндикаційний і негаторний позови є самостійними та взаємовиключними способами захисту порушеного права.

Схожі за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (п. 112-114).

З підстав викладеного до задоволення підлягає вимога за п. 3 прохальної частини позову про витребування у власність держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації із незаконного володіння Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0501 площею 1,8493 га (як віндикаційний позов) з одночасною відмовою у задоволенні негаторного позову в частині п. 5 прохальної частини позову про усунення перешкод Черкаській ОДА у праві користування та розпорядження цією ж земельною ділянкою шляхом її повернення на користь Черкаської ОДА.

Вимога з п. 5 позовної заяви розцінюється судом як негаторний позов за формулюванням, а за змістом вона фактично дублює наслідки задоволення позовної вимоги за п. 3 прохальної частини позову.

В частині вимоги до другого відповідача про усунення перешкод у здійсненні Черкаською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 1,8493 га, кадастровий номер 7122089200:01:001:0501, шляхом скасування державної реєстрації права оренди за товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Урожай", суд вважає, що у її задоволенні теж слід відмовити, виходячи з наступного:

Учасниками спору не заперечується, що між відповідачами на час його вирішення існують чинні договірні стосунки, що підтверджується договором оренди землі від 21.08.2020 року (а.с. 73 том 1), укладеного на 25 років.

На підставі цього договору за ТОВ "НВФ "Урожай" зареєстровано його речове право оренди в ДР речових прав та їх обтяжень (а.с. 44 том 1).

За змістом заявленого позову прокурор переслідує мету відновлення порушеного права держави шляхом витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння Бобрицької сільської ради і прийняте на користь позивача рішення у даній справі дасть можливість зареєструвати право власності на вказану сформовану ділянку з окремим кадастровим номером за державою, зокрема, в особі певного держлісгоспу але після завершення всіх процедур передачі її в постійне користування конкретному лісгоспу.

Станом на даний час спірна земельна ділянка зареєстрована за Бобрицькою сільською радою на праві власності.

Прокурор не ставить у позові питання про визнання недійсним Договору оренди землі між відповідачами від 21.08.2020.

При цьому фактично у спірної земельної ділянки змінився власник (шляхом відновлення прав первісного власника на неї), хоча за яким лісгоспом вона буде зареєстрована на праві постійного користування чи іншого титула, наразі не відомо.

З цих підстав та за таких обставин саме по собі скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ "НВФ "Урожай" не усуває можливості цим товариством в будь-який час поновити цю реєстрацію речового права, при наявності у нього не визнаного недійсним договору оренди землі від 21.08.2020.

За правилами ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

За загальними правилами чинного законодавства, зміна власника речі не припиняє чинні на той момент відносини оренди і не припиняє права Орендаря на користування річчю.

За умовами Договору оренди землі між відповідачами від 21.08.2020 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору, а не його автоматичного припинення.

Оскільки договір оренди землі між відповідачами станом на зараз є чинним, поновлений у правах власник землі має припинити за власним бажанням орендні відносини із ТОВ "НВФ "Урожай" (на що у договорі є відповідні умови - п. 36), а не просто скасувати речове право оренди у орендаря, зареєстроване за ним у ДР речових прав.

Позов прокурором не заявлено до ТОВ "НВФ "Урожай" про звільнення ним спірної земельної ділянки. Отже прокурор не доводить, що фактичне користування другим відповідачем, як орендарем, спірною земельною ділянкою за чинним договором оренди землі, порушує права держави.

Тому з огляду на викладені обставини, саме по собі скасування речового права оренди за ТОВ "НВФ "Урожай" при збереженні чинності для другого відповідача договору оренди землі від 21.08.2020 за яким держава, як власник землі, набула прав Орендодавця, є неефективним, а тому неналежним способом захисту порушеного права за відносинами даного конкретного спору.

Отже позов підлягає лише до часткового задоволення за однією позовною вимогою, яка є немайновою, бо склад права власності у держави лише відновився, а не змінився за кількісними характеристиками.

На підставі ст. 129 ГПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача, Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, слід стягнути на відшкодування сплаченого прокурором лише 2684,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Витребувати у власність держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації (код 00022668, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185) з незаконного володіння Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області (код 35797342, Черкаська область, Черкаський район, с.Бобриця, вул. Дружби, 4) земельну ділянку з кадастровим номером 7122089200:01:001:0501 площею 1,8493 га, яка за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року накладається на землі лісового фонду квартал 43 виділ 5 Бучацького лісництва

та перебуває в постійному користуванні філії "Корсунь-Шевченківське лісове господарство "ДП "Ліси України", право власності на яку згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Бобрицькою сільською радою Черкаського району Черкаської області, номер запису про право власності 52209911 від 13.05.2020.

В решті вимог у позові відмовити.

Стягнути з Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області (код 35797342, Черкаська область, Черкаський район, с.Бобриця, вул. Дружби, 4) на користь Черкаської обласної прокуратури (код 02911119, м. Черкаси, бул. Шевченка, 289) - 2684,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2024 року

Суддя Н.М. Спаських