Рішення

від 04.04.2024 по справі 927/142/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

04 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/142/24 Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., за участі секретаря судового засідання Дубровської В.В., розглянувши справу

за позовом: Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури,

код ЄДРПОУ 02910114, вул. В`ячеслава Чорновола, 50А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, в інтересах держави в особі

позивача-1: Північного офісу Державної аудиторської служби,

код ЄДРПОУ 40479560, вул. Січових Стрільців (Артема), 18, м. Київ, 04053,

позивача-2: Чернігівської обласної ради,

код ЄДРПОУ 25618741, проспект Миру, 23, м. Чернігів, 14300,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів»,

код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, 126 Б, м. Чернігів, 14013,

до відповідача-2: Комунального некомерційного підприємства «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради,

код ЄДРПОУ 02774272, вул. Богунська,2 А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17510,

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 191 474,33 грн

Представники сторін:

прокурор: Сидоренко Ю.К.,

позивача 1: Мойсієнко Н.О.,

позивача-2: не прибув,

відповідач 1: Якимчук Ю. В.,

відповідач 2: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Чернігівської обласної ради до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів та Комунального некомерційного підприємства Прилуцький обласний будинок дитини Надія Чернігівської обласної ради, в якому просить суд:

- визнати недійсними, укладені між Комунальним некомерційним підприємством «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 02774272) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ 41823846) наступні додаткові угоди: додаткову угоду № 1 від 01.03.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240193ВЦ від 25.01.2021, додаткову угоду № 3 від 16.08.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240193ВЦ від 25.01.2021, додаткову угоду № 4 від 30.08.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240193ВЦ від 25.01.2021, додаткову угоду № 5 від 31.08.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240193ВЦ від 25.01.2021, додаткову угоду № 6 від 07.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240193ВЦ від 25.01.2021, додаткову угоду № 7 від 08.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240193ВЦ від 25.01.2021, додаткову угоду № 8 від 11.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240193ВЦ від 25.01.2021, додаткову угоду № 9 від 05.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240193ВЦ від 25.01.2021, додаткову угоду № 10 від 09.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240193ВЦ від 25.01.2021, укладену додаткову угоду № 11 від 22.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240193ВЦ від 25.01.2021, додаткову угоду № 12 від 03.12.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240193ВЦ від 25.01.2021,

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів на користь Чернігівської обласної ради кошти в сумі 191 474,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між позивачем та відповідачем спірних додаткових угод було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки позивач сплатив кошти за поставлену електроенергію відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача на користь позивача 191 474,33 грн надлишково сплачених позивачем коштів.

Ухвалою від 06.02.2024 судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.03.2024, 09:30. Сторонам встановлено строки для подання письмових заяв.

20.02.2024 на адресу суду від позивача-1 надійшли письмові пояснення, у яких Управління північного офісу держаудитслужби в Чернігівській області зазначає про те, що питання здійснення закупівель можуть перевірятися під час одного видів державного фінансового контролю, який визначається на підставі положень законодавства відповідно до конкретних обставин. Наразі планом проведення заходів державного фінансового контролю Держаудит служби та планом проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Дуржаудитслужби на І квартал 2024 року проведення заходів державного фінансового контролю у Будиинку дитини не передбачено. Такі заходи у період з 01.01.2021 до 20.12.2023 не проводилися, перевірка закупівель в Будинку дитини не здійснювалася, укладений Договір про постачання електричної енергії споживачу від 25.01.2021 №240193ВЦ та додаткові угоди до нього не перевірялися. Згідно з інформацією, розміщеною в електронній системі закупівель, Будинком дитини по процедурі закупівлі ID:UА-2020-12-28-002590-с, 18.01.2022 оприлюднено звіт про виконання договору, таким чином, правові підстави для проведення моніторингу зазначеної закупівлі, у порядку встановленому Законом №922, відсутні. У зв`язку з чим, залучення Північного офісу Держаудитслужби як позивача у справах, підставою для подачі позову у яких є результати перевірок, досліджень тощо, проведених органами прокуратури в межах наданих повноважень наданих ЗУ «Про прокуратуру» є неможливим, оскільки Північним офісом Держаудитслужби заходи державного фінансового контролю не проводились.

21.02.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 не визнає позов, та зазначає, що в прокурора відсутні підстави для здійснення представництва інтересів держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Чернігівської обласної ради, оскільки останні не наділені повноваженнями щодо оскарження процедур закупівлі за Законом України Про публічні закупівлі, відтак не можуть бути позивачами в цій справі. На думку відповідача-1, позов прокурора підлягає залишенню без розгляду; прокурор не довів належними та допустимими доказами, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тому відповідно до презумпції правомірності правочину, закріпленою в статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), договір та всі додаткові угоди до нього є правомірними. За доводами відповідача, спірні додаткові угоди укладені відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», факт коливання ціни кожного разу був підтверджений документально, сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до Договору. Зауважив, що кошти, стягнення яких вимагає прокурор, були сплачені на підставі Договору та спірних додаткових угод, які не визнані судом недійсними, а отже не можуть вважатися безпідставно набутими. Відповідач вказав, що обсяг спожитої електричної енергії визначається згідно приладів обліку за конкретний розрахунковий період оператором комерційного обліку та є підставою для формування актів прийому-передачі та виставлення рахунків, та відповідає потребам споживача та фактичному споживанню електроенергії.

26.02.2024 від прокурора до суду надійшла заява про зміну підстав позову №54-10211-24, у якій, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, просить вважати підставою позову (в частині стягнення спірних коштів) п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22.

Зі змісту поданої прокурором заяви вбачається, що він змінює посилання на норми матеріального права в частині позовної вимоги про стягнення спірних коштів.

Слід також зазначити, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом варто керуватися при вирішенні спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17). Тому норми, на які посилається позивач у справі, не є визначальними, натомість вагоме значення мають саме підстави, якими обґрунтовуються відповідні позовні вимоги, дослідивши які суд самостійно визначає, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Застосування судом для ухвалення рішення інших норм матеріального права, аніж зазначені позивачем, не призводить до зміни підстав позову та обраного позивачем способу захисту (за наявності у сторін можливості надати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації) (п.34 постанови Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №905/132/21).

Враховуючи викладене, з урахуванням ст.46 Господарського процесуального кодексу України суд долучив до матеріалів справ подану прокурором заяву про зміну правових підстав позову, та спір вирішує з її урахуванням.

29.02.2024 від Прилуцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву від 28.02.2024, у якій, спростовуючи доводи відповідача, зазначив, що належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Чернігівської обласної ради. Вважає, що надані відповідачем документи не можуть виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії. За доводами прокурора, зміни до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару, ініційовані ТОВ «Енера Чернігів» з порушенням вимог п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі. А зміна підстав позову обумовлена зміною судової практики, а тому безпідставно набуте майно підлягає стягненню на підставі ст.216, 1212 Цивільного кодексу України.

29.02.2024 від відповідач-1 надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову, через систему «Електронний суд», у яких він підтримав правову позицію, наведену в відзиві на позов. Заперечив щодо застосування приписів статей 216, 1212 ЦК України до вимог про стягнення грошових коштів, оскільки недійсність додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин. Зазначив про те, що керуючись нормами Закону України «Про публічні закупівлі» при укладанні кожної додаткової угоди на збільшення ціни за одиницю товару сторонами дотриманий встановлений законом ліміт у 10 % в межах кожної додаткової угоди, що повністю відповідає положенням п. 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У підготовчому засіданні 04.03.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відклав підготовче засідання на 26.03.2024, 10:30.

04.03.2024 від відповідача-1 надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, у яких він наголошує на відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі позивачів: Північного офісу Державної аудиторської служби України та Чернігівської обласної ради. Вважає, що оскаржувані додаткові угоди були укладені правомірно.

У підготовчому засіданні 26.03.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 04.04.2024, 11:40.

01.04.2024 від КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» надійшов лист № 01-29/460 від 28.03.2024, у якому відповідач зазначає, що позов визнає та просить розгляд справи проводити без участі представника.

В судове засідання 04.04.2024 прибули представник позивача1, представник відповідача1 та прокурор.

Зав та клопотань не надходило.

04.04.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників учасників справи, господарський суд встановив:

28.12.2020 Комунальним некомерційним підприємством «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради розміщено оголошення про проведення процедури закупівлі електричної енергії за результатами відкритих торгів на веб-порталі «Рrоzоrrо» UA-2020-12-28-002590-с.

Переможцем процедури відкритих торгів згідно предмету закупівлі Електрична ененергія (ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія) визначено Товариство з обмежено відповідальністю «Енера Чернігів».

25.01.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та Комунальним некомерційним підприємством «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради укладено Договір №240193ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), умови якого розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Закону України «Про публічні закупівлі» (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається Сторонами, з урахуванням Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію (ДК 021:2015 09310000-5) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач Постачальнику вартість використаної (спожитої/купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 2.2. Договору очікувані обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором визначені в Додатку 1 Договору, та складають 230 000 кВт*год.

Термін поставки (передачі) товару: по 31.12.2021 включно.

Місце поставки (передачі) товару: КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради (п.3.2 Договору).

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. Договору загальна вартість цього договору становить 459 998,00 грн., у т.ч. ПДВ - 76 666,33 грн.

Розрахунок загальної вартості електричної енергії здійснюється виходячи з: закупівельної ціни на відповідному ринку: тарифу, встановленого Регулятором для оператора системи передачі за передачу електричної енергії; платежа за здійснення операцій купівлі-продажу на відповідному ринку відповідно до його правил, у тому числі затвердженого Регулятором; ставки внеску на регулювання, згідно з рішенням Регулятора; ставки податку на підакцизний товар; націнки Постачальника за послуги з постачання електричної енергії; витрат на сплату податків і зборів (обов`язкових платежів (в тому числі податку на додану вартість (ПДВ), у разі якщо учасник є платником ПДВ) та інших платежів, усіх інших витрат, необхідних для належної поставки товару відповідно до вимог, викладених у цьому договорі.

Згідно п. 5.2. Договору ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 1,9999913 грн. з ПДВ.

До загальної вартості цього договору включено витрати на послуги з передачі електричної енергії за регульованими тарифами. На дату підписання договору регульований тариф на передачу електричної енергії, затверджений у встановленому порядку, становить 0,352716 грн. (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 13.1 Договору № 240193 ВЦ від 25.01.2021, договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та діє по 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п. 6.1. Договору споживач має право, зокрема отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відповідно п. 13.6. Договору № 240193 ВЦ від 25.01.2021, істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Сторони протягом дії цього Договору щомісячно вносять зміни у Договір в частині ціни за одиницю товару у разі коливання ціни товару на роздрібному ринку електричної енергії. В такому випадку Постачальник (Учасник) письмово звертається до Споживача (Замовника) щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою (ами) (завіреними копіями довідок) компетентного органу, а саме Торгово-промислової палати України та/або її регіональних представництв, або ДД «Держзовнішінформ», або ДП «Укрпромзовнішекспертиза» щодо коливання ціни на товар за розрахунковий та попередній періоди на роздрібному ринку електричної енергії (п.13.6.2 Договору).

Пунктом 13.8 Договору сторони передбачили, що в разі необхідності зміни істотних умов Договору, у т.ч. зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку та/або зміни регульованої ціни (тарифу), Сторона ініціатор такої зміни зобов`язана підготувати та направити на погодження іншій стороні проект змін до цього Договору у формі додаткової угоди (додаткового договору), у 10-денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Зміни до договору про закупівлю оформляються в такій самій формі, що й договорі про закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладення додаткового договору (угоди). Пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору.

25.01.2021 Споживач підписав заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток №3). У заяві-приєднання зазначено початок постачання електричної енергії з 01.02.2021.

ТОВ Енера Чернігів звернулося до відповідача-2 із листом №816 від 17.02.2021, у якому зазначило про збільшення ціни на електричну енергію, вартість якої на лютий 2021 року становила 1,80379 грн/кВт/год без ПДВ, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни такої ціни.

У підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 до вказаного листа додав експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57 від 15.02.2021.

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год у січні 2021 року становила 1462,52 грн; за 10 днів лютого (01.02-10.02) 2021 року 1698,79 грн; тенденція росту цін +16,15%.

01.03.2021 між ТОВ Енера Чернігів та КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №1 про внесення змін та доповнень до Договору (далі Додаткова угода №1), відповідно до якої збільшено ціну (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год до 2,16454грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.6 Додаткової угоди №1 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.02.2021.

Отже, фактично відповідач-1 збільшив ціну на електроенергію на 9,99% у порівнянні з ціною, вказаною у Договорі.

ТОВ Енера Чернігів звернулося до відповідача-2 із листом б/н, б/д, у якому зазначило про збільшення ціни на електричну енергію, вартість якої на липень 2021 року становила 1,90193 грн/кВт/год без ПДВ, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни такої ціни.

У підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав експертний висновок Харківської регіональної торгово-промислової палати №ЧК1838/21 від 11.08.2021.

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год за червень 2021 року становила 1,425,14 грн; а за 3 декаду липня 2021 року 1623,28, відсоток коливання ціни +13,90%.

16.08.2021 між ТОВ Енера Чернігів та КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №3 про внесення змін та доповнень до Договору (далі Додаткова угода №3), відповідно до якої збільшено ціну (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год до 2,28232 грн.

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди №3 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.07.2021.

Отже, фактично відповідач-1 збільшив ціну на електроенергію на 8,30% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №2, та на 6,5% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №1.

ТОВ Енера Чернігів звернулося до відповідача-2 із листом б/н, б/д, у якому зазначило з 01.08.2021 про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні ОЕС України, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

У підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021.

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год у липні 2021 року становила 1 444,05 грн; за 05 серпня 2021 року 1 988,79 грн; відсоток коливання ціни +37,72%.

30.08.2021 між ТОВ Енера Чернігів та КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №4 про внесення змін та доповнень до Договору (далі Додаткова угода №4), відповідно до якої збільшено ціну (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год до 2,47508 грн з ПДВ.

Відповідно до п.6 Додаткової угоди №4 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.08.2021.

Отже, фактично відповідач-1 збільшив ціну на електроенергію на 9,99 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №3.

ТОВ Енера Чернігів звернулося до відповідача-2 із листом б/н, б/д, у якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні ОЕС України, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №1934/21 від 18.08.2021.

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год станом на 05.08.2021 становила 1 988,79 грн; станом на 09.08.2021 2 240,53 грн; відсоток зміни ціни +12,65%.

31.08.2021 між ТОВ Енера Чернігів та КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №5 про внесення змін та доповнень до Договору (далі Додаткова угода №5), відповідно до якої збільшено ціну (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год до 2,68714 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди №7 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 02.08.2021.

Отже, фактично відповідач-1 збільшив ціну на електроенергію на 9,99% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №4.

ТОВ Енера Чернігів звернулося до відповідача-2 із листом б/н, б/д, у якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні ОЕС України, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

У підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2277-2/21 від 21.09.2021.

У вказаній ціновій довідці ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: станом на 12.09.2021 1 889,08 грн; станом на 16.09.2021 2 164,79 грн; відсоток зміни ціни +14,59%.

07.10.2021 між ТОВ Енера Чернігів та КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №6 про внесення змін та доповнень до Договору (далі Додаткова угода №6), відповідно до якої збільшено ціну (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год до 2,92032 грн з ПДВ.

Відповідно до п.6 Додаткової угоди №6 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.09.2021.

Отже, фактично відповідач-1 збільшив ціну на електроенергію на 9,99% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №5.

ТОВ Енера Чернігів звернулося до відповідача-2 із листом б/н, б/д, у якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні ОЕС України, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

У підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2277-3/21 від 21.09.2021.

У вказаній ціновій довідці ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: станом на 12.09.2021 1 889,08 грн; станом на 17.09.2021 2 374,09 грн; відсоток зміни ціни +25,67%.

28.10.2021 між ТОВ Енера Чернігів та КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №7 про внесення змін та доповнень до Договору (далі Додаткова угода №7), відповідно до якої збільшено ціну (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год до 3,17682 грн з ПДВ.

Відповідно до п.6 Додаткової угоди №7 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 02.09.2021.

Отже, фактично відповідач-1 збільшив ціну на електроенергію на 9,99% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №6.

ТОВ Енера Чернігів звернулося до відповідача-2 із листом б/н, б/д, у якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні ОЕС України, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

У підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2277-4/21 від 21.09.2021.

У вказаній ціновій довідці ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: станом на 06.09.2021 2 261,59 грн; станом на 14.09.2021 2 596,47 грн; відсоток зміни ціни +14,81%.

11.10.2021 між ТОВ Енера Чернігів та КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №8 про внесення змін та доповнень до Договору (далі Додаткова угода №8), відповідно до якої збільшено ціну (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год до 3,45895 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди №8 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 03.09.2021.

Отже, фактично відповідач-1 збільшив ціну на електроенергію на 9,99% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №7.

ТОВ Енера Чернігів звернулося до відповідача-2 із листом б/н, б/д, у якому зазначає про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні ОЕС України, та просить підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

У підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2631/21 від 21.10.2021.

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: станом на 14.09.2021 2 596,47 грн; станом на 19.10.2021 2 840,05 грн; відсоток зміни ціни +9,38 %.

05.11.2021 між ТОВ Енера Чернігів та КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №9 про внесення змін та доповнень до Договору (далі Додаткова угода №9), відповідно до якої збільшено ціну (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год до 3,750315 грн з ПДВ.

Відповідно до п.6 Додаткової угоди №9 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.10.2021.

Отже, фактично відповідач-1 збільшив ціну на електроенергію на 9,38% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №8.

ТОВ Енера Чернігів звернулося до відповідача-2 із листом б/н, б/д, у якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні ОЕС України, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

У підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2710/21 від 29.10.2021.

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила:

- станом на 03.10.2021 2 535,12 грн; станом на 28.10.2021 3 113,44 грн; відсоток коливання ціни +22,81 %;

- станом на 19.10.2021 2 840,05 грн; станом на 28.10.2021 3 113,44 грн; відсоток коливання ціни +9,63 %.

09.11.2021 між ТОВ Енера Чернігів та КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №10 про внесення змін та доповнень до Договору (далі Додаткова угода №10), відповідно до якої збільшено ціну (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год до 4,077504 грн.

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди №10 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 02.10.2021.

Отже, фактично відповідач-1 збільшив ціну на електроенергію на 9,63% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №9.

ТОВ Енера Чернігів звернулося до відповідача-2 із листом б/н, б/д, у якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні ОЕС України, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

У підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2849/21 від 10.11.2021.

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: станом на 28.10.2021 3 113,44 грн; станом на 06.11.2021 3 415,42 грн; відсоток зміни ціни +9,70 %.

22.11.2021 між ТОВ Енера Чернігів та КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №11 про внесення змін та доповнень до Договору (далі Додаткова угода №11), відповідно до якої збільшено ціну (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год до 4,438808 грн з ПДВ.

Відповідно до п.6 Додаткової угоди №11 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.11.2021.

Отже, фактично відповідач-1 збільшив ціну на електроенергію на 9,7% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №10.

ТОВ Енера Чернігів звернулося до відповідача-2 із листом б/н, б/д, у якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні ОЕС України, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

У підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2985/21 від 25.11.2021.

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: за 1 декаду жовтня (01.10-10.10) 2021 року 2 568,15 грн; за 1 декаду листопада (01.11-10.11) 2021 року 3 374,95 грн; відсоток коливання ціни +31,42 %; за 07.11.2021 3 013,92 грн; за 09.11.2021 3 502,09 грн; відсоток зміни ціни +16,20 %.

03.12.2021 між ТОВ Енера Чернігів та КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради укладено додаткову угоду №12 про внесення змін та доповнень до Договору (далі Додаткова угода №12), відповідно до якої збільшено ціну (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год до 4,555262 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди №12 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 02.11.2021.

Отже, фактично відповідач-1 збільшив ціну на електроенергію на 2,85% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №11.

У період з лютого по грудень 2021 року відповідач-1 поставив відповідачу-2 електроенергію у кількості 199692 кВт/годна суму 590 658,64 грн, у підтвердження чого надано акти прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії: №240193ВЦ/33311/1 від 12.03.2021; №240193ВЦ/49628/1 від 13.04.2021; №240193ВЦ/65453/1 від 12.05.2021; №240193ВЦ/83138/1 від 14.06.2021; №240196ВЦ/99234/1 від 15.07.2021; №240193ВЦ/11434/1 від 13.08.2021; №240193ВЦ/130399/1 від 13.09.2021; №240193ВЦ/145675/1 від 18.10.2021; №240193ВЦ/16083/71 від 10.11.2021; №240193ВЦ/176990/1 від 30.11.2021; №240193ВЦ/177902/1 від 31.12.2021.

Відповідач-2 перерахував відповідачу-1 кошти за поставлену електроенергію у кількості 199692 кВт/год на загальну суму 590658,64 грн, у підтвердження чого надано відповідні платіжні доручення.

Прокурор в позовній заяві вказує, що внаслідок укладення з порушенням Закону України Про публічні закупівлі спірних додаткових угод розмір безпідставно сплачених відповідачем-2 коштів відповідачу-1 становить 191474,33 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача-1.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Чернігівської обласної ради у зв`язку із невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику в сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини 1, 3 статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Положенням про Державну аудиторську службу України (затвердженим постановою КМУ від 03.02.2016 №43, далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення перевірки, моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 п. 4 цього Положення Держаудитслужба, відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю в разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п. 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17).

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики в сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19).

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Північного офісу Держаудитслужби листом від 04.01.2024 № 54-77-71вих-24, з повідомленням про виявлені порушення законодавства при укладенні між відповідачем-2 та відповідачем-1 додаткових угод щодо зміни ціни електричної енергії, а також просив зазначити інформацію щодо проведення моніторингу процедури закупівлі та про звернення до суду із відповідним позовом.

Тобто, прокурор повідомив позивача-1 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Північний офіс Держаудитслужби листом від 262616-17/408-2024 від 17.01.2023 повідомив прокурора, що чинним законодавством не передбачено можливості звернення Офісу до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод (у тому числі за результатами процедур закупівель).

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області листом № 262503-17/74-2024 від 09.01.2024 повідомило прокурора, що моніторинг процедури закупівлі еоектричної енергії за номером UA-2020-12-28-002590-c не здійснювався та підстави для здійснення моніторингу відсутні, зазначена закупівля, умови укладеного договору та додаткових угод до нього не досліджувались, підстави для проведення державного фінансового контролю відсутні, як і відсутні законодавчі підстави для звернення з позовом до суду.

Отже, зі змісту вказаних листів слідує, що позивач-1 не вжив жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором.

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба наділена повноваженням самостійно звертатися до суду в інтересах держави в разі виявлення під час планових перевірок або зі звернень (у тому числі до правоохоронних органів) порушень у сфері закупівель.

Таким чином, заперечення позивача-1 про відсутність у нього повноважень для звернення до суду з позовом про визнання додаткових угод недійсними свідчать про вияв пасивної поведінки уповноваженого суб`єкта після отримання повідомлення прокурора про порушення інтересів держави та необхідності захисту цих інтересів. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 905/1529/20, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблений висновок, за яким сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Північного офісу Держаудитслужби факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно із частинами 1, 4 та 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Чернігівської області таким органом місцевого самоврядування є Чернігівська обласна рада.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради є Чернігівська обласна рада.

Відповідно до п. 1.1 Статуту КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради, затвердженого наказом начальника Управління комунального майна Чернігівської обласної ради № 159 від 09.10.2019 (далі - Статуту), КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради є спеціальним закладом системи охорони здоров`я Чернігівської області - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що забезпечує медичний та соціальний захист дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, дітей з вадами фізичного та розумового розвитку.

Підприємство створено на базі майна територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області. Майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради. Від імені територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області повноваження Засновника та Власника здійснює Чернігівська обласна рада (п. 1.3. Статуту).

Відповідно до п. 1.5. Статуту, підприємство перебуває відповідно до делегованих Засновником повноважень в управлінні Чернігівської обласної державної адміністрації в особі Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Орган управління), якому є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним.

Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку, є неприбутковою юридичною особою, має право укладати угоди (договори), набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути стороною, яка бере участь у справах, що розглядаються в судах України, міжнародних та третейських судах (п. 1.6., п. 5.1, п. 5.9 Статуту).

Одним із джерел формування майна та коштів Підприємства, що зазначені у п. 6.3.2. Статуту, є кошти державного, обласного, районних, об`єднаних територіальних громад, міст обласного значення та інших місцевих бюджетів.

Отже, оскільки засновником КНП «Надія» та власником її майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання лікувальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Прилуцька окружна прокуратура звернулася з листом №54-77-72вих-24 від 04.01.2024 до Чернігівської обласної ради із запитом з метою встановлення вжитих нею заходів щодо стягнення надміру сплачених коштів за договором про постачання електричної енергії та додатковими угодами до нього.

У відповідь листом №01-05/9 від 08.01.2024 Чернігівська обласна рада повідомила про те, що остання не наділена повноваженнями вживати заходів щодо визнання недійсними договорів. Крім того, Чернігівська обласна рада зазначила, що КНП «Надія» перебуває в управлінні Чернігівської обласної державної адміністрації та знаходиться в підпорядкуванні Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, яке здійснює поточний контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства та ефективним використанням матеріальних ресурсів, а також є головним розпорядником бюджетних коштів.

У подальшому, Прилуцькою окружною прокуратурою направлено запит № 54-77- 103ВИХ-24 від 05.01.2024 до Управління охорони здоров`я ЧОДА з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді.

Згідно з інформацією Управління охорони здоров`я ЧОДА від 15.01.2024 № 04-/44/223, протягом 2021 року фінансування КНП «Надія» здійснювалося за рахунок коштів субвенції з державного бюджету на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров`я та обласного бюджету. Управління охорони здоров`я ЧОДА не є стороною правовідносин, які виникли між КНП «Надія» та ТОВ «Енера Чернігів» та відповідно до Положення про Управління охорони здоров`я облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 19.11.2019 № 665 останні не мають повноважень втручатися у господарську діяльність підприємства.

Отже, оскільки Чернігівська обласна рада виступає у якості суб`єкта владних повноважень, яка приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі, то відповідь Чернігівської обласної ради від 08.01.2024 свідчить про неналежне здійснення Чернігівською обласною радою заходів щодо захисту державних інтересів та спроби залишитися осторонь від державних проблем.

Оскільки засновником і власником майна КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради є територіальна громада Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради, які фінансують i контролюють діяльність цього комунального закладу, крім того Чернігівська обласна рада також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним некомерційним підприємством коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів тобто Чернігівська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету.

Як зазначено вище прокурор звертався до Чернігівської обласної ради, Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної ради, Північного офісу Державної аудиторської служби, з повідомленням про те, що внаслідок укладення спірних додаткових угод було порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону Про публічні закупівлі та просив надати інформацію про вжиття заходів щодо усунення вказаних порушень, у тому числі в судовому порядку.

З наведеного вище слідує нездійснення компетентними у спірних правовідносинах органами жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про їх бездіяльність щодо захисту інтересів територіальної громади.

Виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд дійшов висновку, що він правильно визначив Чернігівську обласну раду та Північний офіс Державної аудиторської служби позивачами, компетентними органами у спірних правовідносинах, які втім, не звернулися до суду з позовом про визнання спірних додаткових угод недійсними після отримання інформації від прокурора про наявні порушення.

При цьому Закон України Про прокуратуру не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі може бути в передбачених законом випадках - прокурор, державний та інший орган, а також будь-яке підприємство, установа, організація, фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, у разі, якщо позов про визнання недійсним правочину подано прокурором чи заінтересованою особою, відповідачами у справі повинні бути сторони спірного правочин.

Оскільки Комунальне некомерційне підприємство «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради є стороною оспорюваних правочинів, суд доходить висновку, що прокурор правильно визначив його відповідачем у справі.

За приписами ч. 4, 5 ст. 55 ГПК України якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (власниками), учасником (учасниками), акціонером (акціонерами) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави.

Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.

Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У перелічених у цій статті випадках йдеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. У таких випадках суд не повинен залишати позов прокурора без розгляду, адже такі процесуальні дії свідчать про те, що компетентний орган по суті відмовляється від захисту інтересів держави в судовому процесі.

Отже, прокурор наділений правом вимагати розгляду справи по суті в разі, якщо компетентний орган відмовляється від поданого прокурором в інтересах держави позову.

У порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор повідомив позивача-1 та позивача-2 про намір подати позов в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Чернігівської обласної ради до ТОВ Енера Чернігів та Комунального некомерційного підприємства «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської обласної ради та Північного офісу Державної аудиторської служби як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави (територіальної громади) та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи відповідача-1 про відсутність таких підстав відхиляються судом.

При цьому суд враховує, що можливість використання відповідачем-1 безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача-1 зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

За п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України Про публічні закупівлі.

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі).

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України Про публічні закупівлі (в редакції діючій на момент укладення Договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема, за п. 2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору в частині його ціни за одиницю товару є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення) щодо внесення змін.Судом встановлено, що відповідачі 25.01.2021 уклали Договір №240193ВЦ про постачання електричної енергії споживачу, за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі. На момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі.

Відповідно до п. 2.2 Договору загальний обсяг постачання електричної енергії складав 230000 кВт/год; п.5.2 Договору ціна електричної енергії на момент укладання Договору становила 1,9999913 грн за 1 кВт/год.

Водночас згідно з Додатковими угодами № 1 від 01.03.2021, № 3 від 16.08.2021, № 4 від 30.08.2021, № 5 від 31.08.2021, № 6 від 07.10.2021, № 7 від 08.10.2021, № 8 від 11.10.2021, № 9 від 05.11.2021, № 10 від 09.11.2021, № 11 від 22.11.2021, № 12 від 03.12.2021, змінено істотні умови Договору, а саме: збільшено ціну за одиницю товару з 1,9999913 грн до 4,555 грн за 1 кВт/год. Фактично ціна за 1 кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 127,86%, а кількість електричної енергії, яка підлягала поставці, була зменшена до 199692 кВт/год, замість 295477 кВт/год.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод обґрунтовано ТОВ «Енера Чернігів» коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) надано експертні висновки та довідки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-57 від 15.02.2021, Харківської торгово-промислової палати № 1842/21 від 10.08.2021, № 1838/21 від 11.08.2021, № 1934/21 від 18.08.2021, № 2277-2/21 від 21.09.2021, № 2277-3/21 від 21.09.2021, № 2277-4/21 від 21.09.2021, № 2631/21 від 21.10.2021, № 2710/21 від 29.10.2021, № 2849/21 від 10.08.2021, № 2985/21 від 25.11.2021.

Отже оспорювані додаткові угоди укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Законом України Про публічні закупівлі не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Так, з наданих експертних висновків Чернігівської та Харківської торгово-промислової палати вбачається, що у них зазначені середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за певні несистематизовані періоди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Закону України Про ринок електричної енергії в Україні функціонує єдиний ринок на добу наперед (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 67 Закону України Про ринок електричної енергії ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу наперед визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення по заявленій (пропонованій) ціні відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

Експертні висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57 від 15.02.2021, Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №1838/21 від 11.08.2021, №1934-21 від 18.08.2021, №2277-2/21 від 21.09.2021, №2277-3/21 від 21.09.2021, №2277-4/21 від 21.09.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.08.2021, № 2985/21 від 25.11.2021 носять фактографічно-інформаційний характер та містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю та не містять будь-якої інформації про факт коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині збільшення ціни.

Визначаючи наявність коливання ціни на електричну енергію, відповідач-1 використовував лише дані щодо середньозваженої ціни, а отже порівняння таких цін є некоректним, а відтак не може підтвердити реальне коливання ціни на електричну енергію.

З огляду на вимоги п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

За висновком суду, ціну електроенергії на ринку необхідно порівнювати за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, таке порівняння має бути проведено починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.

Однак в Експертних висновках Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57 від 15.02.2021, Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №1838/21 від 11.08.2021, №1934-21 від 18.08.2021, №2277-2/21 від 21.09.2021, №2277-3/21 від 21.09.2021, №2277-4/21 від 21.09.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.08.2021, № 2985/21 від 25.11.2021 відсоток коливання визначений шляхом порівняння середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС не тільки не за календарний місяць, а й не за неспівмірні проміжки часу (місяць з декадою, місяць з ціною на певну дату тощо), що не відповідає принципу пропорційності.

За висновком суду, застосування нових цін електричної енергії з дат, указаних в оспорюваних додаткових угодах, є неправомірним.

За наведених обставин, суд вважає, що вказані документи не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України Про публічні закупівлі.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що додаткові угоди №1 від 01.03.2021, №3 від 16.08.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 31.08.2021, №6 від 07.10.2021, №7 від 08.10.2021, №8 від 11.10.2021, №9 від 05.11.2021, №10 від 09.11.2021, №11 від 22.11.2021, №12 від 03.12.2021 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії Договору, починаючи з моменту його укладення.

Щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 зазначила, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Метою Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення каскадних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України Про публічні закупівлі.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що відповідач-1 у спірному періоді дійсно був змушений придбавати електричну енергію для її подальшої реалізації кінцевому споживачу (позивачу) за цінами, вказаними в відповідних експертних висновках та цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Відповідач-2 мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1кВт/год електричної енергії значно збільшилась, а обсяг поставки електроенергії за Договором зменшився.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України Про публічні закупівлі підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.Крім того, відповідно до п. 4 частини 3 статті 57 Закону України Про ринок електричної енергії електропостачальник має в чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів у порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

За п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ) в разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

У разі надання в установленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (в тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається в повідомленні:

1) достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою Споживача - в разі надання електропостачальнику письмової заяви Споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов Договору;

2) зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо Споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін в установлений цим пунктом термін.

Аналогічні положення має п.13.2 Договору про постачання електричної енергії.

Враховуючи зміст наведених норм, при внесенні змін до договору про постачання електричної енергії споживачу, нова ціна електричної енергії може бути застосована постачальником не раніше ніж через 20 днів, після повідомлення споживача про її зміну, за умови відсутності письмової заяви споживача про незгоду та/або неприйняття запропонованої ціни впродовж цього строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила про те, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадку збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Відповідно до інших додаткових угод №1 від 01.03.2021, №3 від 16.08.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 31.08.2021, №6 від 07.10.2021, №7 від 08.10.2021, №8 від 11.10.2021, №9 від 05.11.2021, №10 від 09.11.2021, №11 від 22.11.2021, №12 від 03.12.2021 ціна за 1 кВт/год електричної енергії збільшена більше ніж на 10% від початкової ціни. Фактично вартість 1кВт електричної енергії за Договором №240193ВЦ від 25.01.2021 протягом його дії у 2021 році зросла з 1,999грн до 4,555 грн, тобто на 2,556 грн, або на +127,86 грн., що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі та висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання Додаткових угод №1 від 01.03.2021, №3 від 16.08.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 31.08.2021, №6 від 07.10.2021, №7 від 08.10.2021, №8 від 11.10.2021, №9 від 05.11.2021, №10 від 09.11.2021, №11 від 22.11.2021, №12 від 03.12.2021 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо спірні додаткові угоди №1 від 01.03.2021, №3 від 16.08.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 31.08.2021, №6 від 07.10.2021, №7 від 08.10.2021, №8 від 11.10.2021, №9 від 05.11.2021, №10 від 09.11.2021, №11 від 22.11.2021, №12 від 03.12.2021 суперечать наведеним вище положенням Цивільного кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі, а відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 191 474,33 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За висновками Верховного Суду, викладеними у п. 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК країни).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Отже, відповідач-2 у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

Відтак у даному випадку визнання недійсними спірних додаткових угод має наслідком повернення безпідставно сплачених коштів, чим буде відновлене порушене право територіальної громади Чернігівської області в особі позивача-2, який є розпорядником таких коштів.

Оскільки додаткові угоди №1 від 01.03.2021, №3 від 16.08.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 31.08.2021, №6 від 07.10.2021, №7 від 08.10.2021, №8 від 11.10.2021, №9 від 05.11.2021, №10 від 09.11.2021, №11 від 22.11.2021, №12 від 03.12.2021 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, мали регулюватись умовами договору, підписаного сторонами, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 1,9999913 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Як встановив суд, за поставлену за Договором електричну енергію у лютому-грудні 2021 року обсягом 199692 кВт/год., відповідачем-2 було сплачено 590658,64 грн за рахунок коштів обласного бюджету, тоді як відповідач-1 мав би поставити 295477 кВт/год, що на 95785 кВт/год менше.

КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради за поставлену електроенергію в обсязі 199692 кВТ/год мав би сплатити за ціною обумовленою Договором 399181,31 грн, тоді як сплатив 590658,64 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 191474,33 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний повернути їх до обласного бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

При цьому доводи відповідача-1 про те, що приписи ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, враховуючи їх договірний характер, спростовуються викладеними вище висновками суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Чернігівської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» та Комунального некомерційного підприємства «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 191 474,33 грн задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди укладені між Комунальним некомерційним підприємством «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240193ВЦ від 25.01.2021: №1 від 01.03.2021, №3 від 16.08.2021, №4 від 30.08.2021, №5 від 31.08.2021, №6 від 07.10.2021, №7 від 08.10.2021, №8 від 11.10.2021, №9 від 05.11.2021, №10 від 09.11.2021, №11 від 22.11.2021, №12 від 03.12.2021.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013) на користь Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741, проспект Миру, 23, м. Чернігів, 14300) кошти в сумі 191474,33 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, 126 Б, м. Чернігів, 14013) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір в сумі 18168 грн.

5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 02774272, вул. Богунська,2 А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17510) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір в сумі 18168 грн. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано у перший робочий день після виходу судді з лікарняного - 22.04.2024.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua