Ухвала

від 22.04.2024 по справі 922/3225/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3225/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Вронська Г. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Харківської області

суддя Чистякова І. О.

від 25.09.2023

та на постанову Східного апеляційного господарського суду

колегія суддів: Тихий П. В., Плахов О. В., Терещенко О. І.

від 08.02.2024

у справі за позовом Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі:

1) Північно-східного офісу Держаудитслужби,

2) Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області,

3) Комунального підприємства "Комунальник" Куп`янської міської ради Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 244 810,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави, в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі - Позивач-1), Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (далі - Позивач-2), Комунального підприємства "Комунальник" Куп`янської міської ради Харківської області (далі - Позивач-3) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (далі - Відповідач) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 244 810,80 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі № 922/3225/23, відмовлено в задоволенні позову частково щодо визнання недійсними додаткових угод, а саме:

- додаткової угоди № 1 від 06.04.2021 до Договору постачання № 37-6030 від 05.03.2021, укладену між Позивачем-3 та Відповідачем;

- додаткової угоди № 2 від 14.05.2021 до Договору постачання № 37-6030 від 05.03.2021, укладену між укладену між Позивачем-3 та Відповідачем;

- додаткової угоди № 3 від 08.07.2021 до Договору постачання № 37-6030 від 05.03.2021, укладену між укладену між Позивачем-3 та Відповідачем;

- додаткової угоди № 6 від 01.09.2021 до Договору постачання № 37-6030 від 05.03.2021, укладену між укладену між Позивачем-3 та Відповідачем;

- додаткової угоди № 7 від 06.10.2021 до Договору постачання № 37-6030 від 05.03.2021, укладену між укладену між Позивачем-3 та Відповідачем;

- додаткової угоди № 8 від 26.10.2021 до Договору постачання № 37-6030 від 05.03.2021, укладену між укладену між Позивачем-3 та Відповідачем;

- додаткової угоди № 9 від 02.11.2021 до Договору постачання № 37-6030 від 05.03.2021, укладену між укладену між Позивачем-3 та Відповідачем.

В іншій частині позов про стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 244 810,80 грн - залишено без розгляду.

25 березня 2024 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі - Скаржник) із використанням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі № 922/3225/23.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Скаржник у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи зазначену підставу касаційного оскарження, на думку Скаржника, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми матеріального та процесуального права з урахуванням висновків Верховного Суду, що не є подібними у цій справі.

Водночас Скаржник чітко не зазначив, які саме норми права, на його думку, суди попередніх інстанцій застосували неправильно, не обґрунтовує в чому полягає помилка судів при застосуванні відповідних норми права, як відповідні норми повинні застосовуватися у спірних правовідносинах, та у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України необхідно чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати в чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, як відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, та у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- чітко вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) підстави (підстав), зазначених у відповідному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України;

- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України необхідно чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, як відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах та у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.

З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника на рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі № 922/3225/23 без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі № 922/3225/23 залишити без руху.

2. Надати заступнику керівника Харківської обласної прокуратури строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз`яснити заступнику керівника Харківської обласної прокуратури, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. Вронська