Постанова

від 03.04.2024 по справі 910/14933/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14933/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - Перепелицін К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотрек"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 (у складі колегії суддів: Скрипка І.М. (головуючий), Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотрек"

до Київської міської ради

про визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 29.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Технотрек" (далі - ТОВ "Технотрек", Товариство, Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Міськрада, Відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 25.03.2016 (далі - Договір оренди) на той самий строк і на тих самих умовах.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення 5-річного строку дії Договору оренди Товариство продовжує належним чином виконувати свої зобов`язання за договором за відсутності заперечень Орендодавця.

1.3. У встановлені законом та Договором оренди строки ТОВ "Технотрек" повідомило Міськраду про намір поновити договірні відносини на новий строк шляхом направлення листа-повідомлення з додаванням проекту відповідної додаткової угоди.

1.4. З огляду на те, що ні у місячний строк після направлення листа-повідомлення, ні через місяць після закінчення строку дії Договору оренди Позивачем не отримано від Міськради відмови та/або заперечення щодо укладення договору на новий строк, Товариство продовжує договірні відносини після закінчення строку дії договору та з метою приведення їх у відповідність до закону звернулося до суду з даним позовом.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у позові відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства, суди врахували наявне між сторонами листування у період з червня 2021 року по грудень 2022 року щодо врегулювання орендних відносин, яке оцінили як заперечення Відповідача проти поновлення Договору оренди.

2.3. Згідно висновків судів, маючи намір поновити Договір оренди на новий строк, Позивач повинен був включити до проекту відповідної додаткової угоди умови, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

2.4. Позивач з вказаними рішеннями не погодився та скористався правом на їх касаційне оскарження.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Позивач посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду у справах про врегулювання подібних правовідносин, якими окреслено алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21).

3.2. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на, зокрема, порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, в тому числі вихід за межі позовних вимог.

3.3. Крім того, Позивач вказує на невірну оцінку судами попередніх інстанцій листування між ним та Міськрадою, оскільки воно відбувалося вже після закінчення строку дії Договору оренди і жодним чином не свідчить про своєчасне заперечення Орендодавця проти поновлення Договору.

3.4. Відповідач не скористався своїм правом надати Суду відзив на касаційну скаргу.

3.5. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 25.03.2016 між Міськрадою (Орендодавець) та ТОВ "Технотрек" (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно з яким Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 20.11.2014 № 509/509 передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Чапаєва, 7, 7-Б у Шевченківському районі м. Києва;

- розмір - 0,1032 га;

- цільове призначення - для будівництва житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом і вбудованими об`єктами соціальної інфраструктури;

- кадастровий номер - 8000000000:88:199:0055.

4.2. Пунктом 3.1 Договору оренди визначено, що його укладено на 5 років (тобто до 25.03.2021).

4.3. Відповідно до пункту 11.7 Договору оренди після закінчення строку, на який його було укладено, Орендар за умови належного виконання своїх обов`язків має переважне право перед іншими особами на поновлення Договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії цього Договору до дня поновлення його дії у порядку та розмірах, встановлених цим Договором. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

4.4. Як встановлено судами, Позивач звернувся до Міськради з листом-повідомленням № 12/12 від 23.12.2020 про поновлення Договору оренди, до якого долучив, зокрема, проект додаткової угоди про поновлення Договору, електронний витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунку платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 15.12.2020, копію свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю № 7-Б по вул. Чапаєва у м. Києві (відповідно до свідоцтва про право власності на нежилий будинок серії НБ № 010004473, виданого Київською міською державною адміністрацією 16.10.2001, Позивачеві на праві колективної власності належить нежилий будинок - оздоровчий центр площею 78,300 кв.м, який розташований в місті Києві за адресою: вул. Чапаєва, будинок 7, літера "Б" (на даний час - вулиця В`ячеслава Липинського)).

4.5. При цьому матеріали справи не містять доказів направлення Міськрадою відповіді чи іншого повідомлення на вказаний лист Позивача.

4.6. За наслідками розгляду листа-повідомлення Товариства рішенням постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин від 17.03.2021, яке оформлено протоколом № 4/6, вирішено поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Технотрек" на 5 років Договір оренди. При цьому Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) доручено підготувати додаткову угоду щодо поновлення Договору оренди на 5 років із приведенням його умов у відповідність до законодавства у порядку, передбаченому рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 "Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві".

4.7. У подальшому 22.09.2021 Позивач отримав проект договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, який передбачав внесення змін до Договору оренди.

4.8. Листом від 20.10.2021 на ім`я в.о. директора Департаменту Товариство попросило змінити умови пунктів 4.10, 8.4, 11.4 у наданому проекті договору та виправити можливу описку в нумерації пунктів розділу 13.

4.9. У відповідь на вказаний лист 18.11.2021 Департамент відмовив у коригуванні вищезазначених пунктів проекту договору.

4.10. 07.12.2021 Позивач повторно просив внести зміни до проекту договору, на що також отримав відмову Департаменту від 14.01.2022. Крім того, у зазначеному листі вказано на необхідність подання оновленого витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

4.11. Листом від 01.07.2022 Товариство надало Департаменту оновлений витяг із технічної документації та вчергове просило відкоригувати проект договору у відповідності до законодавства та повідомити про місце та дату укладення договору.

4.12. Позивач 05.08.2022 отримав для ознайомлення проект договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, який не передбачав запропонованих ним змін, у зв`язку з чим звернувся до Департаменту з листом від 02.09.2022, яким просив внести зміни до пунктів 4, 17 проекту договору, а пункт 20 виключити.

4.13. 04.10.2022 Департамент відмовив Позивачу, посилаючись на те, що орендна плата за зазначену земельну ділянку, вказана у пункті 4 проекту договору, відповідає розмірам, визначеним чинним законодавством України.

4.14. У подальшому 01.11.2022 Позивач звернувся безпосередньо до Відповідача, як Орендодавця, та попросив поновити Договір шляхом укладення та підписання додаткової угоди про його поновлення на такий самий строк і на таких самих умовах. При цьому Товариство вчергове надіслало Міськраді проект відповідної угоди.

4.15. На виконання доручення заступника міського голови Департамент розглянув вищевказаний лист Позивача від 01.11.2022 та надав відповідь, оформлену листом №05716-14479 від 02.12.2022, відповідно до якої пропозиція Позивача не може бути задоволена, при цьому вказано, що 22.09.2021 та 05.08.2022 представникові Позивача надавався проект договору для погодження істотних умов, який останнім не погоджено та не повернуто до Департаменту.

4.16. Зважаючи на отриману відповідь Департаменту Товариство припинило подальше листування та 29.12.2022 звернулося з даним позовом до господарського суду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "Технотрек" до Міськради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 25.03.2016.

5.3. Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

5.4. Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".

5.5. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

5.6. Частиною першою статті 2 вказаного закону передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

5.7. Колегія суддів враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8 цього Закону з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

5.8. Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами 3 і 4 такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

5.9. Верховний Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" законодавець фактично розмежував два механізми, які раніше були закладені в попередній редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: реалізації переважного права на укладення нового договору оренди землі (який відповідно до чинних приписів Закону України "Про оренду землі" врегульовано статтею 33) та реалізації права на поновлення договору оренди землі (який регулюється субсидіарно приписами статті 32-2 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 Земельного кодексу України). Положення частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" як до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", так і після цього залишилися схожими.

5.10. При цьому назву статті 33 Закону України "Про оренду землі" було змінено з "Поновлення договору оренди землі" на "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк", а з тексту фактично вилучено частини 6- 8, які використовувались як механізм реалізації права орендаря на автоматичну пролонгацію за умови відсутності заперечень орендодавця, та опис процедури поновлення.

5.11. Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент закінчення строку дії Договору оренди і на момент звернення з позовом у цій справі) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

5.12. Таким чином, нова редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі", на відміну від попередньої редакції цієї статті, надає орендарю переважне право перед іншими особами на укладення нового договору, а не поновлення попереднього. Сторони договору оренди можуть погодити істотні умови і укласти новий договір оренди на тих самих або нових погоджених сторонами умовах, але в будь-якому випадку, якщо мова йде про укладення договору оренди щодо земель державної або комунальної власності, укладення нового договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України. Також нова редакція цієї статті вже не містить положення про можливість поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк, яке раніше було зазначено в частині 6 цієї статті та фактично встановлювало механізм "мовчазної згоди", який (механізм) після розмежування процедур переважного права та поновлення договору оренди врегульований законодавцем саме у статті 126-1 Земельного кодексу України.

5.13. Водночас колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності за результатами розгляду справи № 906/1314/21 у постанові від 23.11.2023 було висловлену правову позицію щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", яку суд відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України повинен застосовувати у подібних правовідносинах.

5.14. При цьому частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, з урахуванням зазначених приписів процесуального законодавства існує необхідність врахування вказаної правової позиції.

5.15. Так Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

5.16. При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша- п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.

5.17. Відповідно до абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

5.18. Згідно із частиною другою статті 126-1 Земельного кодексу України якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

5.19. Також відповідно до частини першої статті 126-1 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

5.20. Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, оскільки стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до зазначеного реєстру про виключення відомостей про поновлення).

5.21. Наведене свідчить про те, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України "Про оренду землі", базується саме на положеннях статті 126-1 Земельного кодексу України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

5.22. При цьому укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

5.23. Натомість поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" відповідно до розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

5.24. Суди попередніх інстанцій установили, що між Київською міською радою (Орендодавець) і ТОВ "Технотрек" (Орендар) 25.03.2016 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років.

5.25. Колегія суддів зазначає, що за змістом положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку договору оренди орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, мав за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. При цьому у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови могли бути змінені за згодою сторін. Також згідно з положеннями цієї статті, у разі якщо орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягав поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

5.26. У даній справі суди встановили, що Позивач із дотриманням порядку, встановленого Договором оренди та положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі", скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки та своєчасно, з дотриманням встановлених договором оренди строків, повідомив Відповідача про свій намір скористатися таким правом на поновлення договору на новий строк шляхом направлення Київській міській раді як Орендодавцю листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки. Суди також встановили, а Відповідач не заперечував, що до листа-повідомлення Позивач додав проект відповідної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, а також свідоцтво про право власності на нежилий будинок - оздоровчий центр, що розташований на спірній земельній ділянці.

5.27. Проте, як зауважили суди, Київська міська рада вимоги Закону України "Про оренду землі" стосовно надання відповіді на лист-повідомлення від 23.12.2020 про поновлення договору оренди земельної ділянки шляхом укладення відповідної додаткової угоди або заперечення проти її укладення не виконала.

5.28. Водночас таку бездіяльність Відповідача суди не оцінили як порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача з огляду на те, що до закінчення строку дії Договору оренди (17.03.2021) лист-повідомлення Позивача було розглянуто постійною комісією Міськради з прийняттям рішення.

При цьому, суди виходили з того, що одночасно з прийняттям рішення про поновлення Договору оренди було прийнято рішення і про зміну його умов відповідно до пункту 11.7 Договору оренди та частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.29. За таких обставин суди попередніх інстанцій помилково оцінили подальше численне листування між сторонами, яке велося упродовж 2021-2022 років, як наявність переддоговірного спору в частині узгодження умов договору про поновлення його на новий строк та прийшли до висновку, що такий спір виходить за межі даного позову, тому у його задоволенні слід відмовити.

5.30. Тобто суди погодилися з тим, що Позивач належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами підтвердив звернення до Відповідача у визначений договором та законом строк щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, а також зазначили, що Позивач підтвердив сплату ним необхідних платежів з орендної плати. В такий спосіб суди дійшли висновку про наявність у Позивача права на поновлення договору оренди, проте відмовили у позові з огляду на незгоду Відповідача поновити договір на незмінних умовах.

5.31. Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладення спірного договору, передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

5.32. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

5.33. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

5.34. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону про оренду землі).

5.35. У свою чергу частина шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлювала, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

5.36. За приписами частини восьмої цієї статті додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

5.37. Тобто стаття 33 Закону України "Про оренду землі" встановлювала загальне правило, викладене у частині п`ятій, та спеціальне правило (частина шоста) поновлення договору оренди землі, які є різними. Проте в обох випадках необхідним є укладення додаткової угоди до договору оренди землі, адже без цього завершення процедури поновлення договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Аналогічний висновок містить і постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

5.38. Суд додатково вказує, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

5.39. З урахуванням наведених обставин Верховний Суд зауважує, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (як у попередній, так і в чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

5.40. У численних постановах Верховного Суду, зокрема від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16, від 02.11.2022 у справі № 912/1802/21, від 27.09.2022 у справі № 912/1803/21, від 18.05.2023 у справі № 910/10380/20 акцентовано увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

5.41. Верховний Суд у наведених постановах наголошував, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

5.42. Отже, законодавець, задекларувавши в нормах Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

5.43. У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема, про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору. Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" орган державної влади чи місцевого самоврядування як власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

5.44. Орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк. Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

5.45. Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря. Водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 13.02.2024 у справі № 910/743/23).

5.46. Всупереч наведеній сталій практиці Верховного Суду господарські суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки.

5.47. ТОВ "Технотрек", не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.48. Вказаною нормою передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.49. Саме на такі порушення і вказує Скаржник із посиланням на неврахування висновків Верховного Суду у справах про регулювання подібних правовідносин, а саме на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 та постанову Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21.

5.50. З аналізу постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 колегія суддів вбачає наступне.

5.51. За змістом частин восьмої, дев`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на дату укладення договору) додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

5.52. Так, орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини.

5.53. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

5.54. У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

5.55. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

5.56. При цьому, Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

5.57. Базуючись на зазначених вище позиціях та узагальнюючи їх, Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 зробив висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у контексті дій сторін договору виглядає наступним чином:

- якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

5.58. При цьому якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення.

5.59. Вищезазначене повністю відповідає правовій позиції, викладеній у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (з посиланням також на постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18), де зазначено, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

5.60. Оскільки цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, принципи свободи договору, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності належать до фундаментальних засад цивільного законодавства, а сторони у договорі оренди землі є однаково зобов`язаними виконувати як умови законодавства, так і цього договору, то визнання договору укладеним внаслідок того, що, незважаючи на дотримання орендарем вимог закону та договору, орендодавець фактично маючи можливість двічі відмовитись від продовження орендних правовідносин (перший раз у місячний термін з моменту звернення орендаря, а другий протягом місяця після закінчення строку договору оренди) не здійснив жодних юридично значущих дій спрямованих на припинення відносин, то задоволення позову про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах є способом забезпечення прав більш вразливої (слабкої) сторони у правовідносинах, гарантією стабільності цивільних та господарських правовідносин між їх учасниками.

5.61. Відповідно до частин восьмої та одинадцятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

5.62. Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме із цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин (аналогічний висновок викладено у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

5.63. У даній справі судами встановлено, що Позивач у визначений договором та законом строк, що не заперечується Відповідачем, направив останньому лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки, яким повідомив про намір скористатися переважним правом для укладення Договору на новий строк. При цьому до листа додав проект додаткової угоди про поновлення Договору. Водночас Міськрада ні у місячний термін з дня отримання вказаного листа-повідомлення, ні упродовж місяця по закінченню строку дії спірного договору не направила Орендарю відповіді на його лист.

5.64. За таких обставин та зважаючи на відсутність заперечень Орендодавця, Позивач обґрунтовано вважав, що Договір оренди є поновленим.

5.65. Оскільки всупереч вищенаведеній усталеній практиці Верховного Суду суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, наведені Позивачем підстави касаційного оскарження знайшли своє підтвердження при розгляді касаційної скарги.

5.66. З огляду на викладене касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

5.67. При цьому колегія суддів звертає увагу на необхідність врахування вищенаведених висновків Верховного Суду та вказує на наступне.

5.68. Рішенням постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин від 17.03.2021, яке оформлене протоколом № 4/6, вирішено поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Технотрек" на 5 років Договір та доручено Департаменту підготувати додаткову угоду щодо поновлення Договору на 5 років із приведенням умов Договору у відповідність до законодавства в порядку, передбаченому рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 "Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві".

5.69. Будь-яких інших умов, застережень чи заборон щодо поновлення Договору оренди комісією не обумовлено.

5.70. За таких обставин суди повинні врахувати, що Міськрада висловила свою згоду на поновлення Договору оренди, та надати оцінку діям Відповідача стосовно ухилення від укладення договору на умовах, визначених постійною комісією Міськради.

5.71. При цьому суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку, що подальші дії Департаменту щодо зміни істотних умов Договору оренди дають підстави застосовувати до спірних правовідносин інші норми права чи інший порядок укладення договору всупереч рішенню профільної комісії Міськради, яке таких умов не містить, а зобов`язує Департамент підготувати додаткову угоду до спірного договору оренди, згода на поновлення якого була надана.

5.72. За таких обставин суди необґрунтовано не врахували встановлені ними ж обставини того, що уповноваженим органом Міськради (профільною комісією) ухвалено поновити Позивачу договір оренди земельної ділянки.

5.73. Крім того, судами попередніх інстанцій необґрунтовано надано перевагу висновкам (діям) Департаменту над рішенням постійної комісії Міськради, що у свою чергу призвело до невизначеності, який саме порядок поновлення Договору оренди застосовувати у спірних правовідносинах: передбачений частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (як зазначив апеляційний суд) чи частиною шостою вказаної статті (як вбачається з позовної вимоги Позивача). Під час нового розгляду справи задля прийняття законного та обґрунтованого рішення судом має бути вирішена, серед іншого, і вказана невизначеність.

5.74. Крім вищевикладеного, Суд вказує на необхідність з`ясування судом під час нового розгляду наступних обставин, що мають значення для справи:

- надати оцінку рішенню постійної комісії Міськради від 17.03.2021 та з`ясувати, чи виникли на її підставі певні права та обов`язки сторін;

- оцінити поважність причин пропуску Міськрадою строку для надання відповіді Позивачу на його лист-повідомлення про поновлення договору оренди;

- дослідити зміст відповіді Міськради на предмет відповідності її вимогам закону щодо повідомлень орендодавця на звернення орендаря;

- оцінити обґрунтованість вимог Департаменту та їх відповідність рішенню постійної комісії Міськради від 17.03.2021, вимогам законодавства, у тому числі щодо порядку внесення змін до договору оренди;

- з`ясувати наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди.

5.75. З огляду на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень неодноразово аналізувалася поведінка та дії Департаменту, судам необхідно вирішити питання про наявність підстав для його залучення до участі у справі в якості третьої особи відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України.

5.76. При цьому колегія суддів звертає увагу на встановлену статтею 316 Господарського процесуального кодексу України обов`язковість вказівок, що містяться у цій постанові, для судів першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

5.77. Згідно з імперативними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.78. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

5.79. Колегія суддів зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази, встановити усі обставини, що входять до предмета доказування такого позову і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством прийняти відповідне рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотрек" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/14933/22 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 скасувати, а справу № 910/14933/22 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко