Рішення

від 01.08.2024 по справі 910/14933/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2024Справа № 910/14933/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрек»

до Київської міської ради

про визнання додаткової угоди укладеною

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Перепелицін К.М.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Технотрек" (далі - ТОВ "Технотрек", позивач) до Київської міської ради (далі - Київрада, відповідач) про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.03.2016 укладеною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення 5-річного строку дії зазначеного договору оренди ТОВ "Технотрек" (орендар) продовжує належним чином виконувати свої зобов`язання за вказаним договором за відсутності заперечень орендодавця; у встановлені законом та договором строки ТОВ "Технотрек" повідомило Київраду про намір поновити договірні відносини на новий строк шляхом направлення листа-повідомлення з додаванням проекту відповідної додаткової угоди. З огляду на те, що ні у місячний строк після направлення листа-повідомлення, ні через місяць після закінчення строку дії договору оренди позивач не отримав від Київради відмови та/або заперечень щодо укладення договору на новий строк, ТОВ "Технотрек" вважає, що наявні підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, на яких був укладений договір оренди від 25.03.2016.

У позові ТОВ "Технотрек" просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.03.2016 між Київською міською радою та позивачем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що Київська міська рада вже висловила свою позицію щодо поновлення договору оренди у висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, що був оформлений протоколом № 4/6 від 17.03.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023, у задоволенні позову ТОВ "Технотрек " було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 03.04.2023 вищевказані судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 справу було прийнято до нового розгляду, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У підготовчому провадженні позивач надав письмові пояснення щодо поданого позову з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03.04.2023 у цій справі, заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

У судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, представник позивача не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав клопотання про розгляд справи без його участі з урахуванням наданих ним письмових пояснень.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у позові з підстав, викладених у відзиві.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.04.2024 по даній справі, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Установлено, що 25.03.2016 між Київрадою (орендодавець) та ТОВ "Технотрек" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір), згідно з яким орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради № 509/509 від 20.11.2014, передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Чапаєва, 7, 7-Б у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 0,1032 га; цільове призначення - для будівництва житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом і вбудованими об`єктами соціальної інфраструктури; кадастровий номер - 8000000000:88:199:0055.

Пунктом 3.1 договору оренди визначено, що його укладено на 5 років (тобто до 25.03.2021).

Відповідно до пункту 11.7 договору оренди після закінчення строку, на який його було укладено, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має переважне право перед іншими особами на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії цього договору до дня поновлення його дії у порядку та розмірах, встановлених цим договором. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статей 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з п. в ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території, належать зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Визначення договору оренди землі містить і ст. 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

Як встановлено судом, за 3 місяці до закінчення строку дії договору оренди, на який його було укладено, позивач звернувся до Київради з листом-повідомленням № 12/12 від 23.12.2020 про поновлення цього договору оренди, до якого він долучив проект додаткової угоди про поновлення договору; електронний витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунку платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 15.12.2020; копію свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 (відповідно до свідоцтва про право власності на нежилий будинок серії НБ № 010004473, виданого Київською міською державною адміністрацією 16.10.2001, згідно з яким позивачеві на праві колективної власності належить нежилий будинок - оздоровчий центр площею 78,300 кв. м, що розташований в місті Києві за адресою: вул. Чапаєва, будинок 7, літера "Б" (на даний час - вул. В`ячеслава Липинського)).

Проте на вказаний лист позивача Київрада не надала відповіді чи будь-якого повідомлення, зокрема, про відмову у поновленні договору оренди.

Водночас встановлено, що 17.03.2021 за наслідками розгляду звернення ТОВ "Технотрек" рішенням постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин, оформленим протоколом № 4/6, було вирішено поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Технотрек" договір оренди на 5 років. Цим же рішенням Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) доручено підготувати додаткову угоду щодо поновлення договору оренди на 5 років із приведенням його умов у відповідність до законодавства у порядку, передбаченому рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 "Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві".

У подальшому 22.09.2021 позивач отримав проект договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, який передбачав внесення змін до договору оренди.

У відповідь листом від 20.10.2021 ТОВ "Технотрек" попросило змінити умови пунктів 4.10, 8.4, 11.4 у наданому проекті договору та виправити можливу описку в нумерації пунктів розділу 13. Проте в листі від 18.11.2021 Департамент відмовив позивачу у коригуванні вищезазначених пунктів проекту договору.

07.12.2021 позивач повторно просив Департамент внести зміни до проекту договору, на що також отримав відмову від 14.01.2022. При цьому Департамент вказав на необхідність подання орендарем оновленого витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Листом від 01.07.2022 ТОВ "Технотрек" надало Департаменту оновлений витяг із технічної документації та вчергове просило відкоригувати проект договору у відповідності до законодавства та повідомити про місце та дату укладення договору.

Разом з тим 05.08.2022 позивач отримав для ознайомлення проект договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, який не передбачав запропонованих ним змін, у зв`язку з чим орендар звернувся до Департаменту з листом від 02.09.2022, яким просив внести зміни до пунктів 4, 17 проекту договору, а пункт 20 виключити.

04.10.2022 Департамент відмовив позивачу у його пропозиції, посилаючись на те, що орендна плата за користування земельною ділянкою, зазначена в пункті 4 проекту договору, відповідає розмірам, визначеним чинним законодавством України.

У подальшому, 01.11.2022, позивач звернувся безпосередньо до відповідача, як орендодавця, та попросив поновити договір шляхом укладення та підписання додаткової угоди про його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, надавши Київраді проект відповідної угоди.

На виконання доручення заступника міського голови Департамент розглянув вищевказане звернення позивача від 01.11.2022 та надав відповідь, оформлену листом № 05716-14479 від 02.12.2022, відповідно до якої пропозиція позивача не може бути задоволена, оскільки 22.09.2021 та 05.08.2022 представникові позивача надавався проект договору для погодження істотних умов договору, який останнім не погоджено та не повернуто до Департаменту.

Зважаючи на отриману відповідь Департаменту товариство припинило подальше листування з відповідачем та 29.12.2022 звернулося до господарського суду з даним позовом.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Судом вже встановлено, що пунктом 3.1 договору оренди від 25.03.2016 сторони погодили, що договір укладено на 5 років, тобто до 25.03.2021.

При цьому 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, була викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

При цьому стаття 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній до 16.07.2020) мала назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, частини п`ята та шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин. За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону України «Про оренду землі», розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення».

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Разом з тим Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Однак відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

При цьому відповідно до статті 236 ГПК України суд враховує правову позицію у подібних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що згідно з ч. 2 статті 126-1 Земельного кодексу України якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини першої статті 126-1 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 Земельного кодексу України. Тобто поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 Земельного кодексу України, за загальним правилом заборонено.

З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону про оренду землі базується саме на положеннях стаття 126-1 Земельного кодексу України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону про оренду землі та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі про оренду землі у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону про оренду землі в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

При цьому, переглядаючи дану справу, Верховний Суд у постанові від 03.04.2024, зазначив, що поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" відповідно до розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Отже, оскільки договір оренди земельної ділянки сторонами був укладений 25.03.2016, то до спірних правовідносин щодо поновлення строку дії цього договору має застосуватися редакція ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що діяла в попередній редакції (до 16.07.2020).

Як вже зазнчалося, за змістом положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у вказаній редакції) після закінчення строку договору оренди орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, мав за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. При цьому у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови могли бути змінені за згодою сторін. Також згідно з положеннями цієї статті, у разі якщо орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягав поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Крім того відповідно до п. 11.7 договору оренди земельної ділянки від 25.03.2016 після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має переважне право перед іншими особами на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії цього договору до дня поновлення його дії у порядку та розмірах, встановлених цим договором. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: позивачем дотримано орендар належно виконує свої обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору, які як вбачається із матеріалів справи дотримані позивачем.

Також як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у пункті 42 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

Судом встановлено, що позивач із дотриманням порядку, встановленого договором оренди та положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі", скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки та своєчасно, з дотриманням встановлених договором оренди строків, повідомив відповідача про свій намір скористатися таким правом на поновлення договору на новий строк шляхом направлення Київській міській раді, як орендодавцю, листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому до свого листа-повідомлення позивач додав проект відповідної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, а також свідоцтво про право власності на нежилий будинок - оздоровчий центр, що розташований на спірній земельній ділянці.

Крім того, на підтвердження належного виконання умов договору, позивач надав відповідачу довідку № 9923 від 14.01.2021 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи; витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 15.12.2020; пояснення, що земельна ділянка використовується за цільовим призначенням.

Проте Київська міська рада, у порушення вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо надання відповіді, на звернення позивача від 23.12.2020 про поновлення договору оренди земельної ділянки, у визначений законом строк, без поважних причин відповіді не надала та не повідомила ТОВ "Технотрек" про своє рішення або укласти відповідну додаткову угоду або відмовити (заперечити) проти її укладення.

У численних постановах Верховного Суду, зокрема від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16, від 02.11.2022 у справі № 912/1802/21, від 27.09.2022 у справі № 912/1803/21, від 18.05.2023 у справі № 910/10380/20 акцентовано увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Верховний Суд у наведених постановах наголошував, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Законодавець, задекларувавши в нормах Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема, про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору. Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" орган державної влади чи місцевого самоврядування як власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк. Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря. Водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 13.02.2024 у справі № 910/743/23).

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що рішенням постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин, оформленим протоколом № 4/6 від 17.03.2021 (тобто до закінчення строку дії договору) було вирішено поновити ТОВ "Технотрек" договір оренди на 5 років та доручено Департаменту підготувати таку додаткову угоду щодо поновлення договору із приведенням умов цього договору у відповідність до законодавства в порядку, передбаченому рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 "Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві".

Будь-яких інших умов, застережень чи заборон щодо поновлення договору оренди комісією надано не було. Отже шляхом такої безпричинної бездіяльності Київрада не заперечила проти поновлення договору оренди, а фактично висловила свою згоду на поновлення договору, проте, додаткову угоду з позивачем не уклала.

Верховний Суд у постанові від 03.04.2024 у даній справі зазначив, що факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин у справі суд визнає бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на лист-повідомлення позивача від 23.12.2020 і неукладення додаткової угоди до договору протиправними та зазначає, що такими діями Київська міська рада порушила права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно зі ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 11 ст. 33 вказаного Закону України).

З указаної норми закону вбачається, що встановлений нею припис є імперативним, а тому має бути виконаний сторонами за умови дотримання порядку та строків направлення проекту додаткової угоди орендарем.

Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 зробив висновок, зокрема, про те, що у випадку, коли орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

При цьому якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення.

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було б неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

Оскільки цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, принципи свободи договору, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності належать до фундаментальних засад цивільного законодавства, а сторони у договорі оренди землі є однаково зобов`язаними виконувати як умови законодавства, так і цього договору, то визнання договору укладеним внаслідок того, що, незважаючи на дотримання орендарем вимог закону та договору, орендодавець, фактично маючи можливість двічі відмовитись від продовження орендних правовідносин (перший раз у місячний термін з моменту звернення орендаря, а другий протягом місяця після закінчення строку договору оренди), не здійснив жодних юридично значущих дій спрямованих на припинення відносин, то задоволення позову про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах є способом забезпечення прав більш вразливої (слабкої) сторони у правовідносинах, гарантією стабільності цивільних та господарських правовідносин між їх учасниками.

Щодо доводів Департаменту про необхідність внесення змін до договору оренди та наявності правових підстав для внесення таких змін, на чому наполягав представник відповідача, суд зазначає, що передбачене законом завчасне повідомлення орендодавця з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У даному випадку відповідач не повідомив орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення, чим не дотримався визначеного законом порядку, а тому він втратив можливість внести зміни до договору, про які він вказував у рішенні постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин № 4/6 від 17.03.2021.

Натомість, враховуючи, що позивач (орендар) дотримався вимог, встановлених ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в попередній редакції), звернувшись до орендодавця з повідомленням про поновлення дії договору оренди та проектом додаткової угоди, тоді як відповідачем не було надане повідомлення про відмову (заперечення) проти поновлення дії договору у визначений законом строк без поважних на це причин, суд приходить до висновку, що за наведених вище обставин додаткова угода має бути визнана укладеною в редакції, запропонованій позивачем, на той же самий строк та на тих же самих умовах.

Щодо залучення до участі у справі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської ради (Київської міської адміністрації), то суд зазначає, що Департамент земельних ресурсів є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді, яка є відповідачем у справі, а отже, невиконання покладених на департамент повноважень Київською міською радою є відповідальністю департаменту перед Київською міською радою, а тому суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі у якості третьої особи Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської ради.

Також суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Отже з урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Технотрек" підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 31 000,00 грн, суд виходить з такого.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 31 000 грн. заявник долучив до матеріалів справи:

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Бойко Юрію Анатолійовичу серія КС № 7410/10 від 01.03.2019;

- копію ордера про надання правничої допомоги серія АІ № 1322413 від 12.12.2022, виданого адвокату Бойко Ю.А. на представництво інтересів ТОВ "Технотрек" в суді;

- копію договору про надання правової допомоги від 12.12.2022, укладеного між ТОВ "Технотрек" та адвокатом Бойко Ю.А.

- загальний звіт про виконання умов договору про надання правничої допомоги № 12-12 від 12 грудня 2022 (перша інстанція при першому розгляді);

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.

У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, яка має середній ступінь складності; розгляд справи у загальному позовному провадженні з викликом учасників справи; обсяг виконаної адвокатом роботи під час розгляду справи у всіх судових інстанціях; кількість судових засідань та наданих в них пояснень представником позивача.

Також суд бере до уваги ту обставину, що новий розгляд справи у Господарському суді міста Києва не вимагав від адвоката додаткових витрат часу та вмінь для формування своєї правової позиції (яка була незмінною протягом всього розгляду справи), відшукання нових доказів, надання додаткового правового аналізу наявним у справі доказам, відсутність необхідності у повторних процесуальних діях адвоката під час нового розгляду справи.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ТОВ "Технотрек" на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, за якою при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 11 622,50 грн. (сплачений за подання позову в сумі 2530,00 грн., за подання апеляційної скарги - в сумі 3 721,50 грн. та за подання касаційної скарги - в сумі 5 368,00 грн), а також витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрек» до Київської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною задовольнити.

Визнати укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, що був укладений між Київською міською радою (01044, Україна, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технотрек» (01030, Україна, м. Київ вул. В. Липинського, 7-б, ідентифікаційний код 31228593) у наступній редакції:

«Додаткова угода про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.03.2016

м. Київ ___202_ року

Київська міська рада, ідентифікаційний код 22883141, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Хрещатик, 36 (далі у тексті - "орендодавець"), з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Технотрек" (ідентифікаційний код 31238593, місцезнаходження: місто Київ, вулиця В. Липинського (раніше Чапаєва), будинок 7-б (далі у тексті «орендар»), з другої сторони, уклали дану додаткову угоду (далі у тексті - угода) про наступне:

1. Поновити на 5 (п?ять) років строк дії договору оренди земельної ділянки від 25.03.2016, кадастровий номер - 8000000000:88:199:0055, місце розташування - вул. В. Липинського (раніше - вул. Чапаєва), 7, 7-б у Шевченківському районі м. Києва, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технотрек» та Київською міською радою, на 5 (п?ять) років (далі у тексті - договір оренди).

2. Інші умови договору оренди від 25.03.2016 залишаються незмінними.

3. Дана угода є невід`ємною частиною договору оренди, і набуває чинності з моменту її нотаріального посвідчення в установленому порядку.

4. Витрати, пов`язані з нотаріальним посвідченням цієї угоди, сплачує орендар.

5 Дана угода підлягає державній реєстрації.

6. Дана додаткова угода складена у трьох примірниках. Один примірник - для зберігання у орендаря, один - для орендодавця (знаходиться на зберіганні у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), один - для зберігання у нотаріуса.

Київська міська рада

Орендар

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрек» (01030, м. Київ вул. В. Липинського, 7-б, ідентифікаційний код 31228593) судовий збір у сумі 11 622 (одинадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн 50 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 20 000 ( двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 01 серпня 2024.

Повний текст рішення складений 12 серпня 2024.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.