Постанова

від 11.04.2024 по справі 910/17190/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/17190/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 (головуючий суддя Ходаківська І. П., судді Демидова А. М., Євсіков О. О.)

за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"

про забезпечення позову

у справі № 910/17190/23

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Анмейд Груп" і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Артс"

про усунення перешкод в користуванні майном,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анмейд Груп" (далі - ТОВ "Анмейд Груп", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Артс" (далі - ТОВ "Престиж Артс", відповідач-2) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення ТОВ "Анмейд Груп", а також ТОВ "Престиж Артс" з адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 907,6 кв.м, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 2-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 891837080000) та складається з наступних складових частин: адміністративне приміщення (літ. А) загальною площею 4 883,3 кв.м; приміщення гаража цегляне (літ. Д) загальною площею 49,8 кв.м; склади для зберігання товарів (холодний 1, 2, 6, столова) (літ. Ж, літ. Е) загальною площею 716,5 кв.м; склади для зберігання товарів (7, 12, 16, 17, 6) (літ. В) загальною площею 2 791,2 кв.м; склади для зберігання товарів (3, 10 11, 5) (літ. Г) загальною площею 4 299,5 кв.м; склади для зберігання товарів (1, 2, 9, 15, 21, 22, 19, 4а) (літ. Б) загальною площею 8 167,3 кв.м та зобов`язання відповідачів звільнити усі приміщення цього адміністративно-виробничого комплексу від належного їм майна;

2. Разом із позовною заявою до суду першої інстанції подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони ТОВ "Анмейд Груп" та ТОВ "Престиж Артс", а також будь-яким іншим особам, окрім АБ "Укргазбанк", вчиняти будь-які дії щодо користування нерухомим майном - адміністративно-виробничим комплексом та вчиняти будь-які дії щодо передачі в користування (оренду, суборенду, найм, піднайм тощо) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу. Також позивач просить заборонити усім органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо набуття, зміни чи припинення речових прав на нерухоме майно (права користування, оренди, суборенди, найму, піднайму тощо) щодо нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу.

3. Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що АБ "Укргазбанк" з 18.03.2019 набув права власності на спірний адміністративний комплекс. Проте, незважаючи на завершення строку оренди за договором оренди адміністративно-виробничого комплексу від 01.05.2016 № 1/5-22, наявність судової заборони усім (окрім АБ "Укргазбанк") на користування адміністративним комплексом, на теперішній час ТОВ "Анмейд Груп" та ТОВ "Престиж Артс" фактично продовжують користуватися приміщеннями адміністративно-виробничого комплексу, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 2-Б, а також безпідставно передають їх в суборенду третім особам. Відтак, на думку заявника, на даний час існують обґрунтовані припущення, що у разі задоволення позову у даній справі, відповідачами можуть бути вчинені дії з метою ухилитися від виконання рішення суду в установленому законом порядку.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 заяву АБ "Укргазбанк" про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ТОВ "Анмейд Груп", ТОВ "Престиж Артс" та будь-яким іншим особам, окрім АБ "Укргазбанк", вчиняти будь-які дії щодо користування, а також щодо передачі в користування (оренду, суборенду, найм, піднайм тощо) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 907,6 кв.м, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 2-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 891837080000) та складається з наступних складових частин: адміністративне приміщення (літ. А) загальною площею 4 883,3 кв.м; приміщення гаража цегляне (літ. Д) загальною площею 49,8 кв.м; склади для зберігання товарів (холодний 1, 2, 6, столова) (літ. Ж, літ. Е) загальною площею 716,5 кв.м; склади для зберігання товарів (7, 12, 16, 17, 6) (літ. В) загальною площею 2 791,2 кв.м; склади для зберігання товарів (3, 10 11 ,5) (літ. Г) загальною площею 4 299,5 кв.м; склади для зберігання товарів (1, 2, 9, 15, 21, 22, 19, 4а) (літ. Б) загальною площею 8 167,3 кв.м або його частин.

Заборонено усім органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо набуття, зміни чи припинення речових прав на нерухоме майно (права користування, оренди, суборенди, найму, піднайму тощо) щодо нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 907,6 кв.м, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 2-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 891837080000) та складається з наступних складових частин: адміністративне приміщення (літ. А) загальною площею 4 883,3 кв.м; приміщення гаража цегляне (літ. Д) загальною площею 49,8 кв.м; склади для зберігання товарів (холодний 1, 2, 6, столова) (літ. Ж, літ. Е) загальною площею 716,5 кв.м; склади для зберігання товарів (7, 12, 16, 17, 6) (літ. В) загальною площею 2 791,2 кв.м; склади для зберігання товарів (3, 10 11, 5) (літ. Г) загальною площею 4 299,5 кв.м.; склади для зберігання товарів (1, 2, 9, 15, 21, 22, 19, 4а) (літ. Б) загальною площею 8 167,3 кв.м або його частин.

5. Ухвалу суду мотивовано тим, що предметом позовних вимог у даній справі є усунення перешкод в користування майном. Запропоновані позивачем заходи забезпечення позову стосуються саме протиправних дій щодо належного позивачу на праві власності нерухомого майна, що мають триваючий характер та порушують належні позивачу як власнику даного майна права щодо користування та розпорядження своєю власністю.

6. При цьому суд першої інстанції зазначив про доведеність позивачем належними та допустимими доказами дійсної можливості утруднення чи неможливості виконання рішення в майбутньому, у разі задоволення позовних вимог.

7. Відтак, врахувавши те, що предмет спору відповідає обраному позивачем способу забезпечення позову, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 скасовано в частині заборони ТОВ "Анмейд Груп", ТОВ "Престиж Артс" та будь-яким іншим особам, окрім АБ "Укргазбанк", вчиняти будь-які дії щодо користування, а також щодо передачі в користування (оренду, суборенду, найм, піднайм тощо) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 907,6 кв.м. У скасованій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви АБ "Укргазбанк" про забезпечення позову відмовлено.

9. Відмовляючи в цій частині заяви про забезпечення позову, апеляційний господарський суд виходив із того, що факт неправомірності користування відповідачами спірним нерухомим майном є предметом розгляду та доведення у даній справі та має бути дослідженим під час розгляду справи по суті.

10. Апеляційний суд врахував, що на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та застосування заходів забезпечення позову зазначена обставина не є встановленою та не може бути підставою для задоволення заяви позивача.

11. При цьому апеляційний суд зазначив, що позивачем не доведено належними доказами того, що відповідачі вчиняють або будуть вчиняти дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити виконання рішення у даній справі у разі задоволення позову або призведе до виникнення нових судових справ.

12. Отже, апеляційний суд виснував про недоведеність позивачем належними доказами наявності підстав, з якими стаття 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) пов`язує обґрунтованість застосування заходів забезпечення позову.

13. Окрім того, апеляційний суд зважив на те, що судом першої інстанції накладено заборону вчиняти будь-які дії, в тому числі передачу в оренду, суборенду, щодо нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 20 907,6 кв.м, не тільки відповідачам, але й будь-яким іншим особам, окрім власника, без врахування того, що така заборона порушує права та законні інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу - інших орендарів та суборендарів, які є користувачами частини приміщень у спірному комплексі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. АБ "Укргазбанк" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у цій справі і залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2023.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

15. У касаційній скарзі позивач зазначає, що необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову, про які АБ "Укргазбанк" просив у заяві, обумовлена вчиненням відповідачами протиправних дій відносно належного позивачу на праві власності нерухомого майна, що мають триваючий характер та порушують належні позивачу як власнику даного майна правомочності щодо користування та розпорядження своєю власністю.

16. Скаржник вказує, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по даній справі або ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки наразі відповідачами можуть продовжуватися вчинятися дії щодо безпідставного користування та розпорядження належним позивачу на праві власності адміністративним комплексом, в тому числі щодо передачі його частин в суборенду третім особам.

17. Більше того, за доводами скаржника, укладення відповідачами нових договорів оренди чи суборенди приміщень адміністративного комплексу та передання їх в користування третім особам без належних на те правових підстав та згоди дійсного власника даного нерухомого майна може призвести до порушення прав цих третіх осіб, оскільки в цьому випадку позивач буде змушений залучати таких осіб в якості співвідповідачів у даній справі або звертатися до них з окремими позовами щодо захисту своїх прав власника.

18. Скаржник також зазначає, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову не мають наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єктів господарювання, чого не враховано апеляційним судом.

19. Отже, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недоведенність АБ "Укргазбанк" належними доказами наявності підстав, з якими стаття 136 ГПК України пов`язує обґрунтованість застосування заходів забезпечення позову.

Позиція інших учасників справи

20. ТОВ "Анмейд Груп" та ТОВ "Престиж Артс" подали відзиви, у яких не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважають їх безпідставними і необґрунтованими, просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

21. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позов в частині заборони ТОВ "Анмейд Груп", ТОВ "Престиж Артс" та будь-яким іншим особам, окрім АБ "Укргазбанк", вчиняти будь-які дії щодо користування, а також щодо передачі в користування (оренду, суборенду, найм, піднайм тощо) нерухомого майна.

22. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

23. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

24. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

25. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.

26. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

27. Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

28. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

29. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Однак заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту постановленого у саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі. З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

30. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

31. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

32. Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

33. За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

34. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

35. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

36. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

37. Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

38. Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

39. З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, де предметом розгляду є немайнові вимоги, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23.

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном. Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру.

41. Відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

42. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

43. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

44. Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

45. При цьому в силу прямого застереження, наведеного в частині одинадцятій статті 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

46. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

47. Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

48. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду у справі № 906/824/17 від 07.08.2018 та постанову від 21.01.2019 у справі № 902/483/18).

49. Верховний Суд зазначає, що спір у даній справі стосується нерухомого майна, яким, як вважає позивач, відповідачі продовжують користуватися без наявних правових підстав та вчиняють дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань щодо звільнення спірного майна після пред`явлення позову до суду.

50. Колегія судів погоджується з висновком апеляційного суду, що в даному випадку факт неправомірності користування відповідачами спірним нерухомим майном є предметом розгляду та доведення у цій справі та має бути дослідженим саме під час розгляду справи по суті. На стадії прийняття позовної заяви до розгляду та застосування заходів забезпечення позову зазначена обставина не є встановленою та не може бути підставою для задоволення заяви позивача.

51. Отже, з урахуванням викладеного, виходячи з предмета та підстав позову, вимог та обґрунтування заяви про забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача про забезпечення позову у скасованій апеляційним судом частині шляхом заборони ТОВ "Анмейд Груп" та ТОВ "Престиж Артс", а також будь-яким іншим особам, окрім АБ "Укргазбанк", вчиняти будь-які дії щодо користування нерухомим майном - адміністративно-виробничим комплексом фактично мають ознаки вирішення спору по суті.

52. За таких обставин Верховний Суд вважає, що здійснене судом апеляційної інстанції в цій частині забезпечення позову правозастосування статей 136, 137 ГПК України є правильним та узгоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду (доводи касаційної скарги в цій частині є декларативними та не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції відповідних норм права).

53. Разом з тим, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Анмейд Груп" та ТОВ "Престиж Артс", а також будь-яким іншим особам, окрім АБ "Укргазбанк", вчиняти будь-які дії щодо передачі в користування (оренду, суборенду, найм, піднайм тощо) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу, суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що перебування спірного нерухомого майна у користуванні відповідачів створює передумови для подальшої його передачі цими особами в користування іншим особам, що, в свою чергу, може призвести до неможливості виконати рішення суду (в разі задоволення позову) та захистити права позивача в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

54. При цьому заявлені заходи забезпечення позову в цій частині безпосередньо стосуються предмета спору за відповідним позовом.

55. Отже, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії щодо спірного нерухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про усунення відповідачами перешкод у користуванні нерухомим майном в разі задоволення такого позову.

56. Водночас, зазначений захід забезпечення позову не завдасть шкоди відповідачам чи іншим особам, адже не позбавить їх прав на володіння користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися спірним майном шляхом передачі його в користування третім особам.

57. З огляду на викладене вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову в цій частині відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору та по суті спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей.

58. Невжиття заявлених заходів забезпечення позову в цій частині може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що узгоджується з усталеною судовою практикою щодо питання застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру.

59. Отже, доводи скаржника щодо безпідставного скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову у цій справі шляхом заборони ТОВ "Анмейд Груп" та ТОВ "Престиж Артс", а також будь-яким іншим особам, окрім АБ "Укргазбанк", вчиняти будь-які дії щодо передачі в користування (оренду, суборенду, найм, піднайм тощо) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

60. З урахуванням мотивів, які містяться у цій постанові, Касаційним господарським судом відхиляються аргументи, викладені у відзивах ТОВ "Анмейд Груп" та ТОВ "Престиж Артс" в частині, що стосується вирішення судами заяви про забезпечення позову щодо заборони відповідачам, а також будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії з передачі в користування спірного нерухомого майна.

61. Колегія суддів касаційної інстанції також зазначає, що учасникам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку, оскільки вони не мають вирішального значення для правильного вирішення цього спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

63. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

64. Зважаючи на викладене вище, а також враховуючи положення пунктів 1, 4 частини першої статті 308 ГПК України, постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в забезпеченні позову шляхом заборони ТОВ "Анмейд Груп" та ТОВ "Престиж Артс", а також будь-яким іншим особам, окрім АБ "Укргазбанк", вчиняти будь-які дії щодо користування нерухомим майном - адміністративно-виробничим комплексом необхідно залишити без змін, а в частині відмови в забезпеченні позову шляхом заборони ТОВ "Анмейд Груп" та ТОВ "Престиж Артс", а також будь-яким іншим особам, окрім АБ "Укргазбанк", вчиняти будь-які дії щодо передачі в користування (оренду, суборенду, найм, піднайм тощо) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу необхідно скасувати, ухвалу суду першої інстанції щодо забезпечення позову в цій частині залишити в силі, у зв`язку з чим, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/17190/23 шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Анмейд Груп" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Престиж Артс", а також будь-яким іншим особам, окрім Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", вчиняти будь-які дії щодо передачі в користування (оренду, суборенду, найм, піднайм тощо) нерухомого майна - адміністративно-виробничого комплексу скасувати, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/17190/23 щодо забезпечення позову у відповідній частині залишити в силі.

3. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/17190/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Є. В. Краснов

Г. М. Мачульський