Ухвала

від 19.04.2024 по справі 199/9619/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

Іменем України

19 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 199/9619/23

провадження № 61-5112ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Обоянська 2» про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Обоянська 2» про зобов`язання вчинити певні дії повернуто заявниці.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 29 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2023 року залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання копії ухвали для сплати судового збору в розмірі 536,80 грн та для надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

13 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про продовження строку на апеляційне оскарження ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2023 року. Також позивачка зазначила, що справа, яка розглядається, стосується захисту прав споживачів, а тому вона звільнена від сплати судового збору.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2023 року повернуто апелянту.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги ухвали від 29 січня 2024 року в повному обсязі не виконані, до суду апеляційної інстанції не надано докази сплати судового збору.

04 квітня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги, оскільки безпідставно не розглянув клопотання про звільнення заявниці від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись із легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Відповідно до статті 1? Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке саме право споживача, визначене у статті 21 зазначеного Закону, є порушеним, таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до двох відповідачів: фізичної особи ОСОБА_2 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Обоянська 2».

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2023 року про залишення позову ОСОБА_1 без руху зокрема встановлено, що позивачем не конкретизовано позовні вимоги - зміст позовних вимог щодо кожного із відповідачів.

Аналіз позовної заяви у справі № 199/9616/23, яка наявна в системі «Електронний суд», не дозволяє суду дійти висновку, що дана справа стосується лише захисту права заявниці як споживача, оскільки у його прохальній частині наявні вимоги, які заявлено до фізичної особи ОСОБА_4 та не направлені на захист прав споживача.

Таким чином, установивши, що вимоги ухвали від 29 січня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху в повному обсязі не виконані, а саме: суду апеляційної інстанції не надано докази сплати судового збору в розмірі 536,80 грн, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги.

Ураховуючи викладене, підстави вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, відсутні.

Посилання заявниці на помилковість висновків апеляційного суду є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на хибному тлумаченні процесуальних норм та не впливають на законність висновку про повернення апеляційної скарги.

Крім того, повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із такою скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.

Отже, оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановлена із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року є необґрунтованою.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягають окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Обоянська 2» про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов