Ухвала

від 19.04.2024 по справі 757/72634/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 757/72634/17

провадження № 61-2785ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про стягнення завданих збитків,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року у вказаній вище справі.

Верховний Суд ухвалою від 13 березня 2024 року касаційну скаргу залишив без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме для надання касаційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити підстави касаційного оскарження та їх нормативно-правове обґрунтування, а також вказати відомості про наявність чи відсутність зареєстрованого електронного кабінету.

У квітні до суду надійшли матеріали, якими недоліки касаційної скарги не усунуті у повному обсязі.

Так у новій редакції касаційної скарги заявник вказує, що судові рішення оскаржує з підстави касаційного оскарження, визначеній у пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Проте, такі дії не є належним виконанням вимог приписів пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

Подана на усунення недоліків нова редакція касаційної скарги, незважаючи на роз`яснення Верховного Суду в ухвалі від 13 березня 2024 року, не містить посилань та нормативно-правового обґрунтування підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1, 2, 3 частин другої статті 389 ЦПК України, а отже заявник не виконав у повному обсязі вимоги пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України та ухвали Верховного Суду від 13 березня 2024 року.

Суд бере до уваги посилання заявника на те, що саме в зв`язку з порушенням вимог статті 411 ЦПК України Верховний Суд скасував судові рішення під час першого перегляду справи, та зазначає таке.

15 січня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року. Цей закон змінив положення цивільного процесуального законодавства, зокрема, в частині вимог щодо форми та змісту касаційної скарги. Цей закон започаткував одну з новел - обов`язок вказувати та обґрунтовувати підстави касаційного оскарження, визначені в частині другій статті 389 ЦПК України. Водночас, цивільне процесуальне законодавство станом на час звернення ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції вперше в жовтні 2019 року такої вимоги щодо оформлення касаційної скарги не містило.

Відповідно до приписів статей 185, 393 ЦПК України якщо заявник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений судом строк, то така касаційна скарга не приймається до розгляду та підлягає поверненню заявнику.

Враховуючи те, що станом на 19 квітня 2024 року заявник не усунув недоліки касаційної скарги, то така скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Повернення касаційної скарги не позбавляє особу на повторне звернення до суду з касаційною скаргою.

Керуючись статтями 185, 261, 393 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про стягнення завданих збитків.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко