Рішення

від 10.04.2024 по справі 535/2781/22

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/2781/22

Провадження № 2/535/143/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Мальцева С.О.,

секретарі судового засідання Білик Н.О.,

розглянувши у судовому засіданні в смт. Котельва Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради Харківської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді;-.

установив:

07 грудня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради, в якій просить:

-скасувати Наказ Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради від 29.08.2022 року №15-К «Про звільнення ОСОБА_1 »

-поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради з 30.08.2022 року;

-стягнути з Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу;

-стягнути з Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату на момент звільнення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до Наказу Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради від 01.09.2003 року №10 ОСОБА_1 обіймала посаду сторожа Богуславської загальноосвітньої коли І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради. 01.11.2022 року в приміщенні Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради їй вручили Наказ Богуславської загальноосвітньої школи І-ПІ ступенів Борівської селищної ради від 29.08.2022 року №15-К «Про звільнення ОСОБА_1 ». Як вбачається з пункту 1 Наказу ОСОБА_1 було звільнено з посади сторожа Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Борівської селишної ради з 29.08.2022 року, відповідно до окремих пунктів статей 40, 41, 43 КЗпП України, та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 року». Разом із Наказом про звільнення ОСОБА_1 було вручено лист Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Борівської селищної ради, в якому йдеться про необхідність скласти обов`язки та передати комплект ключів від вхідних дверей Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Позивач із Наказом повністю не погоджується, вважає його абсолютно безпідставним і таким, що грубо порушує трудові права позивача.

13 грудня 2022 року ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

14 лютого 2023 року до суду надійшов відзив від Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради, у якому вони просили залишити в дії наказ Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради №15-к від 29.08.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; вимоги щодо стягнень визнати не правомірними оскільки, адресно вони необґрунтовані у відношенні до ОСОБА_1 .

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 02 травня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

04 липня 2023 року ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області витребувано з Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за два місяці роботи, що передували звільненню, з розшифровкою складових та зазначенням кількості фактично відпрацьованих днів у кожному місяці з урахуванням положень викладених в Постанові КМУ від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»; витребувано з Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради довідку про розмір виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по день звільнення.

Однак, доказів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи Богуславською загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради надано не було.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги просила задовольнити.

Представник відповідача, директор Богуславського ліцею Борівської селищної ради в судове засідання не з`явилася, просила розглянути справу без представника відповідача за матеріалами справи, які має суд.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Перевіривши обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача щодо скасування Наказу Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради від 29.08.2022 року №15-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Відповідно до Наказу Богуславської загальноосвітньої школи 1-ІІІ ступенів Борівської селищної ради від 01.09.2003 року №10 ОСОБА_1 обіймала посаду сторожа Богуславської загальноосвітньої коли І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради.

01.11.2022 року в приміщенні Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради їй вручили Наказ Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради від 29.08.2022 року №15-К «Про звільнення ОСОБА_1 ». Як вбачається з пункту 1 Наказу ОСОБА_1 було звільнено з посади сторожа Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради з 29.08.2022 року, відповідно до окремих пунктів статей 40, 41, 43 КЗпП України, та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 року».

Разом з Наказом про звільнення ОСОБА_1 було вручено лист Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради про вимогу скласти обов`язки, а саме передати комплект ключів від вхідних дверей Богуславської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Згідно запису в трудовій крижці ОСОБА_1 , зробленого 30.08.2022 року, ОСОБА_1 звільнена з посади сторожа Богуславської ЗОШ І-ІІІ ступенів відповідно до ст.36 п.8-3, ст.40 п.3 КЗпП України, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 року».

Відповідно до вимогстатті 233 КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до частини шостої статті 43Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно дост.21 КЗпП Українитрудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п.4 ч.1,ч.6ст.36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору єрозірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи роботодавця (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45). Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Як зазначено в Наказі про звільнення ОСОБА_1 , її було звільнено відповідно до окремих пунктів статей 40, 41, 43 КЗпП України.

Відповідно до статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем виключно з дванадцяти підстав.

Для застосування до працівника будь-якого пункту статті 40 КЗпП України існує законодавчо визначена процедура, а з Наказу про звільнення вбачається, що роботодавцем не конкретизовано, на підставі якого саме пункту особа була звільнена.

В статті 41 КЗпП України зазначені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов.

При цьому, слід наголосити, що пункти 1-5 статті 41 КЗпП в Україні не можуть бути застосовані до особи позивача, оскільки останній не суб?єктом на якого поширюються положення даних пунктів.

19.07.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», (на який посилається роботодавець у Наказі) яким у статті 41 КЗпП в Україні частину першу доповнено пунктом 6 такого змісту: неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

При цьому, позивач зазначає, що дійсно село Богуславка Харківської області дійсно було окуповано Російськими військами з «13.04.2022 року по 04.10.2022 року.

Станом на дату подання позову село звільнено, а органи державної влади України здійснюють повноваження в селі Богуславка в тому числі й Богуславська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради.

Обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою має бути обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов?язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Верховний суд у постанові від 17.01.2019 №708/254/18 зазначив, що згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Верховний Суд дійшов висновку, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з вимогами статті 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги що будівля Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради взагалі не постраждала внаслідок бойових дій та в ній здійснюють повноваження працівники школи, то розірвання трудового договору за пунктом 6 статті 41 КЗпП в Україні є також не застосовним до особи позивача.

Щодо застосування роботодавцем до позивача статті 43 К3пП України суд зазначає наступне.

Як вбачається з частин 1-3 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, Установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 дійсно є членом профспілкової організації. На засідання Профспілкової організації щодо розгляду подання роботодавця про розірвання з позивачкою трудового договору не запрошувалася, жодних заяв про розгляд подання без її участі не подавала, доручень іншим особам представляти її інтереси при розгляді подання також не надавала.

Крім того, слід зазначити що Наказ про звільнення ОСОБА_1 взагалі не містить жодних посилань на те, що профспілкова організація надала згоду на її звільнення, не вказано дати і номеру відповідного протоколу, що в сукупності з іншими доводами, викладеними в позовній заяві свідчать також про незаконність Наказу про звільнення ОСОБА_1 .

З огляду на те, що в Наказі про звільнення ОСОБА_1 не конкретизовано який саме пункт ст.40, 41, 43 КЗпП України застосовується, суд вважає, що вищезазначений наказ є незаконним, таким, що не відповідає вимогам законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Суд вважає обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню доводи в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до вимог ч.2ст. 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 32 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику розглядусудами трудовихспорів» №9від 06листопада 1992року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради Харківської області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.08.2022 року по дату винесення рішення - 10 квітня 2024 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради Харківської області на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати на момент звільнення, суд відмовляє в її задоволенні за необґрунтованістю та недоведеністю, оскільки за час розгляду справи позивачем не було надано жодного доказу щодо суми заборгованості невиплаченої заробітної плати на момент звільнення.

Надана суду роздруківка щодо отримання позивачем 11.08.2022 року заробітної плати у сумі 1681,60 грн свідчить про її виплату або часткову виплату, оскільки конкретної суми заборгованості не було надано.

При цьому суд роз`яснює позивачу, що вона має право звернутися до суду з окремим позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати на момент звільнення.

Згідно ст.141ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому, згідно з п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір"позивач звільнена від сплати судового збору, тому відповідно дост.141ЦПКУкраїни судові витрати у справі у вигляді судового збору за ці позовні вимоги у розмірі 992,40 грн слід стягнути з Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради Харківської області на рахунок держави.

Відповідно до положень п. 4 ч.1 ст.430ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі підлягає до негайного виконання.

Керуючисьп.1ст.40, ст.ст.42,49-2,235,237-1 КЗпП України, ст.ст.76-78,83,258-259,263-265,268,352,354,430 ЦПК України,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради Харківської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, задовольнити частково.

Скасувати наказ Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради Харківської області від 29.08.2022 року № 15-К « Про звільнення ОСОБА_1 »

Поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради Харківської області з 30.08.2022 року.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради Харківської області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.08.2022 року по дату винесення рішення - 10 квітня 2024 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір"позивач звільнена від сплати судового збору, тому відповідно дост.141ЦПКУкраїни судові витрати у справі у вигляді судового збору за ці позовні вимоги у розмірі 992,40 грн слід стягнути з Богуславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської селищної ради Харківської області на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Апеляційна скарга може бути подана через Котелевський районний суд Полтавської області.

Повний текст рішення складено 22.04.2024.

Суддя С.О.Мальцев