Рішення

від 22.04.2024 по справі 120/1001/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 р. Справа № 120/1001/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

26.01.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Павенського Б.В., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.

Позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000 грн за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022, пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

У позовній заяві зазначається, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та в період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 25.06.2022 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у складі військової частини НОМЕР_2 , куди його було відряджено для несення служби на підставі бойового розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 № 54 гриф. При цьому у спірний період позивач отримував заробітну плату та додаткову грошову винагороду у розмірі 30 000 грн відповідно пункту 1 Постанови № 168, тоді як додаткова грошова винагорода із розрахунку до 100 000 грн за участь у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів йому не нараховувалась та не виплачувалась, хоча позивач мав право на її отримання.

Ухвалою суду від 31.01.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

26.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та у 2022 році проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 07.04.2022 № 5-вв позивача направлено у службове відрядження до НОМЕР_4 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з 07.04.2022 з метою прийняття участі у заходах. Водночас на час службового відрядження позивач перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідач вказує на те, що згідно з п. 4 наказу Адміністрації ДПС від 31.03.2022 № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168" начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів, щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до Наказу № 164-АГ.

Відтак, на думку відповідача, за період перебування позивача у службовому відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 , а саме з 07.04.2022 по 26.06.2022, військова частина НОМЕР_2 мала б щомісячно до 5 числа повідомляти військову частину НОМЕР_1 про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах виключно у формі Довідки, передбаченої додатком 2 до Наказу № 164-АГ.

Крім того, довідка № 1372 у тому вигляді, в якому її видано військовою частиною НОМЕР_2 , сама по собі не може слугувати належним доказом на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

Відповідач зауважує, що 05.05.2022 на його адресу надійшла телеграма зі списками військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які приймали безпосередню участь у бойових діях або заходах у квітні 2022 року, якою підтверджено участь позивача у бойових діях з 29.04.2022 по 30.04.2022 та, відповідно, виплачено додаткову винагороду у розмірі 4666,67 грн. Крім того, 02.06.2022 до відповідача надійшла телеграма, якою підтверджено участь позивача у бойових діях з 01.05.2022 по 16.05.2022, що стало підставою для виплати додаткової винагороди за травень 2022 року у розмірі 36129,03 грн.

Також відповідач вказує про те, що 19.09.2022 на його адресу надійшов супровідний лист зі Списками військовослужбовців, які приймали безпосередню участь у бойових діях або заходах, яким підтверджено участь позивача у бойових діях за період з 25.05.2022 по 31.05.2022, з 02.06.2022 по 18.06.2022 та з 21.06.2022 по 23.06.2022. Відтак позивачу була виплачена додаткова винагорода у розмірі 15806,45 грн за травень та 46666,67 грн за червень 2022 року.

Разом з тим відповідач звертає увагу на те, що додаткова винагорода у розмірі 4666,67 грн за червень 2022 року нарахована позивачу за участь у бойових діях та заходах під час перебування у службовому відрядженні в іншому прикордонному загоні та не відноситься до спірного періоду.

Відповідач також заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки на даний час питання виплати додаткової винагороди є досить актуальним і судова практика Вінницького окружного адміністративного суду з цього питання є досить розповсюдженою, а тому представником була здійснена механічна робота по шаблонному позову.

26.02.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначив, що не виплативши позивачу додаткову винагороду за участь у бойових діях за квітень-червень 2022 року у розмірі 100 000 грн, передбачену Постановою КМУ № 168, відповідач порушив права позивача та не виконав свої службові повноваження.

Згідно з ч. 1 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Частиною шостою статті 18 КАС України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою

З матеріалів справи видно, що електронну копію ухвали суду від 31.01.2024 про відкриття провадження у цій справі доставлено до електронного кабінету третьої особи 01.02.2024 о 12:49 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі № 500/8027/21 дійшов висновку, що довідка про доставку в електронному вигляді рішення суду є належним доказом отримання стороною такого рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за відсутності пояснень третьої особи щодо позову.

Ухвалою суду від 21.03.2024 витребувано з військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та зобов`язано її у 10-денний строк з дня отримання ухвали надати суду додаткові докази у вигляді інформації та документів, а саме:

- відомості про те, чи направлялись військовою частиною НОМЕР_2 на адресу військової частини НОМЕР_1 повідомлення про безпосередню участь позивача у бойових діях протягом квітня-червня 2022 року, що було б підставою для нарахування та виплати йому додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану" в розмірі до 100 000 грн, і якщо направлялися, то надати суду копії відповідних документів;

- відомості про те, чи надходили на адресу військової частини НОМЕР_2 рапорти (донесення) начальника командира підрозділу, в якому проходить службу позивач, про його участь у бойових діях протягом квітня-червня 2022 року із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі, і якщо надходили, то надати суду копії відповідних рапортів;

- відомості про те, чи видавались військовою частиною НОМЕР_2 довідки про участь позивача у бойових діях протягом квітня-червня 2022 року і якщо так, то чи відповідали вони формі Довідки, передбаченої додатком до Наказу № 164-АГ (у цьому разі суду необхідно надати такі довідки);

- інформацію про бойові розпорядження із зазначенням реквізитів, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях протягом квітня-червня 2022 року;

- витяги із записів журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового журналу) із записами про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з квітня-червня 2022 року (у разі якщо такі записи не велися, то вказати причини цього);

- відомості про перелік заходів у відповідності до Наказу № 164-АГ, в яких позивач приймав безпосередню участь із захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, із зазначенням конкретного періоду (кількості днів) такої участі та місця участі (в яких саме областях, районах, містах тощо);

- повідомити суд, які підтверджуючі документи щодо прийняття позивачем участі у бойових діях повинна була надати військова частина НОМЕР_1 , якщо згідно з довідкою від 05.08.2022 № 1372 позивач брав участь у бойових діях у складі військової частини НОМЕР_2 ;

- повідомити суд із зазначенням реквізитів документів, на підставі яких здійснено облік фактичного часу участі позивача у бойових діях протягом квітня-червня 2022 року та які відображені у довідці від 05.08.2022 № 1372.

Цією ж ухвалою витребувано з військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та зобов`язано її у 10-денний строк з дня отримання ухвали надати суду додаткові докази у вигляді інформації та документів, а саме:

- бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове), або постова відомість (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл) чи копії або витяги з них, в частині, що стосується та може підтверджувати безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей (у разі якщо такі записи не велися, то вказати причини цього);

- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь позивача (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі у таких діях або заходах;

- відомості про те, чи направлялись військовою частиною НОМЕР_2 на адресу військової частини НОМЕР_1 повідомлення про безпосередню участь позивача у бойових діях протягом квітня-червня 2022 року, що було б підставою для нарахування та виплати йому додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 і якщо направлялися, то надати суду копії відповідних документів.

01.04.2024 на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2024 від третьої особи надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що копії з журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу (докази виконання бойових завдань позивачем) надати немає можливості, оскільки їх облік та введення безпосередньо здійснювався у прикордонній комендатурі швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону.

Третя особа зазначила, що списки, передбачені додатком 2 до Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби № 164-АГ, за квітень-липень 2022 року направлялись військовій частині НОМЕР_1 листом від 26.08.2022 № 22/2658-22. Рапорти про виплату додаткової винагороди у розмірі 70000 грн за квітень-травень 2022 року за підписом першого заступника начальника загону коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_3 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 були направлені до військової частини НОМЕР_1 супровідним листом від 24.06.2022. Рапорти від прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 70000 грн за червень 2022 року не надходили.

02.04.204 на виконання ухвали суду від 21.03.2024 від відповідача надійшла довідка військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2024, зі змісту якої вбачається, що за результатами перевірки наявної інформації про безпосередню участь у бойових діях або заходах в журналах бойових дій у період з 07.04.2022 по 25.06.2022 щодо позивача відповідні відомості не обліковані.

Попри це, відповідач надав суду копії рапортів та інших документів, зі змісту яких видно, що перший заступник начальника загону комендант прикордонної комендатури НОМЕР_3 прикордонного загону полковник ОСОБА_3 клопотав перед начальником 24 прикордонного закону полковником ОСОБА_4 про виплату окремим військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 доплати до додаткової винагороди у розмірі 70000 грн пропорційно із розрахунку на місяць ряду, зокрема позивачу ОСОБА_1 за період з 09.04.2022 по 26.04.2022, з 18.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 26.06.2022.

Крім того, з наданих суду документів вбачається, що вказані рапорти відповідач направив на адресу військової частини НОМЕР_2 з метою реалізації вимог постанови Кабінету Міністрів України № 168 та з проханням після опрацювання повернути відповідні рапорти до військової частини НОМЕР_1 .

Водночас, як зазначає третя особа, рапорти про виплату додаткової винагороди у розмірі 70000 грн за квітень-травень щодо позивача направлялись відповідачу, разом з тим рапорти за червень від відповідача не надходили.

Оцінивши зібрані у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив таке.

Як зазначає позивач та підтверджує відповідач, ОСОБА_1 був мобілізований на підставі Указу Президента України № 69/22 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 та у 2022 році проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.04.2022 № 5-вв позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з 07.04.2022, з метою прийняття участі у заходах. Підстава: бойове розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 № 56-Т.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1372 майстер-сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022. Підстава: бойове розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 № 56 гриф.

Позивач наголошує на тому, що він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумських областей в період з 07.04.2022 по 25.06.2022, що підтверджується відповідною довідкою військової частини НОМЕР_2 , а тому має право на виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. Відтак за захистом своїх порушених прав та інтересів звертається до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII"Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі державні органи).

Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова № 168, в редакції чинній у спірний період).

Пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З метою виконання вимог Постанови № 168 та врегулювання правовідносин щодо виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України передбаченого цієї постановою грошового забезпечення, Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято наказ від 31.03.2022 № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" (далі Наказ № 164).

Пунктом 1 Наказу № 164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30 000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 2 Наказу № 164-АГ розкрито зміст терміну "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі бойові дії або заходи), а нормою абзацу 7 пункту 3 Наказу № 164-АГ передбачено, що з метою підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надають останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Форма довідки затверджена додатком № 1 до Наказу № 164-АГ.

Разом з тим, на думку відповідача, позивачу видано довідку про участь у бойових діях або заходах згідно додатку № 1 до Наказу № 164-АГ, яка є персональним документом щодо участі окремого військовослужбовця у бойових діях, тоді як підставою для проведення спірної виплати є саме списки за формою згідно додатку № 2 до Наказу № 164-АГ. Також відповідач зазначає, що в листах із Списками підтверджень безпосередньої часті у бойових діях або заходах за квітень-червень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_2 , у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 164-АГ, які надходили до військової частини НОМЕР_1 , дані щодо позивача відсутні.

Щодо "списків військовослужбовців", на які зіслався відповідач, то суд зауважує, що відповідно до пункту 4 Наказу № 164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).

Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання.

А згідно з пунктом 12 Наказу № 164-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби на підставі наказів вищих начальників (командирів).

Судом встановлено, що у спірний період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 позивач знаходився в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 . При цьому позивачу не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода відповідно пункту 1 Постанови № 168 у розмірі до 100 000 грн.

Разом з тим суд враховує, що факт прийняття позивачем участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування на території Сумської та Чернігівської областей у період здійснення зазначених заходів підтверджується належним, допустимим й достатніми доказом, який відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

Йдеться про довідку військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1372, згідно з якою позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022. Підстава: бойове розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 № 56 гриф.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що вказана довідка є персональним документом щодо участі окремого військовослужбовця у бойових діях, але не дає підстав для проведення спірної виплати, що можливо лише за наявності списків за формою згідно додатку № 2 до Наказу № 164-АГ.

В цьому контексті суд зауважує, щодо довідка № 1372 від 05.08.2022 містить усю необхідну та аналогічну інформацію, що передбачена вказаним додатком 2, зокрема про період безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах та підставу участі в них.

Водночас суд критично оцінює посилання відповідача на те, що конкретні дні участі позивача у відповідних заходах в довідці не зазначені, адже довідка чітко відображає періоди участі позивача у таких заходах на території Чернігівської та Сумської областей.

Суд враховує, що під час розгляду справи відповідачем не надано доказів щодо визнання вищевказаної довідки недійсною або її відкликання.

Також відповідач не надав суду вмотивованих пояснень щодо правових підстав видання такої довідки, зокрема щодо її видачі третьою особою не на підставі положень Наказу № 164-АГ.

При цьому суд бере до уваги, що Наказом № 164-АГ механізм реалізації права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди поставлено у залежність від вчинення начальником регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, дій у формі щомісячного повідомлення органів в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах. Це повідомлення здійснюється у спосіб надсилання документів (списків) згідно додатку 2 до наказу № 164-АГ та в подальшому воно є підставою для прийняття наказу про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що жоден з учасників справи не ставить під сумнів безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, а отже, і його право на виплату спірної додаткової винагороди за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022. Водночас таке право позивача не може порушуватися (залишатися нереалізованим) через формальні недоліки, які не залежать від його волі, зокрема через те, що, як зазначає відповідач, йому не було надіслано інформації за встановленою формою та у передбачені строки, як цього вимагає пункт 4 Наказу № 164-АГ, що й стало перешкодою для виплати позивачу спірної додаткової винагороди.

Відтак суд не погоджується з доводами відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди можуть бути лише списки за формою згідно додатку 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач, але попри це доходить висновку, що надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою від 05.08.2022 № 1372 (видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02.04.2022 № 56 гриф).

Крім того, як зазначає третя особа, списки, які передбачені додатком 2 до Наказу № 164-АГ, за квітень-липень 2022 року направлялись військовій частині НОМЕР_1 листом від 26.08.2022 № 22/2658-22.

Суд вважає, що у цій ситуації позивач не може нести тягар негативних наслідків від неправомірної бездіяльності суб`єктів владних повноважень і що недотримання органами Держприкордонслужби вимог законодавства в частині складення усіх необхідних документа та обміну інформацією щодо участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не може бути підставою для відмови у виплаті спірної доплати.

Крім того, як вже зазначалося вище, за своєю формою та змістом видана позивачу довідка № 1372 від 05.08.2022 відповідає довідці за формою згідно з додатком 1 до Наказу № 164-АГ. Водночас пунктом 3 цього наказу визначено, що така довідка оформляється щодо військовослужбовців, які відряджені з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, для підтвердження днів їхньої безпосередньої участі у бойових діях або заходах.

Наведене додатково свідчить про те, що відповідна довідка доводить участь позивача у відповідних діях та забезпеченні відповідних заходів у вказаній у довідці період.

При вирішенні справи суд також застосовує правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 560/3141/23.

У вказаній справі Верховний Суд зазначив, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи , до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який видав відповідну довідку. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Зміст цих документів може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах. Іншим випадком необхідності пошуку доказів участі військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах може бути ситуація втрати (знищення) документів військової частини (підрозділу) в умовах бойових дій, засвідчена відповідними документами.

Відтак Верховний Суд дійшов висновку, що довідки є належними доказами підтвердження наявності права у позивача на виплату додаткової винагороди у відповідному розмірі.

Порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що введення документів, передбачених законодавством, які б підтверджували участь відряджених військовослужбовців у бойових діях або у здійсненні заходів, належить до виключної компетенції військових частин за місцем несення служби та перебування у відрядженні, а тому відсутність таких документів за умови наявності інших належних, достовірних, допустимих та неспростованих доказів, які доводять факт безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або здійсненні заходів, не може позбавляти права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди. Тягар за неналежне ведення документації має нести військова частина, а не військовослужбовець.

До того ж, як встановлено судом з додатково витребуваних у відповідача документів, перший заступник начальника загону комендант прикордонної комендатури НОМЕР_3 прикордонного загону полковник ОСОБА_3 подав на ім`я начальника 24 прикордонного закону полковника ОСОБА_5 рапорти щодо виплати окремим військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди у розмірі 70000 грн пропорційно із розрахунку на місяць, зокрема позивачу ОСОБА_1 за період з 09.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 26.06.2022.

У свою чергу відповідач перенаправив вказані рапорти до військової частини НОМЕР_2 задля виконання вимог Постанови № 168 та після опрацювання просив повернути відповідні рапорти військовій частині НОМЕР_1 .

Третя особа натомість зазначила, що рапорти про виплату додаткової винагороди у розмірі 70000 грн за квітень-травень за підписом першого заступника начальника загону коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_3 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 були направлені до військової частини НОМЕР_1 супровідним листом від 24.06.2022, а рапорти щодо виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 70000 грн за червень від військової частини НОМЕР_1 не надходили.

На думку суду, наведені вище обставини лише додатково підтверджують право позивача на виплату спірної додаткової винагороди, а також те, що це право позивача залишилось нереалізованим не через неучасть позивача у бойових діях або здійсненні заходів, а виключно через невиконання військовими частинами 2193 та 2253 усіх формальних процедур щодо оформлення необхідних для здійснення виплати документів.

Насамкінець суд враховує, що під час розгляду справи відповідачем не надано доказів того, що видана позивачу довідка військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 №1372 відкликалась з підстав її помилкової видачі, або що взамін неї була видана нова довідка іншого змісту.

Згідно з ч. 3 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд).

Так, у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць відповідно до Постанови № 168 у зв`язку з безпосередньою участю в бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей в період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 25.06.2022.

Водночас, як встановлено судом, за період з 29.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 16.05.2022, з 25.05.2022 по 31.05.2022, з 02.06.2022 по 18.06.2022 та з 21.06.2022 по 23.06.2022 позивачу виплачена додаткова винагорода пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів відповідно до Постанови № 168.

Відтак в цій частині позовні вимоги про виплату спірної винагороди не можуть бути задоволені.

Крім того, суд не вбачає підстав для зазначення у резолютивній частині рішення конкретної суми недоплаченої винагороди, оскільки рішення суду носить зобов`язальний характер, а визначення точної суми недоплати відноситься до завдань відповідача на стадії виконання покладеного судом обов`язку, в разі набранням рішенням законної сили.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168, за безпосередню участь у бойових діях або заходах з 07.04.2022 по 28.04.2022, з 17.05.2022 по 24.05.2022, за 01.06.2022, з 19.06.2022 по 20.06.2022 та з 24.06.2022 по 25.06.2022, в розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу зазначеної винагороди за вказаний період, з урахуванням вже проведених виплат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат в цій частині судом не вирішується.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу адвоката, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В силу вимог ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 (далі Клієнт) та адвокатом Павенським Б.В. (далі Адвокат) укладено Договір про представництво у адміністративній справі від 22.01.2024 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Адвокат зобов`язується надати правову допомогу та представляти інтереси Клієнта в суді за його позовом до військової частини про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, з правами сторони, передбаченої статтями 44, 47 КАС України, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта

Відповідно до пункту 4.2 Договору гонорар адвоката складає суму обумовлену сторонами п`ять тисяч гривень.

Відповідно до квитанції від 25.01.2024 позивач сплатив адвокату гонорар у сумі 5000 грн.

Таким чином, витрати позивача в розмірі 5000 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та доводяться належними і допустимим доказами.

Разом з тим суд враховує, що згідно з ухвалою суду від 31.01.2024 розгляд цієї справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, як можна побачити з інформації із комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" (КП "ДСС"), адвокатом ОСОБА_6 протягом 2022-2023 рр. подано низку адміністративних позовів з подібним предметом спору (щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168).

Відтак суд доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи та обсягом правових послуг, що був необхідним для забезпечення представництва та захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи.

Суд зауважує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд немає права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Однак суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог та клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, суд приходить до переконання, що витрати позивача на правову допомогу підлягають зменшенню до 2500,00 грн і що такий розмір відповідатиме вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000 грн, пропорційно дням його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з перебуванням безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а саме з 07.04.2022 по 28.04.2022, з 17.05.2022 по 24.05.2022, 01.06.2022, з 19.06.2022 по 20.06.2022 та з 24.06.2022 по 25.06.2022.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття в період з 07.04.2022 по 28.04.2022, з 17.05.2022 по 24.05.2022, 01.06.2022, з 19.06.2022 по 20.06.2022 та з 24.06.2022 по 25.06.2022 безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з перебуванням безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в розрахунку до 100 000 грн на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: адвокат Павенський Борис Володимирович (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса для листування: а/с 5237, м. Вінниця, 21018);

3) відповідач: військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 );

4) третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: військова частина НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).

Повне судове рішення складено 22.04.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович