Рішення

від 19.04.2024 по справі 140/36086/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/36086/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євротехлогістик до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Євротехлогістик (далі ТзОВ Євротехлогістик, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000601/2 від 21.09.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації або документа, що її замінює № UA205140/2023/006610.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство внаслідок укладеного з іноземною компанією зовнішньоекономічного договору придбало товар (навантажувач) та подало через декларанта митному органу митну декларацію та додані до неї документи, що підтверджують складові митної вартості, яка визначена за першим методом з урахуванням витрат на транспортування товару. Однак відповідач прийняв оскаржуване рішення, яким здійснив коригування митної вартості у зв`язку із тим, що подані документи містили розбіжності, а декларант не надав усіх додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості.

Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. Подані документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) (а.с. 51).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с. 53-60). В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, які ввозяться на митну територію України не може бути визнаною за вибраним декларантом методом, оскільки подані документи містять наступні розбіжності:

- згідно довідки про транспортні витрати №б/н від 18.09.2023 вартість перевезення від пункту завантаження Widnes (Великобританія) до кордону України становить 81232,02 грн, відстань по даному маршруту становить 2236 км, тобто вартість перевезення до кордону України - 36,33 грн/км. Однак, вартість перевезення по території України від кордону до м. Київ становить 36427,78 грн, відстань по даному маршруту становить 510 км., тобто вартість перевезення по території України становить 71,43 грн, що свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості;

- в довідці про транспортні витрати №б/н від 18.09.2023 вказано транспортні витрати по консолідованому вантажу, однак перевізником не розподілено пропорційно до ваги вартість наданих транспортних послуг.

З огляду на те, що вартість перевезення товару за один кілометр по Україні перевищує вартість перевезення товару за один кілометр за межами України, і така різниця нічим не пояснюється, у митниці виник обґрунтований сумнів щодо заявленої митної вартості, оскільки транспортні витрати є невід`ємною складовою митної вартості.

Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості відповідно до умов поставки, та призводить до сумнівів щодо заявленої митної вартості товару.

Крім того, вище зазначені факти не дають можливості перевірити розрахунок числового значення митної вартості.

Відповідно до митного законодавства транспортні витрати є важливою складовою митної вартості товару, а відтак не підтвердження її декларантом унеможливлює визначення митної вартості за першим методом - за ціною договору (ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні).

З огляду на вказане у митниці було достатньо підстав для сумніву щодо заявленої митної вартості за першим методом та витребування додаткових документів для підтвердження та/або спростування вказаних розбіжностей.

Разом з тим, від надання додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився, про що повідомив митницю листом №2 від 21.09.2023.

Враховуючи ненадання декларантом витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митницею після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 МК України визначено за резервним методом, а саме на рівні 13935 євро за МД №UA112080/2023/756 від 26.01.202. З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Окрім того, представник відповідача заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн. Вважає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із даною справою, а їх сума - необґрунтованою.

Ухвалою суду від 11.01.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін (а.с. 97).

У відповіді на відзив позивач не погодився з аргументами відповідача та просив позов задовольнити повністю, з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 99-101).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 27.04.2023 між ТзОВ Євротехлогістик (покупцем) та Forktruk Warehouse Europe LTD (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № 331, відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцю товар на умовах дійсного контракту згідно з додатками до нього (п. 1.1 контракту) (а.с. 24-27).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 контракту поставка товару по даному контракту здійснюється на адресу, вказану покупцем у письмовій формі. Поставка товару здійснюється на умовах EXW Widnes згідно з правилами Інкотермс-2010. Відгрузка товару покупцю здійснюється не пізніше 3 робочих днів після дати відгурзки, узгодженої сторонами.

Оплата здійснюється шляхом передоплати згідно проформи-інвойс. Оплата за цим контрактом здійснюється покупцем у англійських фунтах стерлінгів (п. 5 контракту).

На виконання умов договору компанія Forktruk Warehouse Europe LTD виставила позивачу рахунок-фактуру (інвойс) № 20459 від 06.09.2023, згідно з яким вартість товару JUNGHEINRICH TFG 425 5250 фунтів стерлінгів; JUNGHEINRICH TFG 430 - 5500 фунтів стерлінгів; Hyster H3.5FT - 5000 фунтів стерлінгів (а.с. 18).

20.09.2023 декларант позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару 1: «Самохідний вилковий навантажувач з газовим двигуном, для рівної поверхні, що був у викoристаннi: JUNGHEINRICH TFG 425 (уживаний), Модель TFG 425, серійний номер FN480564, тип двигуна GAS, рік випуску 2014, вантажопідйомність 2500кг, висота підйому 4500 мм...»; товару 2: «Самохідний вилковий навантажувач з газовим двигуном, для рівної поверхні, що був у викoристаннi: JUNGHEINRICH TFG 430 (уживаний), модель TFG 430, серійний номер FN524202, тип двигуна GAS, рік випуску 2016, вантажопідйомність 3000 кг, висота підйому 3300 мм...»; товар 3: «Самохідний вилковий навантажувач з газовим двигуном, для рівної поверхні, що був у використанні: Hyster H3.5FT (уживаний), модель H3.5 FT, серiйний номер L177B34938J, тип двигуна GAS рік випуску 2011, вантажопідйомність 3500кг, висота підйому 3605...» подав митну декларацію №23UA205140076793U0. У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 15750 фунтів стерлінгів. Ціна товару 2 становить 5500 фунтів стерлінгів, митна вартість товару 2 становить 275973,14 грн, яку визначено за першим методом за курсом валюти 45,3816 грн за 1 фунт стерлінгів, з додаванням транспортних витрат (а. с. 72-73).

До митної декларації додано: рахунок-фактура (iнвойс) № INV-20459 від 06.09.2023; автотранспортна накладна від 06.09.2023; супровідний документ Т1 № 23GB000060155760А1 від 13.09.2023; декларація про походження товару № INV-20459 від 06.09.2023; платіжний документ № 59 від 08.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення від 18.09.2023; зовнішньоекономічний контракт № 331 від 27.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 23 від 06.09.2023; договір про перевезення № 149вп/21 від 05.08.2021.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту повідомлення про наявні розбіжності у поданих документах та відсутності усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. У зв`язку з цим, позивачу запропоновано надати додаткові документи на підтвердження складових митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) рахунки на перевезення; 3) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

У відповідь на повідомлення митного органу позивачем подано заяву від 21.09.2023 № 2 у якій зазначив, що декларантом було надано вичерпний перелік документів, підтверджуючих митну вартість та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України (а.с. 79 зворот).

21.09.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000601/2 (а.с. 12-13) відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на рівні 12018,25 фунтів стерлінгів, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) №UA205140/2023/006610 (а.с. 14-15).

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив: 1) згідно довідки про транспортні витрати №б/н від 18.09.2023 вартість перевезення від пункту завантаження Widnes (Великобританія) до кордону України становить 81232,02 грн, відстань по даному маршруту становить 2236 км, тобто вартість перевезення до кордону України - 36,33 грн/км. Однак, вартість перевезення по території України від кордону до м. Київ становить 36427,78 грн, відстань по даному маршруту становить 510 км., тобто вартість перевезення по території України становить 71,43 грн. Дане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості; 2) в довідці про транспортні витрати №б/н від 18.09.2023 вказано транспортні витрати по консолідованому вантажу, однак перевізником не розподілено пропорційно до ваги вартість наданих транспортних послуг. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та неможливість здійснити числовий розрахунок митної вартості.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на товар на рівні 13935 євро за МД № UA112080/2023/756 від 26.01.2023.

В оскаржуваному рішенні зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140077243U4 від 21.09.2023 (а.с. 83 зворот-84) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: самохідного вилкового навантажувачу з газовим двигуном, для рівної поверхні, що був у викoристаннi: JUNGHEINRICH TFG 430 (уживаний), модель TFG 430, серійний номер FN524202 за основним методом (за ціною договору (контракту) та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положеньчастини десятоїцієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зокрема, рахунок-фактура (iнвойс) № INV-20459 від 06.09.2023; автотранспортна накладна від 06.09.2023; супровідний документ Т1 № 23GB000060155760А1 від 13.09.2023; декларація про походження товару № INV-20459 від 06.09.2023; платіжний документ № 59 від 08.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення від 18.09.2023; зовнішньоекономічний контракт № 331 від 27.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 23 від 06.09.2023; договір про перевезення № 149вп/21 від 05.08.2021).

Додатково, на вимогу Волинської митниці декларантом надано: інтернет-витяги; рахунок на перевезення № 371 від 18.09.2023; лист декларанта № 2 від 21.09.2023, що відповідачем не заперечується.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) № 20459 від 06.09.2023, згідно з яким вартість товару JUNGHEINRICH TFG 430 становить 5500 фунтів стерлінгів (а.с. 18). Вказаним рахунком-фактурою визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну.

Ціна товару в рахунку-фактурі № 20459 від 06.09.2023 (5500 фунтів стерлінгів) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205140076793U0 від 20.09.2023 (графа 42).

Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Разом з цим, на підтвердження оплати за товар у відповідності до умов поставки, визначених у контракті № 331 від 27.04.2023, декларант надав митному органу платіжну інструкцію в іноземній валюті № 59 від 08.09.2023 про оплату на адресу іноземного контрагента Forktruk Warehouse Europe згідно зазначеного вище контракту коштів в загальній сумі 15750 фунтів стерлінгів (а.с. 22).

Крім цього, згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 3.2. контракту № 331 від 27.04.2023 поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2010 на умовах EXW Widnes.

Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Так, судом встановлено, що визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на транспортування товару до кордону України за МД №23UA205140076793U0 від 20.09.2023 щодо ввезеного товару, в тому числі і спірного товару у розмірі 8768,59 грн відповідно до пункту 10 статті 58 МК України.

При цьому, на підтвердження понесених таких витрат разом з МД було надано договір № IN149вп/21 від 05.08.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні, укладений між ТзОВ «Євротехлогістик» (клієнт) та ТзОВ «Асан Груп» (експедитор) відповідно до умов якого експедитор надає клієнту комплекс транспортно-експедиторських послуг по організації перевезень вантажів клієнта, перевезень вантажів клієнта по території України (а.с. 31-35); рахунок на оплату від 18.09.2023 № 371 (а.с. 37); довідку про транспортні витрати від 18.09.2023 (а.с. 23), відповідно до яких, ТзОВ «Асан Груп» будучи міжнародним перевізником надав ТзОВ «Євротехлогістик» автомобіль для перевезень консолідованого вантажу за маршрутом: Widnes, Велика Британія Київ, Україна. Загальна вартість транспортних витрат по іноземній території до кордону України (Краківець) становить 81232,02 грн. У довідці про транспортні витрати зазначено, що загальна вартість транспортних витрат по території України (Краківець-Київ), з урахуванням експедиційних послуг становить 36427,78 грн. Вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення. Страхування вантажу не проводилось.

Відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначає, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею встановлено розбіжності, а саме: згідно довідки про транспортні витрати №б/н від 18.09.2023 вартість перевезення від пункту завантаження Widnes (Великобританія) до кордону України становить 81232,02 грн, відстань по даному маршруту становить 2236 км, тобто вартість перевезення до кордону України - 36,33 грн/км, однак, вартість перевезення по території України від кордону до м. Київ становить 36427,78 грн, відстань по даному маршруту становить 510 км., тобто вартість перевезення по території України становить 71,43 грн. Вказане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості; в довідці про транспортні витрати №б/н від 18.09.2023 вказано транспортні витрати по консолідованому вантажу, однак перевізником не розподілено пропорційно до ваги вартість наданих транспортних послуг, що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та неможливість здійснити числовий розрахунок митної вартості.

З такими твердженнями митного органу суд не погоджується та зазначає, що дійсно згідно з довідкою про транспортні витрати №б/н від 18.09.2023 транспортні витрати автомобілем НОМЕР_1 /RDE5133P по іноземній території до кордону України становлять 81232,02 грн.

Проте, як слідує з матеріалів справи, транспортні витрати по іноземній території до кордону України були включені до митної вартості при здійсненні товариством розмитнення і інших 2 позицій товару за МД №23UA205140076793U0 від 20.09.2023, що підтверджується і міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 21.09.2023 (а.с. 19-20).

Тобто, перевізником було виставлено загальний рахунок на оплату № 371 від 18.09.2023 та складено довідку про транспортні витрати №б/н від 18.09.2023 на загальну суму консолідованого перевезення за маршрутом: Widnes, Велика Британія Київ, Україна 117659,80 грн.

Відповідно до абзацу 6 пункту 2 розділу 1 Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651 консолідований вантаж - вантаж, що перевозиться одним транспортним засобом і складається з двох і більше партій товарів для різних одержувачів або для одного одержувача від різних відправників.

Відповідно до договору № IN149вп/21 від 05.08.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні, укладеному між ТзОВ «Євротехлогістик» (клієнт) та ТзОВ «Асан Груп» (експедитор) саме експедитор зобов`язувався за плату і за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, зокрема, автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. Виконуючи умови цього договору експедитор виступає перед третіми особами, діє в інтересах і за рахунок клієнта та заключає договори пов`язані з перевезенням вантажів клієнта.

Тобто, саме ТзОВ «Асан Груп» визначало яким чином формувати документи, що стосувалися транспортних витрат та здійснювало розподіл транспортних витрат.

У рахунку на оплату № 371 від 18.09.2023 була інформація щодо вартості здійснення перевезення товару до кордону України (зокрема товару, що є предметом розгляду даної справи). В свою чергу у довідці про транспортні витрати №б/н від 18.09.2023 зазначена загальна вартість консолідованого вантажу, що перевозився одночасно, у тому числі й спірний вантаж.

Так, в зазначеному рахунку окремими рядками зазначено вартість перевезення вантажу за маршрутом: Widnes, Велика Британія кордон Україна м/п Краківець, а/м НОМЕР_1 /RDE 5133 P 81232,02 грн; вартість послуги з міжнародного перевезення вантажів за маршрутом: кордон Україна м/п Краківець м. Київ (Україна), а/м ВС 3910 МХ / RDE 5133 P 34479,78 грн та винагорода експедитора 1623,33 грн.

Вказане, на думку суду, не може розцінюватись як розбіжність у документах, що має вплив на правильність визначення митної вартості.

Суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах з огляду і на ту обставину, що відповідач визнав заявлену позивачем митну вартість щодо 2 товарних позицій із 3 задекларованих, митна вартість яких і обраний метод її визначення підтверджувалась тим самим контрактом, рахунком-фактурою та документами про транспортні витрати. Проте відповідач відмовив у визнанні митної вартості та скоригував її лише по 1 товарній позиції, без обґрунтування такої вибірковості.

Стосовно тверджень митного органу про не включення до митної вартості винагороди експедитора, то суд його до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Зі змісту довідки про транспортні витрати від 18.09.2023 слідує, що загальна вартість транспортних витрат по території України (Краківець-Київ) з урахуванням експедиційних послуг становить 36427,78 грн. В свою чергу у рахунку на оплату № 371 від 18.09.2023 окремими рядками виділено витрати на послуги з міжнародного перевезення за маршрутом: кордон Україна м/п Краківець м. Київ (Україна), а/м НОМЕР_1 / RDE 5133 P 34479,78 грн та винагорода експедитора 1623,33 грн.

Отже з наведеного можна зробити висновок, що винагорода експедитора мала місце в даному випадку на території України, а відтак, відповідно до частини 11 статті 58 МК України такі витрати після ввезення товару на митну територію України не включаються до митної вартості.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Матеріали справи містять усі документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість спірного товару: самохідного вилкового навантажувача з газовим двигуном для рівної поверхні, що був у використанні марки JUNGHEINRICH TFG 430 в розмірі 6081,17 фунтів стерлінгів, з врахуванням понесених витрат на транспортування.

Враховуючи викладене, розбіжності стосовно транспортних витрат, не свідчать про заниження позивачем вартості перевезення та, відповідно, митної вартості товару, заявленої в МД №23UA205140076793U0 від 20.09.2023.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та такі документи містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує, що вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: виписку з бухгалтерської документації; рахунки на перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього), специфікація та рахунок-фактура (інвойс).

Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації за умов, відповідно до яких товар ввозився на митну територію України, не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі документів, що підтверджують ціну товару та які були сформовані (виписані) продавцем.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях та здійснені вибірково.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зазначає, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Щодо митної декларації МД №UA112080/2023/756 від 26.01.2023, рівень митної вартості 13935 євро, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те,що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числове значення митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000601/2 від 21.09.2023 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості (постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №520/3246/20, від 19.08.2020 у справі №140/754/19).

Оскільки картка відмови в митному оформленні (випуску) товару № UA 205140/2023/006610 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, значеною декларантом, та у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000601/2 від 21.09.2023, яке судом визнано протиправним і скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позов до задоволення.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 03.11.2023 №1/03-11/23, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська сім`я Лисенко» та ТзОВ Євротехлогістик; рахунку № 2/2 від 14.12.2023; платіжної інструкції № 2715 від 14.12.2023 на суму 17000 грн (а.с. 43-46).

Договором про надання правової допомоги від 03.11.2023 №1/03-11/23 визначено, що предметом договору є надання об`єднанням правничої допомоги клієнту в сфері митного права та усіх питань, предметно пов`язаних з цим.

Вартість надання правничої допомоги в суді першої інстанції полягає в підготовці та поданні позовної заяви про скасування рішення про коригування митної вартості товару, поданні відповіді на відзив. Вартість вказаної правничої допомоги визначається в рахунках-фактурі.

Відповідно до рахунку № 2/2 від 14.12.2023 ціна послуги про оскарження у Волинському окружному адміністративному суді рішення про коригування митної вартості товару становить 17000 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості та прийнята як наслідок картка відмови в митному оформленні (випуску) товару. Спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню, не передбачають; справа належить до категорії справ незначної складності. Тому на думку суду вартість наданої правової допомоги в розмірі 17000 грн є завищеною.

Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заперечення відповідача, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності. Решту витрат повинен понести позивач.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 5368,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2713 від 14.12.2023 (а.с. 11).

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 8368,00 грн (5368,00 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору; 3000,00 грн - витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000601/2 від 21.09.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації або документа, що її замінює № UA205140/2023/006610.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євротехлогістик судові витрати в сумі 8368,00 грн (вісім тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Євротехлогістик (02166, м. Київ, пр. Лісовий, 20/34, код ЄДРПОУ 40849093).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Р.С. Денисюк