Постанова

від 31.10.2024 по справі 140/36086/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/36086/23 пров. № А/857/12354/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого суддіМатковської З.М.

суддів-Кузмича С.М., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі №140/36086/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТЕХЛОГІСТИК» до Волинської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Денисюк Р.С., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 11 квітня 2024 року ),-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ЄВРОТЕХЛОГІСТИК» звернулося до суду з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що товариство внаслідок укладеного з іноземною компанією зовнішньоекономічного договору придбало товар (навантажувач) та подало через декларанта митному органу митну декларацію та додані до неї документи, що підтверджують складові митної вартості, яка визначена за першим методом з урахуванням витрат на транспортування товару. Однак відповідач прийняв оскаржуване рішення, яким здійснив коригування митної вартості у зв`язку із тим, що подані документи містили розбіжності, а декларант не надав усіх додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості. Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. Подані документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000601/2 від 21.09.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації або документа, що її замінює № UA205140/2023/006610. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» судові витрати в сумі 8368,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що згідно МД № 23UA205140076793U0 митну вартість вказаного товару визначено за основним методом за ціною договору (контракту). За митною декларацією відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР, які передбачали необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: Згідно довідки про транспортні витрати №б/н від 18.09.2023 вартість перевезення від пункту завантаження Widnes (Великобританія) до кордону України становить 81232,02 грн, відстань по даному маршруту становить 2236 км., тобто вартість перевезення до кордону України 36,33 грн/км. Однак, вартість перевезення по території України від кордону до м.Київ становить 36427,78 грн, відстань по даному маршруту становить 510 км., тобто вартість перевезення по території України становить 71,43 грн. Дане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невідємною складовою митної вартості. В довідці про транспортні витрати №б/н від 18.09.2023 вказано транспортні витрати по консолідованому вантажу. Однак перевізником не розподілено пропорційно до ваги вартість наданих транспортних послуг. Таким чином, оскільки надані позивачем документи під час митного контролю та оформлення містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості. Декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - рахунки на перевезення; - висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Для підтвердження митної вартості декларантом надано наступні документи: - інтернет витяги; - рахунок на перевезення №371 від 18.09.2023; - лист декларанта №2 від 21.09.2023.

В рахунку на перевезення №371 від 18.09.2023 зазначена винагорода експедитора в сумі 1623,33 грн, яка не включена до митної вартості.Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився, про що повідомив митницю листом №2 від 21.09.2023.

Як слідує з матеріалів справи, позивач залучив експедитора для перевезення товару саме у міжнародному сполученні Widnes, Велика Британія Київ, Україна, а відтак і винагорода експедитора мала бути додана до складових митної вартості. Також у довідці про транспортні витрати від 18.09.2023, окремими рядками виділено витрати на кожну із послуг, а тому якби ці витрати підлягали тільки на території України, то ймовірно так би виконавець і зазначив. Однак, з огляд на те, що такі витрати не виділено як по території України, вони сплачувалися позивачем за всі експедиторські послуги, зокрема і по міжнародному сполучені, а тому повинні були бути додані до складових митної вартості товарів.

Вказане, викликало обґрунтований сумнів митного органу щодо наданих документів, які були наданні для підтвердження числових значень, а також і у заявленій митній вартості за першим методом.

Разом з тим не вказано чи це винагорода за наданні послуги по території України, чи поза територією України, відтак такі витрати є складовою митної вартості та мають бути додані до неї, відповідно до вимог статті 58 МК України.

Встановивши відсутність достатніх відомостей для підтвердження митної вартості та розбіжностей в поданих документах, які були подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, як наслідок в митних органах виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості за першими методом.

Неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта; зважаючи на розбіжності, виявлені в поданих до митного контролю документах, що унеможливлювали визнання заявленої декларантом митної вартості товару за першим методом визначення митної вартості товару (за ціною договору), а також враховуючи спрацювання системи ризиків АСАУР та відмову декларанта від подання додаткових документів, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Митну вартість товару 1 по МД № 23UA205140076793U0 від 20.09.2023 року визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476«Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу: на товар на рівні 13935 Євро за МД №UA112080/2023/756 від 26.01.2023.

Апелянт зауважує, що судом першої інстанції не було враховано, що статтею 64 МК України чітко передбачено можливість застосування резервного методу визначення митної вартості товару на підставі раніше визнаних чи визначених вартостей, тобто митних декларацій, відомості про які наявні в митниці.

Так, при здійсненні коригування заявленої декларантом митної вартості товару митницею здійснюється порівняння рівня заявленої митної вартості з наявною в митного органу інформацією про рівень цін на такі товари, а також з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Таке порівняння здійснюється за багатьма параметрами, в тому числі і кодом УКТ ЗЕД, що дозволяє встановити вартість саме за найбільш ідентичний товар. Таким чином, митним органом порівнювався рівень заявленої митної вартості оцінюваного товару з наявною інформацією про рівень цін на такі товари у період 90 днів, проте, за даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, оформлення за ціною контракту ідентичних та подібних товарів були відсутні.

Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, які стали підставою для витребування додаткових документів, що б дали можливість митному органу належним чином перевірити розрахунок усіх числових складових митної вартості товару та усунули сумніви щодо недостовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та які надані на вимогу митного органу не були.

Апелянт вважає прийняте рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000601/2 від 21.09.2023 року та визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006610 такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим.

Щодо витрат на професійну правову допомогу в розмірі 3000 грн апелянт вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспіврозмірним та завищеним та підлягає зменшенню.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Крім цього, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по наданню правничої допомоги у розмірі 8500 грн.. Зазначає, що вказана сума є фіксованим гонораром адвоката, сплачена позивачем, про що на підтвердження надано квитанцію.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, яке обґрунтовує тим, що вказаний розмір витрат не є спів мірним із складністю справи, обсягом та часом наданих адвокатом на виконання робіт та позивачем не надано доказів на підтвердження наданих послуг.

З урахуванням наведеного просить зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги або відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 27.04.2023 між ТзОВ "Євротехлогістик" (покупцем) та Forktruk Warehouse Europe LTD (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № 331, відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцю товар на умовах дійсного контракту згідно з додатками до нього (п. 1.1 контракту).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 контракту поставка товару по даному контракту здійснюється на адресу, вказану покупцем у письмовій формі. Поставка товару здійснюється на умовах EXW Widnes згідно з правилами Інкотермс-2010. Відгрузка товару покупцю здійснюється не пізніше 3 робочих днів після дати відгурзки, узгодженої сторонами.

Оплата здійснюється шляхом передоплати згідно проформи-інвойс. Оплата за цим контрактом здійснюється покупцем у англійських фунтах стерлінгів (п. 5 контракту).

На виконання умов договору компанія Forktruk Warehouse Europe LTD виставила позивачу рахунок-фактуру (інвойс) № 20459 від 06.09.2023, згідно з яким вартість товару JUNGHEINRICH TFG 425 5250 фунтів стерлінгів; JUNGHEINRICH TFG 430 - 5500 фунтів стерлінгів; Hyster H3.5FT - 5000 фунтів стерлінгів.

20.09.2023 декларант позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару 1: «Самохідний вилковий навантажувач з газовим двигуном, для рівної поверхні, що був у викoристаннi: JUNGHEINRICH TFG 425 (уживаний), Модель TFG 425, серійний номер FN480564, тип двигуна GAS, рік випуску 2014, вантажопідйомність 2500кг, висота підйому 4500 мм...»; товару 2: «Самохідний вилковий навантажувач з газовим двигуном, для рівної поверхні, що був у викoристаннi: JUNGHEINRICH TFG 430 (уживаний), модель TFG 430, серійний номер FN524202, тип двигуна GAS, рік випуску 2016, вантажопідйомність 3000 кг, висота підйому 3300 мм...»; товар 3: «Самохідний вилковий навантажувач з газовим двигуном, для рівної поверхні, що був у використанні: Hyster H3.5FT (уживаний), модель H3.5 FT, серiйний номер L177B34938J, тип двигуна GAS рік випуску 2011, вантажопідйомність 3500кг, висота підйому 3605...» подав митну декларацію №23UA205140076793U0. У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 15750 фунтів стерлінгів. Ціна товару 2 становить 5500 фунтів стерлінгів, митна вартість товару 2 становить 275973,14 грн, яку визначено за першим методом за курсом валюти 45,3816 грн за 1 фунт стерлінгів, з додаванням транспортних витрат.

До митної декларації додано: рахунок-фактура (iнвойс) № INV-20459 від 06.09.2023; автотранспортна накладна від 06.09.2023; супровідний документ Т1 № 23GB000060155760А1 від 13.09.2023; декларація про походження товару № INV-20459 від 06.09.2023; платіжний документ № 59 від 08.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення від 18.09.2023; зовнішньоекономічний контракт № 331 від 27.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 23 від 06.09.2023; договір про перевезення № 149вп/21 від 05.08.2021.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту повідомлення про наявні розбіжності у поданих документах та відсутності усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. У зв`язку з цим, позивачу запропоновано надати додаткові документи на підтвердження складових митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) рахунки на перевезення; 3) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

У відповідь на повідомлення митного органу позивачем подано заяву від 21.09.2023 № 2 у якій зазначив, що декларантом було надано вичерпний перелік документів, підтверджуючих митну вартість та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

21.09.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000601/2 відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на рівні 12018,25 фунтів стерлінгів, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) №UA205140/2023/006610.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив: 1) згідно довідки про транспортні витрати №б/н від 18.09.2023 вартість перевезення від пункту завантаження Widnes (Великобританія) до кордону України становить 81232,02 грн, відстань по даному маршруту становить 2236 км, тобто вартість перевезення до кордону України - 36,33 грн/км. Однак, вартість перевезення по території України від кордону до м. Київ становить 36427,78 грн, відстань по даному маршруту становить 510 км., тобто вартість перевезення по території України становить 71,43 грн. Дане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості; 2) в довідці про транспортні витрати №б/н від 18.09.2023 вказано транспортні витрати по консолідованому вантажу, однак перевізником не розподілено пропорційно до ваги вартість наданих транспортних послуг. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та неможливість здійснити числовий розрахунок митної вартості.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на товар на рівні 13935 євро за МД № UA112080/2023/756 від 26.01.2023.

В оскаржуваному рішенні зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140077243U4 від 21.09.2023 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000601/2 від 21.09.2023 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Оскільки картка відмови в митному оформленні (випуску) товару № UA 205140/2023/006610 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, значеною декларантом, та у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000601/2 від 21.09.2023, яке судом визнано протиправним і скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позов до задоволення.

Оскільки суд задовольнив позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнув судові витрати у сумі 8368,00 грн (5368,00 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору; 3000,00 грн - витрати на правничу допомогу).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.10.2020 справа №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Аналізуючи доводи апелянта та матеріали справи колегія суддів враховує, що до митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактура (iнвойс) № INV-20459 від 06.09.2023; автотранспортна накладна від 06.09.2023; супровідний документ Т1 № 23GB000060155760А1 від 13.09.2023; декларація про походження товару № INV-20459 від 06.09.2023; платіжний документ № 59 від 08.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення від 18.09.2023; зовнішньоекономічний контракт № 331 від 27.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 23 від 06.09.2023; договір про перевезення № 149вп/21 від 05.08.2021.

У рішенні митного органу вказано, що згідно з довідкою про транспортні витрати б/н від 18.09.2023 вартість перевезення від пункту завантаження Vidnes (Великобританія) до кордону України становить 81232,02 грн., відстань по даному маршруту становить 2236 км., тобто вартість перевезення до кордону України - 36,33 грн/км. Однак, вартість перевезення по території України від кордону до м.Київ становить 36427,78 грн, відстань по даному маршруту становить 510 км., тобто вартість перевезення по території України становить 71,43 грн. Дане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості.

З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦКУ ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Вартість визначена у довідці про транспортні витрати б/н від 18.09.2023 є домовленою та узгодженою Сторонами Договору №IN 149вп/21 від 05.08.2021 року.

Так, згідно з п. 4.3 Договору №IN 149вп/21 від 05.08.2021 р. (далі - Договору) ціни є договірними і визначається винятково виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку.

Згідно з п. 4.4 Договору оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків.

Таким чином, у Довідці про транспортні витрати б/н від 18.09.2023 вартість перевезення вантажу за маршрутом Велика Британія, Widnes - Київ, Україна, автомобілем BC3910MX/RDE5133P відповідає вартості встановленій у Рахунку- фактурі № 371 від 18 вересня 2023 р.

Також митний орган зазначає, що у довідці про транспортні витрати №б/н від 18.09.2023 вказано транспортні витрати по консолідованому вантажу. Однак перевізником не розподілено пропорційно до ваги вартість наданих транспортних послуг. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та неможливість здійснити числовий розрахунок митної вартості.

Апеляційний суд вважає такий довід митного органу необґрунтованим, оскільки перевезення вантажу здійснювалось згідно з Договором про надання транспортно- експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні №IN 149вп/21 від 05.09.2021 року, укладений між ТОВ «ЄВРОТЕХЛОГІСТИК» та ТОВ «АСАН ГРУП».

Згідно з п. 4.4 цього Договору оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків.

Довідка про транспортні витрати б/н від 18.09.2023 та рахунок-фактура (інвойс) № 371 від 18 вересня 2023, видані експедитором ТОВ «АСАН ГРУП».

Саме ТОВ «АСАН ГРУП» визначає, яким чином формувати документи, що стосуються транспортних витрат та як здійснювати розподіл транспортних витрат.

Крім того, чинне законодавство не містить закріплених вимог до того, як розподіляється вартість наданих транспортних послуг у довідці про транспортні витрати, та необхідності такого розподілу.

Митниця у своєму Рішенні не пояснює, яким чином не розподілення за вагою вантажу у довідці про транспортні витрати б/н від 18.09.2023 впливає на неможливість визначення митної вартості.

В рахунку на перевезення №371 від 18.09.2023 заначена винагорода експедитора в сумі 1623,33 гри, яка не включена до митної вартості.

З наданих документів до митного оформлення, що встановлюють транспортні витрати слідує, що вартість експедиторських послуг була включена у митну вартість разом з вартістю перевезення.

Про це свідчить Довідка про транспортні витрати б/н від 18.09.2023, що закріплює, що загальна вартість транспортних витрат по території України (Краківець - Київ) включає в себе вартість експедиторських послуг. Така вартість відповідає тій, що зазначена в Рахунку на перевезення №371 від 18.09.2023.

Крім того, у рахункові фактурі винагорода експедитора вказана у переліку інших наданих транспортно-експедиторських послуг.

Відповідно для визначення митної вартості Декларантом бралась загальна сума вказана у Рахунку №371 від 18.09.2023.

Окремо слід зазначити, що у Довідці про транспортні витрати сума транспортних витрат по території України також містить у собі суму ПДВ, що вказана окремим рядком в рахунку на перевезення №371 від 18.09.2023.

Зважаючи на це, загальна вартість транспортно-експедиторських послуг вказана у рахункові №371 від 18.09.2023 відповідає зазначеній у Довідці про транспортні витрати.

Отже, у Рішенні про коригування митної вартості Митниця не надала жодних пояснень та обґрунтування, яким чином встановила, що винагорода експедитора, вказана в Рахунку на перевезення №371 від 18.09.2023 у сумі 1623,22 грн, не врахована у митну вартість. Митниця не навела жодного обґрунтованого пояснення того, що документи, подані Позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації.

Натомість дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають, тому рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Щодо витрат на професійну правову допомогу в розмірі 3000 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статей 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що розрахунок правничої допомоги у розмірі 3000,00грн співмірний у співвідношенні до обсягу наданих позивачу послуг та складності справи.

Щодо судових витрат по наданню правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Аналізуючи вищевикладені норм КАС України , виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, ураховуючи що представник позивача ознайомлений із фактичними обставинами справи, вивчав законодавство і судову практику у аналогічній категорії справ, ураховуючи необхідність розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу адвоката та відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, колегія суддів приходить до переконання, що заявлена до відшкодування сума витрат 3000 грн. є неспівмірною до наданих послуг.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, колегія суддів дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 3000,00 грн. є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі №140/36086/23 - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТЕХЛОГІСТИК» судові витрати по наданню правничої допомоги в сумі 3000 ( три тисячі ) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. В. Ніколін