Рішення

від 22.04.2024 по справі 200/1412/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року Справа№200/1412/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

11 березня 2024 року з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» позивач, ОСОБА_1 , звернувся до з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив

- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині не врахування при прийнятті рішення про призначення позивачу пенсії від 25 січня 2024 року до стажу на підземних роботах за списком №1 періодів роботи з 29 вересня 2008 року по 07 грудня 2009 року електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею на Відокремленому підрозділі Державного підприємства «Селидіввігулля», та з 16 грудня 2009 року по 21 травня 2010 року електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею у ТОВ «Донбассуглепроходка», та не застосування положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при встановленні розміру пенсії;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17 січня 2024 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що 25 січня 2024 року за результатами розгляду заяви від 17 січня 2024 року йому була призначена пенсія по інвалідності. Позивач вважає, що при розрахунку пенсії відповідач не враховав певні періоди роботи, а також не застосував положення Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Позивач стверджує, що відповідач протиправно не включив до спеціального страхового стажу періоди роботи з 29.09.2008 по 07.12.2009 на Відокремленому підрозділі Державного підприємства «Селидіввігулля» та з 16.12.2009 по 21.05.2010 на ТОВ «Донбассуглепроходка», оскільки він не може нести відповідальність за несплату роботодавцем страхових внесків у зазначені періоди. На думку позивача, згідно з наданими документами його стаж на підземних роботах за списком №1 становить більше 15 років, а тому розмір його пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» має становити 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало, просило відмовити в їх задоволенні з таких підстав. Заява позивача про призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» була розглянута спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. За результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 16.12.2009 по 21.05.2010, оскільки позивачем не надано довідку про підтвердження пільгового стажу. На підставі наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу встановлено, що на день звернення за перерахунком пенсії стаж на підземних роботах складає Список №1 - 13 років 08 місяців 4 дні замість необхідних 15-ти років, передбачених Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Враховуючи відсутність пільгового підземного стажу за Списком №1 відсутні підстави для задоволення позовних вимог, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Позовні вимоги про зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 29 вересня 2008 року по 07 грудня 2009 року є безпідставними, у зв`язку з тим, що цей період був зарахований до пільгового стажу в добровільному порядку.

18 березня 2024 року суддею Мозговою Н.А. відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 за розпорядженням керівника апарату Донецького окружного адміністративного суду №20 від 27 березня 2024 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого остання передана на розгляд судді Циганенку А.І.

29 березня 2024 року дана справа прийнята до провадження суддею Циганенком А.І.

29 березня 2024 року у відповідача витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив таке.

17 січня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подав заву про призначення пенсії по інвалідності.

26 січня 2024 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №052530004297 ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Згідно з протоколом призначення пенсії розмір пенсії ОСОБА_1 обчислений із 50% заробітної плати, визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Дата встановлення інвалідності 04 грудня 2023 року.

За даними РС-право (стаж для розрахунку права) до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 включений період роботи останнього на підприємстві з кодом ЄДРПОУ 33621589 з 29 вересня 2008 року по 07 грудня 2009 року за ознакою: «ст.14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п. а-в»,

період роботи ОСОБА_1 на підприємстві з кодом ЄДРПОУ 32749260 з 08 грудня 2009 року по 31 травня 2010 року включений до страхового стажу на загальних підставах.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_1 в період з 29 вересня 2008 року по 07 грудня 2009 року працював на відокремленому підрозділі "Шахта 1-3 "Новогродівська" Державного підприємства "Селидіввугілля" (код ЄДРПОУ 33621589), цей період облікований як спеціальний стаж за кодом ЗПЗ014А1,

період роботи на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Сейлз Трейдер" (код ЄДРПОУ 32749260) з 08 грудня 2009 року по 31 травня 2010 року облікований як спеціальний стаж за кодом ЗПЗ013А1, також за вказаний період в персоніфікованому обліку наявні дані про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин та сплату страхових внесків.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) спеціальний стаж ОСОБА_1 облікований за кодами ЗПЗ013А1 та ЗПЗ014А1 в період з 2006 року по липень 2023 року (дата формування виписки 18 січня 2024 року).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України).

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV), який набув чинності 01 січня 2004 року.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 30 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченогостаттею 32цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.

Таким чином, при обчисленні страхового (пільгового) стажу позивача за період роботи після 01 січня 2004 року територіальні органи Пенсійного фонду мають керуватися виключно даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Судом встановлено, що період з 29 вересня 2008 року по 07 грудня 2009 року включений до спеціального стажу позивачу, а тому позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню

Також судом встановлено, що період з 16 грудня 2009 року по 21 травня 2010 року не включений до спеціального стажу через несплату єдиного внеску і відсутністю уточнюючої довідки.

Не сплата єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України за період з 16 грудня 2009 року по 21 травня 2010 року, на яку покликається відповідач, не є підставою для не зарахування вказаного періоду до спеціального страхового стажу позивача.

За усталеною судовою практикою позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків.

Крім того, період роботи на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Сейлз Трейдер" (код ЄДРПОУ 32749260) з 08 грудня 2009 року по 31 травня 2010 року облікований як спеціальний стаж за кодом ЗПЗ013А1, також за вказаний період в персоніфікованому обліку наявні дані про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин та сплату страхових внесків.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Зазначений Порядок №383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 (далі - Список № 202).

Згідно з розділом І Списку №202 право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, мають усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

З 16 січня 2003 року по 02 серпня 2016 року застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Відповідно до довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (додаток 3 до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за №1000/9599 та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152) (далі Довідник):

код ЗПЗ013А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення», постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» і від 16 січня 2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», і за результатами атестації робочих місць.

код ЗПЗ014А1 - працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Отже, період роботи з 08 грудня 2009 року по 31 травня 2010 року підлягає включенню до спеціального стажу позивача.

Згідно з абзацом третім частини 1 статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється діяЗакону України«Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків […] засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 8 Закону України від 2 вересня 2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі Закон №345-VI) мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків […] засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно достатті 40Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Судом встановлено, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) спеціальний стаж ОСОБА_1 облікований за кодами ЗПЗ013А1 та ЗПЗ014А1 в період з 2006 року по липень 2023 року (дата формування виписки 18 січня 2024 року).

Отже, позивач відпрацював на підземних роботах не менш як 15 років для засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а тому мінімальний розмір його пенсії має визначатися відповідно до статті 8 Закону №345-VI.

Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що позов пред`явлений не до тієї особи, яка повинна відповідати за цим позовом, з огляду на таке.

В матеріалах справи наявний протоколом призначення пенсії відповідно до якого рішення №052530004297 про призначення ОСОБА_1 пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», було прийнято 26 січня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Таким чином, позов пред`явлений до тієї особи, яка повинна відповідати за цим позовом, не зважаючи на те який територіальний орган Пенсійного фонду України розглядав заяву позивача від 17 січня 2024 року і формував атрибути сканованих документів та електронну пенсійну справу.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Судом встановлено, що інвалідність позивачу встановлена 04 грудня 2023 року, заява про призначення пенсії по інвалідності подана ним 17 січня 2024 року (тобто звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності). Вказана заява розглянута і за результатами її розгляду прийнято рішення про призначення пенсії, а отже повторний розгляд цієї заяви не призведе до поновлення порушеного права позивача і одержання ним бажаного результату: призначення пенсії відповідно до вимог чинного законодавства.

Тому, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача при прийнятті рішення про призначення пенсії позивачу в частині не врахування до стажу на підземних роботах за списком №1 періоду роботи з 16 грудня 2009 року по 21 травня 2010 року та не застосування положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при визначенні розміру пенсії, та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії по інвалідності з дати її призначення, врахувавши до стажу на підземних роботах за списком №1 періоду роботи з 16 грудня 2009 року по 21 травня 2010 року, із застосуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при визначенні розміру пенсії.

В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не використав надані йому дискреційній повноваження для вирішення питання про призначення пенсії, про які було зазначено в цьому рішенні, що змусило позивача звернутися до суду із позовом, судовий збір, сплачений останнім, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статі 139 КАС України).

Позивач сплатив судовий збір в сумі 1211,20 гривень.

За приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач подав адміністративний позов немайнового характеру в електронній формі, а тому мав сплатити 968,96 гривень {(3028,00*0,4)*0,8}.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 968,96 гривень.

Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, РНОКПП 13486010) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при прийнятті рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 в частині не врахування до стажу на підземних роботах за списком №1 періоду роботи з 16 грудня 2009 року по 21 травня 2010 року та не застосування положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при визначенні розміру пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності з дати її призначення, врахувавши до стажу на підземних роботах за списком №1 періоду роботи з 16 грудня 2009 року по 21 травня 2010 року, із застосуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при визначенні розміру пенсії.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко