Рішення

від 22.04.2024 по справі 260/1329/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2024 року м. Ужгород№ 260/1329/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить: 1) Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07.02.2024 року та не зарахувавши до загального стажу період роботи з 01.09.1992 по 16.03.1996 рр. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1988р.; 2) Скасувати рішення №071750012314 від 14.02.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити з 07.02.2024 року ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням періоду роботи в Ужгородському комбінаті хлібопродуктів №1 з 01.09.1992 по 16.03.1996рр. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1988р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 інвалід з дитинства першої «Б» групи, що підтверджується випискою з протоколу ЛКК № 1 від 02.02.2024 року. 07.02.2024 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як батько дитини інваліда з дитинства, маючи страховий стаж 20 років, після досягнення 55 років, надавши всі необхідні документи для призначення пенсії. За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням ПФУ в Одеській області було прийнято рішення № 071750012314 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з тим, що мати дитини використала одне з її прав призначення пенсії, а саме є отримувачем пенсії по інвалідності від загальних причин захворювання, тому підстав для призначення дострокової пенсії батьку - ОСОБА_1 не має. Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Від Головного управління ПФУ в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з тим, що згідно доданих позивачем до заяви документів, мати дитини використала одне із наданих їй прав на призначення пенсії, а саме є отримувачем пенсії по інвалідності від загальних причин захворювання, а тому підстав для призначення дострокової пенсії батьку - ОСОБА_1 не має. Крім цього, позивачем не підтверджено наданими документами виховання дитини до досягнення шестирічного віку. Також, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 10.08.1987 р. по 30.10.1987 р., з 13.05.1988 р. по 15.09.1988 р., з 20.05.1989 р. по 22.08.1989 р., з 01.05.1991 р. по 05.10.1991 р., згідно трудової книжки, оскільки відсутня інформація про відпрацьований та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі та період роботи з 01.09.1992 р. по 16.03.1996 р., оскільки відсутня печатка підприємства у записі про звільнення, відсутній підпис відповідальної особи та посилання на підстави звільнення, що порушує вимоги Інструкції ведення трудових книжок працівників.

Головне управління ПФУ в Закарпатській області надало суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що на підставі розгляду заяви позивача та доданих до неї документів, Головним управлінням ПФУ в Одеській області відмовлено в призначенні пенсії, про що винесено рішення № 071750012314 від 14.02.2024 р., у зв`язку з не підтвердженням наданими документами виховання батьком дитини до досягнення шестирічного віку та тому, що мати дитини використала одне із наданих їй прав на призначення пенсії, а саме є отримувачем пенсії по інвалідності від загальних причин захворювання. Таким чином, підстав для призначення дострокової пенсії батьку - ОСОБА_3 не має.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , яка має першу «Б» групу інвалідності з дитинства, що підтверджується випискою з протоколу ЛКК № 1 від 02.02.2024 року та медичним висновком серії АВ № 0736996 від 13.06.2017 року.

ОСОБА_4 (мати дитини ОСОБА_2 ) набула право на пенсію по інвалідності від загальних причин захворювання, право на отримання пенсії з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не використала.

07.02.2024 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області про відмову у призначенні пенсії № 071750012314 від 14 лютого 2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Відповідно до вказаного рішення, страховий стаж позивача становить 20 років 08 місяців. Згідно доданих документів до заяви, мати використала одне із наданих їй прав призначення пенсії, а саме є отримувачем пенсії по інвалідності від загальних причин захворювання, тому підстав для призначення дострокової пенсії батьку ОСОБА_1 не має. Додатково зазначено про відсутність документів про виховання дитини до 6 річного віку батьком. Також, до страхового стажу не зараховано: періоди роботи в колгоспі з 10.08.1987 р. по 30.10.1987 р., з 13.05.1988 р. по 15.09.1988 р., з 20.05.1989 р. по 22.08.1989 р., з 01.05.1991 р. по 05.10.1991 р., згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1988 р., оскільки відсутня інформація про відпрацьований та встановленими мінімум трудової участі в колгоспі; період роботи з 01.09.1992 р. по 16.03.1996 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1988 р., оскільки відсутня печатка підприємства у записі про звільнення та відсутній підпис відповідальної особи та посилання на підстави звільнення, що порушує вимоги Інструкції ведення трудових книжок працівників. Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з тим, що мати використала одне із наданих їй прав призначення пенсії, а саме є отримувачем пенсії по інвалідності від загальних причин захворювання, тому підстав для призначення дострокової пенсії батьку ОСОБА_1 не має.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

Зі змісту цієї норми слідує, що матері надається право вибору особи, яка буде отримувати дострокову пенсію за віком: вона сама чи батько дітей або дитини з інвалідністю чи тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є батьком ОСОБА_2 , яка має першу «Б» групу інвалідності з дитинства, що підтверджується випискою з протоколу ЛКК № 1 від 02.02.2024 року та медичним висновком серії АВ № 0736996 від 13.06.2017 року.

Також, згідно з довідкою Холмківської сільської ради від 28.02.2024 року № 302, позивач - ОСОБА_1 здійснював догляд та утримував до 6-ти річного віку і по теперішній час свою доньку ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 10 Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

ОСОБА_4 (мати дитини ОСОБА_2 ) отримує пенсію по інвалідності від загальних причин захворювання, право на отримання пенсії з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону не використала, фактично надавши згоду на призначення пенсії з цих підстав позивачу, що узгоджується з приписами абз. 2 п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону. При цьому, позивачем до заяви про призначення пенсії було додано заяву ОСОБА_4 про те, що остання не буде претендувати на призначення пільгової пенсії.

Таким чином, ОСОБА_4 (мати дитини ОСОБА_2 ), маючи право на різні види пенсії, обрала вид пенсії по інвалідності від загальних причин захворювання, а позивач з огляду на положення статті 115 Закону має суб`єктивне право, як один із членів подружжя, що здійснювало виховання дитини з інвалідністю, на призначення дострокової пенсії за віком.

Враховуючи викладене, твердження відповідачів про те, що мати дитини вже використала право на призначення їй пенсії (незалежно від виду) до досягнення пенсійного віку (тобто дострокове призначення пенсії), й відсутність у зв`язку з цим у позивача права на призначення дострокової пенсії за віком, як у батька дитини з інвалідністю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону, є безпідставним та не ґрунтується на законі. У свою чергу, допустимість реалізації права батька дитини з інвалідністю на призначення дострокової пенсії за віком не може ставитися в залежність від реалізації матір`ю такого свого права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону.

Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1992 р. по 16.03.1996 р., суд зазначає наступне.

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в ст. 24 Закону, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону).

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII), передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у ст. 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993р, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно з пунктом 1.1 цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу або звільнення виконуються акуратно.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис (п.2.6).

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Так, як вбачається з рішення про відмову у призначенні пенсії, позивачу не враховано до стажу період роботи з 01.09.1992 р. по 16.03.1996 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня печатка підприємства у записі про звільнення, відсутній підпис відповідальної особи та посилання на підстави звільнення.

Однак, суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудових книжок чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку, що в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Крім того, відомості про роботу позивача у зазначений вище період, підтверджуються архівною довідкою про стаж роботи від 14.02.2024 р. № 09/03.3/10-09, виданою Холмківською сільською радою.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність зарахування періоду роботи з 01.09.1992 р. по 16.03.1996 р. до страхового стажу позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 .

При цьому, суд зазначає, що в оскарженому рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідач 2 зазначає, що необхідний страховий стаж становить 20 років, страховий стаж позивача становить 20 років 08 місяців, що вже є достатнім для призначення позивачу дострокової пенсії за віком.

З огляду на встановлені судом обставини, на переконання суду, відповідач-2, приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 14 лютого 2024 року № 071750012314 діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії та не зарахування до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1992 р. по 16.03.1996 р., в той же час оскільки позивачу відмовлено у призначенні пенсії рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, та вказаним рішенням не зараховано до страхового стажу вищевказані періоди, то на переконання суду достатнім та ефективним способом захисту прав позивача є визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки судом встановлено, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14 лютого 2024 року № 071750012314 та не враховано до стажу період з 01.09.1992 р. по 16.03.1996 р., то суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та з метою належного ефективного захисту прав позивача зобов`язати відповідача-2 зарахувати до трудового стажу позивача зазначені періоди роботи.

Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на встановлене судом право позивача на призначення пенсії за віком, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача - 2 призначити позивачу дострокову пенсію за віком.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Оскільки позивач із заявою про призначення пенсії звернувся 07 лютого 2024 року, то призначення пенсії має відбутися з 07 лютого 2024 року (з дня звернення за пенсією).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, наслідком скасування, прийнятого ГУ ПФ України в Одеській області за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії рішення, є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов`язку призначити пенсію.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.02.2024 року № 071750012314 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Ужгородському комбінаті хлібопродуктів № 1 з 01.09.1992 року по 16.03.1996 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1988 року та призначити йому дострокову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 07.02.2024 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька