Постанова

від 26.11.2024 по справі 260/1329/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 260/1329/24 пров. № А/857/12086/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року (прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгороді суддею Маєцькою Н. Д.) в адміністративній справі № 260/1329/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі також - ГУ ПФУ в Закарпатській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач 2) в якому просив:

-визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області, ГУ ПФУ в Одеській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07.02.2024 та не зарахувавши до загального стажу період роботи з 01.09.1992 по 16.03.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1988;

-скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 071750012314 від 14.02.2024;

-зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07.02.2024, з урахуванням періоду роботи в Ужгородському комбінаті хлібопродуктів №1 з 01.09.1992 по 16.03.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1988.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання є інвалідом з дитинства першої Б групи, що підтверджується випискою з протоколу ЛКК № 1 від 02.02.2024. 07.02.2024 він звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як батько дитини інваліда з дитинства, маючи страховий стаж 20 років, після досягнення 55 років, надавши всі необхідні документи для призначення пенсії. За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення № 071750012314 про відмову в призначенні пенсії за віком, позаяк мати дитини використала одне з її прав призначення пенсії, а саме - є отримувачем пенсії по інвалідності від загальних причин захворювання, а тому підстав для призначення дострокової пенсії батьку - ОСОБА_1 не має.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 14.02.2024 № 071750012314 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Ужгородському комбінаті хлібопродуктів № 1 з 01.09.1992 по 16.03.1996, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1988 та призначити йому дострокову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 07.02.2024.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ в Одеській області, яке вважає рішення суду першої інстанції прийнятим за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно доданих позивачем до заяви про призначення пенсії документів мати дитини використала одне із наданих їй прав на призначення пенсії, а саме - є отримувачем пенсії по інвалідності від загальних причин захворювання, а тому підстав для призначення дострокової пенсії батьку - ОСОБА_1 не має. Крім того, позивач не підтвердив наданими документами виховання дитини до досягнення шестирічного віку. Також, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 10.08.1987 по 30.10.1987, з 13.05.1988 по 15.09.1988, з 20.05.1989 по 22.08.1989, з 01.05.1991 по 05.10.1991 згідно трудової книжки, оскільки відсутня інформація про відпрацьований та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі та період роботи з 01.09.1992 по 16.03.1996, відсутні печатка підприємства у записі про звільнення, підпис відповідальної особи та посилання на підстави звільнення, що порушує вимоги Інструкції ведення трудових книжок працівників.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , яка має першу Б групу інвалідності з дитинства, що підтверджується випискою з протоколу ЛКК № 1 від 02.02.2024 та медичним висновком серії АВ № 0736996 від 13.06.2017.

ОСОБА_3 (мати дитини ОСОБА_2 ) набула право на пенсію по інвалідності від загальних причин захворювання; право на отримання пенсії з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не використала.

07.02.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області про відмову в призначенні пенсії від 14 лютого 2024 року № 071750012314 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Відповідно до вказаного рішення, страховий стаж позивача становить 20 років 08 місяців. Згідно доданих документів до заяви, мати використала одне із наданих їй прав призначення пенсії, а саме: є отримувачем пенсії по інвалідності від загальних причин захворювання, тому підстави для призначення дострокової пенсії батьку ОСОБА_1 відсутні.

Додатково зазначено про відсутність документів про виховання дитини до 6-річного віку батьком.

Також до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи в колгоспі з 10.08.1987 по 30.10.1987, з 13.05.1988 по 15.09.1988, з 20.05.1989 по 22.08.1989, з 01.05.1991 по 05.10.1991, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1988, оскільки відсутня інформація про відпрацьований та встановленими мінімум трудової участі в колгоспі;

- період роботи з 01.09.1992 по 16.03.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1988, оскільки відсутня печатка підприємства у записі про звільнення, відсутні підпис відповідальної особи та посилання на підстави звільнення, що порушує вимоги Інструкції ведення трудових книжок працівників.

Враховуючи зазначене, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з тим, що мати використала одне із наданих їй прав призначення пенсії, а саме - є отримувачем пенсії по інвалідності від загальних причин захворювання, а тому підстави для призначення дострокової пенсії батьку ОСОБА_1 відсутні.

Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 071750012314 від 14.02.2024 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував це тим, що всі необхідні документи були надані пенсійному органу позивачем разом із заявою про призначення пенсії. З огляду на вкладене, суд вважав, що позивач має право на призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 3 статті 115 Закону № 1058-IV.

Також зазначив, що ГУ ПФУ в Одеській області, приймаючи оскаржене рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії від 14 лютого 2024 року № 071750012314 діяло всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат.

Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є вірними з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2статті 19 Конституції Українита частини 2статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Статтею 46 Конституції Українизакріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті6, частини другої статті19, частини першої статті68 Конституції Українивони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ), від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Частинами першою, другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком, зокрема вік та необхідний страховий стаж передбачено статтею 26 Закону № 1058-IV.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

Зі змісту цієї норми видно, що матері надається право вибору особи, яка буде отримувати дострокову пенсію за віком: вона сама чи батько дітей або дитини з інвалідністю чи тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність.

Як видно з матеріалів справи, позивач є батьком ОСОБА_2 , яка має першу Б групу інвалідності з дитинства, що підтверджується випискою з протоколу ЛКК № 1 від 02.02.2024 та медичним висновком серії АВ № 0736996 від 13.06.2017.

Також, згідно з довідкою Холмківської сільської ради від 28.02.2024 № 302 позивач ОСОБА_1 здійснював догляд та утримував до 6-ти річного віку і по теперішній час свою доньку ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

ОСОБА_3 (мати дитини ОСОБА_2 ) отримує пенсію по інвалідності від загальних причин захворювання, право на отримання пенсії з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV не використала, фактично надавши згоду на призначення пенсії з цих підстав позивачу, що узгоджується з приписами абз. 2 п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV. При цьому, позивачем до заяви про призначення пенсії було додано заяву ОСОБА_3 про те, що остання не буде претендувати на призначення пільгової пенсії.

Таким чином, ОСОБА_3 (мати дитини ОСОБА_2 ), маючи право на різні види пенсії, обрала вид пенсії по інвалідності від загальних причин захворювання, а позивач з огляду на положення статті 115 Закону № 1058-IV має суб`єктивне право, як один із членів подружжя, що здійснювало виховання дитини з інвалідністю, на призначення дострокової пенсії за віком.

Враховуючи викладене, твердження відповідачів про те, що мати дитини вже використала право на призначення їй пенсії (незалежно від виду) до досягнення пенсійного віку (тобто дострокове призначення пенсії), й відсутність у зв`язку з цим у позивача права на призначення дострокової пенсії за віком, як у батька дитини з інвалідністю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV, є безпідставним та не ґрунтується на законі. Водночас допустимість реалізації права батька дитини з інвалідністю на призначення дострокової пенсії за віком не може ставитися в залежність від реалізації матір`ю такого свого права.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV.

Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1992 по 16.03.1996, суд зазначає таке.

Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічні норми містяться і в Постанові № 22-1, відповідно до п. 2.1 якої документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка, а у разі її відсутності чи відповідних записів у ній, підтвердження трудового стажу здійснюється згідно Порядку № 637, зокрема, шляхом надання уточнюючих довідок.

Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема, довідок, застосовується в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно з пунктом 1.1 цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (пункт 2.2 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу або звільнення виконуються акуратно.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис (п.2.6).

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм видно, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, позаяк записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

При цьому, суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17 відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства чи колгоспу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності у документах, а також внесення виправлення до запису в трудовій книжці працівником підприємства, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, тобто позбавляти позивача його право на належне пенсійне забезпечення у відповідності до вимог Конституції України та Законів.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 06.03.2018 по справі № 127/9055/17, наявність сумніву не може нівелювати певні відомості та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого трудового стаж.

Також у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 575/530/17 також вказано про заборону допущення відповідачами (органами пенсійного фонду) певного формалізму при зверненні осіб про призначення чи перерахунку пенсії.

Такі правові позиції Верховного Суду відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Також суд наголошує, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Отже, відповідач не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності певних записів чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.

При цьому, якщо Держава, в особі відповідного пенсійного органу, не має доказів зловживання з боку особи при поданні заяви про призначення пенсії в частині документів щодо трудового стажу, за наявності встановлених законом умов для призначення пенсії, то повинна зараховувати відповідний стаж при призначенні такій особі пенсії.

Проте, у цьому випадку відповідачем не вжито жодних заходів з метою отримання певної інформації щодо достовірності відомостей щодо позивача, в яких сумнівався пенсійний орган.

Суд зазначає, що з рішення про відмову у призначенні пенсії видно, що позивачу не враховано до стажу період роботи з 01.09.1992 по 16.03.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня печатка підприємства у записі про звільнення, відсутній підпис відповідальної особи та посилання на підстави звільнення.

Разом з тим, відомості про роботу позивача у зазначений вище період, підтверджуються архівною довідкою про стаж роботи від 14.02.2024 № 09/03.3/10-09, виданою Холмківською сільською радою.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зарахування періоду роботи з 01.09.1992 по 16.03.1996 до страхового стажу позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 .

За таких обставин, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у призначенні пенсії від 14 лютого 2024 року № 071750012314 є протиправним і підлягає скасуванню.

При цьому вважає, що судом першої інстанції, з метою обрання належного та ефективного способу захисту порушених прав, правильно зобов`язано саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1992 по 16.03.1996 до страхового стажу позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 , та з урахуванням того, що позивачем виконано всі необхідні умови (досягнення відповідного віку та набуття страхового стажу) призначити пенсію за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року в адміністративній справі № 260/1329/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин