Рішення

від 22.04.2024 по справі 320/11325/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року № 320/11325/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України та Верховного Суду про визнання протиправними дій та стягнення суддівської винагороди.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Вищого господарського суду України, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Вищого господарського суду України щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди із застосуванням у розрахунках прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. згідно з положеннями пунктів 3,9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України";

- стягнути з Вищого господарського суду України заборгованість з суддівської винагороди, виходячи із встановленої статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 6700,00 грн. за січень 2023 року - 161389,80 грн., за лютий 2023 рік - 161389,80 грн. та за березень 2023 року - 161389,80 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що Вищий господарський суд України під час обчислення її суддівської винагороди за період з січня по травень 2023 року в якості розрахункової величини використав прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, оскільки вважає, що прожитковий мінімум для працездатних осіб як розрахункова величина для обчислення суддівської винагороди може застосовуватися для обчислення суддівської винагороди суддям, які отримують суддівську винагороду відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, до якого Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII (далі-Закон №1774) було внесено відповідні зміни щодо розрахункової величини (прожитковий мінімум замість мінімальної заробітної плати), у той час як зміни щодо розрахункової величини посадового окладу судді до Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VI (далі-Закон №2453), відповідно до якого їй здійснюється нарахування суддівської винагороди, не вносилися.

Позивач звертає увагу на те, що Конституційний Суд України ухвалив Рішення від 04.12.2018 №11-р/2018, у якому зазначив, що частина третя статті 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року № 2453-VI підлягає застосуванню у її первинній редакції, відповідно до якої посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, а посадовий оклад судді вищого спеціалізованого суду встановлюється пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,2. За твердженням позивачки, саме такий алгоритм має застосовуватись для призначення та виплати їй суддівської винагороди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Верховний Суд.

Вищий господарський суд України, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що суддівська винагорода позивачу обраховується відповідно до положень статті 133 Закону №2453.

Відповідач зазначив, що Конституційний Суд України ухвалив рішення від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, у якому зазначив, що частина третя статті 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року № 2453-VI підлягає застосуванню у її первинній редакції, відповідно до якої посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом.

Проте, 01.01.2017 набрав чинності Закон 1774-VIII, яким було змінено підхід щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не лише при визначені посадових окладів, а й щодо розрахунку всіх видів, де раніше застосовувалась в якості розрахункової величини заробітна плата.

Відповідач зауважив, що відповідні положення Закону 1774-VIII є чинними, а тому підлягають застосуванню і під час обрахунку суддівської винагороди позивача.

Верховний Суд, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що згідно з вимогами статті 51 Бюджетного кодексу України фінансування процесу ліквідації Вищого господарського суду здійснюється в межах видатків, передбачених Верховного Суду в Державному бюджеті України на відповідний рік, на підставі відповідних запитів виключно ліквідаційної комісії.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність факту невиконання Верховним Судом як розпорядником кошів вимог Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Постановою Верховної Ради України від 02.11.2006 №308-У "Про обрання суддів" Шевчук Світлану Ростиславівну обрано суддею Вищого господарського суду.

Наказом Вищого господарського суду України від 14.11.2006 №733-к ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Вищого господарського суду України.

Як вбачається з розрахункових листів за січень-лютий 2023 року, з січня 2023 року щомісячна сума суддівської винагороди судді ОСОБА_1 становить 73780,00 грн., з яких: посадовий оклад - 37836,00 грн., вчене звання (15%) - 5675,40 грн. та вислуга років (80%) - 30268,80 грн.

Судом встановлено, що посадовий оклад за вказаний період обчислений за формулою 15 х 2102,00 грн х 1,2, де:

"15" - кількість прожиткових мінімумів доходів громадян відповідно до частини третьої статті 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року № 2453-VI з урахуванням Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII;

"2102,00 грн." розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, установлений статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03 листопада 2022 року №2710-IX;

"1,2" коефіцієнт відповідно до частини четвертої статті 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року №2453-VI.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталась до голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України із заявою, у якій просила здійснити нарахування її суддівської винагороди на підставі ст.133 Закону №2453, виходячи з встановленої статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 6700,00 грн.

Вищий господарський суду України листом від 16.03.2023 №01-13/4/52/2023 повідомив позивачу про відсутність підстав для здійснення обчислення її суддівської винагороди виходячи із мінімальної заробітної плати.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даними позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Законом, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні є Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі Закон №1402).

Згідно з частиною другою статті 4 Закону №1402 судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 7 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 передбачено, що з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України Про судоустрій і статус суддів (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Частинами другою та третьою статті 129 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VI (далі Закон №2453) було передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2012 року 8 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2013 року 10 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2014 року 12 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2015 року 15 мінімальних заробітних плат.

Законом України від 19 грудня 2013 року №716-VII Про внесення зміни до Закону України Про судоустрій і статус суддів було виключено положення абзацу п`ятого частини третьої статті 129 Закону № 2453 (щодо запровадження посадового окладу з 01 січня 2014 року 12 мінімальних заробітних плат).

Законом України Про забезпечення права на справедливий суд від 12.02.2015 №192-VIII було викладено в новій редакції Закон № 2453.

Згідно з частинами першою-п`ятою та сьомою статті 133 Закону № 2453 суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України Про Конституційний Суд України та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: 1) судді апеляційного суду - 1,1; 2) судді вищого спеціалізованого суду - 1,2; 3) судді Верховного Суду України, судді Конституційного Суду України - 1,3.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

06 грудня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII (далі Закон №1774), який набрав чинності 01.01.2017.

Законом №1774 викладено у новій редакції статтю 135 Закону №1402-VIII, за змістом якої базовий розмір посадового окладу судді визначається кратно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Згідно з пунктом 9 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України Про забезпечення права на справедливий суд від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Вирішено, що це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року 15 мінімальних заробітних плат.

Отже, з набранням чинності з 01 січня 2017 року Законом №1774 змінилася базова величина для обчислення посадового окладу суддів, які отримають суддівську відповідно до Закону №1402, якою наразі (з урахуванням указаних змін) є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У даній справі позивач як суддя Вищого господарського суду України, що припинив свою діяльність щодо здійснення правосуддя та перебуває у процесі ліквідації, отримує суддівську винагороду відповідно до Закону №2453, зміни до статті 133 якого (щодо суддівської винагороди) по аналогії зі змінами до статті 135 чинного закону про судоустрій (Закону №1402) не вносилися.

Разом з цим в розділі ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774 закріплено загальне застереження про те, що мінімальна заробітна плата не може застосовуватися як розрахункова величина для визначення будь-яких посадових окладів та заробітної плати.

Особливістю спірних правовідносин є також і те, що після набрання чинності Законом №1774-VIII, положення якого забороняють застосовувати мінімальну заробітну плату як базу для обчислення посадового окладу, Конституційний Суд України ухвалив Рішення від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, яким, визнавши неконституційним положення частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI, визначив, що положення вказаної частини підлягають застосуванню у її первинній редакції, а саме: Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат .

Таким чином, спірним питанням у цій справі є правомірність застосування прожиткового мінімуму як розрахункової величини для обчислення суддівської винагороди за правилами статті 133 Закону № 2453-VI, чинна редакція якої передбачає, що такою величиною є мінімальна заробітна плата.

Суд зазначає, що Верховний Суд вже вирішував питання правильності розрахунку суддівської винагороди за вказаних особливостей.

Так, Велика Палата Верховного Суду розглянула зразкову справу № 200/9195/19-а за позовом судді, яка не пройшла кваліфікаційного оцінювання з метою визначення її здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, та отримує суддівську винагороду на умовах, передбачених статтею 133 Закону №2453-VI, предметом якої були протиправні дії щодо нарахування й виплати суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу 15 прожиткових мінімумів та зобов`язати здійснити нарахування й виплату такої винагороди виходячи з 15 мінімальних заробітних плат.

Як і в цій справі, у справі №200/9195/19-а вимоги проводити нарахування й виплату суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати були обґрунтовані посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, яким частину третю статті 133 Закону №2453-VI повернуто до первинної редакції, яка передбачала обчислення суддівської винагороди виходячи з мінімальної заробітної плати.

Суд зазначає, що часткова відмінність правового становища позивача у цій справі та у справі №200/9195/19-а, яка полягає у тому, що у цій справі позивач є суддею Вищого господарського суду України, який перебуває у стані припинення і суддя не здійснює правосуддя, а у справі №200/9195/19-а позивачкою є суддя діючого суду, проте яка не пройшла кваліфікаційного оцінювання з метою визначення її здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, та похідні відмінності, що випливають з різного правового статусу позивачів у вказаних справах (наприклад суб`єктний склад відповідачів), не впливають на можливість застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у справі №200/9195/19-а.

Як установлено пунктами 7, 22, 23 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 судді, що не пройшли кваліфікаційного оцінювання, та судді ВСУ, ВВСУ, ВАСУ, ВГСУ, що припинили свою діяльність у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, суддівську винагороду отримують в порядку, визначеному Законом №2453.

Таким чином, суддівська винагорода суддям, що не пройшли кваліфікаційного оцінювання, та суддям ВСУ, ВВСУ, ВАСУ, ВГСУ нараховуються за однаковими правилами відповідно до статті 133 Закону № 2453.

У постанові від 04 листопада 2020 року у справі №200/9195/19-а Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, як свідчить зміст Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, визнаючи неконституційним положення частини третьої статті 133 Закону №2453-VI, Конституційний Суд України зауважив, що законодавець неодноразово вносив зміни до вказаного Закону щодо розміру посадового окладу, унаслідок яких оклад судді місцевого суду було зменшено з 15 до 10 мінімальних заробітних плат. Такі зміни суд визнав посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому. У зв`язку із цим у Рішенні від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 Конституційний Суд України вказав на звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів через зменшення гарантованого розміру винагороди судді у спеціальному законі, тобто у зв`язку зі зміною абсолютної величини такої винагороди.

Тож унаслідок прийняття Конституційним Судом України Рішення від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 розмір суддівської винагороди для суддів, що не пройшли кваліфікаційного оцінювання, зріс із дня набрання цим Рішенням законної сили, оскільки величина посадового окладу змінилася з 10 на 15 мінімальних заробітних плат.

Однак 06 грудня 2016 року був прийнятий Закон №1774, який набрав чинності з 01 січня 2017 року та установив, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Законом №1402 (в редакції Закону №1774) визначено базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Як свідчить зміст Закону № 1774, цим Законом вносилися зміни до низки законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, у тому числі й суддів.

Водночас пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774 законодавець передбачив, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

З прийняттям Закону №1774 в Україні було змінено підхід щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не лише при визначенні посадових окладів, а й щодо розрахунку всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата.

Аналіз такого правового регулювання дає підстави зробити висновок про те, що законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати; по-друге, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів усіх суддів застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 01 січня відповідного календарного року.

Положеннями частини першої статті 8 Закону України Про оплату праці передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

За наведеного правового регулювання Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що в межах здійснення державного регулювання оплати праці, передбаченого статтею 8 Закону України Про оплату праці, прийнято Закон №1774, яким установлено особливі умови визначення посадових окладів працівників, а саме шляхом застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати.

Перехід на нову розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати фактично не погіршив рівня суддівської винагороди для суддів, що її отримували за Законом № 2453-VI. На момент набрання чинності Законом №1774 суддівська винагорода на підставі положень Закону №1402-VIII ще не виплачувалася. Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала відсутність негативного впливу на рівень матеріального забезпечення суддів, який є складовою їхньої незалежності, від зміни розрахункової величини у цій ситуації.

З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розмір суддівської винагороди має обчислюватися із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати, оскільки Закон №1774, який передбачає такий порядок розрахунків, прийнятий у часі пізніше від Законів №2453-VI та №1402-VIII, і фактично такий перехід на іншу розрахункову величину не призвів до зменшення розміру суддівської винагороди у грошовому виразі.

Аналогічні висновки у подібних до цієї справи правовідносинах Верховний Суд викладав у постановах від 23 квітня 2018 року №826/3730/17, від 17 березня 2020 року №826/7286/18.

Зокрема, у справі №826/7286/18 позивачем був суддя Вищого адміністративного суду України. Предметом справи №826/7286/18 були вимоги про зобов`язання ВАСУ, ДСА України, Казначейства здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити суддівську винагороду у розмірі, встановленому статтею 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року, виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат.

У постанові від 17 березня 2020 року у справі №826/7286/18 Верховний Суд зазначив, що норма частини третьої статті 133 Закону №2453-VI є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, як-от пункт 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774, яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Отож, у такий спосіб законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі суддів, і водночас передбачив, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 гривень.

Таким врегулюванням законодавець не порушив гарантій суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався до такого врегулювання.

Наслідком змін, унесених Законом №1774, стала зміна розрахункової величини з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися до розрахунку всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також до розрахунку інших платежів та санкцій.

З прийняттям Закону №1774 зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, у формулі розрахунку якої як розрахункова величина була закладена мінімальна заробітна плата, а лише розрахункова величина.

При цьому Верховний Суд зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року №11-р/2018, не вирішувалося питання розрахункової величини, яку належить застосовувати при розрахунку посадового окладу суддів, а тому правові висновки, які містяться в цьому рішенні, не впливають на конституційність норм Закону України від 6 грудня 2016 року №1774, зокрема пункту 3 його Прикінцевих та перехідних положень.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно здійснював обчислення суддівської винагороди позивача з січня 2023 року, використовуючи прожитковий мінімум працездатних осіб як розрахункову величину.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.