Рішення

від 18.04.2024 по справі 400/509/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 р. № 400/509/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С.в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150, пров. Космонавтів, 61, пов.1,м. Миколаїв,54056 провизнання протиправною та скасування постанови від 14.11.2023 року № ПШ 018704, ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанову від 14.11.2023 року № ПШ 018704 про застосування штрафу у розмірі 51000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.09.2023 року посадовими особами відповідача було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRONE, д/н НОМЕР_2 під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу та встановлено перевищення вагових параметрів, що є порушенням абз. 17 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач зазначає, що не являється перевізником в розуміння ЗУ «Про автомобільних транспорт», оскільки транспортний засіб марки DAF д/н НОМЕР_1 знаходиться у власності позивача, але перевізником в даному випадку було НК "Транс Логістик", відповідно до ТТН, тому позивач не є автомобільним перевізником, а відповідно до ст.60 Закону України « Про автомобільний транспорт» саме перевізники несуть відповідальність за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки актом перевірки було встановлено перевищення габаритно-вагових параметрів, надання інших матеріалів до суду не спростовують жодним чином фактичних обставин. Позивачем не було надано доказів того, що транспортний засіб був переданий у користування іншому перевізнику. Надана водієм при проведення рейдової перевірки ТТН є документом на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

Ухвалою від 22.01.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд

В С Т А Н О В И В:

14.09.2023 року посадовими особами відповідача, на а/д М-15 «Одеса-Рені-Бухарест» 12 км + 125 м. на підставі направлення на перевірку №37/В, було проведено ваговий контроль транспортного засобу марки DAF д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRONE, д/н НОМЕР_2 .

Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Кроне, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевозився вантаж з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а саме: навантаження на одиночну вісь становило 20,10 тонн при допустимих 11,5 тонн, навантаження наь строєну вісь становило 27,94 тонн, при допустимих 24 тонни, загальна вага транспортного засобу становила 55,3 тонн, при допустимих 42 тоннах, що підтверджується копією талону про зважування №48252.

За результатами перевірки було складено акт №АР016496 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення вимог абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час надання послуг з перевезення вантажу згідно з ТТН №81 від 13.09.2023 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні подільного вантажу. Відповідно до зазначеної ТТН перевізником являється НК «Транс Логістик».

Також, 14.09.2023 складено акт за №0071961 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та роздруківки проведеного зваження навантаження на першу вісь склало - 7,34т., на другу вісь - 20,1 т., на строєну вісь - 27,94 т., загальна вага транспортного засобу з вантажем - 55,38 т.

Постановою Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області №018704 від 14.11.2023 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 51000,00 грн., за порушення вимог абз. 17 ч. 1 ст . 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 % при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу транспортного засобу ДАФ д/з НОМЕР_1 .

Не погодившись з правомірністю прийнятої постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Вимогами статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Закон України «Про автомобільний транспорт» регламентує також загальні положення щодо перевезення пасажирів (глава 7 цього Закону), загальні положення щодо перевезення вантажів (глава 8 цього Закону), положення про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів (розділ ІV цього Закону).

Розділом V Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідальність на підставі ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" при перевезенні вантажу покладається на перевізника.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня1997 року, визначено:

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні визначають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах.

Інформація про позивача, як автомобільного перевізника не була зазначена у ТТН №81 від 13.09.2023, якою оформлено перевезення вантажу - пшениці. Натомість, у вказаній товарно-транспортній накладній перевізником зазначено НК «Транс Логістик».

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що неможливо визначити автомобільного перевізника по ТТН від 13.09.2023, у зв`язку з тим, що НК «Транс Логістик» і особа з кодом ЄДРПОУ 41808016 є різними юридичними особами, судом не беруться до уваги, оскільки обов`язок із заповнення ТТН та зазначення у ній необхідних відомостей покладається на вантажовідправника, яким позивач не є, а відповідальність перевізника на підставі норм ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення.

Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положеньЗакону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену частиною 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена частиною першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Верховний Суд констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.

З огляду на зазначене, посадові особи Укртрансбезпеки повинні забезпечити відповідні вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» про те, що понести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов`язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.

Обов`язок із встановлення дійсного автомобільного перевізника має Укртрансбезпека, яка, у випадку встановлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зобов`язана притягнути до адміністративної відповідальності лише винну в указаних порушеннях особу. При цьому притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не була в момент перевізника автомобільним перевізником є недопустимою, а тягар наслідків у такому випадку несе компетентний контролюючий орган - Укртрансбезпека.(Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21. від 06.07.2023 по справі № 640/39442/21, від 28.12.2023 по справі № 300/4673/22).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими засобами доказування, що спірна постанова є правомірною, тому позов належить задовольнити.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України та підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056) - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056) про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 від 14.11.2023 за №ПШ018704.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. С. Брагар