Постанова

від 17.09.2024 по справі 400/509/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/509/24Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

Дата і місце ухвалення 18.04.2024р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 р. у справі №400/509/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 14.11.2023 року № ПШ 018704,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.11.2023 року №ПШ 018704 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 51 000,00 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024р. позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, в тому числі зазначив, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі не врахував, що на момент проведення перевірки, а також прийняття оскаржуваної постанови, контролюючому органу не надавались документи у підтвердження факту передачі транспортного засобу марки DAF, модель ТЕ105XF, реєстраційний номер НОМЕР_1 у користування третій особі, у зв`язку з чим остання була винесена відносно його власника.

Зважаючи на зазначене апелянт просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки DAF, модель ТЕ105XF, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Власником напівпричепу марки KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з яким рухався вищезазначений транспортний засіб належить іншій фізичні особі ОСОБА_2 .

14.09.2023р. посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на автодорозі М-15 «Одеса-Рені-Бухарест» 12 км.+125м. проведено перевірку додержання автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами проведеної перевірки складено акт №АР016496 від 14.09.2023 року, яким зафіксовано порушення автомобільним перевізником вимог абз. 17, ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 30% при перевезенні подільного вантажу.

14.11.2023р. в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області Олександром Корніло складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ018704, якою ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу марки DAF, модель ТЕ105XF, реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано винним у порушені Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III у вигляді адміністративно-господарського штрафу у сумі 51 000 грн.

Не погодившись із правомірністю зазначеної вище постанови, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції зазначив, що згідно наявної у справі товарно-транспортної накладної перевізником вантажу у спірних правовідносинах виступає НК «Транс-Логістик», отже підстави для застосування до власника транспортного засобу марки DAF, модель ТЕ105XF, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, згідно з ст.18 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III (далі - Закон №2344-III) з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Стаття 60 Закону №2344-ІІІ передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Факт перевезення транспортним засобом вантажу з перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків не оспорюється позивачем у справі.

В свою чергу, у даній справі спірним є питання чи є позивач автомобільним перевізником та відповідно суб`єктом відповідальності за встановлене порушення.

У відповідності до ст.1 Закону №2344-III, серед інших, наведені наступні визначення:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

За змістом частин першої, другої статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

В силу статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідно до товарно-транспортної накладної №81від 13.09.2023р., яку було надано перевіряючим, автомобільним перевізником є НК «Транс-Логістик», вантажовідправником ТОВ «Граймонд», вантажоодержувачем та замовником вантажу ТОВ «Рені-Лайт». Тобто, позивач взагалі ніяким чином не приймав участі у перевезенні даного вантажу.

Водночас, відповідачем не надано доказів на спростування даних обставин, або інших доказів щодо здійснення саме позивачем даного вантажного перевезення.

В свою чергу, надані свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів підтверджують, що тягач марки DAF, модель ТЕ105XF, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричеп марки KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_2 належать двом різним фізичним особам ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , проте не свідчать, що у даному конкретному випадку вказані особи були автомобільними перевізниками.

Слід звернути увагу відповідача на те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), оскільки автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III).

Відтак, відповідач мав визначити автомобільного перевізника на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. В обсязі встановлених обставин у цій справі таким документом була товарно-транспортна накладна (принаймні відомо тільки про цей документ), проте відповідач зосередив увагу на реєстраційному документі транспортного засобу, що належить ОСОБА_1 й відомостях акта перевірки, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф щодо особи, причетність якої до перевезення вантажу визначена лише на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Наведена правова позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 22.02.2023р. по справі №240/22448/20.

Поряд з цим, за умови відсутності у позивача статусу автомобільного перевізника до предмету доказування у цій справі не входить наявність чи відсутність події правопорушення, а також дотримання відповідачем установленої процедури розгляду справи.

Беручи до уваги наведене, постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 018704 від 14.11.2023 року прийнята без додержання вищенаведених норм, а тому є протиправною.

За таких обставин, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, висновків суду першої інстанції не спростовують, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 р. у справі №400/509/24 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач А.В. БойкоСудді О.А. Шевчук А.Г. Федусик