Рішення

від 19.04.2024 по справі 400/1286/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 р. № 400/1286/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , доДержавної установи Дар`ївська виправна колонія (№10), с. Дар`ївка,Херсонська обл., Херсонський р-н,75032, провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» з вимогами: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 17.10.2022; зобов`язати Державну установу Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень, щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 17.10.2022; визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2022 рік; зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2022 рік; зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023 по 01.08.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що проходила службу на посаді молодшого інспектора відділу охорони у ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» в 2020-2023 роках. 30.01.2023 позивачка була звільнена з посади у зв`язку зі скороченням штатів. Після звільнення позивачка з`ясувала, що під час проходження служби їй не в повному обсязі було нараховано та виплачено грошове забезпечення за 2022 рік, зокрема, їй не нараховувалася щомісячна додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в тому числі і для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, в період з 24.02.2022 по 17.10.2022. Також, відповідно до п.1, 3 глави 14 розділу ІІ Порядку №925/5, особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Виплата допомоги для оздоровлення особам рядового і начальницького складу здійснюється на підставі наказу органу або установи. Жодного написання рапорту з боку працівника не потрібно, а тому відповідач допустив протиправну бездіяльність не виплатив зазначену допомогу. Крім того, позивачка вказала, що відповідно до ч.1 ст.47, ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Відповідно до ч.1 ст.117 Кодексу, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому сум, у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Днем звільнення позивачки є 31.01.2023, але на цей день відповідачем не проведено належного розрахунку. Отже, позивачка вважає, що має правові підстави для стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.02.2023 по 01.08.2023.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію аргументував тим, що додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, то з першого дня вторгнення 24.02.2022 установа в якій проходила служба позивачка перебувала в окупації російської армії. Позивачкою не надано доказів виконання нею посадових обов`язків у період окупації. Додаткова винагорода є окремим тимчасовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується під час проходження служби та виконання службових обов`язків, тобто є додатковим стимулюючим заохоченням саме за виконання службових обов`язків. В то же час факт виконання позивачкою своїх обов`язків під час окупації не підтверджено. Крім того, 13.05.2022 Міністерством юстиції України видано наказ №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території» було оголошено простій, зокрема, у ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» дозволено працівникам зазначеної установи до закінчення простою бути відсутнім на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межа адміністративних будівель. Відповідно до ст.34 КЗпП України, простій це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Вся документація, зокрема матеріали особових справ, знаходилася на тимчасово окупованій території та фактично втрачені. Що стосується допомоги на оздоровлення, то відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплати рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, вона виплачується на підставі рапорту, який погоджується фінансовою службою та установою приймається наказ. Крім того, докази що позивачка її не отримувала відсутні.

Позивачкою надано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримані, звернуто увагу, що навіть під час простою, роботодавець не звільняється від сплати заробітної плати робітнику, окрім цього простой відбувався не з вини позивачки. Також, позивачка вказала на те, що саме відповідач повинен надавати докази отримання неї допомоги на оздоровлення у 2022 році. Рапорт позивачки складений під час окупації не є належним оскільки не вбачається, що його було прийнято до розгляду (відсутні данні вхідної кореспонденції», відсутня дата. Допомога на оздоровлення є обов`язковою виплатою, та не потребує обов`язкового подання рапорту.

Відповідачем надано заперечення. Наголошено на перебування установу на простої з 13.05.2022, відповідачем повністю реалізовано та виконано наказ №1951/5 перед працівниками установи, в тому числі і перед ОСОБА_1 , якій було здійснено в повному обсязі оплату за період простою.

Суд розглянув справу 19.04.2024 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , з 28.04.2021 працювала на посаді молодшого інспектора відділу охорони Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)».

ОСОБА_1 має спеціальне звання молодший сержант внутрішньої служби, та відповідно мала відносилась до осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби.

ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» розташована в с. Дар`ївка Херсонського району Херсонської області, та з 24.02.2022 опинилася в зоні окупації російської армії.

13.05.2022 Міністерством юстиції України видано наказ №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території», відповідно до якого оголошено простій з 14.05.2022 до закінчення дії воєнного стану ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)». Дозволено працівникам установи, до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати роботу поза межами адміністративних будівель зазначених установ.

Протягом червня 2022 січня 2022, ОСОБА_1 отримувала грошове забезпечення в розмірі 1940 гривень на місяць.

11.11.2022 було звільнено від окупації м. Херсон, та відновлення контроль над ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)».

Натомість, після окупації, не вдалося знайти особові справи працівників, та фінансові документи.

30.11.2023 наказом №7 О/С ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штатів.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України постановляє: Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України визначено, що роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Статтею 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується.

Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, виплачується не всім особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, а лише тим, які несуть службу в органах і установах. При цьому така виплата здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» з 24.02.2022 перебувала в окупації, робота цієї установи була дезорганізована, характер та обсяг роботи, які виконувалася позивачкою в період окупації невідомий. Необхідно врахувати, що наказ Міністерства юстиції України №1951/5 від 13.05.2022 про оголошення простою у роботі ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» та фактично звільнення працівників від виконання службових обов`язків, є юридичним прийняттям того, що фактично склалося. Тому, суд погоджується з аргументами відповідача, що немає ніяких підстав стверджувати, що позивачка в період з 24.02.2022 по 17.10.2022 несла службу в установі, а тому має право на виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022. Перебування позивачки у трудових відносинах з установою, не є тотожнім несення служби. Крім того, керівники установи в цей період також не складали та не видавали відповідних наказів про виплату відповідної додаткової винагороди, що підтверджує викладені вище висновки про дезорганізацію роботи установи в період окупації, та неможливості встановлення факту несення служби.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про необхідність відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно п.3 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України №925/5 від 28.03.2018, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення.

Відповідно до глави 14 розділу ІІ Порядку, особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Виплата допомоги для оздоровлення особам рядового і начальницького складу здійснюється на підставі наказу органу або установи, а начальникам цих органів або установ - згідно із пунктом 24 розділу I цього Порядку.

Зазначені рапорти попередньо погоджуються фінансовою службою відповідного органу або установи.

Оскільки, нормотворець у цьому випадку використовує словосполучення «надається допомога», а не «може надаватись» (як наприклад у главі 15), суд робить висновок про обов`язковість виплати зазначеного виду одноразової додаткової грошового забезпечення, без будь-яких умов та застережень.

Щодо посилання відповідача на відсутність рапорту позивачки, то, на переконання суду, це не може бути перешкодою для отримання обов`язкової частини грошового забезпечення. Більш того, враховуючи умови в яких перебувала ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)», та обізнаність обох сторін про втрату документів за період окупації, суд вважає що жодна зі сторін не може посилатися у цьому випадку на відсутність документів у опонента.

При цьому, відповідач міг би в цій ситуації спростувати вимоги позивачки про виплату їй допомоги на оздоровлення за 2022 рік, наданням документів з інших джерел, щоб підтвердити факт виплати цієї допомоги (копії електронних розрахункових документів Казначейської служби, копії електронних розрахункових документів комерційного банку отримувача заробітної плати та ін.). Оскільки, відповідач з інших джерел не надав доказів виплати позивачці допомоги на оздоровлення за 2022 р., суд приходить до висновку, що її твердження про неотримання цих коштів є неспростованим та доведеним. А враховуючи висновки суду про обов`язковість цієї частини грошового забезпечення, суд вважає, що в цій частині позов належить задовольнити.

Питання розрахунку при звільненні поліцейських зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства, а тому, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з поліції.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України (в редакції, чинній на дату звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Законом України №2352-ІХ від 01.07.2022р. в статтю 117 КЗпП України внесено зміни, якими передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, положення статті 117 КЗпП України, в редакції Закону України №2352-ІХ від 01.07.2022р., передбачають обов`язок роботодавця виплатити працівнику середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, але не більше шести місяців.

При цьому, при задоволенні позовної вимоги про стягнення/нарахування основної суми, яку не було сплачено працівникові під час звільнення, одночасно наявні підстави і для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України, вимоги щодо якого є похідними від вимог про стягнення основної суми.

Відповідна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11 серпня 2021 року в справі №640/9375/20, від 18 листопада 2021 року в справі №600/1071/20-а, від 2 грудня 2021 року в справі №120/1873/19-а, від 2 лютого 2023 року у справі №826/1575/17, від 08 червня 2023 року у справі №580/1267/21.

Позивачка має правові підстави на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.02.2023р. по 01.08.2023р. (з урахуванням встановленого 6-ти місячного обмеження виплати).

Однак, суд не бере до уваги розрахунок середнього заробітку за період несвоєчасного розрахунку при звільненні, здійснений позивачкою відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. №100 (далі - Порядок №100), з огляду на таке.

Так, відповідно до абз. 3, 4 п.2 Порядку №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку (п. 3 Порядку №100).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно із графіком підприємства, установи, організації( п.8 Порядку №100).

Відповідно до п.4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.

У пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Не вбачається за можливе провести точний розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , оскільки суду невідомий розмір допомоги на оздоровлення за 2022 рік.

Таким чином, суд, керуючись частиною 4 статті 245 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023р. по 01.08.2023р. виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою від 12.03.2024 №26/7-369 заробітна плата ОСОБА_1 за попередні два місяці роботи (листопад-грудень 2022 року), становить 3880 грн. Середньоденна заробітна плата складає 63,61 грн (3880/61 кількість календарних днів) . Тривалість затримки розрахунку при звільненні (виплати допомоги на оздоровлення) складає 181 календарних днів за період з 01.02.2023 по 31.07.2023.

складає 11513,41 грн. (181*63,61).

Відтак, сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 11513,41 грн. (181*63,61).

Позов задовольнити частково.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Державної установи Дар`ївська виправна колонія (№10) (с. Дар`ївка,Херсонська обл., Херсонський р-н,75032 08564676) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2022 рік.

3. Зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) допомоги на оздоровлення за 2022 рік.

4. Зобов`язати ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023р. по 01.08.2023р. в сумі 11513,41 ( одинадцять тисяч п`ятсот тринадцять грн сорок одна коп) гривень.

5. В задоволенні позовних вимог в частині визнаня протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 17.10.2022; зобов`язані Державну установу Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень, щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 17.10.2022 - відмовити.

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 19.04.2024