Постанова

від 24.10.2024 по справі 400/1286/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1286/24

Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,

повний текст судового рішення

складено 19.04.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» (далі відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 гривень, щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 17.10.2022 року;

- зобов`язати Державну установу Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30000,00 гривень, щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 17.10.2022 року;

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2022 рік;

- зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2022 рік;

- зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023 року по 01.08.2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходила службу на посаді молодшого інспектора відділу охорони у ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» в 2020-2023 роках. 30.01.2023 року позивачка була звільнена з посади у зв`язку зі скороченням штатів. Після звільнення позивачка з`ясувала, що під час проходження служби їй не в повному обсязі було нараховано та виплачено грошове забезпечення за 2022 рік, зокрема, їй не нараховувалася щомісячна додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 в період з 24.02.2022 року по 17.10.2022 року. Також, відповідно до п.п.1, 3 глави 14 розділу ІІ Порядку №925/5, особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Виплата допомоги для оздоровлення особам рядового і начальницького складу здійснюється на підставі наказу органу або установи. Жодного написання рапорту з боку працівника не потрібно, а тому відповідач допустив протиправну бездіяльність не виплатив зазначену допомогу. Крім того, позивачка вказала, що відповідно до ч.1 ст.47, ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. А тому, позивачка вважає, що має правові підстави для стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.02.2023 року по 01.08.2023 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2022 рік.

Зобов`язано Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2022 рік.

Зобов`язано ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023 року по 01.08.2023 року в сумі 11513,41 грн..

В задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 гривень, щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 17.10.2022 року; зобов`язані Державну установу Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30000,00 гривень, щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 17.10.2022 року - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , з 28.04.2021 року працювала на посаді молодшого інспектора відділу охорони Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)».

ОСОБА_1 має спеціальне звання молодший сержант внутрішньої служби, та відповідно мала відносилась до осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби.

ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» розташована в с. Дар`ївка Херсонського району Херсонської області, та з 24.02.2022 року опинилася в зоні окупації російської армії.

13.05.2022 року Міністерством юстиції України видано наказ №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території», відповідно до якого оголошено простій з 14.05.2022 року до закінчення дії воєнного стану ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)». Дозволено працівникам установи, до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати роботу поза межами адміністративних будівель зазначених установ.

Протягом червня 2022 року січня 2023 року, ОСОБА_1 отримувала грошове забезпечення в розмірі 1940,00 гривень на місяць.

11.11.2022 року було звільнено від окупації м. Херсон, та відновлено контроль над ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)».

Натомість, після окупації, не вдалося знайти особові справи працівників, та фінансові документи.

30.11.2023 року наказом №7 О/С ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штатів.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про обов`язковість виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без будь-яких умов та застережень.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачка має правові підстави на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.02.2023 року по 01.08.2023 року у розмірі 115513,41 грн..

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Міністерства юстиції України №1951/5 від 13.05.2022 року про оголошення простою у роботі ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» та фактично звільнення працівників від виконання службових обов`язків, є юридичним прийняттям того, що фактично склалося. А отже, немає ніяких підстав стверджувати, що позивачка в період з 24.02.2022 року по 17.10.2022 року несла службу в установі, а тому має право на виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.

Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною 2 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Згідно з пунктом 3 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 року за №377/31829 (далі - Порядок №925/5), грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.

28.02.2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168).

Пунктом 1 цієї постанови, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з п.5 Постанови №168 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 року №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168» внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»,».

Згідно з пунктом 2 вищевказаної постанови вона набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів(начальників). Тобто, постановою №168 врегульовано порядок виплати додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень щомісячно для осіб, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка.

З аналізу наведених правових вбачається, що додаткова винагорода є окремим тимчасовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується під час проходження служби та виконання службових обов`язків, тобто є додатковим стимулюючим заохоченням саме за виконання службових обов`язків.

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 територія села Дар`ївка, Херсонського району, Херсонської області, на якій розташована Державна установа «Дар`ївська виправна колонія (№10)», з 01.03.2022 року до 11.11.2022 року входила до переліку громад, що перебували у тимчасовій окупації.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 року «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «Підтримка» Херсонська область (без визначення окремих територіальних громад та населених пунктів) включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Таким чином, у період з 06.03.2022 року апелянтка мала підстави для отримання додаткової місячної винагороди, встановленої Постановою №168, оскільки проходила службу в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалась допомога у рамках Програми «єПідтримка».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 надано рапорт на ім`я виконуючого обов`язки начальника ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» Юлії Хоми про те, що ОСОБА_1 знаходиться на тимчасово окупованій території Херсонської області, з моменту оголошення простою на службу не виходить, дистанційно не працює, з окупаційною владою не співпрацює (а.с.41).

Крім того, доказів виконання позивачем своїх посадових обов`язків (несення служби у вигляді чергувань, нарядів тощо) за місцем служби у період окупації території Херсонської області, що є обов`язковою умовою для здійснення виплати додаткової винагороди для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби згідно постанови Кабінету Міністрів України №168, суду не надано та в матеріалах справи не містяться.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, виплачується не всім особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, а лише тим, які несуть службу в органах і установах.

ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» з 24.02.2022 року перебувала в окупації, робота цієї установи була дезорганізована, характер та обсяг роботи, які виконувалася позивачкою в період окупації невідомий.

А отже, відсутні підстави стверджувати, що позивачка в період з 24.02.2022 року по 17.10.2022 року несла службу в установі, а тому має право на виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Щодо вимог про виплату допомоги на оздоровлення за 2022 рік, судова колегія зауважує.

У відповідності до п.п.1, 3 глави 14 розділу II Порядку №925/5, особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги для оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення, які мають постійний характер, на які має право особа рядового чи начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу І цього Порядку.

Відповідно до п.4 ч.2 Наказу Міністерства юстиції України від 13.09.2021 року №3226/5 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», внесено зміни в абзацах перших пунктів 2 глав 14, 15 слова «наказу відповідного органу управління вищого рівня згідно з рапортами цих осіб з урахуванням пункту» замінити словами «згідно із пунктом».

Після внесення цих змін, і на даний момент, абз.1 п.2 глави 14 розділу II Порядку №925/5 має такий зміст: «Виплата допомоги для оздоровлення особам рядового і начальницького складу здійснюється на підставі наказу органу або установи, а начальникам цих органів або установ - згідно із пунктом 24 розділу І цього Порядку.».

Жодної вимоги про написання рапорту особою рядового і начальницького складу для отримання одноразової грошової допомоги на оздоровлення не передбачено.

При цьому, судом першої інстанції вірно зауважено, що спростувати вимоги позивачки про виплату їй допомоги на оздоровлення за 2022 рік відповідач міг наданням документів з інших джерел, щоб підтвердити факт виплати цієї допомоги (копії електронних розрахункових документів Казначейської служби, копії електронних розрахункових документів комерційного банку отримувача заробітної плати та ін.).

За таких обставин, оскільки відповідач з інших джерел не надав доказів виплати позивачці допомоги на оздоровлення за 2022 рік, а тому її твердження про неотримання цих коштів є неспростованим та доведеним, а отже, підлягають задоволенню.

Щодо вимог в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положення ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними. Рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків та врегульоване спеціальними законами: зокрема Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України, а також іншими підзаконними нормативними актами (постанова Верховного Суду від 07.02.2022 року у справі №420/7697/21).

Такий підхід застосовано і Верховним Судом у постановах від 26.06.2019 року у справі №820/4748/17, від 12.09.2019 року у справі №812/1255/17, від 02.07.2020 року у справі №812/792/17.

Відповідно до ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому визначені статтею 116 цього Кодексу, працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактично розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Колегія суддів посилаючись на частину 1 статті 47 КЗпП України зазначає, що вказана правова норма встановлює обов`язок для роботодавця в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу та не передбачає додаткового звернення за виплатою такого розрахунку.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Статтею 117 Кодексу законів про працю України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Як вбачається з матеріалів справи, днем звільнення ОСОБА_1 є 31.01.2023 року.

Однак, в цей день відповідачем не проведеного належного розрахунку, зокрема, не виплачено допомогу на оздоровлення за 2022 рік.

Законодавство визначає обов`язок роботодавця виплатити в день звільнення всі суми, належні працівнику, без жодних застережень чи виключень, будь то премія, надбавка, доплата чи інша грошова допомога, всі суми, а не тільки заробітна плата (чи основне грошове забезпечення), мають бути виплачені в день звільнення.

На думку колегії суддів позивач має правові підстави на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.02.2023 року (день звільнення та граничний строк виплати всіх сум 31.01.2023 року) по 01.08.2023 року (з урахуванням встановленого 6-ти місячного обмеження виплати), про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині розрахунку суми середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільнення.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі не наводить аргументів щодо незгоди його з рішенням суду першої інстанції в частині здійсненого розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а лише в частині наявності у позивача загалом права на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині здійсненого розрахунку середнього заробітку не оспорюється сторонами, а отже, в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька