Рішення

від 22.04.2024 по справі 520/5381/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 р. Справа № 520/5381/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та рішення,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 717-п від 15.02.2024 ГУ ДПС в Харківській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС»;

- визнати дій ГУ ДПС в Харківській області щодо видання Наказу № 717-п про проведення позапланової перевірки незаконними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.02.2024 на електронну адресу ТОВ «КОЛОС» надійшов наказ № 717-п від 15.02.2024 ГУ ДПС в Харківській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС» (код ЄДРПОУ 31847939) за підписом заступника начальника Олексія Бойко. Згідно його змісту підставою для проведення зазначеної перевірки стало отримання відомостей податковим органом від державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо виділення з платника податків, а саме передача частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС» (код ЄДРПОУ 31847939), що реорганізується, до статутного фонду іншого платника податків, яке створюється власниками корпоративних прав. Позивач вважає, що дії відповідача щодо видання Наказу № 717-п про проведення позапланової перевірки є незаконними, а Наказ № 717-п від 15.02.2024 ГУ ДПС в Харківській області суперечить чинному законодавству, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 05.03.2024 провадження у справі відкрито. Розгляд справи ухвалено здійснювати відповідно до положень с. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження. Запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати до суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалою суду від 13.03.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог у справі.

Ухвалою суду від 26.03.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог у справі та частково повернуто судовий збір.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що у зв`язку з отриманням відомостей від державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру рішення засновників (учасників) юридичної особи ТОВ «КОЛОС» щодо виділу ТОВ «АДП-АГРО», ГУ ДПС у Харківській області виданий наказ ГУ ДПС від 15.02.2024 № 717-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС». Зазначає, що такий наказ відповідає вимогам діючого законодавства. Просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечував проти викладених відповідачем тверджень у поданому відзиві на позовну заяву та підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві. Зазначив, що наказ № 717-п від 15.02.2024 ГУ ДПС в Харківській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС» був виданий внаслідок неправильного трактування норм закону, а відтак є незаконним. Просить суд задовольнити позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

ТОВ «Колос» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 31847939.

Згідно баз даних АІС «Податковий блок» ГУ ДПС у Харківській області встановлено, що з ТОВ «КОЛОС» виділено підприємство ТОВ «АДП-АГРО» та затверджено розподільчий баланс рішенням від 22.11.2023 № 22.11-1.

У зв`язку з отриманням зазначеної інформації ГУ ДПС у Харківській області видано наказ №717-п від 15.02.2024 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС»(код ЄДРПОУ 31847939) за підписом заступника начальника Олексія Бойко. (а.с. 8)

Згідно змісту зазначеного наказу встановлено, що підставою для проведення зазначеної перевірки стало отримання відомостей податковим органом від державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру рішення засновників(учасників) юридичної особи щодо виділення з платника податків, а саме передача частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС», що реорганізується, до статутного фонду іншого платника податків, яке створюється власниками корпоративних прав.

У позовній заяві позивач зазначив, що 28.02.2024 ТОВ «Колос» було недопущено до перевірки працівників ГУ ДПС в Харківській області відповідно до Наказу № 717 від 15.02.2024, в зв`язку з його неналежним оформленням, адже його зміст щодо підстав проведення перевірки не відповідав вимогам чинного законодавства.

Позивач вважає, що наказ № 717-п від 15.02.2024 ГУ ДПС в Харківській області суперечить чинному законодавству та дії відповідача щодо видання Наказу № 717-п про проведення позапланової перевірки є незаконними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даній справі підлягає з`ясуванню питання щодо правомірності оскаржуваного наказу про проведення позапланової перевірки та дій податкового органу щодо видання оскаржуваного наказу, а також щодо наявності чи відсутності підстав для прийняття такого наказу.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням одноосібного учасника № 230907-Б ТОВ «КОЛОС» від 07.09.2023 вирішено провести виділ ТОВ «КОЛОС» без припинення самого товариства нової юридичної особи ТОВ «АГРО ПЛЮС» з передачею новоствореному товариству активів та запасів. Призначено головою комісії з виділу ТОВ «КОЛОС» директора Товариства Воронкіна Андрія Вікторовича.

Рішенням № 22.11-1 одноосібного учасника ТОВ «КОЛОС» від 22.11.2023 затверджено підсумковий розподільчий баланс між ТОВ «КОЛОС» та ТОВ «АДП АГРО», станом на 31.10.2023, з метою врахування змін у складі (вибуття та набуття) майна, змін у складі та структурі майнових прав та обов`язків (зобов`язань), що виникли на підставі рішення одноособового учасника Товариства № 230907-Б від 07.09.2023.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Так, обов`язковою умовою для проведення позапланової документарної перевірки є наявність конкретної підстави, яка прямо передбачена Податковим кодексом України.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Тобто, в разі якщо підприємство розпочало процедуру реорганізації, то це може бути підставою для видання наказу на проведення позапланової документальної перевірки.

Враховуючи наведене, однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки є факт встановлення контролюючим органом факту початку процедури реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

З оскаржуваного наказу вбачається, що підставою для проведення перевірки ТОВ «КОЛОС» стало отримання відомостей податковим органом від державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру рішення засновників(учасників) юридичної особи щодо виділення з платника податків, а саме передача частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС», що реорганізується, до статутного фонду іншого платника податків, яке створюється власниками корпоративних прав. (а.с. 8)

Питання припинення юридичної особи регулюється Цивільним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до ч. 1 ст.109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

За ч. 4 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Для державної реєстрації рішення про виділ юридичної особи подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників або відповідного органу юридичної особи про виділ юридичної особи (ч.9 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

У ст. 98 «Порядок погашення грошових зобов`язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків або передачі єдиного (цілісного) майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію, або продажу єдиного (цілісного) майнового комплексу державного або комунального підприємства у процесі приватизації» Податкового кодексу України зазначено: « 98.1.Під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: … 98.1.4.виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується; …».

Як зазначено у пп. 2 п.1 Наказу Міністерства юстиції України від 09.06.2023 за № 2179/5 «Про проведення державної реєстрації в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць», зареєстрованого 13.06.2023 в Міністерстві юстиції України за №977/40033, реєстраційні дії щодо реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або виділу юридичних осіб, місцезнаходженням яких є адміністративно-територіальні одиниці різних областей, проводяться державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яким розглядаються документи одночасно щодо відповідних юридичних осіб, в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим частини другої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»: у разі злиття або поділу - за місцезнаходженням новоутвореної (новоутворених) юридичної (юридичних) особи (осіб) або за місцезнаходженням юридичних (юридичної) осіб (особи), що припиняються (припиняється) у результаті злиття або поділу; у разі виділу - за місцезнаходженням новоутвореної (новоутворених) юридичної (юридичних) особи (осіб) або за місцезнаходженням юридичної особи - попередника; у разі приєднання - за місцезнаходженням юридичної особи - правонаступника або за місцезнаходженням юридичної (юридичних) особи (осіб) - попередника (попередників); у разі перетворення - за місцезнаходженням юридичної особи - попередника або за місцезнаходженням юридичної особи - правонаступника.

Враховуючи наведені та інші норми права, обставини справи, суд вважає, що поняття «виділення» у редакції ст.98 Податкового кодексу України за своєю суттю не є тотожним поняттю «виділ», зазначеному у ст.109 Цивільного кодексу України.

Поняття «виділення» для цілей Податкового кодексу України у ст.14 цього Кодексу не наведено, тоді як у самому п. 98.1 ст. 98 Податкового кодексу України прямо вказано, що таке визначення поняття використовується виключно для цілей ст. 98 Податкового кодексу Україна, яка не регулює питання проведення податкових перевірок».

Натомість, відповідачем не наведено жодної норми права, яка б безспірно свідчила що «реорганізація» та «виділ» є тотожними поняттями й їх можна використовувати для цілей Податкового кодексу України взагалі та окремо щодо проведення податкових перевірок.

За приписами Цивільного кодексу України «виділ» не вважається «реорганізацією». При «реорганізації» юридичних осіб передбачається правонаступництво, а при «виділі» ні.

У постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 291/1009/18 Верховний Суд наголосив на тому, що процедура виділу не вважається формою припинення або реорганізації суб`єкта господарювання, оскільки вона є лише одним зі способів створення цього суб`єкта.

Тлумачення наведених положень зазначених кодексів, а також правові висновки Верховного Суду дають підстави для висновку, що головною відмінністю виділу від реорганізації (або від припинення) є те, що внаслідок виділу створюється нове підприємство, яке наділяється певним майном іншого підприємства, що вже існує. Водночас попереднє підприємство не припиняється, а продовжує функціонувати зі зменшеним обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво.

Таким чином, оскільки «виділення» та «виділ» не є тотожними поняттями, поняття «виділення» для цілей усього Податкового кодексу самим Податковим кодексом України не визначено, тому застосування податковими органами підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України як підстави для проведення позапланової документальної перевірки є протиправним, оскільки виділ не є реорганізацією в розумінні як норм Податкового кодексу України, так і норм іншого чинного законодавства України та судової практики.

Відповідна правова позиція щодо відмінності термінів «виділ» та «виділення» викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 822/2434/16.

Також, за висновками Верховного Суду в таких спорах принцип пріоритету Податкового кодексу України над іншими нормативно-правовими актами не діє, зокрема, у разі якщо їх поняття, терміни, правила та положення суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням наведеним у цьому кодексі.

Тобто якщо інші законодавчі акти суперечать положенням Податкового кодексу України чи припускають неоднозначне трактування прав та обов`язків платників податків або контролювальних органів, в результаті чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролювального органу, рішення має прийматися саме на користь платника податків.

У постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року в справі № 822/2432/16 зазначено, що у спорах між податковими органами та платниками податків щодо вирішення питання про застосування терміна «виділення» в редакції статті 98 ПК України та терміна «виділ» в інших законодавчих актах відносно неправомірності застосування податковим органом підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України для легалізації проведення перевірок у процесі процедури виділу з юридичних осіб.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з огляду на наведену судову практику, а також приписи чинного законодавства, суд констатує, що виділ жодним чином не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи та належить до одного зі способів створення нової юридичної особи, яка наділяється певним майном наявної юридичної особи.

Аналіз наведених вище положень свідчить про необґрунтованість проведення позапланових документарних перевірок податковими органами (як виїзних, так і невиїзних), оскільки операції щодо передання за розподільчим балансом основних фондів, грошових коштів, інших активів та зобов`язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу під час утворення нового суб`єкта господарювання шляхом виділу не можуть вважатися операціями з реорганізації платника податків у розумінні податкового законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 07.09.2023 позивач приймав рішення саме про виділ юридичної особи, а не про реорганізацію юридичної особи.

Тобто, у спірних правовідносинах можлива підстава для здійснення документальної позапланової перевірки згідно з пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відсутня.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, приходить до висновку, що Наказ № 717-п від 15.02.2024 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОЛОС» контролюючим органом прийнято не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд також приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо прийняття наказу № 717-п від 15.02.2024 ГУ ДПС в Харківській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС».

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним наказу, а доводи відповідача щодо правомірності оскаржуваного наказу спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за дві позовні вимоги в даній справі підлягав сплаті в розмірі 4 844,80 грн, проте позивачем було сплачено за дві позовні вимоги 5 450,40 грн.

Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (вул. Незалежності, буд. 3а, смт. Близнюки, Лозівський район, Харківська область, 64801, ЄДРПОУ 31847939) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправними дії ГУ ДПС в Харківській області щодо видання Наказу № 717-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС».

Визнати протиправним та скасувати наказ № 717 від 15.02.2024 ГУ ДПС в Харківській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС».

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму сплаченого судового збору в розмірі 4 844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН