Рішення

від 22.04.2024 по справі 712/913/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року справа № 712/913/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру надання соціальних послуг м.Черкаси про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

На підставі ухвали від 23.01.2024 Соснівського районного суду м.Черкаси для розгляду Черкаським окружним адміністративним судом за підсудністю надійшла 19.02.2024 справа №712/913/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач) до Територіального центру надання соціальних послуг м.Черкаси (18002, місто Черкаси, вулиця Праведниці Шулежко, будинок 13А; код ЄДРПОУ 21356385) (далі відповідач) про:

визнання протиправною відмови у наданні публічної інформації на запит громадянина України - позивача;

зобов`язання відповідача надати інформацію за його запитом від 28.12.2023 у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», та надати належно завірену інформацію:

посадові інструкції штатних одиниць територіального центру: першого заступника директора, заступника завідувача відділення визначення індивідуальних потреб у соціальних послугах, соціального працівника відділення визначення індивідуальних потреб у соціальних послугах, юрисконсульта відділення визначення індивідуальних потреб у соціальних послугах, завідувача відділення соціальної допомоги вдома, фахівця відділення соціальної допомоги вдома;-

положення про преміювання працівників територіального центру соціальних послуг м.Черкаси;

копії наказів про надбавки і преміювання та їх додатки всіх працівників територіального центру з серпня до грудня 2023 року включно.

Додатково просив судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач відмовив у наданні відповіді на запит, посилаючись на конфіденційну інформацію та наявність у минулому певних цивільно-правових стосунків із позивачем. Вважає, що така відмова відповідача суперечить нормам чинного законодавства. Додатково вказав, що надасть суду розрахунок понесених судових витрат, які він має сплатити адвокату у зв`язку з розглядом справи разом з доказами понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.

За результатом автоматизованого розподілу вказана справа передана для розгляду судді Бабич А.М.

Ухвалою суду від 21.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Вказану ухвалу відповідач отримав 05.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про поштове вручення.

Відповідач правом подати відзив не скористався, про причини суд не повідомив.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надійшло, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

Згідно з довідкою серії ЧЕР №016883 позивачу встановлена ІІ група інвалідності.

Пенсійним посвідчення від 26.04.2010 серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивачу призначена пенсія з інвалідності.

Із листа відповідача від 09.01.2024 №28/1-9 суд установив, що позивач звернувся до нього запитом від 28.12.2023, який зареєстрований в журналі вхідної кореспонденції за вхідним №496/1-5 від 03.01.2024. Вказаним листом відповідач повідомив, що не зобов`язаний надавати позивачу копію положення про преміювання працівників, з яким той попередньо ознайомлений, копії посадових інструкцій, які позивач вибірково зазначив у запиті (виключенням є посадова інструкція заступника директора посада, яку позивач наразі обіймає відповідно до штатного розпису), у т. ч. копії наказів про надбавки і преміювання та їх додатки, які стосуються усіх працівників відповідача, починаючи з серпня до грудня 2023 року. Вказав, що розпорядник інформації не надає згоди щодо надання інформації, витребовуваної у запиті позивача. Посилався на норми про конфіденційну інформацію.

Не погоджуючись із відповіддю, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України від 15.08.2020 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею третьою Закону №2939-VI визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

в офіційних друкованих виданнях;

на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;

на інформаційних стендах;

будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною першою статті 10-1 Закону №2939-VI передбачено, що публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Згідно з ст.12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Статтею двадцятою Закону №2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ст.23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо спірної відмови суд урахував.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.6 Закону №2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Частиною 8 ст.6 Закону №2939-VI визначено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 Закону №2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Вказані вище норми продубльовані у Законі України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» (далі Закон №2657-XII). Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.20 Закону №2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Частиною 1 ст.21 Закону №2657-XII визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону №2657-XII конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.11 Закону №2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Суд урахував, що запитувані позивачем копії наказів про надбавки і преміювання та їх додатки усіх працівників відповідача можуть містити інформацію про фізичну особу (персональні дані), що є конфіденційною інформацією. Водночас, враховуючи ч.8 ст.6 Закону №2939-VI, обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Відповідач на виконання вказаної вище норми мав обов`язок надати позивачу інформацію, доступ до якої необмежений.

Не обґрунтоване та не підтверджене належними доказами віднесення відповідачем запитуваної позивачем інформації, а саме посадових інструкцій вказаних вище штатних одиниць та положення про працівників відповідача до конфіденційної інформації, оскільки відсутні законодавчі обмеження щодо надання таких документів запитувачам публічної інформації та зважаючи на статус таких осіб державних службовців.

Не відповідає закону обмеження щодо розмірів складових заробітних плат державних службовців, оскільки такі відомості стосуються використання державних коштів, що становить підвищений суспільний інтерес у демократичному суспільстві.

Тому відмова відповідача у задоволенні запиту позивача через віднесення інформації, яка міститься у запитуваних посадових інструкціях, положенні про преміювання працівників, наказах про надбавки і преміювання та їх додатках до конфіденційної інформації, є необґрунтованою.

Частиною другої статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел,або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Суд врахував, що відповідно до ч.2. ст.6 Закону №2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідач у своєму листі не обґрунтував та не навів сукупності вказаних вище вимог Закону, які б давали підстави для віднесення інформації, зазначеної у запитуваних посадових інструкціях, положенні про преміювання працівників, наказах про надбавки і преміювання та їх додатках, до інформації з обмеженим доступом. Указаних у ч.2 ст.6 Закону №2939-VI вимог для обмежень відповідач всупереч обов`язку, передбаченого ч.2 ст.77 КАС України, не довів, а суд не установив.

Відмовляючи листом у наданні публічної інформації. відповідач порушив вказані вище вимоги законодавства, допустив бездіяльність щодо надання інформації (пасивна, а не активна поведінка, як оскаржує позивач) та порушив право позивача на інформацію. Сама по собі відмова у наданні публічної інформації, роз`яснена листом, безпосередньо не порушує заявлене право позивача. Крім того, завіряються у встановленому законом порядку копії документів (носії), а не сама інформація. Тому в цій частині позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають. Належним і повним способом судового захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності щодо надання публічної інформації на його інформаційний запит та зобов`язання відповідача усунути такий недолік шляхом надання інформації за його запитом від 28.12.2023.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовий збір за звернення до суду не було сплачено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно до ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною п`ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач не надав доказів оплати послуг адвоката. Відповідач не подав клопотання щодо зменшення витрат на правничу допомогу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано ордер серії СА №1072453 на надання правничої допомоги позивачу на підставі договору про надання правової допомоги/доручення від 21.01.2024 №473 адвокатом Макеєвим В.Ф. у Соснівському районному суді м.Черкаси. Позовна заява підписана вказаним адвокатом та ним завірені додатки до позовної заяви. Судові засіданні у справі не призначалися та не проводилися. Справа розглядалася у порядку спрощеного (письмового) провадження. Докази оплати позивачем коштів зазначеному вище адвокату, розрахунок понесених витрат суду не надані. Заяв про поважність причин цьому суду також не надано.

У частині першій ст.143, п.2 ч.5 ст.246 КАС України встановлений обов`язок суду вирішити питання щодо судових витрат у рішенні, розподіл якого зазначити в його резолютивній частині.

Відповідно до ч.3 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивач не повідомляв суд про причини неможливості своєчасно подати докази понесення судових витрат. У цьому контексті суд урахував відсутність таких відомостей у позовній заяві та письмових заяв з дати відкриття провадження у справі 21.02.2024. Враховуючи значну тривалість судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин ненадання позивачем доказів таких витрат та наявність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат під час вирішення позовних вимог, відповідно - про відсутність підстав для їх присудження з відповідача із-за відсутності доказів оплати послуг адвоката.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального центру надання соціальних послуг м.Черкаси щодо надання публічної інформації ОСОБА_1 на його інформаційний запит від 28.12.2023.

Зобов`язати Територіальний центр надання соціальних послуг м.Черкаси (18002, місто Черкаси, вулиця Праведниці Шулежко, будинок 13А; код ЄДРПОУ 21356385) у порядку, передбаченому Законом України від 15.08.2020 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідь на його запит від 28.12.2023.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене в повному обсязі та підписане 22.04.2024.