Постанова

від 22.04.2024 по справі 460/18562/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/18562/23 пров. № А/857/5588/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Рівненської обласної прокуратури, Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 460/18562/23 за адміністративним позовом Здолбунівської окружної прокуратури до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Рівненської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані" про визнання дії та бездіяльності протиправними,

місце ухвалення судового рішення м.Рівне Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїКомшелюк Т.О.дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної комісія України по запасах корисних копалин (далі відповідач 1), Державної служби геології та надр України (далі відповідач 2), Рівненської обласної ради (далі відповідач 3), Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРАБУТ КОМПАНІ» (далі відповідач 4), в якому просив суд:

1) визнати протиправним та скасувати протокол № 4653 від 26.12.2018 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин;

2) визнати протиправним та скасувати рішення двадцять сьомої сесії сьомого скликання Рівненської обласної ради № 1483 від 30.08.2019 «Про погодження надання надр у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕРАБУТ КОМПАНІ» з метою видобування базальтів Великомидського родовища, що знаходиться у Костопільському районі Рівненської області»;

3) визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 12.02.2020 № 6396, виданий Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Терабут компані".

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 460/18562/2 обумовлений адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення двадцять сьомої сесії Рівненської обласної ради VІІ скликання № 1483 від 30.08.2019 «Про погодження надання надр у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Терабут компані" з метою видобування базальтів Великомидського родовища, що знаходиться у Костопільському районі Рівненської області».

Скасовано Спеціальний дозвіл на користування надрами від 12.02.2020 № 6396, виданий Державною службою геології та надр України ТОВ "Терабут компані".

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Рівненська обласна прокуратура, Державна служба геології та надр України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Терабут компані" звернулися з апеляційними скаргами на вказане судове рішення зазначаючи, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Рівненська обласна прокуратура просила скасувати Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 460/18562/2 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині постанову про задоволення вимог прокуратури щодо визнання протиправним та скасування протоколу № 4653 від 26.12.2018 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин. На підтвердження вказаних вимог апеляційної скарги Рівненська обласна прокуратура вказала, що:

- ТОВ "Терабут компані" на час подання документів до ДЗК України не було надрокористувачем та не мало спеціального дозволу на надрокористування, а відтак не могло подавати документи для отримання протоколу апробації;

- у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам пункту 1.7 Порядку №263 у державній реєстрації РДГВН мало бути відмовлено, однак ДКЗ прийняла ці документи до розгляду й прийняла рішення, оформлене оскаржуваним Протоколом № 4653, яке не відповідає вимогам законодавства;

- суд першої інстанції не урахував, що вказаний протокол є індивідуальним правовим актом, який з урахуванням позицій Верховного Суду, відображених у постановах від 28.09.2022 року у справі №813/4387/17, від 23.01.2023 року у справі №240/3379/19, від 30.11.2020 року у справі № 826/4922/16 мав би бути скасований судом.

Державна служба геології та надр України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Терабут компані" просили скасувати Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 460/18562/2 та ухвалити постанову, якою у задоволенні вказаного позову відмовити повністю.

На підтвердження вказаних вимог апеляційних скарг Державна служба геології та надр України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Терабут компані" зазначили, що:

- у прокуратури відсутні повноваження на подання вказаного адміністративного позову, в підтвердження чого було приведено висновки Об`єднаної палати касаційного господарського Суду від 07.12.2018 року у справі №924/1256/17, правові висновки ВП ВС, відображені у постановах від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц, від 11.02.2020 року у справі 922/614/19, 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, 03.12.2019 року у справі №810/3164/18, від 05.11.2019 року у справі № 804/4585/18, від 01.06.2022 року у справі №260/1815/21. При цьому, скаржники вказали, що державний контроль за геологічним вивченням надр, та раціональним і ефективним використанням надр належить Державній службі геології та надр України, а Міністерство екології та природних ресурсів України є головним органом у забезпеченні та реалізації державної політики у сфері використання надр та уповноважене видавати накази, які підлягають до виконання Державною службою геології та надр України. ДЗК України підзвітна та підконтрольна у своїй діяльності Держгеонадра України, діяльність якого координується КМ України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивченням та раціонального використанням надр, отож твердження прокурора про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції в межах спірних правовідносин є хибним, позаяк з урахуванням ВП ВС, відображених у постанові від 30.01.2019 року у справі №826/2793/18 відсутність спеціальних повноважень на звернення до суду не є перешкодою для захисту інтересів держави вказаними суб`єктами владних повноважень;

- прокурором не було надано суду доказів звернення до Державної служби геології та надр України та Міністерства екології та природних ресурсів України, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері геологічного вивченням та раціонального використанням надр з метою урегулювання питання щодо можливих порушень в діяльності вказаного центрального органу при прийнятті протоколу №4653 від 26.12.2018 року;

- судом першої інстанції порушено частину 5 статті 242 КАС України, позаяк не враховано правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/13768/16 від 13.02.2019 року (далі ВП ВС), щодо строків звернення до суду. На підтвердження чого вказали, що прокуратурою пропущено тримісячний строк для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження спеціального дозволу, позаяк наказ Держгеонадр № 325 згідно з яким надано спеціальний дозвіл на користування надрами від 12.02.2020 № 6396 виданий -04.09.2019. Наказ Держгеонадр України від 04.09.2019 р. № 325 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» опублікований на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень у розділі «Архів наказів за 2019 рік» та є доступним за посиланням: https://www.geo.gov.ua/diyalnist/nakazy/arhiv-nakaziv/. Доступ до реєстру спеціальних дозволів на користування надрами був відкритий до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Натомість позивач подав цей позов за вих. від 28.07.2023 і він зареєстрований судом 02.08.2023;

- висновки суду про порушення Держгеонадрами та ТОВ "Терабут компані" процедури державної реєстрації РДГВН згідно Порядку № 263 є хибними, позаяк з метою розробки родовища та отримання спеціального дозволу на користування надрами за результатами апробації (затвердження запасів) корисних копалин, 20.12.2018 року ТОВ "Терабут компані" зареєструвало роботи та дослідження, пов`язані із геологічним вивченням надр (форма 3-ГР), відповідно до вимог Порядку № 263. Роботам і дослідженням ТОВ "Терабут компані", пов`язаним із геологічним вивченням надр, було присвоєно державний реєстраційний номер У-18-419/1. Для цілей Порядку № 263 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), виконавцями РДГВН вважаються користувачі надр, визначені статті 13 Кодексу України про надра;

- відповідно до пп. 1 п. 8 Порядку №615 (в редакції що діяла на момент прийняття рішення) без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а також видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - десяти років з моменту надання дозволу. Як підсумок вказують, що ТОВ "Терабут компані" мав статус користувача надр РДГВН;

- протоколом № 4653 засідання колегії ДКЗ від 26.12.2018 було здійснено апробацію станом на 01.12.2018 р. балансових запасів незмінювальних базальтів загальнодержавного значення І та III горизонтів Великомидського родовища, що придатні для виробництва штапельних волокон. Відтак, проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин було непотрібне оскільки була здійснена апробація корисних копалин;

- особа може отримати спецдозвіл на користування надрами без проведення аукціону, якщо для цієї особи апробовано запаси корисних копалин в ДКЗ України; у свою чергу затвердження запасів є наступною обов`язковою умовою, яка повинна бути виконана надрокористувачем;

- Товариство скористалося при отриманні дозволу законною спеціальною процедурою визначеною підпунктом 1 пункту 8 Порядку № 615, а саме, що товариство за власні кошти здійснило геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено протоколом ДКЗ № 4653 та подало документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів;

- ТОВ "Терабут компані" не с суб`єктом владних повноважень та жодним чином не може бути відповідачем у справі, предметом якої є визнання протиправним та скасування рішень- виданих спеціальним суб`єктом владних повноважень - Державною службою геології та надр України. Вказаний суб`єкт господарювання повинен бути залучений у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача;

- ТОВ «Терабут Компані», на підставі листа Державної служби геології та надр України за вих. № 21228/03/12-19 від 18.10.2019 року (додаток № 1) оплатило збір за надання спеціального дозволу у розмірі 2 343 700,00 (два мільйони триста сорок три тисячі сімсот гривень 00 копійок) (додаток № 2 платіжне доручення № 8 від 18.10.2019 року), що є порушенням пункту 4 частини 4 статті 257 КАС України, оскільки визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами може бути наслідком пред`явлення позову (вимоги) до держави в особі Державної служби геології та надр України про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- суд першої інстанції, в супереч ч.1 ст.90, ч. 2 ст. 241, ст.244 КАС України, з порушенням вимог визначених ст.ст. 243 та 248 КАС України, прийняв справу та ухвалив судове рішення без постановлення ухвали, пов`язаної з рухом справи в суді першої інстанції після її повернення з Восьмого апеляційного адміністративного суду, чим позбавив сторони можливості скористатись правами на подання і дослідження доказів, пояснень, клопотань, а також права на пред`явлення зустрічного позову про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Позивача, визначеними статтями 44 та 47 КАС України та без всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів, що потягло за собою неправильне вирішення справи.

Рівненська обласна рада подала відзив на апеляційні скарги, у якому заперечує проти задоволення вказаної апеляційної скарги прокурора та просить задовольнити апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України. Розгляд справи здійснити за її відсутності.

Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент подання документів до ДКЗ, товариство не володіло відповідним спеціальним дозволом на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин, а відтак не мав статусу користувача надр.

Проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин є одним з етапів у процедурі надання спеціальних дозволів на користування надрами з метою їх видобування. При цьому, матеріали геолого-економічної оцінки можуть бути затверджені ДКЗ лише у разі, якщо останні подані користувачами надр, що мають спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин. Тому ДКЗ була зобов`язана повернути ТОВ "Терабут компані" матеріали, оскільки останнє не було користувачем надр, однак ДКЗ прийняла ці документи до розгляду й прийняла рішення, оформлене оскаржуваним Протоколом № 4653, яке не відповідає вимогам законодавства та за своєю суттю є протиправним.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про застосування правових наслідків щодо протиправного винесення рішення, оформленого протоколом №4653 від 26.12.2018, судом ураховано, що станом на час розгляду справи в суді, оскаржуваний протокол № 4653 втратив чинність у зв`язку з прийняттям 09.11.2023 Державною комісією України по запасах корисних копалин протоколу № 5634 (пунктом 3.9 якого постановлено вважати таким, що втратив чинність оскаржуваний протокол ДКЗ № 4653), а як наслідок відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Водночас судом ураховано, що рішення Рівненської обласної ради № 1483 від 30.08.2019 та спеціальний дозвіл № 6396 від 12.02.2020 були видані на підставі протиправного протоколу № 4653 від 26.12.2018 (прийняття якого не відповідало вимогам законодавства та було протиправним у зв`язку з порушенням процедури прийняття) і як наслідок обумовлені рішення № 1483 та спецдозвіл є також протиправними і з огляду на їх чинність підлягають скасуванню.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з метою розробки родовища та отримання спеціального дозволу на користування надрами за результатами апробації (затвердження запасів) корисних копалин, 20.12.2018 року ТОВ "Терабут компані" зареєструвало роботи та дослідження, пов`язані із геологічним вивченням надр (форма 3-ГР), відповідно до вимог Порядку № 263. Роботам і дослідженням ТОВ "Терабут компані" пов`язаним із геологічним вивченням надр, було присвоєно державний реєстраційний номер У-18-419/1.

Окрім того, з метою попередньої геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин Великомидського родовища в Рівненській області, ТОВ "Терабут компані" використало геологічну інформацію, отриману від ДНВП «Геоінформ України»: «Отчёт о детальной разведке, выполненой на Великомиском месторождении базальтов в Костопольском районе Ровенской области УССР в 1982-1984 г.г.».

У 2018 Виробничим кооперативом «ГЕОЛОГ» за технічним завданням ТОВ "Терабут компані", проведені роботи з попередньої геолого-економічної оцінки запасів базальтів Великомидського родовища, за результатами якої складено Звіт про розвідку родовища твердих корисних копалин «Попередня геолого-економічна оцінка Великомидського родовища базальтів в Костопільському районі Рівненської області», відповідальний виконавець Ю.А. Діденко.

ТОВ "Терабут компані" звернулося до Державної комісії України по запасах корисних копалин з листом про проведення державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки запасів базальтів Великомидського родовища.

26.12.2018 колегією Державної комісії України по запасах корисних копалин оформлено протокол № 4653, яким, в тому числі, визнано Великомидське родовище підготовленим до подальших детальних геологорозвідувальних робіт та експлуатації на умовах економічного ризику. Цим же протоколом постановлено, що він підлягає розгляду й уведенню в дію Державною службою геології та надр України.

19.07.2019 ТОВ "Терабут компані" звернулося до Державної служби геології та надр України (заява № 19/02) на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, з метою видобування корисних копалин загальнодержавного значення базальтів Великомидського родовища, розташованого за 3 км на північний захід від с. Великий Мідськ у Костопільському районі Рівненської області строком дії дозволу на 20 років.

26.07.2019 протокол № 4653 від 26.12.2018 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин надійшов до Рівненської обласної ради та слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення обласної ради від 30.08.2019 № 1483.

30.08.2019 Рівненською обласною радою прийняте рішення «Про погодження надання надр у користування ТОВ "Терабут компані" з метою видобування базальтів Великомидського родовища, що знаходяться в Костопільському районі Рівненської області» № 1483, яким погоджено надання надр у користування ТОВ "Терабут компані" з метою видобування базальтів Великомидського родовища, що знаходяться в Костопільському районі Рівненської області.

Окрім того, вказане рішення прийняте на підставі подання Державної служби геології та надр України від 23.07.2019 № 13357/14/12-19 та матеріалів ТОВ "Терабут компані".

ТОВ «Терабут Компані», на підставі листа Державної служби геології та надр України за вих. № 21228/03/12-19 від 18.10.2019 року оплатило збір за надання спеціального дозволу у розмірі 2 343 700,00 (два мільйони триста сорок три тисячі сімсот гривень 00 копійок) (платіжне доручення № 8 від 18.10.2019 року).

Державною службою геології та надр України 12.02.2020 видано ТОВ "Терабут компані" спеціальний дозвіл на користування надрами № 6396.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Предметом спору у цій справі зокрема є, прийняття протоколу № 4653 від 26.12.2018, на підставі якого прийнято рішення Рівненської обласної ради № 1483 від 30.08.2019, яким погоджено надання надр у користування ТОВ "Терабут компані" з метою видобування базальтів Великомидського родовища, що знаходяться в Костопільському районі Рівненської області та в подальшому видано спеціальний дозвіл № 6396.

Прокуратура вказує, що оскаржуваний Протокол № 4653 від 26.12.2018, рішення Рівненської обласної ради № 1483 від 30.08.2019, Спеціальний дозвіл на користування надрами від 12.02.2020 № 6396 є протиправними, оскільки ТОВ "Терабут компані" станом на момент розгляду поданих матеріалів не володіло спеціальним дозволом на користування надрами.

Стосовно доводів апеляційної скарги, які стосуються пропущення строку звернення до суду з обумовленим адміністративним позовом, то колегією суддів установлено наступне.

Відповідно до положень ч.1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (див. mutatis mutandis рішення у справах ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії від 20 вересня 2011 року ( OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia , заява № 14902/04, пункт 570), Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства від 22 жовтня 1996 року ( Stubbings and Others v. the United Kingdom , заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).

У постанові від 13.02.2019 року по справі № 826/13768/16, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом шести місяців з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду.

Колегією суддів також ураховано, що день коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна дізнатись» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Подібна позиція щодо застосування ст. 122 КАС України наведена в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 640/25034/19, від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17, від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20.

При цьому, колегією суддів ураховано, що наявність інституту поновлення строків позовної давності передбачає можливість її поновлення у разі пропуску із поважних причин, що і було зроблено судом першої інстанції при відкритті провадження у даній справі.

З матеріалів справи убачається, що разом з позовною заявою, яка надійшла до суду 02.08.2023 року, Здолбунівською окружною прокуратурою подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку звернення у якій прокуратурою зазначено, що підстави для звернення до суду з цим позовом виникли лише після встановлення відомостей, що можуть свідчити про можливі порушення інтересів держави в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №420211844440000064.

На обґрунтування доводів щодо наявності поважних причин пропуску Здолбунівська окружна прокуратура зазначила, що після здійснення Державною службою геології та надр України державної реєстрації ТОВ "Терабут компані" робіт з геологічного вивчення надр в межах родовища та прийняття Державною комісією по запасах корисних копалин оскаржуваного протоколу Здолбунівська окружна прокуратура не володіла інформацією про недотримання відповідачами вимог законодавства, які порушують інтереси держави.

Встановлення порушень, які стали підставою для звернення до суду стали відомі керівнику окружної прокуратури лише після 30.05.2023 - дати надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави.

04.04.2023 року Здолбунівською окружною прокуратурою скеровано запит на Рівненську обласну раду щодо надання інформації та документів щодо підстав прийняття Рівненською обласною радою рішень про погодження надання надр для видобування корисних копалин на території Рівненського області. Фактично оскаржуваний протокол органами прокуратури отриманий від Рівненської обласної ради лише 14.04.2023.

Після отримання та опрацювання протоколу прокурору стало відомо про порушення Державною комісією України по запасах корисних копалин вимог Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865. Саме зі змісту вказаного протоколу вбачається, що серед документів, які подавались ТОВ «Терабуд компані» та розглянуті Державною комісією України по запасах корисних копалин був відсутній діючий спеціальний дозвіл на користування надрами.

Разом з тим, остаточно факт порушення інтересів держави в даній справі встановлено прокурором 30.05.2023, після отримання в межах кримінального провадження інформації від Державної служби геології та надр України №3687/03-4/2-23 щодо документів на підставі яких здійснено державну реєстрацію ТОВ «Терабуд компані» робіт з геологічного вивчення надр Великомидського родовища.

На підставі вказаних документів прокурором встановлено, що ТОВ «Терабуд компані» не є надрокористувачем в розумінні вимог Кодексу України про надра, відповідно не є суб`єктом, наділеним правом на певний вид надрокористування - геологічне вивчення, а як наслідок не могло подавати матеріали попередньої геолого-економічної оцінки запасів базальтів Великомидського родовища для отримання протоколу апробації, на підставі якого в подальшому видано поза процедурою аукціону спеціальний дозвіл на користування надрами від 12.02.2020 № 6396, оскільки ТОВ «Терабуд компані» не видавався спеціальний дозвіл на геологічне вивчення зазначеного родовища.

На підтвердження вказаних обставин Здолбунівською окружною прокуратурою долучено:

-копію листа- запиту від 04.04.2023 року на Рівненську обласну раду щодо надання інформації та документів щодо підстав прийняття Рівненською обласною радою рішень про погодження надання надр для видобування корисних копалин (а.с 15-16 т.1); лис відповідь Рівненської обласної ради від 07.04.2023 року (а.с.17 т. 1) відповідно до якого Здолбунівській окружній прокуратурі скеровано копію оскаржуваного рішення № 1483 від 30.08.2019 «Про погодження надання надр у користування ТОВ "Терабут компані" з усіма наявними в обласній раді документами, які були підставою для прийняття такого рішення;

-дозволу прокурора у кримінальному провадженні від 30.05.2023 року на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №420211844440000064 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.240 КК України (порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у великому розмірі або незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення), а.с.81 т.1.

Відповідно до ст.222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Відтак, з долучених до матеріалів справи доказів убачається, що відомості досудового розслідування у кримінальному провадженні №420211844440000064 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.240 КК України могли бути розголошені не раніше дати, отримання дозволу від 30.05.2023 року прокурора у кримінальному провадженні від 30.05.2023 року на розголошення відомостей вказаного досудового розслідування.

Стосовно ж доводів апеляційних скарг з приводу наявності у відкритому доступі інформації про рішення Рівненської обласної ради №1483 від 30.08.2019, наказу Державної служби геології та надр України № 325 від 04.09.2019 про надання спеціального дозволу та протоколу№ 4653 від 26.12.2018, згідно яких «Терабуд компані» отримало оскаржуваний спеціальний дозвіл на користування надрами, то колегія суддів зазначає, що наявність у відкритому доступі обумовлених рішень відповідачів, ще не свідчить про порушення інтересів держави, і таке порушення можливо встановити лише після отримання усіх документів та вивчення їх в сукупності.

Відтак, суд вважає помилковим твердження доводів апеляційних скарг про можливості та обов`язок прокурора знати про порушення законодавства, які стали підставою для скерування позову до суду відразу після вчинення відповідних дій відповідачами.

Також колегією суддів ураховано, що саме 30.05.2023 було надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування, в результаті чого встановлено порушення, які стали підставою для звернення до суду, тобто, після дати надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні з`ясовано факт порушення інтересів держави в даній справі, а саме, після отримання в межах кримінального провадження інформації від Державної служби геології та надр України №3687/03-4/2-23 щодо документів на підставі яких здійснено державну реєстрацію ТОВ «Терабуд компані» робіт з геологічного вивчення надр Великомидського родовища.

З моменту настання обумовлених обставин (30.05.2023р) до моменту звернення Здолбунівською окружною прокуратурою з цим позовом до суду сплинуло не більше трьох місяців, що в свою чергу вказує та те, що прокурор звернувся до суду протягом трьох місяців з дня виявлення таких порушень.

Як наслідок з урахуванням правової позиції, відображеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі № 826/13768/16, обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що приведені Здолбунівською окружною прокуратурою причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважними.

Окрім того колегією суддів ураховано, що Восьмим апеляційним адміністративним судом винесено постанову, яка набрала законної сили від 10 січня 2024 року у цій справі № 460/18562/23 пров. № А/857/20923/23 про скасування ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску прокуратурою строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Щодо доводів апеляційних скарг з приводу відсутності у Здолбунівської окружної прокуратури повноваження на подання вказаного адміністративного позову, то колегія суддів зазначає наступне.

У статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ж із частиною четвертою статті 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Водночас прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

У постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зробив правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відповідно до у ч.ч. 3-5 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Кодексу відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Відповідно до п.п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

При цьому ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право подання позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом надано Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Встановлено також, що повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством, тобто закріплений пріоритет положень відповідних процесуальних кодексів.

Порядок організації діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді визначений, зокрема, наказом Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» від 21.09.2018 № 186, який визначає джерела інформації, з яких прокурор встановлює необхідність здійснення представництва, форми такого представництва, порядок організації роботи прокурора щодо подання позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг.

Таким чином, законодавством України закріплене право прокурора звертатися з позовом до суду, однак підстави та умови такого звернення чітко регламентовані та не можуть тлумачитись розширено, оскільки у протилежному випадку це суперечитиме, серед іншого, конституційним принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та принципу змагальності сторін (ч. 2 ст. 129 Основного Закону України).

У справі, що розглядається, прокурор звернувся із позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Рівненської обласної ради про визнання протиправним та скасування протоколу № 4653 від 26.12.2018 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, рішення двадцять сьомої сесії сьомого скликання Рівненської обласної ради № 1483 від 30.08.2019 «Про погодження надання надр у користування ТОВ "Терабут компані" та спеціального дозволу на користування надрами від 12.02.2020 № 6396, виданий Державною службою геології та надр України ТОВ "Терабут компані", оскільки вважає, що вказані рішення та дозвіл винесено/отримано без проведення аукціону, оскільки ТОВ "Терабут компані" на момент їх винесення не було надрокористувачем.

Колегія суддів зазначає, що таке обґрунтування є сумісним з розумінням "інтересів держави", що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, який міститься, зокрема, у постановах від 24.03.2020 у справі № 806/1001/17, від 16.04.2020 у справі № 826/7696/18 та від 14.05.2020 у справі № 806/998/17, відповідно до якого дотримання встановленого порядку користування надрами становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України надра є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є забезпечення та перевірка уповноваженими державними органами чіткого дотримання особами, які виявили бажання отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, вимог користування надрами та відповідність таких осіб, визначеним законодавством критеріям (умовам). Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання родовищ корисних копалин, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

З приводу наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, колегія суддів зазначає наступне.

У позовній заяві прокурор стверджував про відсутність органу, до повноважень якого належить здійснення контролю за дотриманням процедури надання надр у користування у спосіб, обраний прокурор, тобто шляхом звернення до суду.

Зокрема, вважаючи, що негативні наслідки надання надр у користування без проведення аукціону створюють безпосередню загрозу порушенню інтересів держави та зважаючи на те, що вказані порушення мають бути усунені у найкоротші строки, прокурор обрав саме судовий спосіб захисту інтересів держави.

Отже, вирішуючи питання про наявність підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва прокурором інтересів держави у суді у спірних правовідносинах, суди мали визначити наявність органу, уповноваженого здійснювати контроль у сфері дотримання дозвільної процедури, у тому числі процедури надання спеціального дозволу на користування надрами, права звертатися до адміністративного суду з позовом до Держгеонадра України про визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих у межах процедури розгляду питання про надання спеціального дозволу на користування надрами.

У цій справі прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач та визначив відповідачем саме Державну службу геології та надр України та Рівненську обласну Раду, оскаржуючи їх рішення.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19 дійшов таких висновків:

"…Суд зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням встановленої процедури надання спеціального дозволу на користування надрами (Держгеонадра, ДКЗ України або Житомирської обласної ради). При цьому, прокурор зазначав, що органи виконавчої влади, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вищезазначеними органами встановленого порядку надання спеціального дозволу на користування надрами - Кабінет Міністрів України та Державна регуляторна служба України, не наділені повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування дій та рішень Держгеонадра, ДКЗ України або відповідної ради у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами, а волевиявлення цих органів при виконанні своїх функцій, зокрема, щодо державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, прийняття до розгляду матеріалів геолого-економічної оцінки та погодження видачі спеціального дозволу за результатами розгляду цих матеріалів, не відповідає чинному законодавству. Отже, самостійне звернення прокурора з цим позовом спрямовано виключно на захист та відновлення порушених інтересів держави.

125. Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави - Держгеонадра, ДКЗ України та Житомирська ОР набувають статусу відповідача.

126. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2022 року у справі № 910/5201/19.»

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пунктах 8-9 частини першої статті 4 КАС України визначено позивача як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; формами захисту, зокрема, є визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктами 3 та 5 частини першої статті 19 КАС України визначено два спеціальних види спорів, у яких позивачем може виступати суб`єкт владних повноважень:

1) спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління - компетенційні спори, під якими слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 та постанова Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 826/6228/17);

2) спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. У цій категорії справ можливі два випадки (види): 1) прямо передбачено КАС України (частина п`ята статті 46); 2) прямо передбачено спеціальним законом.

За загальним правилом, суб`єкти владних повноважень у некомпетенційних спорах мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України) та з метою реалізації покладених на них повноважень.

З огляду на вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 та від 4 грудня 2019 року у справі № 826/6228/17, дійшла висновку, що за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір.

Такий висновок застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 грудня 2019 року у справі № 826/3111/17, від 23 червня 2020 року у справі № 826/3061/16, від 1 грудня 2021 року у справі № 540/1980/19, від 6 грудня 2021 року у справі № 826/10972/16, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/4083/21 та від 1 червня 2022 року у справі № 260/1815/21.

Зокрема, у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за змістом вищезазначених статей КАС України до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 сформульовано правову позицію, згідно якої поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.

Спеціальним Законом, який регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорони прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян, є Кодекс України про надра.

Аналіз положень цього Кодексу дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду у правовідносинах, урегульованих цим Кодексом, наділені орган державного геологічного контролю, орган державного гірничого нагляду, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, місцеві ради щодо дострокового припинення права користування надрами у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 статті 64, у разі незгоди користувачів (пункт 7 частини першої статті 26) та у спорах з питань користування надрами (частина перша статті 64).

Інших підстав для звернення до суду з позовом у правовідносинах, урегульованих Кодексом України про надра, не визначено.

Стосовно права на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування, Суд враховує, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.

Зокрема, відповідно до статті 5 Конституції України Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 7 Основного Закону також передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

У свою чергу, згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частина перша статті 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Також статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 71 цього ж Закону органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси жителів територіальної громади, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 20 липня 2021 року у справі № 480/3093/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 18 грудня 2021 року у справі № 804/3740/18, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18, від 5 травня 2022 року у справі № 320/6514/18.

На цій підставі колегія суддів доходить висновку, що спеціальним законом, а саме - Кодексом України про надра не передбачено право ні Кабінету Міністрів України, ні Міністерства екології та природних ресурсів України, або іншого органу звертатися з позовом до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності державних органів у правовідносинах, що виникають у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами."

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави - Держгеонадра, ДКЗ України та Рівненська ОР набувають статусу відповідача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 та позицією Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС, відображеною у постанові від 29 листопада 2022 року у справа № 240/401/19 року.

Аналогічна позиція відображена у постановах КАС ВС від 29 січня 2024 року у справі №160/20090/23, від 27 березня 2024 року у справі № 400/8881/23.

Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у сфері дотримання вимог законодавства про надра та встановленого порядку надання спеціального дозволу на користування надрами, а тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

За приведених обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги відносно того, що висновки з приводу наявності у прокурора підстав для звернення з цим позовом не відповідають практиці ВП Верховного Суду, відображеній у постановах від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц, від 11.02.2020 року у справі 922/614/19, від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, від 03.12.2019 року у справі №810/3164/18, від 05.11.2019 року у справі № 804/4585/18, від 01.06.2022 року у справі №260/1815/21, то колегія суддів такі доводи відхиляє позаяк до даних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС, відображена у постанові від 29 листопада 2022 року у справа № 240/401/19, яка ухвалена Судовою палатою з урахуванням останньої правової позиції Великої Палати від 17 липня 2022 року у справі № 910/5201/1 та як наслідок до даних правовідносин підлягає застосуванню обумовлені правові позиції, як останні.

Відносно ж решти доводів апеляційної скарги, які стосуються оскаржуваних рішень, протоколу та спеціального дозволу, то колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з грудня 2018 року по лютий 2020 року.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про надра, Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, Положенням про Порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 22 грудня 1994 року № 865, Порядком державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 червня 2013 року № 263 (далі - Порядок №263).

Завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до статті 3 Кодексу України про надра (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування (частина перша статті 4 Кодексу України «Про надра»).

У відповідності до частини першої статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

За змістом статті 14 Кодексу України про надра, такі надаються у користування, зокрема, для видобування корисних копалин.

Частиною другою статті 16 Кодексу України про надра передбачено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 19 зазначеного Кодексу визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Частиною третьою статті 24 Кодексу України «Про надра» визначено, що права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою.

За приписами статті 39 Кодексу України про надра передбачено, що роботи і дослідження, пов`язані з геологічним вивченням надр, підлягають обов`язковій державній реєстрації та обліку з метою узагальнення і максимального використання результатів вивчення надр, а також запобігання дублюванню зазначених робіт. Державну реєстрацію та облік робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Порядок розпорядження геологічною інформацією встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу єдину процедуру державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (далі - РДГВН), з метою запобігання їх дублюванню при подальшому вивченні геологічної будови надр, виявленні та оцінці запасів і якості корисних копалин, дослідженні екологічного стану геологічного середовища, з`ясуванні гірничотехнічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин установлює Порядок державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 14 червня 2013 року № 263, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 липня 2013 року за № 1157/23689 (далі - Порядок №263).

Підпунктом 2 пункту 1 цього ж порядку визначено, що державна реєстрація РДГВН - офіційне свідчення про доцільність здійснення певних видів і обсягів робіт, які спрямовані на збільшення повноти геологічної, гідрогеологічної, інженерно-геологічної, геофізичної, еколого-геологічної та геохімічної вивченості надр.

Державну реєстрацію РДГВН здійснює Державна служба геології та надр України відповідно до вимог цього Порядку шляхом проставлення відтиску штампа на переліку об`єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр (далі - Перелік РДГВН) згідно з додатком до цього Порядку та внесення запису в журнал державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (п. 1.3 Порядку № 263).

Реєстрації підлягають такі види РДГВН, серед інших, зокрема, як геолого-економічна оцінка (п.1.5 Порядку №263 в редакції, що діяла в період 2013 року включно по 16.04.2020 року)).

Проте, згідно п.1.4 Порядку №263 (в редакції, що діяла в період 2013 року включно по 16.04.2020 року) державній реєстрації підлягають РДГВН, що проводяться на основі:

- діючого спеціального дозволу на користування надрами;

- затвердженого в установленому порядку пооб`єктного плану виконавця РДГВН;

- висновку щодо доцільності розподілу раніше затверджених запасів корисних копалин родовища (ділянки) на окремі об`єкти надрокористування, затвердженого в установленому порядку.

Згідно пункту 1.7. Порядку №263 (в редакції, що діяла в період 2013 року включно по 16.04.2020 року) для проведення державної реєстрації виконавець РДГВН направляє заяву, до якої додаються такі документи:

Перелік РДГВН;

копія документа, на основі якого проводяться РДГВН (спеціальний дозвіл на користування надрами, пооб`єктний план геологорозвідувальних робіт, геологічне (технічне) завдання, висновок щодо доцільності розподілу запасів тощо);

ситуаційний план або картограма з контурами площ чи району проведення РДГВН (залежно від виду робіт та площі їх проведення).

Фактичними обставинами справи підтверджено, що 20.12.2018 року за ТОВ «ТЕРАБУТ КОМПАНІ» зареєструвано роботи та дослідження, пов`язані із геологічним вивченням надр (форма 3-ГР). Роботам і дослідженням ТОВ «ТЕРАБУТ КОМПАНІ», пов`язаним із геологічним вивченням надр, було присвоєно державний реєстраційний номер У-18-419/1.

Натомість, з матеріалів справи відслідковується, що при проведенні державної вказаної реєстрації Держгеонадра РДГВН у ТОВ «ТЕРАБУТ КОМПАНІ» був відсутній діючий спеціальний дозвіл на користування надрами, станом на дату реєстрації таких робіт, що у свою чергу свідчить про протиправність здійснення державної реєстрації попередньої геолого-економічної оцінки Великомидського родовища в Рівненській області.

Для цілей Порядку № 263 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), виконавцями РДГВН вважаються користувачі надр, визначені статті 13 Кодексу України про надра (абзац 2 пункту 1.2 Порядку №263).

Предметом спору у цій справі є прийняття Державною комісією по запасах корисних копалин рішення у формі протоколу № 4653 від 26.12.2018 (далі - протокол ДКЗ № 3745), на підставі якого ТОВ «ТЕРАБУТ КОМПАНІ» звернулося до Державної служби геології та надр України із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону на підставі абзацу першого підпункту 1 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 615 від 30 травня 2011 року та прийняття Рівненською обласною радою двадцять сьомої сесії сьомого скликання рішення № 1483 від 30.08.2019 «Про погодження надання надр у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕРАБУТ КОМПАНІ» з метою видобування базальтів Великомидського родовища, що знаходиться у Костопільському районі Рівненської області.

Обґрунтовуючи позов, Здолбунівська окружна прокуратура посилалась на те, що оскаржуваний протокол та відповідне рішення Рівненської обласної ради є протиправними, оскільки ТОВ «ТЕРАБУТ КОМПАНІ» станом на момент розгляду поданих матеріалів не володіло спеціальним дозволом на користування надрами.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін регулює Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок № 615).

Пунктами 3, 5 Порядку № 615 передбачається, що на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл.

Дозволи надаються на такі види користування надрами: геологічне вивчення родовищ корисних копалин; геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ); будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.

За приписами пункту 2 Порядку № 615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Також, абзацом першим пункту 4 Порядку № 615 визначено, що дозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів.

Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 (з урахуванням змін внесених згідно з Постановою КМ № 307 від 25.01.2012; в редакції Постанов КМ № 277 від 06.04.2016, № 333 від 25.04.2018, № 1131 від 18.12.2018 та у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), без проведення аукціону дозвіл надається у разі:

видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів;

видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку;

геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 30 днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку (абзац двадцять шостий пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами).

За змістом пункту 9 Порядку № 615 ( в редакції на дату спірних правовідносин) надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з:

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин;

відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення.

Видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами другим - четвертим цього пункту.

Для здійснення погодження орган з питань надання дозволу, не пізніше ніж протягом семи робочих днів з дня реєстрації документів надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому - четвертому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому - четвертому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому і третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але у будь-якому разі не пізніше ніж через 45 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено.

Враховуючи положення абзацу першого пункту 4 Порядку №615, колегія суддів зазначає, що дозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів.

Порядок і умови проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин визначає Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865 (далі - Положення № 865).

За змістом пункту 4 вищевказаного Положення державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться ДКЗ.

У абзаці першому пункту 7 цього ж Положення визначено, що Державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться на підставі звітів, які містять в собі матеріали з геологічного вивчення родовищ корисних копалин, підрахунок їх запасів та техніко-економічне обґрунтування промислового значення (далі - геолого-економічна оцінка).

Абзацами першим, шостим пункту 9 Положення № 865 встановлено, що матеріали геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин повинні містити, окрім іншого, документи, що засвідчують право на користування надрами, а у пункті 16 цього ж положення закріплено правило, за яким матеріали геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин подаються до ДКЗ користувачами надр або уповноваженими ними особами.

Вимоги до змісту, оформлення і порядку подання для державної експертизи та оцінки матеріалів геолого-економічної оцінки запасів родовищ конкретних видів корисних копалин затверджуються ДКЗ (пункт 10 Положення № 865).

Відповідно до вищезазначених приписів Положення № 865, наказом ДКЗ від 21 липня 2015 року № 293 затверджено Методичні рекомендації щодо змісту, оформлення і порядку подання на розгляд Державної комісії по запасах корисних копалин матеріалів геолого-економічних оцінок родовищ металічних та неметалічних корисних копалин (далі - Методичні рекомендації № 293), згідно з підпунктом 13.3 пункту 13 яких матеріали геолого-економічних оцінок розвіданих родовищ подаються в ДКЗ України користувачами надр, що мають спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин.

У разі коли склад і зміст зазначених матеріалів не відповідає вимогам відповідних нормативно-правових актів, ДКЗ утримується від оцінки запасів корисних копалин і всі подані матеріали повертає замовнику, про що вказано у пункті 24 Положення № 865.

Згідно ж з приписами абзацу другого пункту 23 та пункту 28 Положення № 865 рішення ДКЗ, що приймаються на пленарних засіданнях і оформляються протоколами, спрямовуються на реалізацію єдиної науково-технічної політики щодо проведення геолого-економічної оцінки, державного обліку і забезпечення повноти використання запасів родовищ корисних копалин, визначення ступеня їх підготовленості до промислового освоєння відповідно до законодавства.

Таким чином, чинними на момент виникнення спірних правовідносин законодавчими приписами, чітко врегульовано процедуру надання спеціальних дозволів на користування надрами з метою їх видобування, в тому числі, без проведення аукціону у передбачених Кабінетом Міністрів України випадках, а також унормовано усі стадії такого процесу, включаючи питання, пов`язані з погодженням поданих до Держгеонадр документів для отримання вказаного дозволу.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №240/4936/18, від 23 жовтня 2019 року у справі №0640/4292/18, від 22 березня 2023 року у справі №806/2202/18 та від 22 березня 2023 року у справі № 806/2202/18 та у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі №240/401/19.

Колегія суддів також звертає увагу, що проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин є одним з етапів у процедурі надання спеціальних дозволів на користування надрами з метою їх видобування. При цьому, матеріали геолого-економічної оцінки можуть бути затверджені ДКЗ лише у разі, якщо останні подані користувачами надр, що мають спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин.

У відповідності, зокрема, до вищезазначених вимог Положення № 865 та Методичних рекомендацій № 293, матеріали геолого-економічної оцінки повинні були подаватись до ДКЗ користувачем надр або уповноваженою ним особою й повинні були містити, окрім іншого, документи, що засвідчують право на користування надрами (спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення або розробки родовищ корисних копалин).

У разі недотримання таких вимог щодо складу і змісту зазначених матеріалів пункт 24 Положення № 865 імперативно встановлює для ДКЗ обов`язок повернути такі матеріали замовнику і утриматися від оцінки запасів корисних копалин.

Як було зазначено судом вище згідно з пунктом 1.7 Порядку № 263 для проведення державної реєстрації виконавець РДГВН направляє заяву, до якої додаються такі документи: перелік РДГВН; копія документа, на основі якого проводяться РДГВН (спеціальний дозвіл на користування надрами, пооб`єктний план геологорозвідувальних робіт, геологічне (технічне) завдання, висновок щодо доцільності розподілу запасів тощо); ситуаційний план або картограма з контурами площ чи району проведення РДГВН (залежно від виду робіт та площі їх проведення).

Таким чином, оскільки Порядком № 263 передбачено можливість державної реєстрації РДГВН на підставі одного з документів, зазначених у переліку пункту 1.4. Порядку № 263, суд доходить висновку, що зареєстрована за ТОВ "Терабут компані" не може свідчити про наявність у ТОВ "Терабут компані" статусу користувача надр.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові 26 січня 2023 року у справі №240/3379/19 та 22 листопада 2023 року у справі № 240/401/19.

Таким чином, ТОВ "Терабут компані" не будучи користувачем надр, не мало права на подання до ДКЗ матеріалів геолого-економічної оцінки.

З наведеного слідує, що ДКЗ України незаконно розглянуто матеріали, подані ТОВ "Терабут компані" і протиправно прийнято рішення, оформлене протоколом оформлене Протоколом № 4653. За таких обставин, прийняття вказаного протоколу не відповідало вимогам законодавства та було протиправним.

Однак, як слідує із змісту пункту 3.9 протоколу Державною комісією України по запасах корисних копалин № 5634 від 09.11.2023 року оскаржуваний протокол ДКЗ від 26.12.2018 № 4653 щодо апробації запасів базальтів Великомидського родовища втратив чинність, а як наслідок колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про його скасування через втрату чинності оскаржуваного документу.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги прокурора з посиланням на правові позиції Верховного Суду, відображені у постановах від 28.09.2022 року у справі №813/4387/17, від 23.01.2023 року у справі №240/3379/19, від 30.11.2020 року у справі № 826/4922/16 стосовно наявності підстав для задоволення вимоги прокурора про скасування протоколу, то колегія суддів такі доводи відхиляє та зазначає, що вказана справа за своєю суттю є відмінною від справ, приведених прокурором у яких на час розгляду справи оскаржувані протоколи були чинними, натомість у справі, що розглядається оскаржуваний протокол на час ухвалення судом рішення по суті втратив свою чинність на підставі пункту 3.9 протоколу Державною комісією України по запасах корисних копалин № 5634 від 09.11.2023 року.

Щодо доводів апеляційних скарг з приводу визнання протиправним та скасування рішення двадцять сьомої сесії сьомого скликання Рівненської обласної ради № 1483 від 30.08.2019 «Про погодження надання надр у користування ТОВ "Терабут компані" з метою видобування базальтів Великомидського родовища, що знаходиться у Костопільському районі Рівненської області»,

Згідно із статтями 2, 4, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) обласні ради, це орган місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ міст у межах повноважень , визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільським, селищним, міським радам. Їх діяльність базується на принципах: народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, тощо.

За статтею 33 Закону України 280/97-ВР до повноважень обласної ради у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належить, у тому числі, погодження клопотань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення.

Згідно із пунктом 22 частини першої статті 43 Закон 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються відповідно до закону питання про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу.

Отже, словосполучення «відповідно до закону» передбачають прийняття рішення з урахуванням вимог законодавства.

Відповідно до статті 56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони надр є, у томі числі додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, а також з урахуванням встановленої протиправності протоколу від 26.12.2018 № 4653 рішення Рівненської обласної ради № 1483 від 30.08.2019 «Про погодження надання надр у користування ТОВ "Терабут компані" підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання, зокрема надр без проведення аукціону, є особливо суворими та, як виняток, застосовується до суб`єкта, який забезпечив безумовне дотримання всіх вимог законодавства у сфері надрокористування для отримання спеціального дозволу на користування надрами. Лише зазначене у сукупності дає пільгове право на особливі умови використання надр, як національного багатства.

Суд також враховує, що видача спеціальних дозволів на використання надр через аукціон передбачає проведення процедур, які гарантують отримання від учасників такого аукціону найкращих умов, зокрема, щодо ціни дозволу, що безумовно максимально відповідатиме суспільним інтересам в розумінні статті 13 Конституції України.

При цьому, лише видача спеціальних дозволів на користування надрами через аукціон повною мірою відповідатиме такому, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 2 КАС України принципу прийняття рішення суб`єктом владних повноважень як рівність перед законом та запобігання всім формам дискримінації, а також принципам відкритості, прозорості та відповідальності, передбаченим статтею 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Як наслідок колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спеціальний дозвіл № 6396 від 12.02.2020 був виданий ТОВ "Терабут компані" на підставі протиправних рішень та з порушенням процедури їх прийняття, а як наслідок також підлягав скасуванню.

Водночас, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційних скарг з приводу безпідставного звернення прокурора з позовом до ТОВ "Терабут компані", позаяк обумовлений суб`єкт господарювання не суб`єктом владних повноважень та жодним чином не може бути відповідачем у справі, предметом якої є визнання протиправним та скасування рішень, протоколів, спеціальних дозволів, виданих суб`єктами владних повноважень - Державною службою геології та надр України, Державною комісією України по запасах корисних копалин, Рівненською обласною радою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.238 КАС України суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позаяк, ТОВ "Терабут компані" не є суб`єктом владних повноважень, то колегія суддів приходить до висновку, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства позов Здолбунівської окружної прокуратури заявлений до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані", як відповідача.

З урахуванням викладеного, провадження у справі за позовом Здолбунівської окружної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані", як відповідача підлягає закриттю, як таке що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, колегією суддів ураховано, що адміністративний позов звернений Здолбунівською окружною прокуратурою до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Рівненської обласної ради про визнання протиправним та скасування винесених ними рішень, протоколу та виданого спеціального дозволу стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані".

Ураховуючи приведені обставини справи та положення ст. 49, 50, ч. 1 ст. 306 КАС України 19.04.2024 року Восьмим апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані" до участі у справі № 460/18562/23 за адміністративним позовом Здолбунівської окружної прокуратури до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Рівненської обласної ради про визнання протиправними та скасування протоколу, рішення, дозволу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені учасниками справи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, однак при ухваленні судового рішення суд першої інстанції не урахував, що ТОВ "Терабут компані" не є суб`єктом владних повноважень та жодним чином не може бути відповідачем у справі, як наслідок апеляційні скарги Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані" у цій частині підлягають до часткового задоволення.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення

Апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані» задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 460/18562/23 скасувати в частині, яка стосується розгляду та ухвалення вказаного судового рішення за позовом Здолбунівської окружної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані", як відповідача у цій адміністративній справі.

Ухвалити у вказаній частині постанову, якою закрити провадження у справі за позовом Здолбунівської окружної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані", як відповідача.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос