Ухвала

від 10.06.2024 по справі 460/18562/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2024 року

м. Київ

справа №460/18562/23

адміністративне провадження №К/990/19564/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 460/18562/23 за адміністративним позовом Здолбунівської окружної прокуратури до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Рівненської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані" про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

УСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Рівненської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРАБУТ КОМПАНІ», в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати протокол № 4653 від 26 грудня 2018 року засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин;

- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять сьомої сесії сьомого скликання Рівненської обласної ради № 1483 від 30 серпня 2019 року «Про погодження надання надр у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕРАБУТ КОМПАНІ» з метою видобування базальтів Великомидського родовища, що знаходиться у Костопільському районі Рівненської області»;

- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 12 лютого 2020 року № 6396, виданий Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Терабут компані".

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення двадцять сьомої сесії Рівненської обласної ради VІІ скликання № 1483 від 30 серпня 2019 року «Про погодження надання надр у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Терабут компані" з метою видобування базальтів Великомидського родовища, що знаходиться у Костопільському районі Рівненської області».

Скасовано Спеціальний дозвіл на користування надрами від 12 лютого 2020 року № 6396, виданий Державною службою геології та надр України ТОВ "Терабут компані".

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури залишено без задоволення.

Апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані» задоволено частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 460/18562/23 скасовано в частині, яка стосується розгляду та ухвалення вказаного судового рішення за позовом Здолбунівської окружної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані", як відповідача у цій адміністративній справі.

Ухвалено у вказаній частині постанову, якою закрито провадження у справі за позовом Здолбунівської окружної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані", як відповідача. У решті рішення суду залишено без змін.

Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю "Терабут компані" направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 460/18562/23 та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, приписами пп. 1-4 ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі Товариство посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не ураховано висновки Верховного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові від 03 грудня 2021 року у справі № 0640/4277/18.

Однак, вказані аргументи скаржника колегія суддів визнає неприйнятними, оскільки висновки у вказаних справах стосуються різних фактичних обставин справи, з урахуванням різної нормативної бази, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції у справі № 460/18562/23.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Також Суд зазначає, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Тобто, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушенні, висновок Верховного Суду щодо питання застосування яких саме норм права та подібність правовідносин.

Скаржником не зазначено яку саме норму права суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував без урахування висновків, викладених у наведених ним постановах суду касаційної інстанції.

Для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати підстави касаційного оскарження судового рішення, з урахуванням того, що оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції провадження у справі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані", як відповідача, закрито, як таке що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк не містить чітко зазначених підстав касаційного оскарження з відповідним обґрунтуванням.

Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Враховуючи, що зазначена справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно зазначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судового рішення передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України

Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.

У випадку не усунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п. 1 ч.4 ст. 169 та ч. 2 ст. 332 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терабут компані" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 460/18562/23 - залишити без руху.

2. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог статті 330 КАС України касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді Н. В. Коваленко

С. Г. Стеценко