ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 813/1391/16
адміністративне провадження № К/9901/37594/18
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каравелла Трейд»
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року (Cуддя: Гавдик З.В. ),
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року (Судді: Глушко І.В., Большакова О.О., Макарик В.Я.),
у справі № 813/1391/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каравелла Трейд»
до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступник Головне управління ДПС у Львівській області),
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
В квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Каравелла Трейд» (далі -позивач, ТОВ «Каравелла Трейд») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.04.2016 року №000111400 (т. 1 а.с. 4-17).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено (т. 2 а.с. 188-191, 242-248).
Не погодившись з судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої посилався на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права під час висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Ідеал Інвест» на виконання укладеного договору, оскільки позивачем надано всі підтверджуючі документи. Зокрема, в доводах касаційної скарги скаржник посилається на те, що транспортування товару здійснювалася зі складу контрагента транспортним засобом позивача Opel/Movano, 2005 року (який перебуває в користуванні ТОВ «Каравелла Трейд» у відповідності до договору оренди від 07.08.2015 року). Отже директор позивача самостійно отримав товар, а також, враховуючи відстань між м. Києв та Львів (550 км) і час в дорозі (8 годин), вагові характеристики продукції, мав можливість їздити декілька разів. Також, скаржник посилається на те, що всі замовлення здійснювались в режимі електронного листування, що підтверджується показаннями директора позивача, допитаного в якості свідка в суді першої інстанції. При цьому ціна, кількість та асортимент товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними і рахунками-фактурами, які містять всі обов`язкові реквізити. Також за доводами скаржника, адреси контрагента позивача в податкових накладних, відповідають адресі місця реєстрації ТОВ «Ідеал Інвест» на момент здійснення господарської діяльності, що підтверджено витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка в подальшому була змінена. Посилаючись на висновки, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.09.2016 року у справі №К/800/18344/16, вказує, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Враховуючи викладене, позивач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийнято нове рішення про задоволення позову (т. 3 а.с. 3-7).
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за наслідками проведеної відповідачем у період з 23.02.3016 року по 24.03.2016 року згідно п. 78.2 статті 78 ПК України документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань господарських відносин з ТзОВ "Ідеал Інвест" за період липень 2015 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) від вищезазначеного контрагента, складено акт перевірки від 28.03.2016 № 277/14-00/38325797 з висновками про порушення позивачем вимог:
-п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 84483, 00 грн, в тому числі за липень 2015 року в сумі 84 483, 00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового періоду) (р. 25 декларації) за липень 2015 року на 84 438, 00 грн (т. 1 а.с. 18-29).
Висновки акта перевірки обґрунтовані відсутністю реальності здійснення господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ "Ідеал Інвест", внаслідок не надання до перевірки на виконання договору поставки від 04.05.2015 року № ДП-0405/15 наступних підтверджуючих документів: рахунків-фактур, довіреності на отримання ТМЦ, договорів на перевезення ТМЦ, товарно-транспортних накладних (подорожніх листів), актів прийому-передачі ТМЦ, які б підтверджували транспортування ТМЦ (метизна продукція та засоби кріплення) від постачальника (ТОВ "Ідеал Інвест") до покупця ТОВ «Каравелла Трейд», а також первинних документів, що засвідчують подальшу реалізацію товарів, отриманих від контрагента. У зв`язку з не наданням до перевірки вказаних документів, за висновками акта перевірки, неможливо встановити факт прийому-передачі, умови транспортування, завантаження та розвантаження товарів. Крім цього, враховуючи інформацію із баз даних IC Податковий блок та відповідно до представлених документів (податкових накладних, які містять код УКТ ЗЕД) встановлено нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "Ідеал Інвест", а саме продажу товарів та відсутність придбання (імпорту) товарів та відсутність власного формування відповідних активів, в тому числі при задекларованому виробництві по ланцюгу постачання. В зв`язку з викладеним, ТОВ "Ідеал Інвест" не могло фактично здійснювати задекларовані операції з реалізації товарів (послуг) з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, недостатньої чисельності трудових ресурсів, віддаленості контрагентів та невідповідності придбаних та реалізованих товарів, зокрема, для ТОВ «Каравелла Трейд». Крім того, відповідачем під час перевірки враховано податкову інформацію, отриману від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ТОВ «Ідеал Інвест» з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами за липень 2015 року від 24.09.2015 року № 662/26-55-22-03/39421863 про не підтвердження взаєморозрахунків з ТОВ «Каравелла Трейд» за липень 2015 року.
На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000111400 від 06.04.2016, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 126724,50 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 84483,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 42241,50 грн (т. 1 а.с.30).
Звертаючись із даним позовом про скасування вищенаведеного податкового повідомлення-рішення, позивач посилався на документальне підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом ТОВ «Ідеал Інвест» на виконання укладеного договору, тоді, як висновки відповідача про те, що контрагент позивача діяв "за межами правового поля" не узгоджуються із презумпцією невинуватості; придбання товарів у вказаного контрагента підтверджується подальшою реалізацією цих же товарів з відповідною націнкою (т. 1 а.с. 4-17).
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про не підтвердження реальності господарських операцій на виконання укладеного договору із контрагентом ТОВ "Ідеал Інвест", оскільки в укладеному договорі поставки № ДП-0405/15 від 04.05.2015 відсутні: зміст та обсяг господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій, узгодження кількості, найменування, вартості товарів. Оцінивши наявні в матеріалах справи первинні документи, суди установили, що придбання позивачем товару здійснювалося лише по факту його отримання, без жодного узгодження ціни, кількості та асортименту товару. При цьому судами попередніх інстанцій не взято до уваги надані позивачем в обґрунтування позовних вимог видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, оскільки такі за висновками судів попередніх інстанцій не містять всіх обов`язкових реквізитів, а також містять відмінності. Крім цього, враховуючи, що згідно до умов договору (п. 4.2) - поставка товару здійснюється за місцем знаходження одного із складських приміщень постачальника на умовах EXW, судом першої інстанції зауважено на відсутності доказів транспортування товару, а також відхилені посилання директора позивача, допитаного як свідка про те, що він особисто їздив за кожною партією ТМЦ у Київ і поставляв у Львів ТМЦ - двічі 06.07.2015, двічі 08.07.2015, один раз 09.07.2015, що за висновками судів попередніх інстанцій з врахуванням відстані та часу є неможливим (т. 2 а.с. 188-191, 242-248).
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити (визначені цим пунктом).
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, яка кореспондує п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, господарські операції як підстава для декларування сум податкового кредиту мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Сума податку на додану вартість для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару.
Крім цього, як наголошено в постанові Верховного Суду від 15 листопада 2022 року у справі №440/2831/19, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
За результатами оцінки господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Ідеал Інвест», суди попередніх інстанцій установили, що в укладеному між позивачем (покупець) та ТОВ «Ідеал Інвест» (постачальник) договорі поставки № ДП-0405/15 від 04.05.2015 відсутні зміст та обсяг господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій, узгодження кількості, найменування, вартості товарів. За змістом вказаного договору, а також згідно наявних в матеріалах справи доказів суди дійшли висновку, що придбання позивачем товару здійснювалося лише по факту його отримання, без жодного узгодження, ціни, кількості, асортименту.
За результатами оцінки господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Ідеал Інвест» на виконання укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Ідеал Інвест» (постачальник) договору поставки № ДП-0405/15 від 04.05.2015, а також згідно наявних в матеріалах справи доказів, суди дійшли висновку, що придбання позивачем товару здійснювалося лише по факту його отримання, без жодного узгодження, ціни, кількості, асортименту. В договорі відсутній зміст та обсяг господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій, узгодження кількості, найменування, вартості товарів.
Послідовно, із наданих позивачем доказів, судами встановлено, що такі не підтверджують реальність та мету здійснення позивачем спірних господарських операцій. Зокрема, судами попередніх інстанцій не взято до уваги надані позивачем в обґрунтування позовних вимог видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, оскільки такі за висновками судів попередніх інстанцій не містять всіх обов`язкових реквізитів, а також містять відмінні відомості, а саме:
- згідно видаткових накладних від 06.07.2015, від 08.07.2015 та 09.07.2015 року та із показань директора ТОВ «Каравелла Трейд», як свідка, наданих суду першої інстанції, слідує, що директор ТзОВ особисто їздив за кожною партією ТМЦ у Київ і поставляв у Львів ТМЦ - двічі 06.07.2015, двічі 08.07.2015, один раз 09.07.2015, що за висновками судів попередніх інстанцій з врахуванням відстані та часу є неможливим (т.1 а.с 33-38);
- в податкових накладних зазначені різні адреси (вулиця, провулок) контрагента, які не відповідають договору та витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) (т. 1 а.с. 39-47);
- в рахунках-фактурах зазначено, що асортимент та кількість ТМЦ формувались без замовлення, а також, адреса контрагента, не відповідає адресі, зазначеній в договорі, податкових накладних та витягу є ЄДР (т. 1 а.с 207-213, 220-229).
Крім цього, як встановлено судом першої інстанції, згідно до умов договору (п. 4.2) - поставка товару здійснюється за місцезнаходженням одного із складських приміщень постачальника на умовах EXW у відповідності до правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (EXW англ. Ex Works, або Франко завод (…назва місця) - термін інкотермс, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Отже позивач по операціях з ТОВ «Ідеал Інвест» повинен був нести витрати на доставку продукції від продавця на свій склад, що відповідно вказує на обов`язковість наявності у позивача документів, що підтверджують факт транспортування ТМЦ. Проте жодних доказів які б підтверджували доставку ТМЦ позивачем до суду не надано.
Отже, судами попередніх інстанцій було надано оцінку первинним документам, наявним в матеріалах справи, за результатами якої суди дійшли висновку про те, що первинні документи не розкривають зміст господарських операцій, з огляду на наявні недоліки та відмінності в первинній документації, які в сукупності не підтверджують мету здійснення позивачем спірних господарських операцій, а також не підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій.
В доводах касаційної скарги скаржник посилається на можливість перевезення товару особисто директором позивача, враховуючи наявність орендованого транспортного засобу, але не спростовує висновки судів попередніх інстанцій в частині неможливості здійснення таких дій, враховуючи час та відстань між містами Київ та Львів. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що договір оренди транспортного засобу, на який посилається скаржник в доводах касаційної скарги і який наявний в матеріалах справи, укладений пізніше - 07.08.2015 року (т.1 а.с.240), ніж за доводами скаржника транспортувався товар орендованим на підставі цього договору транспортним засобом - 06.07.2015, 08.07.2015 та 09.07.2015 року. Також, в доводах касаційної скарги скаржник посилається на те, що всі замовлення здійснювались в режимі електронного листування, однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, асортимент та кількість ТМЦ формувались без замовлення, про що зазначено в рахунках-фактурах, які оцінені судами попередніх інстанцій. Посилання скаржника на те, що кількість та ціна товару визначається видатковими накладними та рахунками-фактурами, в яких чітко визначені асортимент, кількість та ціна метизної продукції та засобів кріплення, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про недоліки в таких документах, які в сукупності не підтверджують реальність та мету здійснення господарських операцій, а зазначена в них адреса контрагента, не відповідає адресі, зазначеній в договорі, податкових накладних та витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданого суду першої інстанції, що не спростовано доводами касаційної скарги.
Скаржником вірно зауважено на тому, що відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати самостійною підставою для висновків про відсутність господарської операції, але за висновками судів попередніх інстанцій, надані позивачем первинні документи, з огляду на наявні недоліки та відмінності в сукупності не підтверджують факт реальності та мету здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Ідеал Інвест». Більш того, як встановлено судом першої інстанції, інших первинних документів в обґрунтування позовних вимог позивачем суду не надано.
Доводи касаційної скарги фактично свідчать про необхідність переоцінки доказів у справі, неправильну їх оцінку судами попередніх інстанцій, але суд касаційної інстанції відхиляє такі доводи скаржника, оскільки за приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Додаткові зауваження скаржника в доводах касаційної на необхідність врахування подібності правовідносин даної справи зі справою № 813/1049/16, колегією суддів не приймаються, оскільки документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах кожної окремої справи в розрізі наданих позивачем первинних документів на виконання укладених угод, які сукупно оцінюються судами в межах такої справи.
Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каравелла Трейд» залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 у справі № 813/1391/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.04.2024 |
Оприлюднено | 23.04.2024 |
Номер документу | 118531348 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Васильєва І.А.
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Глушко Ігор Володимирович
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Глушко Ігор Володимирович
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Глушко Ігор Володимирович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Гавдик Зіновій Володимирович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Гавдик Зіновій Володимирович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Гавдик Зіновій Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні