Ухвала

від 22.04.2024 по справі 320/19603/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 квітня 2024 року

м. Київ

справа №320/19603/23

адміністративне провадження № К/990/13311/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №320/19603/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕА» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з обставин, що не залежали від його волі (повернення первинної своєчасно поданої апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору внаслідок відсутності бюджетного фінансування), проте це не було взято до уваги апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали; крім того, зазначив, що, скориставшись наданим йому процесуальними нормами правом на повторне апеляційне скарження, вдруге звернувся із апеляційною скаргою.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з`ясовано такі обставини.

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕА» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.12.2022 за №7819425/42629426 і №7819424/42629426; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 31.10.2022 №2 і №3 датою їх подання.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 позов задоволено. Повний текст зазначеного судового рішення був складений в той же день.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, податковий орган звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із недотриманням вимог частини другої статті 296 цього ж Кодексу при її оформленні та недоданням до неї документу про сплату судового збору.

Ухвалою від 18.01.2024 суд апеляційної інстанції, виправивши описку в мотивувальній частині попередньої ухвали щодо розміру судового збору, що підлягав сплаті за поданою апеляційною скаргою, продовжив заявнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Надалі Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.02.2024, констатувавши факт неусунення заявником у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги як таких, повернув йому дану скаргу. Вказана ухвала суду про повернення апеляційної скарги Головним управлінням ДПС у м. Києві не була оскаржена.

21.02.2023 контролюючий орган повторно звернувся із апеляційною скаргою, водночас порушивши й питання поновлення строку апеляційного оскарження з мотиву подання цієї скарги у межах присічного річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення. При цьому заявником не були усунуті недоліки апеляційної скарги, на які суд апеляційної інстанції вказував йому в ухвалі від 13.12.2023 (з урахуванням виправленої описки згідно ухвали від 18.01.2024), а саме: не зазначено певних відомостей щодо другого відповідача та недоплачено належну суму судового збору.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.02.2023, ураховуючи виявлені недоліки повторної апеляційної скарги, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження з мотивів його необгрунтованості й залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали усунути вказані недоліки, а також подати заяву про поновлення строку звернення із зазначенням як такої поважності причин пропуску цього строку.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд серед іншого керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

04.03.2024 податковий орган подав до суду клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, заявивши водночас про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обгрунтовуючи причини пропуску строку, вказав на відсутність необхідного бюджетного фінансування на цілі оплати судового збору, що зумовило повернення первинної своєчасно поданої апеляційної скарги; наявність у нього права на повторне звернення із апеляційною скаргою у межах року з моменту складання повного тексту оскаржуваного судового рішення; крім того, зіслався на обставину введення на території України воєнного стану.

Розглянувши подане клопотання, Шостий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у його задоволенні та у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 11.03.2024.

При цьому апеляційний суд зауважив, що заявник як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою дотримання строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2023. Разом з тим, станом на 11.03.2024 скаржник так й не виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та не усунув недоліки останньої (а саме: не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення та не сплатив належну суму судового збору).

Посилання ж на довготривалу процедуру погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення. Більш того відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових та/або організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судових рішень в порядку, встановленому законом.

Також вказівка на введення воєнного стану на території України як така не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги

Заявник у своєму клопотанні не навів конкретних обставин, які, у зв`язку із запровадження воєнного стану в Україні, вплинули на пропуск ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 16.11.2023.

З огляду на викладене у сукупності Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про недоведення Головним управлінням ДПС у м. Києві належними і допустимими доказами, що звернення із повторною апеляційною скаргою відбулося з причин, які дійсно не залежали від нього, та які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті відповідачем.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Шостий апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону й висновки касаційного суду та обґрунтовано ухвалою від 11.03.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №320/19603/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕА» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер