Постанова

від 22.04.2024 по справі 640/14851/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 640/14851/20

касаційне провадження № К/990/23518/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2021 року (головуючий суддя - Головань О.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Василенко Я.М.; судді: Ганечко О.М., Кузьменко В.А.)

у справі № 640/14851/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛТА ОРІДЖИНЕЙШН»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛТА ОРІДЖИНЕЙШН» (далі - ТОВ «ІЛТА ОРІДЖИНЕЙШН», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2020 року № 00003220502, від 16 травня 2020 року № 00005090502, від 16 червня 2020 року №00005100502, від 10 грудня 2020 року №00132480702.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 823/1389/16, від 24 березня 2020 року у справі № 260/410/19, від 03 березня 2020 року у справі № 140/2715/18, від 05 березня 2021 року у справі № 826/23914/15.

Ухвалою від 12 жовтня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ІЛТА ОРІДЖИНЕЙШН» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 24 вересня 2014 року по 30 вересня 2019 року та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт від 24 лютого 2020 року № 143/26-15-05-02-01-14/39407655.

Відповідно до висновків названого акта перевірки податковим органом встановлені порушення платником вимог, зокрема:

пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пунктів 5, 7, 10, 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БО 15 «Дохід»), пунктів 5, 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (далі - П(С)БО 16 «Витрати»), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 26 614 245,00 грн;

пункту 188.1 статті 188, пунктів 192.1, 192.3 статті 192, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1 771 526,00 грн та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на 131 937,00 грн;

пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України внаслідок нереєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 4 371 307,38 грн.

На підставі висновків акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема:

від 20 березня 2020 року № 00003220502, яким платнику зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, з податку на додану вартість на 131 937,00 грн;

від 16 червня 2020 року № 00005100502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 929 195,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 1 543 356,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 385 839,00 грн;

від 16 червня 2020 року № 00005090502, яким товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 17 306 370,00 грн;

від 10 грудня 2020 року № 00132480702, яким до платника застосовано штрафні санкції в розмірі 14 528,02 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2020 року № 00005090502 Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судові інстанції встановили, що висновки відповідача стосовно завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 17 306 370,00 грн ґрунтуються на трьох епізодах (13 411 003,62 грн + 3 469 772,73 грн + 425 593,00 грн)

Так, висновок щодо безпідставного відображення у бухгалтерському обліку позивача 13 411 003,62 грн штрафних санкцій у складі витрат відповідач обґрунтовує дефектністю документів (кредит-нот) та відсутністю доказів вирішення спору в арбітражному суді.

Відповідно до пункту 20 П(С)БО 16 «Витрати» до інших операційних витрат включаються, зокрема, визнані штрафи, пеня, неустойка.

Судами встановлено, що позивачем на підставі контрактів від 08 липня 2018 року № FC-0207-18 та від 03 вересня 2018 року № NB-0309-18, укладених між платником (продавець) та ILTA AGRIBUSINESS DMCC (покупець), які за згодою сторін припинили дію, були сплачені на користь ILTA AGRIBUSINESS DMCC штрафні санкції у розмірі 464 361,26 доларів США (13 127 460,78 грн) та 10 983,50 доларів США (283 542,84 грн), що відображено позивачем у бухгалтерському обліку в графі Дт 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки».

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій зазначили, що попереднє судове (арбітражне) оскарження не передбачено, як обов`язкова умова віднесення до складу витрат визнаних штрафних санкцій. При цьому, зауважили, що під час перевірки відповідачем не були враховані пояснення платника щодо розбіжностей: між датою дебет-ноти від 18 серпня 2018 року та датою відображення передбаченого нею штрафу у бухгалтерському обліку позивача (01 жовтня 2018 року), яка виникла внаслідок отримання оригіналу дебет-ноти бухгалтерією платника пізніше дати фактичного складання дебет-ноти, що позбавило позивача можливості відобразити штраф у бухгалтерському обліку раніше дати отримання вказаного документа; між датою кредит-ноти від 15 липня 2019 року та датою відображення передбаченого нею штрафу у бухгалтерському обліку позивача (28 червня 2019 року), яка виникла внаслідок отримання позивачем 27 червня 2019 оригінала листа від ILTA AGRIBUSINESS DMCC про необхідність сплати штрафу.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи контролюючого органу стосовно того, що кредит-нотою від 15 липня 2019 року товариство повідомлялося про заборгованість з поставки товару, а не про нарахування штрафних санкцій, як це відображено в бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, суди не врахували, що відповідно до доповнень до контракту від 03 вересня 2018 року № NB-0309-18 період поставки товару було продовжено до 01 жовтня 2019 року, що свідчить про дотримання позивачем умов договору та відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій.

В даному випадку суди обмежилися лише формальним дослідженням деяких первинних документів та не врахували, що дати відображення показників в податковій та бухгалтерській звітності повинні співпадати з датами документів, які стали підставою для такого відображення.

З урахуванням викладеного, Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів відповідача стосовно завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 13 411 003,62 грн.

Щодо доводів відповідача про неправомірне відображення у бухгалтерському обліку платника 3 469 772,73 грн у складі витрат, які податковий орган обґрунтовує відсутністю документів на підтвердження операцій «коригування вартості списання та коригування випуску продукції (послуг) на вказану суму», Суд зазначає таке.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, суди попередніх інстанцій прийняли до уваги висновок експерта від 15 вересня 2020 року № 03/08-20, яким спростовані твердження акта перевірки від 24 лютого 2020 року № 143/26-15-05-02-01-14/39407655 про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пунктів 5, 7, 10, 13 П(С)БО 15 «Дохід», пунктів 5, 6, 7 П(С)БО 16 «Витрати» внаслідок того, що ТОВ «ІЛТА ОРІДЖИНЕЙШН» включило до витрат податкових декларацій з податку на прибуток витрати, не підтверджені відповідними первинними документами, на загальну суму 3 469 773,00 грн.

Однак, самостійно судами не було проаналізовано будь-яких документів первинного обліку на підтвердження віднесення правомірності до складу витрат суму 3 469 772,73 грн.

Крім того, судами не враховано, що довідки, на які посилається експерт у своєму висновку, не були надані під час перевірки, на що звертав увагу відповідач під час судового розгляду.

Також, поза увагою судових інстанцій залишився той факт, що відповідно до розрахунків до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень донарахування відбулися за період з серпня 2017 року по вересень 2019 року, в той час як бухгалтерські довідки, які були враховані експертом, складені за період з квітня 2017 року по лютий 2018 року, квітень 2018 року.

Зазначене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про помилковість доводів відповідача щодо безпідставного відображення у бухгалтерському обліку платника 3 469 772,73 грн у складі витрат.

Щодо висновку контролюючого органу про неправомірне відображення у бухгалтерському обліку позивача 425 593,00 грн витрат на оплату послуг аудиту фінансової звітності на адресу третіх осіб, то Суд зазначає наступне.

Під час перевірки встановлено документальне оформлення постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мазар Україна» послуг аудиту фінансової звітності на користь ТОВ «ІЛТА ОРІДЖИНЕЙШН». При цьому, аудит проводився у компаній: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілта Фармінг», ТОВ «ІЛТА ОРІДЖИНЕЙШН», Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Латінвест», Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія ВП».

Відповідач зазначає, що платник безпідставно відніс до складу витрат всю вартість отриманих послуг, зокрема, вартість послуг, наданих на користь третіх осіб.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій зазначили, що ТОВ «ІЛТА ОРІДЖИНЕЙШН», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілта Фармінг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Латінвест» та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія ВП» є пов`язаними особами та мають одного засновника - ІЛТА КОММОДІТІС С.А. В свою чергу, пов`язаність господарської діяльності може зумовлювати виникнення необхідності понесення відповідних витрат, що в кінцевому рахунку сприяють господарській діяльності всіх пов`язаних осіб.

З урахуванням наведеного та з огляду на пов`язаність господарської діяльності вказаних чотирьох юридичних осіб, суди вирішили, що позивач правомірно включив до складу витрат оплату послуг з аудиту.

Верховний Суд вважає передчасними такі висновки судових інстанцій, оскільки судами не надано оцінки доводам відповідача стосовно того, що позивачем не було відображено операції з відшкодування витрат, понесених платником на замовлення послуг аудиту на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта Фармінг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Латінвест» та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія ВП».

Також, поза увагою судових інстанцій залишився той факт, що за наслідком проведення вказаної господарської операції позивачем було виписано податкові накладні на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України, а саме в операціях, що не є господарською діяльністю платника.

За таких обставин, Суд вважає передчасними висновки судових інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2020 року № 00005090502.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2020 року № 00003220502, від 16 червня 2020 року № 00005100502 та від 10 грудня 2020 року № 00132480702 Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 192.1 статті 192 ПК України).

Результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 192.3 статті 192 ПК України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

За правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судові інстанції встановили, що висновок контролюючого органу щодо заниження податку на додану вартість на суму 1 543 356,00 грн, завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 131 937,00 грн, нескладання та нереєстрації податкових накладних за наслідками реалізації товарів, за що застосовано штрафні санкції у розмірі 14 528,02 грн відповідач обґрунтовує реалізацією позивачем товарів на користь покупців за ціною, нижчою їх придбання.

Суди врахували, що позивачем надано перелік складених та зареєстрованих податкових накладних (з сумами задекларованого і сплаченого податку на додану вартість) за період з січня 2018 року по червень 2018 року за наслідками реалізації товарів за ціною, яка нижча за ціну їх придбання, за якими задекларовано податок на додану вартість у загальному розмірі 1 470 465,32 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій зазначили, що наданий перелік податкових накладних не був врахований при розрахунку податкових наслідків реалізації платником товару на користь покупців за ціною, нижчою їх придбання, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу в цій частині.

Разом з тим, судовими інстанціями не надано оцінки доводам контролюючого органу про те, що зазначені господарські операції, враховуючи їх тривалість, були позбавлені ділової мети та здійснені без наміру отримати економічний ефект, що свідчить про передчасність висновків судів про те що, податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2020 року № 00003220502, від 16 червня 2020 року № 00005100502 та від 10 грудня 2020 року № 00132480702 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд м. Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у м. Києві.

Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи приписи Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», розглядувана справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник