Постанова

від 23.04.2024 по справі 158/3757/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/3757/23 Головуючий у 1 інстанції: Польова М. М. Провадження № 22-ц/802/472/24 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Аваліст» адвоката Косяк Наталії Вікторівни на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Аваліст» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 53 621,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.11.2018 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №2021476746, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 9786,63 грн., строком до 21.11.2020.

16.12.2021 між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» укладено Договір факторингу №16/12/21, на підставі якого товариство набуло право грошової вимоги до відповідача (відповідно до Реєстру боржників) за кредитним договором №2021476746 від 21.11.2018 в сумі 45 733,71 грн.

17.12.2021 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» укладено Договір факторингу №17/12/21, на підставі якого товариство набуло право грошової вимоги до відповідача (відповідно до Реєстру боржників) за кредитним договором №2021476746 від 21.11.2018 в сумі 7887,77 грн.

16.12.2021 та 17.12.2021 ПАТ «ОТП БАНК» направив СМС повідомлення відповідачу про відступлення права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Аваліст».

Станом на дату подання позову будь-яких платежів від ОСОБА_1 чи ПАТ «ОТП Банк» (як первісного кредитора) не було.

Таким чином, представник позивача, посилаючись на умови договору факторингу та кредитного договору, просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 53 621,48 грн, з яких: 31 276,41 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту; 18 234,67 грн - заборгованість за відсотками; 4110,40 грн - заборгованість по комісії, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 лютого 2024 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи і невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 21.11.2018 між ПАТ «ОТП Банк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №2021476746, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит на суму 9786,63 грн, яка складається із 9086,63 грн - для придбання товару; 300 грн - на сплату послуги «СМС-Довідка» та 400 грн - для придбання послуг зі страхування (а.с.7).

Сторони погодили, що кредит надається до 21.11.2020 (п.1.1 Договору №2021476746).

Нарахування процентів за користування Кредитом протягом дії кредитного договору здійснюється в розмірі 0,01 відсотків річних. Повернення кредиту та оплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником ануїтетних платежів (п.1.2 та п. 1.3 Договору №2021476746).

На підтвердження факту отримання відповідачем вказаних коштів за кредитним договором у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві, представник позивача надав суду копії: специфікації до кредитного договору №2021476746, рахунку-фактури №ЛСФТ-1108-3681254 від 21.11.2018; квитанції з магазину «Фокстрот» та накладної №ЛСФТ-1108-26917036 від 21.11.2018 (а.с.13-15).

Крім того, судом встановлено, що 16.12.2021 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» уклало Договір факторингу №16/12/21, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Аваліст» права грошової вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Аваліст» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження АТ «ОТП Банк» за плату (а.с.17-21).

17.12.2021 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» уклало Договір факторингу №17/12/21, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Аваліст» права грошової вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Аваліст» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження АТ «ОТП Банк» за плату (а.с.25-29).

Договори факторингу підписано електронними підписами, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с.22, 30).

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи вищевикладене, відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Аваліст» надано лише копії кредитного договору №202176746 від 21.11.2018, паспорт споживчого кредиту до договору про споживчий кредит від 21.11.2018; додаток №1 до паспорту споживчого кредиту від 21.11.2018 орієнтований графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту; додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту №2021476746 від 21.11.2018; договір добровільного страхування майна фізичних осіб №205790165/18FM від 21.11.2018; специфікацію до кредитного договору №2021476746, рахунок-фактуру №ЛСФТ-1108-3681254 від 21.11.2018; квитанцію з магазину «Фокстрот» та накладну №ЛСФТ-1108-26917036 від 21.11.2018.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення повного руху коштів по рахунку, який був відкритий відповідачу первісним кредитодавцем 21.11.2018, а також розрахунок суми заборгованості за кредитним договором №2021476746, який був переданий позивачу, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити правильність проведення розрахунків суми заборгованості за даним кредитним договором.

Крім того, відповідно до договорів факторингу право вимоги первісного кредитора АТ «ОТП Банк» за кредитним договором №2021476746 від 21.11.2018 двічі відступлено ТОВ «ФК «Аваліст» (16.12.2021 в сумі 45 733,71 грн та 17.12.2021 в сумі 7887,77 грн).

Апеляційний суд погоджується з даними висновками, оскільки законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряється апеляційним судом в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а відповідач рішення суду першої інстанції щодо обставин укладення договорів не оскаржував.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, на які посилався позивач у позові і які досліджувалися судом першої інстанції, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документами, що створені самим позивачем та первісним кредитором, а, відтак, інформація зазначена в них, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Отже, встановивши відсутність законних підстав для задоволення позову, не підтвердженого належними та допустимими доказами, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову як недоведеного та необґрунтованого.

Повторне викладення позивачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався в позовній заяві, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не був позбавлений можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів, надавши до позовної заяви відповідні докази, однак зазначеною процесуальною можливістю не скористався.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.

Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухилення суду від вирішення спору по суті.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Аваліст» адвоката Косяк Наталії Вікторівнизалишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 лютого 2024 року в даній справізалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий - суддя

Судді