Постанова

від 28.02.2024 по справі 274/6875/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №274/6875/23 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т.М.,

Категорія 101 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №274/6875/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Міністерство оборони України, Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту батьківства

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , поданою через адвоката Сліпчука Павла Петровича,

на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 листопада 2023 року, яка постановлена під головуванням судді Вдовиченко Т.М. у м.Бердичеві,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Сліпчука Павла Петровича звернулася до суду з заявою про встановлення факту батьківства. Просить встановити факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внести зміни в актовий запис від 20 листопада 2007 року №1497, зазначивши ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 .

Заява обґрунтована тим, що з 2005 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_3 . Оскільки шлюб між ними не був зареєстрований, то при реєстрації народження доньки запис про батька був зроблений із її слів на підставі ст.135 СК України. ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час військових дій, захищаючи батьківщину. Встановлення факту батьківства необхідно для захисту прав дитини, зокрема, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника від Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримання одноразової грошової допомоги у передбаченому законом порядку від Міністерства оборони України.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 листопада 2023 року провадження у цивільній справі закрито.

Заявник ОСОБА_1 , не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, через адвоката Сліпчука П.П. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.

Апеляційна скарга аргументована тим, що заява про встановлення факту батьківства підлягає розгляду в порядку окремого провадження в порядку цивільного судочинства, що передбачено нормами СК України та ЦПК України. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що передбачено ст.19 КАС України. Жодних листів або адвокатських запитів до заінтересованих осіб не направлялося. Спір відсутній, а тому заява повинна розглядатися в порядку ЦПК, а не в порядку КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. При цьому посилається на те, що даний спір не містить ознак приватно-правового, а тому не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23 травня 2022 року в справі №539/4118/19, від 22 березня 2023 року в справі №290/289/22-ц.

Від іншихзаінтересованих осібвідзиву наапеляційну скаргуне надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 адвокат Сліпчук П.П. апеляційну скаргу підтримав, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явилися. Заінтересовані особи про розгляд справи повідомлені завчасно належним чином (а.с.203-206). Про причини неявки своїх представників не повідомили. У разі неповідомлення про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею та її дитиною певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, її дитини, їх виникненням, існуванням та припиненням. За предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 1 частини першої ст.255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої ст.135 цього Кодексу.

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій ст.128 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

За змістом положень частини шостої ст.294 та частини четвертої ст.315 ЦПК України, у разі виникнення спору про право встановлення факту батьківства має відбуватися у позовному провадженні.

Відповідно до положень частини першої ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбаченого іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 прослідковується, що встановлення факту батьківства необхідне їй для захисту прав дитини, зокрема, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника від Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримання одноразової грошової допомоги у передбаченому законом порядку від Міністерства оборони України.

При цьому, у зв`язку із пред`явленням заяви між ОСОБА_1 та органами Пенсійного фонду України, а також будь-якими іншими органами державної влади, зокрема Міністерством оборони України, не може бути спору про право на отримання пенсійних виплат та інших соціальних гарантій, оскільки останні не є суб`єктами отримання таких виплат.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, крім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року в справі №560/17953/21.

У вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала про неефективність підходу до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви. У цій постанові також звернуто увагу на те, що частиною другою ст.245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє. Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

За таких обставин, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладені у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року в справі №287/167/18-ц, від 22 березня 2023 року в справі №290/289/22-ц, вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому порядку та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Оскільки встановлення факту батьківства здійснюється виключно в судовому порядку, заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного процесуального законодавства, тобто в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування положень пункту 1 частини першої ст.255 ЦПК України.

Норми процесуального законодавства, які були застосовані судом першої інстанції, та стосовно яких суд касаційної інстанції у подальшому сформулював свій висновок, залишилися незмінними, а тому, враховуючи положення частини четвертої ст.263 ЦПК України, суд апеляційної інстанції зобов`язаний врахувати правовий висновок під час перегляду ухвали суду першої інстанції.

За таких обставин, згідно зі ст.379 ЦПК України ухвала суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню, а справа - направленню до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Сліпчука Павла Петровича, задовольнити.

Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 листопада 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: