Ухвала

від 17.04.2024 по справі 712/5406/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/241/24 Справа № 712/5406/23 Категорія: ч. 1 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засіданняОСОБА_5 за участі: прокурораОСОБА_6 ,

особи щодо якої вирішується

питання про застосування

примусових заходів медичного

характеру в режимі

відеоконференції ОСОБА_7 ,

законного представника ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12023250310000606 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2023 року, якою щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , без фактичного місця проживання, раніше не судимого,

застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом з поміщенням до психіатричного закладу: Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України».

Звільнено ОСОБА_7 від оплати витрат за проведення експертиз на загальну суму 53843,45 грн. та компенсовано їх за рахунок коштів Державного бюджету України.

Скасовано арешт накладений ухвалами Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.03.2023.

Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

01.06.2023 до Соснівського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання слідчого та прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 19.02.2023 близько 17 години , перебуваючи на території міського кладовища АДРЕСА_3 під час конфлікту з ОСОБА_10 , який виник на фоні ревнощів, не розуміючи своїх дій, не усвідомлюючи їх наслідки, за допомогою дерев`яної палиці, наніс ОСОБА_10 не менше трьох ударів в область голови, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у виді черепно-мозкової травми у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа, забоїв головного мозку, крововиливів в м`які мозкові оболонки головного мозку та мозочка з проривом у бокові шлуночки.

Згідно висновку експерта № 03-01/173 причиною смерті ОСОБА_10 є черепно-мозкова травма у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа, забоїв головного мозку, крововиливів в м`які мозкові оболонки головного мозку та мозочка з проривом у бокові шлуночки, що ускладнилось набряком-набубнявінням речовини головного мозку.

Місцевий суд прийшов до висновку, що ОСОБА_7 вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, в стані неосудності.

Посилаючись на те, що встановлені судом обставини вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_7 підтверджуються належними та допустимими доказами, які були досліджені безпосередньо під час судового розгляду, та оскільки останній відповідно до висновків судово-психіатричної експертизи № 146 від 22.03.2023 на період часу, до якого відносяться інкриміновані йому дії та на теперішній час, виявляв та виявляє на теперішній час прояви хронічного психічного захворювання на шизофренію параноїдну з епізодичним типом перебігу, актуальною психотичною, параноїдною симптоматикою (вербальними псевдогалюцинаціями, маренням стосунку та переслідування), з грубою, декомпенсованою психопатоподібною поведінкою емоційно-нестійкого - дисоціального типу, що ускладнювалось систематичним зловживанням алкогольними напоями, у особи з легкою розумовою відсталістю в ступені помірно-вираженої дебільності, що позбавляло на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, перешкоджає йому правильно сприймати обставини, що мають значення у справі та давати про них покази під час проведення з ним слідчих дій та в судовому процесі, і щодо ОСОБА_7 можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, з поміщенням в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов`язкового лікування.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.12.2023 клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру задоволено та застосовано щодо ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.

Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просив її змінити в частині кваліфікації діяння через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та кваліфікувати діяння ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на те, що смерть потерпілого настала внаслідок нанесення ударів предметом, який не був заздалегідь підготовлений чи пристосований до цього, усвідомлюючи, що ОСОБА_10 залишається живим та перебуває у стані, в якому проявляє всі ознаки життя, при цьому не маючи жодних перешкод довести діяння до кінця, ОСОБА_7 за власною ініціативою припинив свої дії та залишив місце події.

Вважає, що всі обставини вчиненого діяння, а також обставини припинення злочинних дій, свідчать про відсутність у ОСОБА_7 прямого умислу на вбивство.

Стан неосудності пов`язаний із відсутністю у особи інтелектуальної та вольової ознак, з ним не сумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину, тому встановлення будь-якої форми вини у діях неосудної особи об`єктивно є неможливим. Юридична оцінка суспільно небезпечному діянню в такому випадку повинна надаватись виходячи з фактичних обставин скоєного та наслідків, що настали.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_9 , який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити; думки особи щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 та його законного представника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу захисника, просили її задовольнити; думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника, просила ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.12.2023 змінити в порядку ч.2 ст. 404 КПК України та виключити з її мотивувальної частини посилання на докази, які не стосуються даного кримінального провадження, та на наявність умислу при скоєнні злочину в діях ОСОБА_7 , оскільки він вчинив суспільно-небезпечне діяння в стані неосудності; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 370 КПК України ухвала суду повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі вказані вимоги закону були дотримані, але не в повній мірі.

Висновки місцевого суду про те, що суспільно-небезпечне діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, мало місце і вчинене ОСОБА_7 - відповідають фактичним обставинам справи, що ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.

Такі висновки суд першої інстанції зробив на підставі досліджених, співставлених, проаналізованих і покладених в основу ухвали суду доказів:

- даних протоколу огляду місця події від 23.02.2023 з додатками та диском, відповідно до якого встановлено загальний вигляд місця події за адресою АДРЕСА_4 , де виявлено тіло потерпілого;

- даних протоколу огляду трупа від 24.02.2023 відповідно до якого за участю спеціаліста судово - медичного експерта та спеціаліста криміналіста проведено огляд трупа чоловічої статті, який було виявлено на території міського кладовища АДРЕСА_3 ;

- даних протоколу слідчого експерименту від 25.02.2023 та диску до нього, за участю ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_11 , згідно якого ОСОБА_7 вказав як потрапив на територію кладовища АДРЕСА_3 , та попрямував до могили на якій проживав ОСОБА_12 . Розповів як наніс 3 удари дерев`яним кілом по голові ОСОБА_10 , у подальшому зняв з останнього речі та викинув знаряддя, яким наносив тілесні ушкодження;

- даних протоколу огляду від 25.02.2023 та диску до нього, за участю ОСОБА_7 та захисника, згідно якого в ході огляду відкритої ділянки території, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , між могилами, було виявлено дерев`яний предмет (палиця) довжиною приблизно 1 метр та шириною приблизно 5 см;

- даних протоколу слідчого експерименту від 25.02.2023 та диску до нього, за участю ОСОБА_7 у присутності захисника, під час якого з метою перевірки і уточнення відомостей щодо вбивства було встановлено місце куди наступного дня повернувся ОСОБА_7 20.02.2023, з метою перевірити у якому стані знаходився ОСОБА_12 . На місці, ним було виявлено тіло ОСОБА_12 у тому ж положенні, яке було 19.02.2023. ОСОБА_12 був роздягнутий та ОСОБА_7 зняв з нього штани, сорочку, поклав біля нього та накрив тіло простирадлом. В подальшому показав свої штани, які викинув на гілку дерева, так як вони були забруднені ОСОБА_13 ;

- даних протоколу огляду від 25.02.2023, відповідно до якого ОСОБА_7 вказав місце, куди він викинув речі, на наступний день після вчинення ним суспільно-небезпечного діяння. Під час огляду було виявлено та вилучено штани зеленого кольору, марки «Regatta», з наявними слідами речовини бурого кольору на них;

- даних лікарського свідоцтва про смерть № 173 від 24.02.2023 відповідно якого вказана причина смерті : використання тупого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкодження;

- даних висновку експерта за результатами судово-медичної імунологічної експертизи від 10.03.2023 № 05-01-09/110 з таблицею, відповідно до якого, кров підозрюваного ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО;

- даних висновку експерта за результатами судово-медичної імунологічної експертизи від 10.03.2023 № 05-1-08/86 з таблицею, відповідно до якого, кров трупа ОСОБА_10 відноситься до групи О(І) з ізогемаглютиніном анти-А та анти -В ізосерологічної системи АВО;

- даних висновку експерта за результатами судово-медичної імунологічної експертизи від 30.03.2023 № 05-1-08/91 з таблицею, відповідно до якого знайдена кров на комбінезоні дитячому (об.№16), сорочці фірми "PRANCE" (об.№№26,27), сорочці жіночій фірми "R. ZULLIG" (об.№28) може належати трупу ОСОБА_10 і не належить підозрюваному ОСОБА_7 ; при серологічному дослідженні штанів спортивних із трикотажного полотна чорного кольору (об.№12), вищевказаного комбінезону дитячого (об.№18), походження крові від трупа ОСОБА_10 не виключається;

- даних висновку експерта за результатами судово-медичної імунологічної експертизи від 27.03.2023 № 05-5-06/62 з таблицею, відповідно до якого виявлена кров на подушці може походити від потерпілого ОСОБА_10 . Даних про походження крові від підозрюваного ОСОБА_7 не отримано;

- даних висновку експерта за результатами судово-медичної цитологічної експертизи від 24.03.2023 № 05-5-06/61, з таблицею, відповідно до якого виявлена кров на шапці (об. 1-4) може походити від чоловіка (чоловіків) з групою крові 0(1) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Походження крові від потерпілого ОСОБА_10 не виключається.

- даних висновку експерта за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-23/15025-БД від 18.05.2023 з таблицею та ілюстративною таблицею, відповідно до якого, на наданій на дослідження парі рукавиць, генетичні ознаки клітин, виявлених на внутрішніх поверхнях рукавиць на праву руку (об`єкт № 1) та на ліву руку (об`єкт № 4) є змішаними, збігаються між собою, містять генетичні ознаки двох осіб, а саме: генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_7 та зразка крові трупа ОСОБА_10 . Генетичні ознаки клітин, виявлених на внутрішніх поверхнях рукавиць на праву руку (об`єкт № 2) та на ліву руку (об`єкт № 3) збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_7

-даних висновку експерта за результатами судово-медичної цитологічної експертизи від 23.03.2023 № 05-5-06/65, з таблицями, відповідно до якого, кров на покривалі (об. 1-4) може походити від особи (осіб) з групою крові 0(1) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Походження крові від потерпілого ОСОБА_10 не виключається;

- даних висновку експерта за результатами судово-медичної цитологічної експертизи від 31.03.2023 № 05-5-06/66, з таблицею , відповідно до якого кров на ковдрі (об. 1-5) може походити від чоловіка (чоловіків) з групою крові 0(1) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Походження крові від потерпілого ОСОБА_10 не виключається.

- даних висновку експерта за результатами судово-медичної експертизи від 24.02.2023 № 03-01/173 відповідно до проведеної додаткової судово-медичної експертизи за фактом смерті невідомого чоловіка приблизно 40-50 років, впізнано, як ОСОБА_10 , 1985 р.н., не виключається можливість утворення наявних у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень за обставин, зазначених під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 . Не виключається можливість утворення наявної у ОСОБА_10 травми голови від трьох ударів дерев`яною палицею;

- даних висновку експерта за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-23/15027-БД від 16.05.2023, з таблицею, на наданому на дослідження фрагменті дерев`яного предмета (об`єкт № 3) виявлено кров людини та поодинокі клітини, (об`єкти №№ 4, 5) виявлено поодинокі клітини, крові людини не виявлено. Генетичні ознаки крові та клітин, виявлених на фрагменті дерев`яного предмета (об`єкт № 3) та клітин, виявлених на фрагменті дерев`яного предмета (об`єкти №№ 4, 5) не встановлено у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК в даних об`єктах;

- даних висновку експерта за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-23/15030-БД від 17.05.2023, з таблицею, згідно якого генетичні ознаки клітин, виявлених на внутрішніх поверхнях кишень штанів, умовно позначених "1" (об`єкт № 2), "2" (об`єкт № 3) та "6" (об`єкт № 7), збігаються між собою, є змішаними та містять генетичні ознаки двох осіб, а саме: зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_7 та зразка крові трупа ОСОБА_10 . Генетичні ознаки крові, виявленої на зовнішніх поверхнях правої штанини штанів (об`єкти №№ 8 - 10), збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_10 .

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 146 від 22.03.2023 - на період часу, до якого відносяться інкриміновані йому дії та на теперішній час, ОСОБА_7 , виявляв та виявляє на теперішній час прояви хронічного психічного захворювання на шизофренію параноїдну з епізодичним типом перебігу, актуальною психотичною, параноїдною симптоматикою (вербальними псевдогалюцинаціями, маренням стосунку та переслідування), з грубою, декомпенсованою психопатоподібною поведінкою емоційно-нестійкого - дисоціального типу, що ускладнювалось систематичним зловживанням алкогольними напоями, у особи з легкою розумовою відсталістю в ступені помірно-вираженої дебільності, що позбавляло на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, перешкоджає йому правильно сприймати обставини, що мають значення у справі та давати про них покази під час проведення з ним слідчих дій та в судовому процесі. ОСОБА_7 виявляє клінічні ознаки суспільної небезпеки та потребує поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов`язкового лікування, а також запобіганню вчиненню ним суспільно-небезпечних діянь.

Вказані докази узгоджуються між собою та в своїй сукупності і взаємозв`язку доводять факт вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Встановлені судом обставини нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_10 від яких він помер, стороною захисту не оспорюються, а доводи про те, що ОСОБА_14 вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а не ч.1 ст. 115 КК України, і його дії підлягають перекваліфікації, оскільки у нього не було умислу на вчинення вбивства потерпілого, були предметом перевірки судом першої інстанції та не знайшли свого обґрунтованого підтвердження, з чим погоджується і колегія суддів.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з врахуванням правових позицій, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи» № 2 від 07.02.2003, аналізуючи докази, що мають значення для встановлення змісту та спрямованості умислу ОСОБА_7 при скоєнні злочину, виходив із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, врахував спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку винного та потерпілого, що передувала події, їхні стосунки, ставлення ОСОБА_7 до наслідків злочину і прийшов до переконання про наявність у останнього умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_10 з мотивів особистої неприязні, оскільки наносив останньому цілеспрямовані удари в життєво важливі органи (голову). Будь-яких об`єктивних доказів про дійсні наміри ОСОБА_7 врятувати потерпілому життя судом першої інстанції не було встановлено.

Водночас, колегія суддів зауважує, що положеннями ст. 18, 19, 92, 93 КК України та ст. 503 КПК України передбачено, що підставою для застосування щодо особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, примусових заходів медичного характеру є наявність у такому діянні юридичних ознак складу злочину, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, за винятком осудності як ознаки суб`єкта.

Вбивство, тобто злочин, передбачений ч.1 ст. 115 КК України,- це винне (умисне або необережне) протиправне заподіяння смерті іншій людині. Суб`єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу (прямого чи непрямого).

Умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.

Для відмежування умисного вбивства (ст. 115 КК України) від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. При цьому враховується сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

З урахуванням того, що стан неосудності, в якому перебуває ОСОБА_7 , пов`язаний із відсутністю у особи інтелектуальної та вольової ознак, із ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину, встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об`єктивно є неможливим. В такому випадку юридичну оцінку суспільно небезпечного діяння слід надавати виходячи з фактичних обставин скоєного та наслідків, що настали.

На правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за вчинення суспільно - небезпечного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, вказують сукупність встановлених судом обставин провадження, а саме : спосіб, знаряддя суспільно небезпечного діяння, характер і локалізація заподіяного тілесного ушкодження, наслідки, що настали. В даному випадку ОСОБА_7 дерев`яною палицею нанесено ОСОБА_10 не менше трьох ударів в область голови, яка є життєво-важливим органом, внаслідок чого спричинено черепно-мозкову травму у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа, забоїв головного мозку, крововиливів в м`які мозкові оболонки головного мозку та мозочка з проривом у бокові шлуночки, що ускладнилася набряком-набубнявінням речовини головного мозку та мозочка, що згідно висновку експерта № 03-01/173 від 24.02.2023, стало причиною смерті останнього.

Те, що ОСОБА_7 заздалегідь не було підготовлено знаряддя - палицю, за допомогою якої наносилися удари потерпілому ОСОБА_10 , він за власної ініціативи припинив свої дії, залишив місце події, вважав, що ОСОБА_10 залишається живим, не вказує на необхідність кваліфікації вчиненого ОСОБА_7 суспільно-небезпечного діяння за ознаками ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки підготування знаряддя злочину, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 115 КК України значення не має, що узгоджується з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 № 2.

Посилання сторони захисту на те, що після нанесення ОСОБА_10 тілесного ушкодження він залишався живим, перебував при свідомості та проявляв ознаки життя, тому ОСОБА_7 не мав перешкод довести до кінця розпочате діяння, однак за власною ініціативою його припинив , колегія суддів визнає безпідставним та таким, що не дає підстав для перекваліфікації суспільно - небезпечного діяння, як такого, що має ознаки кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.121 КК України .

Колегія суддів вважає неприйнятними твердження суду першої інстанції про наявність умислу при скоєнні злочину в діях ОСОБА_7 при вчиненні суспільно- небезпечного діяння.

Так, осудність є однією із загальних ознак суб`єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст. 19 КК України критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. При цьому, неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

За положеннями ст. 23,24 КК України умисел є однією із форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання. Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення. А тому, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.

Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.

Відповідно до дослідженого висновку судово-психіатричної експертизи № 146 від 22.03.2023 року ОСОБА_7 на період часу вчинення ним інкримінованого суспільно-небезпечного діяння та в даний час виявляє прояви хронічного психічного захворювання на шизофренію параноїдну з епізодичним типом перебігу, актуальною психотичною, параноїчною симптоматикою, з грубою, декомпенсованою психопатопобідною поведінкою емоційно-нестійкого - дисоціального типу, у особи з легкою розумовою відсталістю в ступені помірно-вираженої дебільності, та не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. За своїм психічним станом потребує поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов`язкового лікування.

Із зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду про таке психічне ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечних діянь не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність, яке б відповідало його точному змісту, що беззаперечно є свідченням неправильного застосування такого закону.

Апеляційний суд звертає увагу, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру гарантує захист прав, свобод та законних інтересів осіб з психічними розладами, тому розгляд таких проваджень має спеціальну процедуру, яка урегульована спеціальними нормами закону. Зокрема, у ст. 505 КПК України передбачено, що обов`язковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному проваджені є: час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння та вчинення цього суспільно небезпечного діяння цією особою, при цьому враховуються і інші обставини (інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи). Тобто, предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння, а умисел, мета і мотив є елементами суб`єктивної сторони саме злочину та встановлюються лише щодо осудної особи, на що суд першої інстанції увагу не звернув.

Тому, посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині ухвали ( абзац 10 ) на наявність умислу при скоєнні злочину в діях ОСОБА_7 , при вчиненні суспільно-небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, підлягає виключенню з мотивувальної частини ухвали суду шляхом зміни ухвали відповідно до вимог ч. 2 ст. 404 КПК України.

Крім того з оскаржуваної ухвали суду вбачається, що як на докази причетності ОСОБА_7 до скоєння суспільно небезпечного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд першої інстанції помилково послався на протокол огляду від 18.08.2020 з фототаблицею та постанову про визнання речовими доказами від 18.08.2020 зі зберігальною розпискою, які не стосуються даного кримінального провадження, тому відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України підлягають виключенню з мотивувальної частини ухвали, як зайві.

В ході дослідження матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки, наведених судом в ухвалі, доказів.

Таким чином в ухвалі суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння, які суд дослідив та оцінив з дотриманням положень статей 85, 86, 88, 94 КПК України. В основу ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їх достовірності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно проаналізував висновок судово-психіатричної експертизи, дослідив матеріали провадження, докази на підтвердження вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, а не ч.2 ст. 121 КК України, як на цьому наполягав захисник ОСОБА_9 , та прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.

Крім того у вступній частині ухвали суду зазначено, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 115 КК України. Зважаючи на те, що ОСОБА_7 є неосудною особою, тому він не може підозрюватися у вчиненні суспільно небезпечного діяння. Зазначене підлягає виправленню судом першої інстанції в порядку ст. 379 КПК України.

В решті ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 503 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкас від 05 грудня 2023 року, якою щодо ОСОБА_7 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом, - змінити, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 - без задоволення.

В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України виключити з мотивувальної частини ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.12.2023 посилання суду, як на докази вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України: протокол огляду від 18.08.2020 з фототаблицею та постанову про визнання речовими доказами від 18.08.2020 зі зберігальною розпискою, як зайві.

Виключити з мотивувальної частини ухвали посилання суду на наявність умислу при скоєнні злочину в діях ОСОБА_7 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

В решті ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.12.2023 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в порядку ст. 426 КПК України з дня проголошення.

Головуючий

Судді