Рішення

від 22.04.2024 по справі 488/4927/19

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4927/19

Провадження № 2/488/284/24

РІШЕННЯ

Іменем України

22.04.2024 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третіми особами виступають: Комунальне підприємство "СКП "Гуртожиток" та Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2019 року позивач Виконавчий комітет Миколаївської міської ради звернувся до Корабельного районного суду міста Миколаєва з позовною заявою, в якій просив: визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування кімнатами № 805, 806, 807 у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування свого позову позивач вказав, що Гуртожиток розташований по АДРЕСА_1 перебуває на балансі КП СКП «Гуртожиток» та належить до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва.

В кімнатах № 805,806,807 даного гуртожитку значаться зареєстрованими:

- з 18.02.2009 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

- з 06.05.2009 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );

- з 18.02.2009 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Під час обстеження житлового фонду комісією було виявлено, що в кімнатах АДРЕСА_2 відповідачі не проживають.

Позивач вказав, що даний факт підтверджується актами № 238 від 10.12.2019 року та № 55 від 10.10.2018 року, складеними представником КП СКП «Гуртожиток» в присутності мешканців даного гуртожитку про те, що в кімнатах № НОМЕР_1 ніхто не проживає з 2011 року і по теперішній час.

Кімнати не приватизовані, не службові, належать до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва.

За вказаними кімнатами рахуються борги за житлово-комунальні послуги, що також свідчить про непроживання відповідачів в спірних кімнатах.

Посилаючись на викладене, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.06.2020 р. позовні вимоги Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третіми особами виступають Комунальне підприємство "СКП "Гуртожиток" та Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, були задоволені повністю. Визнано ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Корабельним РВ м. Миколаєва 12.05.2014), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Корабельним РВ м. Миколаєва 30.11.1999), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ID НОМЕР_4 виданий 4811 20.03.2018) такими, що втратили право користування кімнатами № 805, 806, 807 у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

19.04.2023р. заявник ОСОБА_4 звернулася в Корабельний районний суд м. Миколаєва з заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого у даній цивільній справі.

Заява ОСОБА_4 мотивована тим, що вона отримала заочне рішення суду від 23.06.2020 р. про визнання її родини такими, що втратили право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_3 лише 04.04.2023 року. Вважала вказане заочне рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки прізвища відповідачів, як в рішенні так і в позовній заяві, викладені невірно.

Зазначила, що прізвище як заявника (відповідача), так і її батька, співвідповідачів по справі, є «Госпор`ян» а не «Гаспор`ян», а отже вважала, що фактично рішення стосується інших осіб.

Крім того, на час ухвалення заочного рішення, як вона, на той час ще неповнолітня особа, так і її батьки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 постійно проживали в кімнатах АДРЕСА_2 з 2009 року.

Вказала, що це є їхнє єдине житло і наразі вона також проживає за цією адресою.

Повідомила, що батьки (співвідповідачі по справі) були змушені виїхати за кордон у зв`язку з військовим станом, оголошеним на території України з 24.02.2022 року, з метою збереження свого життя.

Посилаючись на те, що при ухваленні заочного рішення обставини справи були встановлені не в повному обсязі, а тому просила скасувати заочне рішення від 23.06.2020 р. та призначити справу до розгляду.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєві від 11.05.2023 р. заяву ОСОБА_3 було задоволено, заочне рішення суду від 23.06.2020 р. скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.

В судове засідання сторони не з`явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи у порядку встановленому ст.ст. 128, 130 ЦПК України.

Представник позивача Виконкому ММР надав суду заяву, в якій просив розглядати справу у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвокат Павленко Н.М. надала заява про розгляд справи у відсутності відповідачів та їх представника, позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просила відмовити.

Представники третіх осіб в суд не з`явилися, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, встановив наступне.

З позовноїзаяви вбачається, що гуртожиток по АДРЕСА_1 перебуває на балансі КП СКП «Гуртожиток» та належить до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва.

На час звернення позивача з позовною заявою у спірних кімнатах № 805, 806, 807 даного гуртожитку значилися зареєстрованими:

- з 18.02.2009 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

- з 06.05.2009 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );

- з 18.02.2009 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), про що позивачем було надано суду Довідку КП СКП Гуртожиток про зареєстрованих осіб Форми № 3 від 25.09.2018 р.

Як вбачається з Інформаційних довідок Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 22.06.2023 р. та 07.07.2023 р., наявних в матеріалах цивільної справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зняті з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 з 29.03.2023 та 27.03.2023 р. відповідно.

З матеріалів справи також вбачається, що іншого нерухомого майна за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не зареєстровано та у власності відповідачів не перебуває, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.07.2023 за № 338325429 та від 09.08.2023 р. № 342151607.

Як доказ позовних вимог позивачем до позовної заяви були додані Акти про непроживання відповідачів за спірною адресою № 238 від 10.12.2019 р. та № 55 від 10.10.2018 р.

З аналізу вказаних Актів вбачається, що 10.12.2019 р. під час складання комісією КП СКП Гуртожиток у складі начальника т.д. № 3 ОСОБА_5 Акту № 238 про непроживання відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , було встановлено, що відповідачі з 2011 року постійно не проживають. З даного Акту також вбачається, що останній був складений у присутності мешканців даного гуртожитку, а саме: мешканця кімнати № 713 ОСОБА_6 , мешканця кімнати № 811 ОСОБА_7 та мешканця кімнати № 808-809 ОСОБА_8 . Проте, вказана в даному Акті інформація засвідчена лише підписом одного мешканця кімнати № 713 ОСОБА_9 . Підписи інших мешканців, у присутності яких за інформацією Акту, був складений даний Акт № 238, відсутні.

Крім того, зі змісту Акту № 238 також вбачається, що сусіди відмовилися надавати паспортні дані для свідчень. В Акті містяться відомості про паспортні дані лише мешканця кімнати № 713 ОСОБА_9 , кімната у гуртожитку якого безпосередньо не розташована біля спірних кімнат відповідачів за №№ 805, 806, 807.

Враховуючи вказані обставини, суд ставить під сумнів достовірність змісту вказаного Акту № 238 про постійне непроживання відповідачів у кімнатах №№ 805, 806, 807, оскільки вказаний Акт підписаний лише однією особою мешканцем гуртожитку, хоча, як вбачається зі змісту Акту, складався зі свідчень трьох осіб мешканців гуртожитку, та одноособовим складом комісії КП СКП Гуртожиток в особі начальника ОСОБА_5 .

Відомості, які містить даний Акт № 238, спростовані іншими доказами, зокрема Актом про проживання від 12.04.2023 р., складеним та підписаним сусідами відповідачів в будинку АДРЕСА_1 , зокрема мешканцями кімнати № 808-809 ОСОБА_10 ; кімнати № 811 ОСОБА_7 ; кімнат № 808-809 ОСОБА_11 , які своїми підписами підтвердили, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2009 року та по теперішній час проживають за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . Додатково до вказаного Акту долучені копії паспортів вказаних у ньому осіб.

З витребуваної на запит суду інформації Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03.11.2023 р. щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянами України ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно перетинала кордон з Україною у пропускному пункті Ужгород, починаючи з 27.02.2018 р. Проте, вказані перетини не мали довгострокового перебування за межами України, мали тимчасовий характер тривалістю декілька днів на місць, з огляду на що не можна стверджувати про постійне та тривале перебування відповідача ОСОБА_1 за межами країни Україна.

Відомості про перетин державного кордону ОСОБА_3 вказана інформація Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України не містить.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства право, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України докази мають бути належними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках, в тому числі, тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням, у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

За змістом статті 71 ЖК України збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї - є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Згідно з ст. 71 ЖК України у справах про визнання наймача або члена його сім`ї такими, що втратили право на користування жилим приміщенням необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з ним правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше житлове приміщення в тому ж населеному пункті (ст. 107 ЖК України).

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Однак, вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право на проживання за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більш шести місяців та відсутність поважних причин.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції стосується прав особливої важливості для особистості людини, її самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (mutatis mutandis, рішення від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» («Connors v. the United Kingdom»), заява № 66746/01, §82).

ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи з житлового приміщення. Так, у рішенні від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 19009/04, § 41) ЄСПЛ вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.

Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті.

Втручання у право на повагу до житла має бути також «необхідним у демократичному суспільстві». Тобто, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності» та бути домірним переслідуваній легітимній меті (mutatis mutandis, рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» («Zehentner v. Austria»), заява № 20082/02, § 56).

Вирішуючи питання про «необхідність у демократичному суспільстві» виселення відповідачів, суд має оцінити, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого заходу та чи буде таке втручання у право особи на житло пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих суду доказів, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог частково.

Суд доходить висновку про достатність підстав вважати, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 постійно проживають в кімнатах гуртожитку № НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 .

Що стосується позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , судом встановлено, що матеріали справи не містять достовірних даних того, що відповідач постійно проживає у кімнатах № НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 , а тому вважає позовні вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню та можливості визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування вказаними житловими кімнатами.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог, а отже з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640,33 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно з постановою КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Керуючись ст.ст.2,4,10,259,263,264,265,268,351-355 ЦПКУкраїни,суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де третіми особами виступають: Комунальне підприємство "СКП "Гуртожиток" та Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ) таким, що втратив право користування житловими приміщеннями кімнат у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 04056612, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20) витрати по сплаті судового збору в сумі 640,33 грн.

У задоволенніпозовних вимогвідносно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони у справі:

Позивач - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 04056612, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 ,

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Я.А. Чернявська