Постанова

від 23.04.2024 по справі 199/6717/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3262/24 Справа № 199/6717/23 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді : Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14грудня 2023рокуу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом. В обгрунтування посилалася на те, що відповідач по справі є її батьком. До 28 лютого 2022 року вона, її молодша сестра та мати проживали разом з батьком. Після того, як вони переїхали, батько перестав спілкуватися з нею, не турбується станом здоров`я, навчанням. У середині 2022 року вона звернулася до відповідача з проханням купити їй кросівки, на що останній відписався, щоб вона забезпечувала себе сама, що в нього інша родина і до нього не треба звертатися. Таке відношення батька вплинуло на її бажання подати позов про позбавлення батьківських прав.

Просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_1 та стягнути на її користь судові витрати.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вважала, що судом першої інстанції не досліджені скріншоти, характеристика та покази свідків про інформацію, важливу для розгляду справи,які вона надала. Її доводи про невиконання відповідачем батьківських обов`язків не спростовані.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання з`явилися ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 .. Від представника Органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради надійшла зава про слухання справи у його відсутність. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився,про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.72-73).

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціївідповідно довимог частини1статті 367ЦПК Україниза наявнимив нійдоказами вмежах доводівта вимог апеляційноїскарги,апеляційний судвважає,що апеляційнаскарга непідлягає задоволенню з такихпідстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що безсумнівних доказів, які свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків відносно доньки, його винної поведінки, свідомого нехтування своїми обов`язками позивачем суду не надано.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Статтею 164СК Українипередбачено,що мати,батько можутьбути позбавленісудом батьківськихправ,якщо вона,він: ухиляютьсявід виконаннясвоїх обов`язківщодо вихованнядитини та/абозабезпечення здобуттянею повноїзагальної середньоїосвіти; жорстокоповодяться здитиною; єхронічними алкоголікамиабо наркоманами; вдаютьсядо будь-якихвидів експлуатаціїдитини,примушують їїдо жебракуваннята бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке у свою чергу не є абсолютним. Такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19, від 6 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

ОСОБА_1 проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні та вихованні.

Надана Комунальним закладом вищої освіти «Дніпровська академія музики» характеристика на Чигрин Діану свідчить про те, що остання є студенткою 3 курсу Фахового музичного коледжу(інструмент -скрипка) за державним замовленням.Термін навчання з 01.09.2021 року по 30.06.2025 року. Характеризується позитивно. Навчанню та вихованню доньки приділяє увагу її мати. Батько за весь час навчання у коледжі навчанням доньки не цікавився.

До 28 лютого 2022 року позивач проживала разом зі своїми батьками.

У статті 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на особисте звернення до суду з відповідною заявою в порядку цивільного судочинства за захистом свого права чи інтересу, а також може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають із відносин, у яких він (вона) особисто бере участь.

Звертаючись до суду з позовом, неповнолітня ОСОБА_1 посилаласяна те,що їїбатько ухиляєтьсявід виконаннясвоїх обов`язків,добровільно небере участів їїутриманні,не спілкуєтьсяз неюпісля 28 лютого 2022 року, коли вона, її молодша сестра та мати залишили батька. Після того, як вони переїхали, батько перестав спілкуватися з нею, не турбується станом здоров`я, навчанням. У середині 2022 року вона звернулася до відповідача з проханням купити їй кросівки, на що останній відписався, щоб вона забезпечувала себе сама, що в нього інша родина і до нього не треба звертатися.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дитини.

Висновком органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради №4/5-681 від 12 грудня 2023 року визнано недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1979 року народження, відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

З Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що 27.11.2023 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 25 серпня 2023 року.

За встановленихобставин судпершої інстанціїдійшов обґрунтованоговисновку проте,що позивачемне наданоналежних тадопустимих доказівтого,щовідповідач з моменту народження дитини ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо її виховання, свідомо нехтує своїми обов`язками при наявності винної поведінки, не спілкується із дочкою тривалий час і змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо.

Доводи проте,що судомпершої інстанціїбезпідставно неприйнято якдоказ ухиленнявідповідачавідвиконання своїхобов`язків щодовиховання дитинихарактеристику ізмісця навчанняпозивача,в якійзазначено,що ОСОБА_5 є студенткою 3 курсу фахового музичного коледжу(інструмент -скрипка) за державним замовленням, термін навчання з 01.09.2021 року по 30.06.2025 року, батько за весь час навчання у коледжі навчанням доньки не цікавився, не можуть бути прийнятими до уваги. Судом першої інстанції при вирішенні спору встановлені всі обставини справи,і суд правильно зазначив, що та обставина,що батько за весь час навчання у коледжі навчанням доньки не цікавився не може свідчити про свідоме ухилення відповідача від виховання дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Враховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі належно оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення особи батьківських прав, при тому, що це є крайнім заходом впливу, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях. Крім того, позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про аморальний спосіб життя відповідача, зловживання алкогольними напоями, вчинення насильства стосовно дитини, ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та його винної поведінки.Такий висновок узгоджується з правовою позицією,викладеною в постанові Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 362/4847/20.

Посилання на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги скриншоти переписки позивача з відповідачем,є безпідставними. Оскільки самі по собі надані скриншоти переписки не є належним доказом ухилення відповідача від виховання дитини.

Таким чином надані позивачем до суду докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування ним батьківськими обов`язками, його винну поведінку щодо дитини. Факт стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання позивача не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 420/1075/17.

Оскаржуюючи судове рішення, апелянтом не надано належних доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

За встановлених обставин суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Керуючись ст. ст. 368, 375,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14грудня 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: