Постанова

від 04.04.2024 по справі 383/851/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2024 року м. Кропивницький

справа № 383/851/23

провадження № 22-ц/4809/199/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді Дуковський О.Л., Письменний О.А.,

за участю секретаря судового засідання Зубіцької Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 ;

відповідач ОСОБА_3 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Геннадій Миколайович,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченка Геннадія Миколайовича про визнання недійсними договорів купівлі-продажу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2023 року та додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2023 року (суддя В.В. Бондаренко).

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов

ОСОБА_1 через представника адвоката Усатенка В`ячеслава Юрійовича у травні 2023 року звернулась до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Позов мотивовано тим, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25.04.2016, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14.09.2016 та постановою Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №383/1146/15, задоволено позов ОСОБА_1 , визнано недійсним договір міни від 19.12.2014, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327 за ОСОБА_2 .

З метою ухилення від виконання рішення суду та унеможливлення повернення зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2 під час розгляду у суді справи №383/1146/15 поділив спірну земельну ділянку на три нові земельні ділянки та 29.05.2016 року звернувся до державного реєстратора із заявою про поділ спірної земельної ділянки, останнім проведено державну реєстрацію права власності поділеної земельної ділянки площею 7,4202 гектарів, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327 на три земельні ділянки: кадастровий номер 3520884200:02:000:4510 площею 4 га; кадастровий номер 3520884200:02:000:4511 площею 0,0102 га; кадастровий номер 3520884200:02:000:4512 площею 3,41 га., що призвело до порушення права позивача на володіння належним їй об`єктом нерухомого майна і унеможливило виконання рішення суду.

Тобто, ОСОБА_2 умисно вчинив правочин щодо поділу земельної ділянки з метою ухилення від виконання рішення суду у справі №383/1146/15 та на шкоду ОСОБА_1 , тобто вчинив фраудаторний правочин.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року у справі №383/66/21, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 01.11.2022 року, задоволено позов ОСОБА_1 , скасовано державну реєстрацію права власності на земельні ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:4511, площею 0,102 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га. за ОСОБА_2 та витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташовану на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

ОСОБА_2 з метою ухилення від виконання рішення суду у справі №383/66/21 та на шкоду ОСОБА_1 вчинив правочини щодо продажу земельних ділянок кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4 га та кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, в черговий раз вчинив фраудаторний правочин.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив визнати недійсними договори купівлі-продажу від 16.09.2022 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , № НОМЕР_1 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4 га та №370 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га.

09.08.2023представником відповідача ОСОБА_3 адвокатомПоповим Р.О. поданийвідзив на позовну заяву, згідно якого сторона просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування зазначено, що дійсно на підставі оспорюваних договорів купівлі-продажу відповідач ОСОБА_3 набула право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3520884200:02:000:4510 та 3520884200:02:000:4512, які перебувають в оренді Фермерського господарства «ЕТАЛОН-2014». Укладення договорів купівлі-продажу є особистим волевиявленням ОСОБА_3 і жодного примусу ні фізичного, ні морального до останньої не застосовувалось.

Сторони оспорюваних правочинів здійснили всі передбачені нормами законодавства дії щодо купівлі-продажу земельних ділянок. Правочини є реальними і привели до реальних наслідків (а.с.185-189 том 1).

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 ,третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Геннадій Миколайовичпро визнаннянедійсними договорівкупівлі-продажу, задоволений повністю.

Визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 16.09.2022, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, посвідченийприватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Геннадієм Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за №370.

Визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 16.09.2022, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4,0 га, посвідченийприватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Геннадієм Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за №369.

Суд першої інстанції задовольняючи вимоги, дійшов висновку, що укладення ОСОБА_2 оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, здійснено з метою приховання спірного майна від наступного витребування, укладені продавцем за наявності рішень судів, за якими землю необхідно було повернути позивачу, мета - ухилення від виконання рішень.

Оспорювані договори купівлі-продажу є фраудаторними правочинами, які характеризуються тим, що направлені на уникнення виконання судових рішень щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 і повернення витребуваної земельної ділянки з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327, укладення спірних договорів спрямовані на порушення конституційного право власності на землю законного власника ОСОБА_1 , відчуження належного їй майна, відбулося всупереч принципу добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК).

ОСОБА_2 незаконний власник майна, використав правомочність розпорядження майном на шкоду інтересам законного власника ОСОБА_1 , чим порушив публічний порядок.

Відповідно до додаткового рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2023 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7250,00 грн з кожного.

Апеляційна скарга

Не погоджуючись з судовим рішенням, адвокат Роман Попов, який представляє інтереси ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08.09.2023 і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скасувати додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.09.2023, та відмовити у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування скарги вказує, що оспорювані правочини є реальними, набули всі ознаки реальних наслідків. Укладання договорів купівлі-продажу є особистим волевиявленням ОСОБА_3 і жодного примусу не було.

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неправильно тлумачив закон, застосував закон, який не підлягає до спірних правовідносин.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Усатенко В.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить відмовити в задоволенні скарги, а рішення залишити без змін та стягнути на користь ОСОБА_1 правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Наводить численну судову практику в обґрунтування та підтвердження правильності судового рішення.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою суду від 06 грудня 2023 року відкрито провадження у даній справі; встановлено строк для подачі відзиву.

20 грудня 2023 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 30 січня 2024 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

Учасників справи належним чином повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с.99-102 том 2).

Протокольною ухвалою суду від 30 січня 2024 року задоволено клопотання представників відповідачів про відкладення розгляду справи; наступний судовий розгляд справи призначено на 27 лютого 2024 року.

Учасників справи належним чином повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с.112,114-117 том 2).

27 лютого 2024 року протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи, у зв`язку з хворобою; розгляд справи відкладено на 04 квітня 2024 року.

Згідно вимог ЦПК учасників справи належним чином повідомлено про дату, час та місце слухання справи (а.с.123-124).

Позиція учасників справи в суді апеляційної інстанції

04 квітня 2024 року в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник скаржника адвокат Попов Р.О. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягав на скасуванні оскаржуваного рішення. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Голованов О.П. також наполягав на скасуванні судового рішення. Адвокат Усатенко В.Ю., який представляє інтереси позивача заперечив щодо доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника, представника відповідача ОСОБА_2 та представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обставини справи

ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Куйбишевської сільської ради народних депутатів від 28 грудня 1999 року №43 передано у приватну власність земельна ділянка площею 7,42 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Куйбишевської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що 08 лютого 2001 року Куйбишевською сільською ради народних депутатів видано Державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР №024788.

На вказану земельну ділянку площею 7,4202 га на ім`я позивача свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.06.2014 року з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2016 року та постановою Верховного Суду від 10 травня 2018 року, у справі №383/1146/15-ц визнано недійсним договір міни від 19 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряним О.А. за реєстровим №1730, про обмін земельної ділянки, площею 7,4202 гектарів, розташовану за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Куйбишевська сільська рада, кадастровий номер: 3520884200:02:000:0327, вартістю 113275 гривень, на земельну ділянку, площею 0,01 гектарів, розташовану за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Новоградівська сільська рада, кадастровий номер: 3520885600:02:000:4501, вартістю 153 гривні; скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 7,4202 гектарів, розташовану за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Куйбишевська сільська рада, кадастровий номер: 3520884200:02:000:0327 за ОСОБА_2 (а.с.33-41 том 1).

29 травня 2016 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га, здійснено поділ об`єкта нерухомого майна державним реєстратором Бобринецької районної державної реєстрації Кіровоградської області Демецькою Т. М. та погашено право власності на неї за ОСОБА_2 .

Державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецькою Т. М. проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 :

- на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:4510, площею 4 га, номер запису про право власності 14712102, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 29802493 від 29 травня 2016 року;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:4511, площею 0,102 га, номер запису про право власності 14712067, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 29802464 від 29 травня 2016 року;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, номер запису про право власності 14712083, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 29802469 від 29 травня 2016 року.

Поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га, відбувся на підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, розробленої ДП «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

24 квітня 2017 року державним реєстратором Бобринецької районної державної реєстрації Кіровоградської області Демецькою Т. М. відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації її права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га, у зв`язку з тим, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3520882400:02:000:0327, погашено.

Листом Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 16 червня 2017 року за №05.3/01-24/11 надано інформацію, що скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327 не є можливим, у зв`язку з поділом даної земельної ділянки та закриттям відповідного розділу, тобто після 29 травня 2016 року вказана спірна земельна ділянка як об`єкт права вже не існувала.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2021 року по справі №383/66/21, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та постановою Верховного Суду від 02 травня 2023 року, скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4 га, номер запису про право власності 14712102, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802493 від 29.05.2016 року, проведену державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецькою Тетяною Миколаївною за ОСОБА_2 ; скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3520884200:02:000:4511, площею 0,102 га, номер запису про право власності 14712067, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802464 від 29.05.2016 року, проведену державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецької Тетяною Миколаївною за ОСОБА_2 ; скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, номер запису про право власності 14712083, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29802469 від 29.05.2016 року, проведену державним реєстратором Бобринецької державної адміністрації Кіровоградської області Демецькою Тетяною Миколаївною за ОСОБА_2 . Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,4202 га., кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташовануна території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області; витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,4202 га., кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташовану на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а.с.42-55 том 1).

Відповідач ОСОБА_2 , після ухвалення Бобринецьким районним судом Кіровоградської області 25.04.2016 року рішення, яким скасовано державну реєстрацію його права на спірну земельну ділянку кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га., та визнано недійсним спірний правочин, здійснив її поділ на три нових земельні ділянки з кадастровими номерами 3520884200:02:000:4510, 3520884200:02:000:4511, 3520884200:02:000:4512.

У справі №383/66/21 встановлено, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, площею 7,4202 га, а у подальшому з метою ухилення від виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2016 року у справі № 383/1146/15 здійснив поділ спірної земельної ділянки, зареєструвавши за собою право власності на три земельні ділянки, утворені внаслідок поділу.

16.09.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу (земельної ділянки), посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Геннадієм Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за №370, за умовами якого ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку кадастровий номер 3520884200:02:000:4512, площею 3,41 га, що підтверджується його копією (а.с.150-152). Право власності за ОСОБА_3 на підставі вказаного договору купівлі-продажу зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 16.09.2022 року (а.с.64-65 том 1).

16.09.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу (земельної ділянки), посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Геннадієм Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за №369, за умовами якого ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку кадастровий номер 3520884200:02:000:4510, площею 4,0 га, що підтверджуєтьсь його копією (а.с.153-155). Право власності за ОСОБА_3 на підставі вказаного договору купівлі-продажу зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 16.09.2022 року (а.с.62-63 том 1).

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішеннясуду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційноїскарги підлягають задоволенню.

Мотиви апеляційного суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першоїстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Спірні правовідносини виникли з приводу захисту позивачкою ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, її право відновлено за наслідками судових рішень, однак виникли перешкоди в поверненні власності. Так первісно ОСОБА_1 обміняла з відповідачем ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку площею 7,4202 га на підставі договору міни 19.12.2014. В подальшому судовим рішенням договір міни визнаний недійсним, скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 , рішення набуло чинності 14.09.2016. Однак у травні 2016 року ОСОБА_5 поділив спірну земельну ділянку на три земельні ділянки, а 16 вересня 2022 року продав дві земельні ділянці відповідачці у справі ОСОБА_3 .

При зверненні до суду сторона позивача вказувала, що згідно ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків. За ч.1 ст. 236 ЦК правочин, визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення. За ст. 1212 ЦК особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідач в порушення вказаних норм не повернув позивачці майно. Також позивач вказала про фраудаторність правочину, такий який вчинений на шкоду кредиторам. Підстава позову вказано, що оспорювані правочини укладені з метою уникнення повернення майна. Позов містить перелік судової практики поряд з викладеними обставинами справи, в суді апеляційної інстанції матеріальне обґрунтування підстави звернення з`ясовувалося, представником вказано вимоги ст.ст. 234, 228 ЦК.

Суд першоїінстанції всвоєму рішеннівиснував,що оспорювані договора купівлі-продажу від 16.09.2022 є фраудаторними правочинами, які характеризуються тим, що направлені на уникнення виконання судових рішень щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 і повернення витребуваної земельної ділянки з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327, укладення спірних договорів спрямовано на порушення конституційного права власності на землю законного власника ОСОБА_1 , відчуження належного їй майна, здійснене ОСОБА_2 всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом. ОСОБА_2 як незаконний власник використав правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам законного власника ОСОБА_1 , чим порушив публічний порядок. А згідно з частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Згідно ч.ч. 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом першої інстанції застосовано поряд з іншими нормами цивільного законодавства ч.1 ст. 228 ЦК України, за яким правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Щодо обраного способу захисту вказано, що спосіб захисту позивача є ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення, та наслідкам, що настали внаслідок такого порушення, спрямоване на реальне відновлення порушеного права, а застосування обраного позивачем способу захисту не суперечить принципу верховенства права.

В суді апеляційної інстанції представник позивача підтримував висновки суду щодо фраудаторності оспорюваних правочинів, вказуючи і на фіктивність, а представник апелянта заперечував обраний позивачем спосіб захисту.

Судапеляційної інстанціївказує, щодозастосована ст.228ЦК позивачем та судом, передбачають нікчемністьправочину.Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Щодо обґрунтуваннянедійсності правочинуз підставфраудаторності,фіктивності,правильності обраногоспособу захисту,апеляційний судзауважує наступне.

Гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизованеу законахУкраїни правона судовийзахист передбачаєможливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До такихвисновків дійшлаВелика ПалатаВерховного Судуу постановівід 02лютого 2021року усправі №925/642/19(провадження№ 12-52гс20).

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суддійде висновку,що обранийпозивачем спосібзахисту непередбачений закономабо договоромта/абоє неефективнимдля захиступорушенного права позивача,у цихправовідносинах позовнівимоги останньогоне підлягаютьзадоволенню.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересуце закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (правова позиція викладена у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (правова позиція викладена у п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Велика ПалатаВерховного Судунеодноразово зверталаувагу нате,що застосуванняконкретного способузахисту цивільногоправа залежитьяк відзмісту правачи інтересу,за захистомякого звернуласяособа,так івід характеруйого порушення,невизнання абооспорення.Такі правочи інтересмають бутизахищені судому спосіб,який єефективним,тобто таким,що відповідаєзмісту відповідногоправа чиінтересу,характеру йогопорушення,невизнання абооспорення таспричиненим цимидіяннями наслідкам(правовіпозиції викладеніу постановахВеликої ПалатиВерховного Судувід 05.06.2018у справі№ 338/180/17,від 11.09.2018у справі№ 905/1926/16,від 30.01.2019усправі №569/17272/15-ц,від 04.06.2019усправі №916/3156/17).

Надаючи правову оцінку обраного зацікавленою особою способу захисту, суд зважує і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика ПалатаВерховного Суду зауважує,що судовийзахист повиненбути повнимта відповідатипринципу процесуальноїекономії,тобто забезпечитивідсутність необхідностізвернення досуду длявжиття додатковихзасобів захисту(правовапозиція викладенау постановахВеликої ПалатиВерховного Судувід 22.09.2020у справі№ 910/3009/18,від 19.01.2021у справі№ 916/1415/19).

Право позивача на спірні земельні ділянки встановлені судовими рішеннями, не заперечуються, не потребують додаткового доведення. Власникові належитьправо володіння,користування тарозпорядження своїммайном (частинаперша статті317ЦК України).

За ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, позивач наполягав на фіктивності правочинів, які оскаржуються, його різновиді фраудаторності.

Фіктивний правочин це правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином (ст. 234 ЦК України). Сторона відповідача наполегливо зазначала, доводила доказами, мотивами оскарження, що правочини набули реальних ознак, зокрема, передача землі, сплата коштів, реєстрація, тощо. Ознаки фіктивності не встановлені.

Для визнання правочину фіктивним встановлюється наявність умислу в усіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому

її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Ознаки фіктивного правочину зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16, провадження № 14-260цс19, та у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі № 754/2738/20, провадження № 61-4796св22.

Щодо фраудаторностіправочинів,які єрізновидом фіктивності.Ознакою фраудаторногоправочину є те,що він вчиняєтьсяна шкодукредитору.Кваліфікуються оспорювані договори як фраудаторні наступним: момент вчинення договору; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори; ціна в оспорюваних договорах; боржник відчужує майно після пред`явлення до нього позову, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки вчинив оспорюванні договори, які порушують майнові інтереси кредитора і спрямовані на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тобто, між сторонами, щодо дій яких ставиться питання про фраудаторність, мають існувати зобов`язання. Не кожен правочин за своєю суттю, який порушує права особи, в даному випадку власника, є фраудаторним.

Статус боржника ОСОБА_2 набув у січні 2023 року, його зобов`язано виконати рішення про витребування земельної ділянки 7,4202 га на користь ОСОБА_1 (а.с.56).

Разом з тим речове право на нерухоме майно, яке є предметом спору, набуто ОСОБА_3 , здійснена відповідна реєстрація і майно перебуває у володінні (власності, користуванні) даної сторони. Більш того, перебуває в оренді фермерського господарства «Еталон-2014» (а.с. 62-65 том 1).

Як вище вказано, обраний стороною спосіб захисту інтересів має бути ефективним, повністю відновлювати порушені права та інтереси, не породжувати нових спорів.

Велика Палата Верховного Суду визначає правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу.

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.

Зокрема, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених узаконівипадках (частина першастатті 388 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Відтак вимога про витребування спірних ділянок відповідає належному способу захисту права власника. Належними відповідачами за таким позовом є особи, за якими зареєстроване право власності на відповідні ділянки, тобто первинний набувач і кінцевий набувач.

Позивач із дотриманням правил статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того як майно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання недійсними правочинів щодо спірного майна. Така вимога є неефективним способом захисту права власника. Їх задоволення не відновить володіння позивачем його майном.

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, є неправильним. Оскільки витребування земельних ділянок із володіння відповідача, відновить порушене право позивача, з огляду на фактичне володіння відповідачем земельними ділянками, які з березня 2021 року перебувають в оренді за наслідком укладеного договору з первісним набувачем, відповідачем ОСОБА_2 , дія яких поширилася і на нового набувача.

Позиція представника позивача про наявність судового рішення у справі 383/66/21,яким скасована державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки площею 4 га та 3,41 га, а в подальшому витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,4202 га (земельна ділянка до поділу) кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, розташованана території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, тобто питання витребування вирішене судом, не перешкоджає зверненню з віндикаційними вимогами до набувача ОСОБА_3 , актуального власника землі (здійснена реєстрація речового права). Попереднє звернення стосувалося витребування земельної ділянки площею 7,4202 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0327, виконання рішення не відбулося у зв`язку з реєстрацією трьох земельних ділянок в порядку поділу первісної ділянки.

За вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував вищевказані положення матеріального права, вимоги ч. 4 ст.263 ЦПК, проаналізував наслідки спірних правовідносин, який спосіб захисту в повній мірі сприятиме відновленню порушенного права позивача, не призведе до повторного судового захисту, відтак ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам законодавства.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Додаткове рішення.

Додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2023 року підлягає скасуванню, у зв`язку з скасуванням основного рішення, так як додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.

У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Про це зазначила Велика палата ВС у постанові від 05.07.2023 у справі №904/8884/21.

Розподіл судових витрат

У відповідностідо вимогч.13ст.141ЦПК України,апеляційним судомздійснено новийрозподіл судовихвитрат.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376,381,382,383,384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргуОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Бобринецького районногосуду Кіровоградськоїобласті від08вересня 2023року тадодаткове рішенняБобринецького районногосуду Кіровоградськоїобласті від27вересня 2023року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченка Геннадія Миколайовича про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3220, 80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О.Л. Дуковський

О.А. Письменний