Ухвала

від 22.04.2024 по справі 461/3325/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/3325/24

Провадження № 1-кс/461/2491/24

УХВАЛА

про арешт майна

22.04.2024 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчогов ОВСвідділу розслідуванняособливо тяжкихзлочинів СУГУ НПу Львівськійобласті ОСОБА_3 про арешт майна,

встановив:

відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024142410000076 від 13.03.2024, за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненнікримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури Західного регіону, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, шляхом заборони його відчуження, користування та розпорядження, яке було виявлено та вилучено 20.04.2024, під час проведення обшуку належного ОСОБА_5 автомобіля марки «HYUNDAIELАNTRA», н.з. НОМЕР_1 , зокрема на:

- 80 купюр номіналом 100 євро, однакової серії НОМЕР_2 на загальну суму 8000 євро;

- посвідчення ДПСУ НОМЕР_3 на прізвище ОСОБА_5 , особистий номер НОМЕР_4 ;

- 3 мобільні телефони ОСОБА_5 марок «XiaomiRedmi», «VIVO», «АSTRO»;

- флеш-носій об`ємом 8GB;

- службовепосвідченняпрацівника ІНФОРМАЦІЯ_1 на прізвище ОСОБА_5 , особистий номер НОМЕР_4 .

Слідчий вказує, що вилучені під часобшуку предмети, можуть бути доказом вчинення кримінального правопорушення, мають суттєве значення для встановлення важливих його обставин, при співставленні з іншими доказами у кримінальному провадженні та мають статус речового доказу.

Слідчий у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, у відповідності до ч. 1 ст. 135 КПК України, а саме здійснення виклику по телефону. Подав до суду заяву у якій просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Зважаючи на те, що предмети стосовно яких подано клопотання вже вилучені слідчим, підстав для застосування положень ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя не знаходить.

Власник майна у судове засідання не з`явився. Матеріали клопотання містять заяву ОСОБА_5 у якій він просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).

Статтею 26 КПК Українитакож встановлено засади диспозитивності кримінального провадження. Зокрема, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Виходячи з наведеного, підстав для відкладення розгляду клопотання або обставин які зумовлюють неможливість проведення такого розгляду, внаслідок неявки учасників кримінального провадження, не встановлено.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, приходжу до наступних висновків.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів кримінального провадження є арешт майна.

Частинами 1 та 2ст.170 КПК України встановлено,що арештоммайна єтимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 3 наведеної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Відповідно до положень ч.ч. 10, 11ст. 170 КПК України, арешт можебути накладенийу встановленомуцим Кодексомпорядку нарухоме чинерухоме майно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Статтями 7 та 16КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Слідчим суддею встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна відповідає вимогам та критеріям встановленим ст. 171 КПК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що 20.04.2024 о 14:03 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

20.04.2024 у ході проведення обшуку належного ОСОБА_5 автомобіля марки «HYUNDAIELАNTRA», н.з. НОМЕР_1 , серед іншого, виявлено та вилучено:

- 80 купюр номіналом 100 євро, однакової серії НОМЕР_2 (які повністю співпали з протоколом огляду та вручення грошових коштів від 20.04.2024) на загальну суму 8000 євро;

- посвідчення ДПСУ НОМЕР_3 на прізвище ОСОБА_5 , особистий номер НОМЕР_4 ;

- 3 мобільнітелефони ОСОБА_5 марок «XiaomiRedmi», «VIVO», «АSTRO»;

- флеш-носійобємом 8GB;

- службовепосвідченняпрацівника ІНФОРМАЦІЯ_1 на прізвище ОСОБА_5 , особистий номер НОМЕР_4 .

20.04.2024виявлені та вилучені речі та предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Наведені вище доводи та мотиви, а також обставини встановлені в ході розгляду клопотання вказують на те, що майно з приводу якого подане клопотання, відповідає критеріям визначеним у ст.170 КПК України, в частині наявності правових підстав для застосування запропонованого заходу забезпечення кримінального провадження та досягнення мети (завдань) арешту.

Процесуальна дія про отримання дозволу на яку просить автор клопотання здійснюється згідно із законом (законність), є необхідною у демократичному суспільстві (пропорційність), тобто переслідує легітимну мету.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Втручання у право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. У даному випадку встановлено, що виконати завдання кримінального провадження у інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Таке втручання у власність є вимушеним та виправданим заходом, який застосовується тимчасово для досягнення певного результату проведення об`єктивного досудового розслідування і дослідження доказів. Наведене втручання у володіння майном характеризується відповідними критеріями правомірності, зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу між інтересами володільця та досудового розслідування.

Також, існують високі ризики приховування чи пошкодження майна, втрати та знищення його змісту. Крім того, існує достатньо підстав вважати, що наявна у вилучених під час обшуку предметах та речах інформація містить відомості, які мають значення для кримінального провадження, а тому такий захід забезпечення кримінального провадження є розумним та співмірним.

Отже, наведене свідчить про наявність підстав для дослідження відповідних доказів, а також доцільність накладення арешту на них.

Слід відзначити те, що аналіз положень КПК України дає підстави для висновку про те, що застосування до ухвал слідчого судді про накладення арешту положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду. Відтак, розглядаючи подане клопотання та наводячи мотиви ухваленого рішення, зокрема у контексті змісту відповідних доказів, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Ухвалюючи рішенняза клопотанням,зокрема наводячимотиви зяких виходитьслідчий суддята обставинивстановлені вході розглядуклопотання,враховую такожі те,що органдосудового розслідуванняповинен дотримуватись певних меж, задля забезпечення таємниці досудового розслідування, з метою досягнення дієвості та мети кримінального провадження, а також виконання його завдань.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи доведення слідчим обставин, визначених ст.ст. 170, 171 КПК України, враховуючи правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для учасників провадження та третіх осіб, приходжу до висновку, що наявні належні правові підстави для арешту майна, оскільки накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом, забезпечить його збереження та є необхідним для розкриття кримінального правопорушення.

Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України,

постановив:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, з позбавленням права на відчуження, користування і розпорядження, яке було виявлено та вилучено 20.04.2024, під час проведення обшуку належного ОСОБА_5 автомобіля марки «HYUNDAIELАNTRA», н.з. НОМЕР_1 , а саме на:

- 80 купюр номіналом 100 євро, однакової серії НОМЕР_2 на загальну суму 8000 євро;

- посвідчення ДПСУ НОМЕР_3 на прізвище ОСОБА_5 , особистий номер НОМЕР_4 ;

- 3 мобільні телефони ОСОБА_5 марок «XiaomiRedmi», «VIVO», «АSTRO»;

- флеш-носій об`ємом 8GB;

- службовепосвідченняпрацівника Державної прикордонної службиУкраїниПС№ НОМЕР_5 на прізвище ОСОБА_5 , особистий номер НОМЕР_4 .

Зобов`язати слідчого невідкладно повідомити усіх заінтересованих осіб (володільця) про накладення арешту на майно після встановлення їх місця перебування.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1