Рішення

від 23.04.2024 по справі 463/7284/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/7284/23

Провадження № 2/463/349/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Гирич С. В.

за участю секретаря судового засідання Назара Р.М.

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Автогаражного кооператива «Керченський» Личаківського району міста Львова до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 3276,57 грн.

Позов мотивує тим, що 25 грудня 2002 року ОСОБА_1 прийнятий у члени автогаражного кооперативу «Керченський», на підставі його заяви у зв`язку з придбанням ним на підставі договору купівлі-продажу гаража № НОМЕР_1 , який знаходиться у цьому кооперативі. Рішенням зборів уповноважених членів кооперативу, яке оформлене протоколом №2 від 26.04.2018, встановлений розмір членських внесків у сумі 60 грн. Рішенням зборів уповноважених членів кооперативу, яке оформлене протоколом №1 від 04.02.2023 встановлений розмір членських внесків у сумі 100 грн, який має сплачуватися членами кооперативу починаючи з січня 2023 року включно. Однак, відповідач не здійснює оплату членських внесків, що підтверджується довідкою про заборгованість, така становить 2400 грн. Статутом також передбачено, пеню у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен прострочений день. Також просить стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних, які відповідно до проведених позивачем розрахунків складають: інфляційні втрати- 514,45 грн, 3 % річних 102,20 грн. Враховуючи вище викладене, просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов. Так, відповідач вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, а факти викладені у позовній заяві не підтверджені достовірними, належними і допустимими доказами.

Зазначає, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги посилаючись на норми Закону України «Про кооперацію» та Статут автогаражного кооперативу «Керченський» Личаківського району м. Львова. Проте, він є інвалідом війни першої групи і на нього поширюються норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», положення якого передбачають звільнення його від орендної плати за нежилі приміщення, що орендуються особами з інвалідністю внаслідок війни під гаражі для спеціальних засобів пересування (автомобілів, мотоколясок, велоколясок тощо) та безплатне надання для цих засобів гаражів-стоянок незалежно від їх форми власності.

Зазначає, що написати заяву про вступ у кооператив його схилили шляхом обману, оскільки він мав і має зараз пільги передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», сказавши, що це формальність і плата буде символічною. Згодом оплату збільшили, а на його звернення щодо виходу з кооперативу не реагували та відмовляли йому в цьому. Натомість представники позивача - автогаражного кооперативу «Керченський» Личаківського району м. Львова, неодноразово створювали йому перешкоди у користуванні майном - гаражем (загромаджували вхід до гаражу сміттям та в зимову пору року снігом). Це призвело до втрати (порчі) майна, яке там зберігалось, зокрема великої кількості картоплі, тощо.

Крім того, заявляє про застосування строку позовної давності.

Також вважає, що заявлені позивачем судові витрати у сумі 6184 грн, з яких 2684 грн.- сума сплаченого судового збору та 3500 грн. - сума витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеними. Ціна позову становить 3276 грн. 57 коп., а витрати на правничу допомогу 3500 грн. Фактично витрати на правничу допомогу більшу ніж ціна позову, що є явно неспівмірним з ціною позову. Разом з тим процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. (4.4 ст. 137 ЦПК України). У зв`язку з цим вважає, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що предмет спору не пов`язаний із орендною платою чи використання гаражів-стоянок, а виключно із статусом відповідача як члена кооперативу та його обов`язками щодо сплати членських внесків. Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» надаються пільги, переваги та соціальні гарантії інвалідам та ветеранам війни, однак пільги на сплату членських внесків у гаражному кооперативі не передбачені, а тому відповідач у повному обсязі несе обов`язок зі сплати членських внесків у кооперативі членом якого він є.

Окрім цього, відповідач не надає до суду будь-яких доказів, які б підтверджували існування зазначених ним обставин щодо прийняття його в кооператив шляхом обману, та не демонструє суду яким чином їх наявність впливає на невиконання ним свого обов`язку щодо сплати членських внесків. Таким чином. відповідач не виконує свого обов`язку щодо доказування і не спростовує доводи позовної заяви. Також, відповідачем не додано до відзиву будь-яких доказів того, що йому чинилися перешкоди у користуванні гаражем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявляє про застосування строку позовної давності як підстави для відмови у позові. Разом з тим, обчислення заборгованості із сплати членських внесків було зроблено починаючи з внеску за липень 2020 року, оскільки з урахуванням положень Статуту кооперативу останнім днем, коли відповідач міг добровільно сплатити такий внесок було 20 серпня 2020 року, а відтак 21 серпня 2020 року вже було днем виникнення у відповідача заборгованості із сплати членського внеску, а також днем початку 3-річного строку позовної давності впродовж якого позивач вправі звертатися до суду із вимогою про стягнення. На момент звернення до суду строк позовної давності щодо цього та всіх наступних внесків, які вказані у доданому до позову розрахунку не закінчився.

Кожний із членських внесків за відповідний місяць є окремим самостійним платежем, несплата якого обумовлює виникнення заборгованості, а тому строк позовної давності повинен обчислюватися окремо щодо кожного з них, як це і було зроблено позивачем, а відтак у відповідача немає жодних законних підстав посилатися на сплив позовної давності як на підставу для повної відмови у позові. З огляду на викладене, а також беручи до уваги детальні пояснення щодо порядку розрахунків та застосування при їх обчисленні строків позовної давності, які викладені у позовній заяві, позивач вважає твердження відповідача необґрунтованими та такими, що не містять будь-якого спростування їх правильності.

Також, всупереч обов`язку у випадку заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, відповідач не подав до суду до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, а також не надав будь-яких належних доказів, які б свідчили про неспівмірність таких витрат.

До суду також поступило заперечення на відзив, в якому представник відповідача зазначає, що трактування позивачем норм права щодо наявності пільг у відповідача є хибним. Щодо інших положень відповіді на відзив - вважає, що вони не спростовують їх аргументів, зазначених у відзиві. Повністю підтримує та наполягає на своїх запереченнях, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 25 грудня 2002 року ОСОБА_1 (далі - відповідач) прийнятий у члени автогаражного кооперативу «Керченський» (далі - позивач), що підтверджується протоколом №17 засідання правління кооперативу (додаток № 2) на підставі його заяви у зв?язку з придбанням ним на підставі договору купівлі-продажу гаража №35, що посвідчений Першою нотаріальною конторою 16.05.2002 р. та зареєстрований у реєстрі за №2-1094, який знаходиться у цьому кооперативі.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року №1087-IV (далі - Закон №1087-1V), кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання.

Відповідно до статі 12 Закону №1087-1V, основними обов`язками члена кооперативу е: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу (ст.15 Закону №1087-IV). До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу, тощо.

Аналіз зазначених вище положень абзацу 10 статті 2, частини першої та другої статті 15 Закону №1087-IV свідчить, що загальні збори членів кооперативу визначають шляхом прийняття рішень розмір членського внеску та порядок його сплати, в тому числі і періодичність оплати.

Статутом автогаражного кооперативу «Керченський» Личаківського району м. Львова, затвердженого загальними зборами його членів (протокол №1 від 7 липня 2017 року) (далі - Статут кооперативу) (додаток № 0).також передбачено ряд положень, які стосуються внесків його членів, порядку та періодичності їх сплати, а також відповідальності за порушення цих обов`язків:

п. 4.1 - джерелами формування майна Кооперативу є внески членів Кооперативу: а) вступні, членські, цільові і додаткові внески його членів;

п. 4.2 - розмір і терміни сплати внесків, додаткові види внесків для членів кооперативу визначаються правлінням кооперативу. У випадку, якщо дійсні члени кооперативу не погоджуються із обґрунтованістю встановлених строків сплати чи розміру внесків, вони вправі ініціювати перегляд цього питання черговими/позачерговими загальними зборами (зборами уповноважених) кооперативу. Рішення правління кооперативу з цього питання є обов`язковим до виконання та може бути переглянуте лише загальними зборами членів (зборами уповноважених) кооперативу.

п. 4.6 - грошові кошти Кооперативу формуються з надходжень від всіх видів внесків, які сплачуються в касу кооперативу або шляхом переказу коштів на банківський рахунок;

п. 4.7 - вступні і цільові внески члени Кооперативу сплачують грошовими коштами: ...

б) членський внесок - грошовий неповоротний внесок для забезпечення поточної діяльності кооперативу, який визначається правлінням кооперативу, що періодично сплачується членом Кооперативу до 20 числа кожного місяця за минулий; ...

п. 4.8 - член кооперативу, що не сплатив вступний, членський або цільовий внесок у встановлений термін, за кожен несплачений день повинен заплатити пеню у розмірі, який визначають загальні збори (збори уповноважених), але не менше 0,2 % від суми заборгованості.

п. 7.2. До компетенції загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу належить: ...

д) визначення розмірів та термінів слати вступного, членського і цільового та інших внесків, та ліміту касової готівки, яка знаходиться в кооперативі - у випадку, якщо з рішенням правління кооперативу з цих питань не згодні більше як десять відсотків дійсних членів кооперативу, про що ними подано правлінню кооперативу колективну заяву відповідного змісту; ...

п. 8.4 Правління кооперативу діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу і здійснює наступні повноваження: - визначає розміри та терміни сплати вступного, членського і цільового та інших внесків, та ліміту касової готівки, яка знаходиться в кооперативі.

п. 15.1 Основними обов`язками члена Кооперативу є:

дотримання та виконання Статуту та правил внутрішнього розпорядку кооперативу, рішень загальних зборів (зборів уповноважених), правління кооперативу та ревізійної комісії;

виконання своїх зобов`язань перед кооперативом, в т.ч. своєчасна та повна сплата внесків, передбачених цим Статутом. (а.с.29).

Таким чином, положеннями Статуту кооперативу передбачено обов`язок члена кооперативу своєчасно та повно сплачувати у грошовій формі членські внески, які сплачуються щомісячно не пізніше 20 числа кожного наступного місяця за попередній місяць. Також Статутом передбачено пеню у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен прострочений день.

Рішенням зборів уповноважених членів кооперативу, яке оформлене протоколом №2 від 26.04.2018, встановлений розмір членських внесків у сумі 60 грн (а.с.14).

Рішенням зборів уповноважених членів кооперативу, яке оформлене протоколом №1 від 04.02.2023 встановлений розмір членських внесків у сумі 100 грн, який має сплачуватися членами кооперативу починаючи з січня 2023 року включно (а.с.15).

За змістом ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ст.525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджується матеріалами позову, відповідач ОСОБА_1 , в порушення своїх зобов`язань перед АГК «Керченський», з січня 2020 року по червень 2023 року не здійснював оплати членських внесків, що стверджується довідкою про заборгованість на загальну суму 2760 грн.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (зі змінами станом на 03.08.2023р.) в частині безпідставності вимог про стягнення з нього членських внесків, оскільки пільги на сплату членських внесків у гаражному кооперативі Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не передбачені, а тому відповідач у повному обсязі несе обов`язок зі сплати членських внесків у кооперативі членом якого він є.

Також, доводи відповідача щодо обману при прийнятті його у кооператив та наявність перешкод у користуванні гаражем не стосуються предмету спору, а також жодними належними доказами не підтверджуються.

Окрім цього, відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ч.1 ст.625 ЦК України).

Оскільки зобов`язання відповідача є грошовим, в разі прострочення його виконання настає відповідальність, що передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, зокрема - сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми. Вказані проценти так само, як і інфляційні витрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання, і на відміну від пені не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрату кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають сплаті кредитору. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем і не спростованого відповідачем, сума 3% річних за період з січня 2020 року по червень 2023 року становить 102,20 грн, інфляційні втрати за аналогічний період - 514,45 грн.

Крім того, відповідно до п. 4.7 Статуту, передбачено, що членський внесок періодично сплачується членом кооперативу до 20 числа кожного місяця за минулий.

У п. 4.8. Статуту, зазначено, що член кооперативу, що не сплатив вступний, членський або цільовий внесок у встановлений термін, за кожен несплачений день повинен заплатити пеню у розмірі, який визначають загальні збори, але не менше 0,2 % від суми заборгованості.

Так, за розрахунком позивача відповідач за несвоєчасну сплату членських внесків також повинен сплатити пеню у розмірі 259,92 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно вимог ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Неустойка є способом забезпечення виконання зобов`язання та наслідком його порушення. До моменту порушення зобов`язання неустойка виконує функцію забезпечення, тобто стимулює боржника до належного виконання. Якщо зобов`язання боржником порушене, стягнення неустойки є наслідком такого порушення.

Згідно вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Зазначений розрахунок проведений відповідно до вимог Закону і не спростований відповідачем, а тому враховуючи наявність у позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за прострочення виконання зобов`язання, слід позовні вимоги задоволити повністю.

Суд також погоджується із позицією позивача та вважає безпідставними доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки позивачем заявлено вимоги починаючи з внеску за липень 2020 року, оскільки з урахуванням положень статуту кооперативу останнім днем, коли відповідач міг добровільно сплатити такий внесок було 20 серпня 2020 року, а відтак 21 серпня 2020 року вже було днем виникнення у відповідача заборгованості із сплати членського внеску, а також днем початку 3-річного строку позовної давності впродовж якого позивач вправі звертатися до суду із вимогою про стягнення. На момент звернення до суду строк позовної давності щодо цього та всіх наступних внесків, які вказані у доданому до позову розрахунку не закінчився. Крім цього, позивач заявив вимоги про стягнення пені з врахуванням спеціальної позовної давності в 1 рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). А тому доводи відповідача є безпідставними.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу та витрат по сплаті судового збору, суд враховує наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст.137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Так, на підтвердження аргументів про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу позивачем надано суду: акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.08.2023р., в якому міститься детальний опис виконаних адвокатом робіт і наданих послуг; квитанцію від 21.08.2023 року на підтвердження здійснення оплати за надану правову допомогу на суму 3500 грн.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову, значення справи для позивача, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 3500 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи. Також суд вважає, що відповідачем такий не спростовано належним чином.

Відповідно до положень ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

У зв`язку із задоволенням позову, на підставі вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи, що відповідач є особою з інвалідністю 1 групи, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2481 грн. слід компенсувати Автогаражному кооперативу «Керченський» Личаківського району міста Львова за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 81,141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооператива «Керченський» Личаківського району міста Львова заборгованість по сплаті членських внесків в розмірі 2400 грн, інфляційні втрати в розмірі 514,45 грн, 3 % річних в розмірі 102,20 грн, пеню в розмірі 259,92 грн, а всього 3276,57 грн (три тисячі двісті сімдесят шість гривень п`ятдесят сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооператива «Керченський» Личаківського району міста Львова витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 грн (три тисячі п`ятсот гривень).

Судовий збір в розмірі 2481 грн компенсувати Автогаражному кооперативу «Керченський» Личаківського району міста Львова за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

дані позивача: Автогаражний кооператив «Керченський» Личаківського району міста Львова (місцезнаходження: м. Львів, вул. Керченська, 13А, код ЄДРПОУ 20845260);

дані відповідача: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Суддя: Гирич С. В.