Рішення

від 11.04.2024 по справі 521/10059/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/10059/23

Провадження №2/521/443/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Бодрухіної К.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтований такими обставинами. Сторони перебували у шлюбі з 09.12.2011 року по 23.10.2019 рік. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дочка - ОСОБА_3 , яка проживає з позивачем та новим чоловіком позивача - ОСОБА_4 , який виховує дочку сторін разом із позивачем. Позивач вказує, що дитина росте без належної турботи з боку батька, позивач дбає про дочку самостійно, займається її лікуванням та розвитком, але без дозволу батька не може приймати оперативних рішень щодо лікування, виїзду за кордон тощо. Вказує, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, що свідчить про свідоме нехтування та ухилення ним від своїх батьківських обов`язків. Крім того, восени 2022 року відповідач змінив країну проживання та мешкає зараз у Німеччині. Позивач зазначає, що поведінка відповідача, який свідомо змінив країну проживання та не бере участі у вихованні дитини свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків, що може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Під час розгляду справи представником ОСОБА_1 подано заяву із клопотанням про розгляд справи у відсутність сторони позивача із підтриманням позовних вимог.

ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причину неявки не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність та відзив на позов не подавав.

Представник Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутність представника третьої особи.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд вважає, що вони виникли у зв`язку із особистими немайновими правами і обов`язками батьків та дітей, а тому регулюються Главою 13 СК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 грудня 2011 року, який було розірвано рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2019 року (а. с. 16).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , актовий запис № 2997 (а. с. 15).

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 25, 26).

Вказана квартира перебуває у власності ОСОБА_4 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 27).

ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 (а. с. 18).

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, переїхавши на постійне місце проживання до Німеччини.

З листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що відомостей щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з 01.09.2022 року по теперішній час (станом на 13.03.2024 року) в Базі даних не виявлено (а. с. 74).

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У частині четвертій статті 19 СК України визначено, що під час розгляду судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

31 жовтня 2023 року Виконавчим комітетом Авангардівської селищної ради складено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 (а. с. 55-57).

Суд, надаючи правову оцінку висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, не погоджується із ним, зокрема з тим, що висновок є недостатньо ґрунтовним.

Висновок містить інформацію щодо ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню малолітньої дочки, встановлену зі слів матері дитини. Інформація про проживання відповідача за межами країни встановлена також зі слів позивача.

Посилання у висновку на бесіду із малолітньою ОСОБА_6 , із якої встановлено, що дитина батьком називає нового чоловіка матері критично оцінюється судом, враховуючи вік дитини, якій на час укладення шлюбу позивача із ОСОБА_7 було три роки. При цьому, працівниками Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради, з якими відбувалася бесіда, не надано відповідної оцінки поясненням дитини з врахуванням вікових особливостей сприйняття нею сімейної обстановки та відносин із батьками та чоловіком її матері. При цьому висновок органу опіки та піклування про те, що вказане свідчить про самоусунення батька від виховання дочки взагалі не відповідає встановленим обставинам та не може бути покладено в основу надання вказаного висновку.

Доводи матері дитини про те, що перебування відповідача за межами території України може ускладнити процедуру отримання дозволів від батька стосовно реєстрації місця проживання дитини, виїзду за кордон тощо є припущеннями позивача, та зводяться не до врахування найкращих інтересів дитини, а до полегшення здійснення позивачем відповідних процедур на майбутнє, незважаючи на діючи механізми національного законодавства щодо вирішення відповідних питань, пов`язаних із здійсненням батьками своїх прав та обов`язків щодо дитини.

Висновок органу опіки та піклування містить інформацію про те, що з ОСОБА_2 була проведена бесіда в телефонному режимі, із якої встановлено, що ОСОБА_2 наполягає на створенні з боку матері дочки сторін перешкод у спілкуванні з дитиною, з приводу чого має намір звернутися до відповідної служби у справах дітей для вирішення питання щодо усунення відповідних перешкод. При цьому, в обгрунтування висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав покладено також і відсутність відповідного звернення відповідача із вказаною заявою.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц (провадження № 61-2237св21).

Враховуючи викладене, суд, на підставі оцінених доказів, дійшов висновку про те, що підстави, передбачені статтею 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні. Батько дитини бажає спілкуватися з нею, проти позбавлення батьківських прав заперечує, позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна. Під час розгляду справи не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

Матеріали справи також не містять відомостей про застосування до ОСОБА_2 заходів попередження та впливу про необхідність змінити ставлення до дитини.

Позивачем в ході розгляду справи не доведено, що поведінка відповідача відносно своєї дочки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, не доведено та не надано суду достатніх доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом саме позбавлення батька батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про злісне ухилення ним від виховання своєї дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, у матеріалах справи відсутні.

Надані позивачем відомості, які позитивно характеризують саму позивача, як одного з батьків, з яким наразі проживає дитина, не стосується предмету доказування у вказаній справі, до якого повинні відноситися відомості, які б доводили факт свідомого ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Європейський суд з прав людини в справі «Хант проти України» зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги належить залишити без задоволення, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків відносно малолітньої дочки, а позбавлення батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Керуючись ст. ст. 150, 164, 166, 180, 183, 191 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 267, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2024 року.

Суддя: Ю.В. Тополева