Постанова

від 17.10.2024 по справі 521/10059/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5732/24

Справа № 521/10059/23

Головуючий у першій інстанції Тополева Ю.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 11 квітня 2024 року у складі судді Тополевої Ю.В.,

встановив:

У квітні 2023 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, у якому просила суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі з 09.12.2011 по 23.10.2019. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дочка - ОСОБА_3 , яка проживає з позивачем та новим чоловіком позивача - ОСОБА_4 , який виховує дочку сторін разом із позивачем. Позивач вказує, що дитина росте без належної турботи з боку батька, позивач дбає про дочку самостійно, займається її лікуванням та розвитком, але без дозволу батька не може приймати оперативних рішень щодо лікування, виїзду за кордон тощо. Вказує, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, що свідчить про свідоме нехтування та ухилення ним від своїх батьківських обов`язків. Крім того, восени 2022 року відповідач змінив країну проживання та мешкає зараз у Німеччині. Позивач зазначає, що поведінка відповідача, який свідомо змінив країну проживання та не бере участі у вихованні дитини свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків, що може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 11 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було повністю досліджено положення ст. 164 СК України в частині обставин, які суд має врахувати при розгляді питання про позбавлення відповідача батьківських прав. Не було належним чином досліджено та надано правову оцінку усім доказам у справі. Суд першої інстанції закцентував увагу на необґрунтованості висновку органу опіки та піклування. Водночас, разом із позовом надавались інші докази, що беззаперечно доводять самоусунення відповідача від утримання та виховання дитини, зокрема копія декларації дитини із сімейним лікарем та копія довідки ТОВ «Урбан Скул Артвілль».

Звертає увагу, що малолітня ОСОБА_3 в ході бесіди зі спеціалістами органу опіки та піклування, зазначила, що вважає своїм батьком ОСОБА_4 . При цьому вік дитини на час бесіди досяг п`яти років, що є достатнім для формування власної думки та самостійного вираження сприйняття близького оточення, у тому числі осіб, які дійсно про неї піклуються на відмінну від біологічного батька.

Скаржниця зазначає, що в неї немає більше сподівань на те, що відповідач усвідомить суть цинічності повного нехтування інтересами дитини, змінить поведінку, знайде інтерес до дитини й можливість утримання та виховання дитини. Крім того, відповідач самостійно визначив свою позицію, що він не бажає й надалі виконувати батьківські обов`язки відносно своєї доньки, у тому числі обравши постійне місце проживання за кордоном з 2022 року. Такою поведінкою відповідачем обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дитини відсутня, що, в свою чергу, свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні ст. 164 СК України.

Впродовж тривалого часу з 2019, відповідач не спілкується з дитиною, не цікавиться її життям, не приймає участі в її вихованні, будь-яких спроб встановити спосіб участі у вихованні дитини відповідач також не приймає. Докази, які спростовували вказані обставини, в процесі розгляду справи не надавались. Перешкод у спілкуванні та виховані дитини позивачкою для відповідача не створювались, що підтверджується відсутністю ініціювання останнім спорів про порядок виховання та спілкування з дитиною. Окрім того, відповідач будучи обізнаним про розгляд питання про позбавлення його батьківських прав жодних заяв, заперечень, відзиву надано не було.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 17.10.2024 з`явилися: скаржниця - ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ніц А.С.

ОСОБА_2 та представник Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, скаржницю та її представника, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 25, 26).

Вказана квартира перебуває у власності ОСОБА_4 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 27).

ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 (а. с. 18).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, переїхавши на постійне місце проживання до Німеччини.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд виходив з того, що підстави, передбачені статтею 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна. Суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Пунктом 2 ч.1 ст. 164 СК України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Тлумачення п.2 ч.1 ст. 164 СК України дає змогу дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У ч.4, 5, 6 ст. 19 СК України визначено, що під час розгляду судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення, або у відмові у позові щодо позбавлення одного із батьків батьківських прав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідно до висновку Виконавчого комітету Авангардівської селищної ради від 31.10.2023 №01-1345, комісія з питань захисту прав дитиниВиконавчого комітету Авангардівської селищної ради, взявши до уваги протоколи бесід з дитиною та її матір`ю, акт обстеження умов проживання малолітньої, інші документи та виходячи з інтересів дитини, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.55-57).

Апеляційний суд погоджується із висновком суду про те, що вказаний висновок органу опіки та піклування є недостатньо ґрунтовним, з огляду на наступне.

Так, висновок містить інформацію щодо ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню малолітньої дочки, встановлену зі слів матері дитини.

Інформація про проживання відповідача за межами країни встановлена також зі слів позивача. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 15.02.2024, до суду надійшов Лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, з якого вбачається, що відомостей щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.09.2022 по теперішній час (станом на 13.03.2024) в Базі даних не виявлено (а.с. 74).

Посилання у висновку на бесіду із малолітньою ОСОБА_3 , із якої встановлено, що дитина батьком називає нового чоловіка матері критично оцінюється судом, враховуючи вік дитини, якій на час укладення шлюбу позивача із ОСОБА_4 було три роки. При цьому, працівниками Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради, з якими відбувалася бесіда, не надано відповідної оцінки поясненням дитини з врахуванням вікових особливостей сприйняття нею сімейної обстановки та відносин із батьками та чоловіком її матері. Висновок органу опіки та піклування про те, що вказане свідчить про самоусунення батька від виховання дочки взагалі не відповідає встановленим обставинам та не може бути покладено в основу надання вказаного висновку.

Висновок органу опіки та піклування містить інформацію про те, що з ОСОБА_2 була проведена бесіда в телефонному режимі, із якої встановлено, що ОСОБА_2 наполягає на створенні з боку матері дочки сторін перешкод у спілкуванні з дитиною, з приводу чого має намір звернутися до відповідної служби у справах дітей для вирішення питання щодо усунення відповідних перешкод. При цьому, в обґрунтування висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав покладено також і відсутність відповідного звернення відповідача із вказаною заявою.

У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц (провадження № 61-2237св21) зазначено, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20), апеляційний суд погоджується із висновком суду про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків відносно малолітньої доньки.

У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не було повністю досліджено положення ст. 164 СК України в частині обставин, які суд має врахувати при розгляді питання про позбавлення відповідача батьківських прав. Зокрема, суд першої інстанції закцентував увагу на необґрунтованості висновку органу опіки та піклування та водночас, разом із позовом надавались ще інші докази, що беззаперечно доводять самоусунення відповідача від утримання та виховання дитини, а саме копія декларації дитини із сімейним лікарем від 10.11.2022 та копія довідки ТОВ «Урбан Скул Арт вілль» №21 від 04.04.2022.

Проте вказані доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки вирішуючи спір, суд належним чином дослідив та надав оцінку наданим позивачем доказам у їх сукупності, у зв`язку із чим обґрунтовано вважав, що підстави, передбачені ч.1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

При цьому, перевіряючи доводи скарги в цій частині, колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи копія декларації дитини із сімейним лікарем від 10.11.2022 та копія довідки ТОВ «Урбан Скул Арт вілль» №21 від 04.04.2022, які, на думку ОСОБА_1 , беззаперечно доводять самоусунення відповідача від утримання та виховання дитини є такими, що не містять жодних відомостей щодо обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, оскільки жодних обставин щодо факту не приймання участі відповідача у вихованні доньки не містять (а.с. 23,24).

Що стосується показань малолітньої ОСОБА_3 , потрібно враховувати, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким дитина в силу малолітнього віку неспроможна надати правильну оцінку чи інших факторів впливу на неї, зокрема у зв`язку з постійним проживанням дитини з матір`ю та перебуванням під впливом матері.

Інші доводи скарги ОСОБА_1 про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків жодним чином не доведені як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду. Зокрема, позивачем в ході розгляду справи не доведено, що поведінка відповідача відносно своєї доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, не доведено та не надано суду достатніх доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом саме позбавлення батька батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Надані позивачем відомості, які позитивно характеризують саму позивачку, як одного з батьків, з якою наразі проживає дитина, не стосується предмету доказування у вказаній справі, до якого повинні відноситися відомості, які б доводили факт свідомого ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Судом першої інстанції вірно прийнято до уваги те, що матеріали справи також не містять відомостей про застосування до ОСОБА_2 заходів попередження та впливу про необхідність змінити ставлення до дитини, а саме: докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування тощо.

При цьому звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст.5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку відповідача ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні доньки, про умисне і свідоме нехтування обов`язками батька, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, судом застосовано правильно норми права, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 11 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.11.2024

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.С. Комлева